28 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 420/2883/22
адміністративне провадження № К/990/23491/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (колегія у складі суддів Мельничука В.П., Бужак Н.П., Костюк Л.О.) у справі за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування рішення в частині,
Історія справи
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулося до суду з позовом Державної аудиторської служби України, в якому (з урахуванням уточнень) просило визнати протиправними і скасувати вимоги листа Державної аудиторської служби України від 05 січня 2022 року №000500-14/110-2022 в частині:
- пункту 7 - про зобов'язання забезпечити відповідно до статей 216-229 Господарського кодексу України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України відшкодування приватним підприємством "ЄЛЕНСАН" на користь позивача коштів на суму 312 068, 32 грн;
- пункту 8 - про зобов'язання забезпечити відповідно до статей 216-229 Господарського кодексу України, статей 22, 610-625 Цивільного кодексу України відшкодування приватним підприємством "РОДНІК" на користь позивача коштів на суму 1 105 126,08 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач оскаржив це судове рішення до суду апеляційної інстанції.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 травня 2024 року залишив апеляційну скаргу позивача без руху та встановив скаржникові десятиденний строк для усунення її недоліків шляхом надання документа про доплату [несплаченої частини] судового збору в розмірі 22532,30 грн, а також заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року із вказанням поважних причин його пропуску, зазначенням підстав для його поновлення і наданням доказів на підтвердження вказаного.
28 травня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, до якого додано платіжну інструкцію № 983 від 24 травня 2024 року про доплату судового збору в розмірі 22532,30 грн.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення
Ухвалою від 10 червня 2024 року Шостий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою позивачем апеляційною скаргою.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що наведені Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» причини пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції стосуються недоліків в організації представництва інтересів позивача в судах, що не може бути поважною причиною пропуску такого строку. При цьому, суд зауважив, що вказаним доводам вже було надано оцінку в ухвалі від 28 травня 2024 року. Із цих міркувань апеляційний суд визнав підстави пропуску вказаного строку неповажними та застосував передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) процесуальні наслідки.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року та направити справу №420/2883/22 до цього ж суду для продовження розгляду.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не урахував позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 серпня 2020 року у справі №804/4573/17, де касаційний суд, зокрема, не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вказані скаржником підстави пропуску строку апеляційного оскарження через відсутність на підприємстві осіб, які володіли інформацією у справі, стосуються організації роботи установи не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім цього, скаржник доводить, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Позиція інших учасників справи
У відзиві відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №420/2883/22. Зокрема, вважає правильними висновки суду про те, що доставлення 29 березня 2024 року до електронного кабінету позивача рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року є його врученням у значенні статей 251, 295 КАС України. Отже, строк на апеляційне оскарження згаданого рішення закінчився 26 квітня 2024 року. Зважаючи на те, що апеляційну скаргу позивач подав лише 20 травня 2024 року, висновки суду апеляційної інстанції про пропуск позивачем строку на апеляційне оскарження є правильними.
Рух касаційної скарги
Ухвалою від 25 червня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №420/2883/22 та витребував цю справу з Київського окружного адміністративного суду.
Ухвалами від 06 лютого, 11 квітня та 13 травня 2025 року Верховний Суд повторно витребовував матеріали справи №420/2883/22.
10 липня 2025 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою від 27 серпня 2025 року справу призначено до розгляду
Джерела права та акти їхнього застосування
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно із частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема. на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення..
Згідно із частиною п'ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення..
Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
За змістом наведених правових норм однією з обставин, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, є визнання неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску указаного строку (при цьому поважність причин повинен доводити скаржник).
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами).
Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, Київський окружний адміністративний суд ухвалив рішення від 27 березня 2024 року, яким відмовив у задоволенні позову Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", в порядку письмового провадження.
29 березня 2024 року зазначене рішення доставлено до електронного кабінету Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", що підтверджується довідкою відповідного змісту.
Апеляційну скаргу Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» подало до суду апеляційної інстанції 20 травня 2024 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження.
У скарзі позивач просив поновити цей строк, мотивувавши свої аргументи тим, що представництво інтересів Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Ізмаїльської філії у справі №420/2883/24 в суді першої інстанції здійснював єдиний представник - начальник юридичного відділу Хотинський С.В. У період з 25 березня до 21 квітня 2024 року Хотинський С.В. перебував у щорічній відпустці, що підтверджується копією відповідного наказу, а отже, в цей період не виконував свої посадові обов'язки та об'єктивно не мав змоги ознайомитися з матеріалами справи, й відповідно своєчасно підготувати та подати апеляційну скаргу поза межами робочого місця. Вказував, що представник позивача ознайомився з повним тексом рішення суду першої інстанції в електронному кабінеті Електронного суду лише 22 квітня 2024 року, у зв'язку із чим визначений КАС України строк на подання апеляційної скарги фактично використав з 23 квітня 2024 року та направив апеляційну скаргу 20 травня 2024 року з дотриманням вимог процесуального закону щодо строків подання заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху ухвалою від 22 травня 2024 року, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про неповажність зазначених підстав пропуску строку. Суд зауважив, що Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» має однаковий обсяг процесуальних прав і обов'язків поряд з іншими учасниками справи. Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Натомість обставини, на які посилається позивач, пов'язані з внутрішньою організацією його роботи, тобто мають суб'єктивний характер і не свідчать про об'єктивну неможливість вчинити відповідну процесуальну дію в межах встановлених законом строків. За позицією апеляційного суду, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
28 травня 2024 року позивач на виконання вимог цієї ухвали подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, де повторив ті ж мотиви про перебування представника підприємства в період з 25 березня до 21 квітня 2024 року у відпустці, ознайомлення з повним текстом оспорюваного рішення суду першої інстанції в електронному кабінеті лише 22 квітня 2024 року та направлення апеляційної скарги 20 травня 2024 року, що, як він вважає, вказує на дотримання процесуального строку. Також, в обґрунтування своїх доводів позивач послався на постанову Верховного Суду від 21 серпня 2020 року в справі №804/4573/17, вказавши, що був обмежений у можливості подати підписану уповноваженою особою апеляційну скаргу в установлений строк для апеляційного оскарження, через відсутність на підприємстві осіб, які володіли інформацією у справі. Зазначена обставина об'єктивно перешкоджала (утруднювала) виконання позивачем своєчасно свого обов'язку з підготовки та подання апеляційної скарги.
Також зазначив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків щодо звернення до суду з позовними заявами, апеляційними й касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неповажність наведених скаржником підстав пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, тож ухвалою від 10 червня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження за поданою позивачем апеляційною скаргою. Суд нагадав, що вже надавав оцінку вказаним доводам та повторив, що позивач не навів належних обґрунтувань, щодо об'єктивних обставин, які позбавили його можливості звернутися до суду апеляційної інстанції у визначені законом строки, натомість озвучені підстави носять суб'єктивний характер і є такими, що залежали виключно від його свідомого волевиявлення.
Верховний Суд поділяє таку позицію апеляційного суду та зауважує, що у статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 44 КАС України передбачає обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи на підприємстві жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
Наведені скаржником аргументи щодо підстав пропуску строку подання апеляційної скарги зумовлені виключно питаннями внутрішньої організації роботи підприємства та не можуть слугувати свідченням наявності об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції слушно відхилив посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 21 серпня 2020 року в справі №804/4573/17, з огляду на неподібність обставин та нормативного регулювання у ній порівняно із розглядуваним випадком. Зокрема, в згаданій справі питання строку врегульовано положеннями КАС України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, а дії, пов'язані із врученням судового рішення, мали місце до початку функціонувати окремі підсистеми ЄСІТС («Електронний кабінет», «Електронний суд», відеоконференцзв'язок). За обставинами вказаної справи рішення суду першої інстанції було ухвалено 06 грудня 2017 року в порядку письмового провадження, позивач не був обізнаний про результати розгляду справи, а копію рішення суду було вручено йому лише 09 березня 2018 року. Також у вказаній справі встановлено, що на той момент всі особи, які мали право підпису - директор, головний бухгалтер та представник підприємства, з різних причин не мали змоги підписати та подати апеляційну скаргу, на підтвердження чого судам було надано відповідні докази (копії листків непрацездатності, наказів про відрядження, наказів про відпустку тощо). Спираючись на сукупність всіх наведених обставин та застосовне до тих відносин нормативно-правове регулювання, Верховний Суд розцінив підстави пропуску строку такими, що зумовлені об'єктивними чинниками.
У розглядуваній ситуації таких обставин, які б об'єктивно унеможливлювали своєчасне звернення до апеляційного суду, не встановлено. Пропуск строку майже на місяць Суд вважає суттєвим та погоджується з висновком апеляційного суду, що підставою цього стали суто суб'єктивні причини, які не зумовлюють передумов для визнання їх поважними в аспекті вирішення питання про поновлення процесуального строку.
Щодо посилання скаржника на запровадження воєнного стану, Суд зазначає, що питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.
Так, у наведених постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
У постанові від 28 листопада 2022 року у справі № 140/11951/21 Верховний Суд указав, що при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні додатково слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (за для визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною.
Суд також ураховує, що введений в країні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади, місцевого самоврядування. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Скаржник доказів того, що уведення воєнного стану реально завадило йому в установлений процесуальним Законом строк вернутися з апеляційною скаргою не надав. Водночас саме посилання на воєнний стан не може свідчити про неможливість виконувати процесуальні права та обов'язки вчасно.
Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанцій не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.
Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на те, що наведені у касаційній скарзі доводи не виправдовують безпідставність порушення позивачем процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, та не свідчить про поважність причин пропуску цього строку, Верховний Суд констатує, що висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі, передбачених пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Отже, Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 10 червня 2024 року з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для її скасування немає.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №420/2883/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
М.В. Білак
Л.О. Єресько
Судді Верховного Суду