28 серпня 2025 року
Київ
справа № 340/1398/20
адміністративне провадження № К/990/35643/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Фермерського господарства «ВК і К» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 340/1398/20 за позовом Фермерського господарства «ВК і К» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
26.08.2025 до суду втретє надійшла касаційна скарга Фермерського господарства «ВК і К» (далі - скаржник, ФГ «ВК і К»), подана до суду через «Скриню» 26.08.2025.
Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 22.05.2025 (провадження №К/990/19920/25) залишив без руху і надав скаржникові строк для усунення виявлених недоліків, а саме: надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом. Суд роз'яснив скаржникові вимоги, яким має відповідати касаційна скарга у випадку її подання на відповідній підставі з передбачених у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Також суд звернув увагу скаржника, що незгода із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду. Ухвалою від 16.06.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув, визнавши, що уточнена касаційна скарга не усуває виявлених недоліків, адже її доводи зводились до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами.
Вдруге подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 17.07.2025 (провадження №К/990/28851/25) залишив без руху, надав і надав скаржникові строк для усунення виявлених недоліків, а саме: надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом. Верховний Суд зазначив, що касаційна скарга не містить посилання на конкретний висновок суду апеляційної інстанції щодо застосування норм матеріального права, який би суперечив процитованим скаржником висновкам Верховного Суду. Також суд звернув увагу скаржника, що незгода із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду. Ухвалою від 12.08.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув, визнавши, що уточнена касаційна скарга не усуває виявлених недоліків, адже її доводи зводились до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами.
Під час перевірки втретє поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
У третє поданій касаційній скарзі міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій невірно застосували приписи підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.1 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.2 статті 198, підпункту 20.1, 200.1.3., 200.4 статті 200, статті 200-1 Податкового Кодексу України, частин 1, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного Кодексу України, частини другої статті 61 Конституції України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункти 2.1., 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
Вважає, що суди не врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 04.06.2020 у справі №340/422/19, відповідно до якої нереальність господарських операцій має підтверджуватись належними, допустимими та достатніми доказами, а не лише припущеннями чи порушеннями контрагента. Платник не несе відповідальності за порушення контрагента, якщо сам діяв добросовісно та має належні первинні документи. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19.06.2023 у справі №810/1577/17, від 15.02.2023 у справі №803/1810/16.
Обґрунтовуючи такі доводи, ФГ «ВК і К» зазначає, що усі первинні документи по операціям між позивачем з контрагентами були оформлені згідно чинного законодавства України з дотриманням усіх обов'язкових умов та реквізитів, які у повній мірі відображали зміст господарських операцій та рух активів, що дозволяло позивачу оформлювати податковий кредит. Також з посиланням на правові позиції, викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі №826/3498/15, від 15.08.2018 у справі № 826/15767/13-а, зазначає, що ФГ «ВК і К» не зобов'язаний нести відповідальність за порушення податкового законодавства його контрагентом.
Проаналізувавши такі доводи, колегія суддів вкотре наголошує, що доводи позивача зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, втретє подана касаційна скарга не містить посилання на конкретний висновок суду щодо застосування норм матеріального права, який би суперечив процитованим скаржником висновкам Верховного Суду. Незгода з результатом розгляду справи не є тотожною неправильному застосуванню норм права.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Фермерського господарства «ВК і К» підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Фермерського господарства «ВК і К» на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14.06.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2025 у справі № 340/1398/20 за позовом Фермерського господарства «ВК і К» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон