28 серпня 2025 року
Київ
справа № 160/24861/24
адміністративне провадження № К/990/31628/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 160/24861/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
24.07.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), подана до суду через підсистему «Електронний суд» 24.07.2025.
Верховний Суд ухвалою від 11.08.2025 зазначену касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали: подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку; надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі встановленому законом. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало, зокрема те, що касаційну скаргу подано після закінчення строку, встановленого для цього, а клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення неможливо було вирішити через відсутність у ньому посилання на причини, які позбавляли можливості своєчасно звернутися із належним чином оформленою касаційною скаргою.
На виконання вимог цієї ухвали суду ГУ ДПС 20.08.2025 подало заяву про усунення недоліків, в якій скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження та зазначає, що ним вживаються заходи для сплати судового збору у визначеному законом розмірі, проте це потребує додаткового часу. ГУ ДПС просить поновити строку на касаційне оскарження і відкрити касаційне провадження. Повторно зазначає, що попередню касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 10.07.2025, а повторне звернення відбувається в межах розумних строків.
Вирішуючи питання про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд вже зазначав, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Водночас приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України як в частині надання документа про сплату судового збору, так і в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Також суд враховує, що у цій справі мають такі обставини:
1) вперше касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало 05.06.2025, яку Верховний Суд залишив без руху ухвалою від 16.06.2025 з підстав ненадання доказів про сплату судового збору (2422,40 грн) та для надання уточненої касаційної скарги, зміст якої має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі. У зв'язку із невиконанням скаржником вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Верховний Суд ухвалою від 10.07.2025 касаційну скаргу повернув.
2) вдруге касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало 24.07.2025, яку Верховний Суд залишив без руху, в тому числі, через ненадання доказів про сплату судового збору.
3) на пропозицію суду скаржник не повідомив причин неможливості подання належним чином оформленої касаційної скарги.
Колегія суддів вважає, що у скаржника було достатньо часу для приведення своєї касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України. Однак, звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не усунув недоліків, про які зазначав Верховний Суд, що свідчить, фактично, про їх ігнорування скаржником.
Натомість, у скаржника була можливість сплатити судовий збір в межах строку на касаційне оскарження судового рішення, проте, судовий збір так і не було сплачено.
Не сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у цій справі і станом на момент постановлення цієї ухвали.
Колегія суддів вважає, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб'єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів для здійснення таких видатків. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що поведінку ГУ ДПС не можна вважати такою, що свідчить про добросовісне і сумлінне ставлення скаржника до наявних у нього прав і обов'язків, на необхідність врахування яких неодноразово зазначав Верховний Суд при вирішенні питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов'язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що ГУ ДПС на пропозицію суду не навело поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а наведені - не можуть бути прийняти як поважні.
За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення такого строку є неповажними.
На підставі наведеного, керуючись частиною третьою статті 3, пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі № 160/24861/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко