28 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 158/1742/25 пров. № А/857/30468/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Гінди О.М., Онишкевича Т.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кулабухової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 липня 2025 року, головуючий суддя - Поліщук С.В., ухвалене у м. Ківерці, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №952ЛРТЦК від 23.05.2025 року відносно позивача по справі ОСОБА_1 , а провадження у справі закрити.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відносно позивача по справі ОСОБА_1 винесено постанову №952ЛРТЦК від 23.05.2025 року, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, встановлених ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пп. 1 п. 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме за не здійснення у визначений 60-ти денний термін уточнення персональних даних у будь-який із визначених способів та у визначений законом термін та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Позивач по справі ОСОБА_1 у вищевказаний період перебував на території України та перебував на військовому обліку. Крім того зазначав, що на момент складення протоколу про адміністративне правопорушення та винесення оскаржуваної постанови №952ЛРТЦК від 23.05.2025 року минув строк, в межах якого можливе накладення адміністративного стягнення передбачений ст. 38 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочатим.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 липня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 05.04.2022 року, що стверджується копією тимчасового посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_1 від 05.04.2022 року.
21 травня 2025 року головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відносно позивача по справі ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №952 з якого видно, що гр. ОСОБА_1 не здійснив уточнення персональних даних у визначений 60-ти денний термін, чим порушив вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», пп. 1 п. 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 3 ст. 210 КУпАП. З вказаного протоколу вбачається, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 скористався правом на надання пояснень та вказав, що допустив вказані порушення у зв'язку з переїздом в іншу область. Заяви, клопотання, зауваження до протоколу не надходили. Про час, дату та місце розгляду даного протоколу - 12 год. 00 хв. 23.05.2025 року повідомлено ОСОБА_1 . Протокол складено у двох примірниках, один з яких під особистий підпис отримав ОСОБА_1
23.05.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 відносно позивача по справі ОСОБА_1 винесено постанову №952 ЛРТЦК від 23.05.2025 року, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, встановлених ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», пп. 1 п. 10-1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а саме за не здійснення у визначений 60-ти денний термін уточнення персональних даних у будь-який із визначених способів та у визначений законом термін та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн. З вказаної постанови також видно, що ОСОБА_1 на розгляд справи не прибув, подав клопотання про звільнення його від адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що на його утриманні перебуває семеро дітей. Вказане клопотання було враховане при розгляді даної справи як пом'якшуюча покарання обставина.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять та суду не надано жодних доказів, які б підтверджували об'єктивні причини, що унеможливило позивача виконати обов'язок та поновити свої персональні дані в межах строків визначених Законом №3633-IX від 11.04.2024 року, що залежало виключно від волевиявлення та заінтересованості позивача.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними, такими, що відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Так, ст. 210 КУпАП визначає порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до вказаної статті порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 року №1932-XII визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Так, згідно Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період є підставою для притягнення до відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Як передбачено абз. 2 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, Додатком 2 вказаного порядку визначено також Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Правила).
Відповідно до п. 1 Правил, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
11 квітня 2024 року Верховної Радою України прийнято Закон України №3363-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», та який набрав чинності 18.05.2024 року.
Статтею 2 Прикінцевих та Перехідних Положень вказаного закону установлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності); у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Таким чином, громадяни України, які перебувають на військовому обліку зобов'язані уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у строк до 16.07.2024 року (включно).
Відтак з 17.07.2024 року настає відповідальність, передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП України.
Як слідує з матеріалів справи, позивач не виконав вимог Закону про оновлення персональних даних військовозобов'язаного та не оновив свої дані у встановлений строк, а саме до 16.07.2024 року, що стало підставою притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Вищевикладене спростовує доводи апелянта про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними покликання позивача про те, що відповідачем порушено строки притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки згідно з статтею 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Водночас під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури , які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, підстави для її скасування відсутні.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 08 липня 2025 року у справі №158/1742/25 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді О. М. Гінда
Т. В. Онишкевич
Повний текст постанови складено 28.08.2025 року.