головуючий суддя у першій інстанції: Лозовський О.А.
28 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/3419/25 пров. № А/857/25732/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Бруновської Н.В.
суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі № 140/3419/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
01.04.2025р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив суд:
- визнати протиправними дій щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченої індексації грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2024р. у справі №140/3968/24 та Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024р. у справі №140/3968/24;
- зобов'язати нарахувати та виплатити недоотримане грошове забезпечення у вигляді утриманого військового збору з суми виплаченої індексації грошового забезпечення на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2024р. у справі №140/3968/24 та Постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024р. у справі №140/3968/24.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2025р. позов задоволено.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.05.2025р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, ОСОБА_1 з грудня 2015 року - серпень 2017 року та з листопада 2019 року - 15.01.2024 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 .
15.01.2024р. наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України №40-ос ОСОБА_1 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
У період проходження служби нарахування індексації грошового забезпечення здійснювалося не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач змушений звернутися за захистом свої прав до адміністративного суду.
01.07.2024р. Рішенням Волинського окружного у справі №140/3968/24 позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: 01.12.2015р. - 05.09.2017р. включно
Крім того, суд зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_4 (в/ч НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: 01.12.2015р. - 05.09.2017р. включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Одночасно, суд визнав протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (в/ч НОМЕР_4 ) щодо неврахування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, при нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період: 07.09.2017р. -28.02.2018р. включно.
Також, суд зобов'язав НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України (в/ч НОМЕР_4 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: 07.09.2017р. - 28.02.2018р. включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
При цьому, суд визнав протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України (в/ч НОМЕР_4 ) щодо не нарахування та не виплати індексації-різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період: 01.03.2018р. - 08.10.2019р. включно у розмірі 4463,15 грн. на місяць.
Також, суд зобов'язав НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України (в/ч НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018р. - 08.10.2019р. у розмірі 4463,15 грн. на місяць (з врахуванням виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Суд визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період: 10.10.2019р. - 31.12.2022р. включно у розмірі 4463,15 грн. на місяць.
Також, суд зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_4 (в/ч НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення за період:10.10.2019р. -31.12.2022р. включно у розмірі 4463,15 грн. на місяць (з врахуванням виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024. рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2024р. у справі №140/3968/24 в частині покладення на НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України (в/ч НОМЕР_4 ) обов'язку здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: 07.09.2017р. - 28.02.2018р. включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, а також обов'язку нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період: 01.03.2018р. - 08.10.2019р. у розмірі 4463,15 грн на місяць (з врахуванням виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб скасовано. Прийнято в цій частині нову постанову, якою зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 (в/ч НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: 07.09.2017р. - 28.02.2018р. включно зі встановленням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), з урахуванням виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб, а також нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018р. - 08.10.2019р. у розмірі 4463,15 грн. на місяць (з врахуванням виплачених сум), із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб. У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.07.2024р. у справі №140/3968/24 залишено без змін.
ч.4 ст.78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
15.01.2025р. військова частина НОМЕР_1 виплатила ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 314 219,36 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці рахунку АТ КБ ПРИВАТБАНК та довідкою розрахунком виплат, на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024р. у справі №140/3968/24, з одночасним утримання військового збору у розмірі 5%, що підтверджується виписками з банку про надходження коштів.
Вважаючи протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання з індексації грошового забезпечення військового збору в розмірі 5% замість 1,5%, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) видно, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
ч.1, ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення військовослужбовця входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991р. №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ).
Із змісту ст.1-ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», видно, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
п.293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, який затверджений Указом Президента України від 29.12.2009р. №1115 (далі - Положення №1115), визначено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпечення.
В п.292 Положення №1115 визначено, що після надходження до органу Держприкордонслужби витягу з наказу начальника органу Держприкордонслужби вищого рівня або письмового повідомлення зазначеного органу про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу начальника органу Держприкордонслужби, в якому військовослужбовець проходить військову службу, про його звільнення військовослужбовець здає в установлені строки посаду, з ним проводиться розрахунок, військовослужбовець виключається із списків особового складу органу Держприкордонслужби і направляється на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за обраним місцем проживання
пп.16-1 п.10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції, чинній до внесення до нього змін згідно Закону України № 4015-IX від 10.10.2024р., встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ст.163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 цього пункту.
У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Відповідно до п.п.16-1 п.10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції, чинній після внесення до нього змін згідно Закону України №4015-IX від 10.10.2024р., тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є: 1) особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу; 2) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої, другої та четвертої груп; 3) платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів (е-резидентів).
Військовий збір для платників збору, зазначених у п.п.2 та п.п.3 цього підпункту, встановлюється з 1 січня 2025 року - 31 грудня року, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX.
Об'єктом оподаткування збором є: 1) для платників, зазначених у п.п.1 п.п.1.1 цього пункту, - доходи, визначені ст.163 цього Кодексу; 2) для платників, зазначених у п.п.2 п.п.1.1 цього пункту, - щомісячна сума, що дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; 3) для платників, зазначених у п.п.3 п.1.1 цього пункту, - доходи, визначені ст.292 цього Кодексу.
Ставка збору становить: 1) для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту; 2) для платників, зазначених у підпункті 2 підпункту 1.1 цього пункту, - 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, з розрахунку на календарний місяць; 3) для платників, зазначених у підпункті 3 підпункту 1.1 цього пункту, - 1 відсоток від доходу, визначеного згідно із статтею 292 цього Кодексу; 4) для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту).
Починаючи з 1 січня року, наступного за роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64/2022, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX», ставка збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту.
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору з доходів платників збору, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, здійснюються в порядку, встановленому розділом IV цього Кодексу, з урахуванням особливостей, визначених підрозділом 1 цього розділу, за ставками, визначеними підпунктом 1.3 цього пункту.
У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Колегія суддів звертає увагу апелянта, що приписами пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.10.2024р. №4015-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану» доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності цим Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Податковим кодексом України.
Враховуючи викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01.12.2024р. застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).
Із наявних в матеріалах справи письмових доказів чітко видно, що 15.01.2025р. відповідач на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024р. у справі № 140/3968/24 здійснив виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період :01.12.2015р. - 31.12.2022р. на загальну суму 314 219,36 грн., що підтверджується випискою по надходженню по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», з якої утримано 5% військового збору.
Разом з тим, що з огляду на приписи вищезазначених норм, що оскільки несвоєчасна виплата позивачу індексації грошового забезпечення сталася з вини відповідача, що встановлено рішення Волинського окружного адміністративного суду та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2024р. у справі №140/3968/24, та фактично здійснена за попередні періоди з 01.12.2015р. - 31.12.2022р., відповідач із вказаної суми індексації грошового забезпечення протиправно утримав військовий збір у розмірі 5% замість 1,5 % від суми індексації грошового забезпечення, оскільки нарахування та виплата індексації грошового забезпечення стосувалась податкового періоду до 01.12.2024р. та не залежить від фактичної виплати (15.01.2025р.) грошового забезпечення позивача.
Враховуючи це, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024, застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).
Таким чином, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 % військового збору (5 % замість 1,5 %) з виплаченого грошового забезпечення позивача.
При цьому, колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю покликання апелянта на те, що станом на день виплати індексації грошового забезпечення на виконання рішення суду (15 січня 2025 року) позивач не проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 та не перебував у статусі військовослужбовця, оскільки втрата статусу військовослужбовця на час виплати грошового забезпечення не звільняє в/ч НОМЕР_1 від обов'язку компенсувати ОСОБА_1 суму військового збору, оскільки саме бездіяльність відповідача призвела до виплати позивачу такої вже після звільнення з військової служби та як наслідок після втрати статусу військовослужбовця.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб'єкт владних повноважень в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) діяв не у спосіб визначений законами та Конституцією України.
ч.5 ст.242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення, а Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі № 140/3419/25 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н. В. Бруновська
судді Р. Б. Хобор
Р. М. Шавель