27 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6545/24 пров. № А/857/32194/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Онишкевича Т.В., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року (головуючий суддя: Могила А.Б., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Імекстрейд» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-Імекстрейд», 29.08.2024 звернулося до суду з позовом, в якому, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 21.08.2024 №018550/0705, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 165440 грн.
Обґрунтовує позов тим, що за результатами перевірки Товариства контролюючий орган дійшов висновку про порушення податкового законодавства. Підставою стали висновки викладені в акті перевірки, зокрема щодо нереальності господарських операцій з контрагентом ПП «Агро-Експрес-Сервіс». Позивач не погоджується з такими висновками, вважає їх необґрунтованими, суб'єктивними та протиправними. Стосовно реальності господарських операцій, зокрема руху активів, реального настання правових та економічних наслідків, то такі підтверджуються всіма необхідними первинними документами, які надавалися інспекторам контролюючого органу при проведенні перевірки, в тому числі щодо факту придбання у контрагента товару (гірчиці білої) та реальне вчинення господарських операцій, а також його подальшу реалізацію на експорт з метою отримання доходу. Крім того, вважає, що при проведенні перевірки порушено принцип індивідуальної відповідальності платника. З урахуванням викладеного, вважав податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління ДПС в Івано-Франківській області та оскаржило в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також прийняте при не повному з'ясуванні обставин справи, які необхідно було встановити, а також їх невідповідність фактичним обставинам справи та первинним документам, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що за результатами проведеної перевірки позивача встановлено, що у травні 2024 року ТОВ «Крок-Імекстрейд» включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціях з придбання гірчиці білої у ПП «Агро-Експрес-Сервіс» на загальну суму 3970560, в тому числі ПДВ - 661760 грн. Згідно з баз даних ДПС встановлено, що у ПП «Агро-Експрес-Сервіс» з лютого 2024 року відсутні будь-які об'єкти оподаткування (склади, дільниці, автотранспорт тощо). Згідно з умовами договорів контейнери для товару мали надаватися позивачем, а по факту такі надані продавцем. Окрім того міститься невідповідність вимог щодо ДСТУ, зокрема за умовами договорів якість товару повинна відповідати ДСТУ 2240-93, а згідно посвідчень про якість зерна вказано ДСТУ 7694:2015. Встановлено також невідповідність кількості валового збору гірчиці з кількістю придбаного зерна позивачем. Окрім цього, згідно з інформацією БЕБ України це підприємство з ознаками фіктивності фігурує у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні. Під час обшуку детективами було виявлено та вилучено речі, котрі свідчать про злочинну діяльність, зокрема печатки суб'єктів господарювання, в тому числі печатку ПП «Агро-Експрес-Сервіс».
Також просить надати оцінку доказам які не були дослідженні судом першої інстанції, оскільки такі на момент винесення оскаржуваного рішення були відсутні в апелянта. Зазначає, що Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом звернулось до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про надання інформації щодо пересування транспортних зазначених в товарно-транспортних накладних та отримало відповідь, що за результатами розгляду запиту, інформація , щодо руху транспортних засобів вказаних у даному запиті, згідно з даними камер систем відеоспостереження, не зафіксовано. Враховуючи те, що позивач зазначає пунктом навантаження Рівненська область, Дубенський р-н, с. Башарівка, вул. Набережна, 144 (Дільниця № 7) та відправлення звідти товару не відповідає дійсності та ставить під сумнів реальність господарської операції.
Отже, позивачем безпідставно відображено в бухгалтерському обліку операції, які фактично не відбулися.
Позивач, 27.01.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Вказує на те, що відповідачем проігноровано факт експорту в повному обсязі закупленої в ПП «Агро-Експрес-Сервіс» гірчиці білої. Зовнішньоекономічні господарські операції щодо експорту вказаних товарів, в силу законодавчих вимог пройшли відповідні процедури, які нівелюють безпідставне твердження відповідача про фіктивність господарських операції між позивачем та ПП «Агро-Експрес-Сервіс». Що стосується тари та відповідність зерна вимогам ДСТУ, то такі пояснюється укладеними додатковими угодами, де сторонами погоджено, що якість товару повинна відповідати ДСТУ 7694:2015 та те, що тару надає продавець. Ці документи надавалися контролюючому органу, однак до уваги не були взяті. Що стосується кількості валового збору контрагентом гірчиці, то у 2023 році такий становив 5548,719 т, в той час, як позивачем придбано 248,16 т. Зазначив, що лист бюро економічної безпеки не може встановлювати факту наявності ознак фіктивності, до того ж він стосується не контрагента ПП «Агро-Експрес-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30132761), а ТОВ «Агро-Експрес-Сервіс» (код ЄДРПОУ 3032761).
Зазначає, що додані до апеляційної скарги нові докази не можуть бути взятими до уваги судом апеляційної, оскільки подані поза межами всіх процесуальних строків на їх подання і апелянт жодним чином не довів наявності об'єктивних причин, які не залежали від нього та унеможливлювали їх подання до суду першої інстанції та унеможливлювали звернення до Головного управління Національної поліції в Рівненській області раніше.
Крім того зазначає, що ним теж було направлено запит до Головного управління Національної поліції в Рівненській області щодо руху автомобілів, які перевозили товар, що стосується цієї справи, і у відповіді на вищевказаний запит, Головне управління Національної поліції в Рівненській області зазначило, що надати інформацію з камер системи відеоспостереження «Безпечне місто Рівне» виведених до СЦ ГУНП в Рівненській області не є можливим, оскільки технічна можливість архівації відеоматеріалів на сервері становить 30 діб. Враховуючи вищевикладене, запит відповідача до ГУ НП в Рівненській області, який надіслано 17.10.2024 та відповідь на нього (датована 16.10.2024) є повним абсурдом, а інформація про рух транспорту не надана не з причин відсутності факту, а з причин відсутності інформації з огляду на закінчення терміну її зберігання на серверах.
Поряд з цим, позивач також звернувся до ТОВ «Ексімп Транс» із запитом № 93 від 05.12.2024 в якому просив підтвердити факт здійснення ТОВ «Ексімп Транс» надання ТОВ «Крок-Імекстрейд» транспортних послуг, що стосуються обставин цієї справи. «ЕКСІМП ТРАНС» листом № 4/12 від 12.12.2024 надало вищевказану інформація і на підтвердження наданої інформації додатково надало інформацію з GPS-навігаторів з автомобілів з причепами, якими здійснювалося перевезення.
Вищевказане додатково підтверджує реальність господарської операції та є в повній мірі узгодженим із всіма іншими наданим стороною позивача доказами.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Крок-Імекстрейд» пройшло процедуру державної реєстрації 25.12.1998, перебуває на обліку в органі податкової служби, зареєстроване платником ПДВ. Основний вид економічної діяльності платника податків є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (46.21) (а.с.10-11,13).
Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Крок-Імекстрейд» з питань законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по деклараціям з податку на додану вартість за травень 2024 року з урахуванням періодів декларування від'ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, за результатами якої 26.07.2024 складено акт № 13770/09-05/30017830 (а.с. 12-36).
Контролюючим органом, за результати контрольного заходу, зроблено висновок про завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 999634 грн., в тому числі за травень 2024 року в сумі 999634 грн; заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 189239 грн, в тому числі за травень 2024 року на суму 189239 грн.
Позивач не погодившись із висновками акта перевірки, 08.08.2024 подав заперечення, за результатами розгляду яких Головне управління ДПС в Івано-Франківській області змінено попередні висновки та викладено їх в такій редакції “завищення податкового кредиту всього в сумі 661760 грн» (а.с. 42-56).
Під сумнів контролюючий орган ставить господарські операції позивача із ПП «Агро-Експрес-Сервіс», в зв'язку із неможливістю здійснення цим платником податку господарських операцій в урахуванням обсягу основних засобів, наявністю кримінального провадження за ознаками фіктивності щодо здійснення фінансових операцій тощо.
В результаті, 21.08.2024 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0185550/0705 на загальну суму 827200 грн, в тому числі сума бюджетного відшкодування 661760 грн, штрафні (фінансові) санкції 165440 грн (а.с. 37-39).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення таким, що не ґрунтується на вимогах закону, позивач звернувся із цим позов до суду.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Більше того, судом встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, що виразилося в подальшому експорті такого. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 018550/0705 є протиправним та підлягає скасуванню.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до абз. 1, 2 пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та / або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом “а» пункту 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абзац другий цього пункту).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Пункт 201.1 статті 200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пунктів 200.2. та 200.4 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно із частиною першою статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Системний аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Судом встановлено, що на підтвердження доводів про реальність господарських операцій з контрагентом ПП «Агро-Експрес-Сервіс», позивачем подано до суду первинні документи, в тому числі платіжні інструкції та інші документи, які досліджені під час судового розгляду.
Зокрема судом встановлено, що на підставі договору № 06/24 та додаткової угоди від 20.05.2024 ТОВ «Крок-Імекстрейд» придбало у ПП «Агро-Експрес-Сервіс» сільськогосподарську продукцію, а саме гірчицю білу урожаю 2023 року в кількості 45,12 тон (а.с.77-79).
На підставі договору № 07/24 та додаткової угоди від 22.05.2024 позивач придбав у цього ж контрагента сільськогосподарську продукцію, а саме гірчицю білу урожаю 2023 року в кількості 203,04 тони (а.с. 80-82).
Як йдеться в договорах загальна кількість товару поставляється продавцем покупцю на умовах FCA (франко-перевізник) склад продавця (Інкотермс-2010). Місцем здачі-приймання товару є склад продавця - с. Башарівка Дубенський район Рівненська область. Продавець зобов'язаний власними силами та за свій рахунок завантажити товар на транспорт покупця.
Оплата товару проведена в безготівковій формі, що підтверджується платіжними інструкціями від 22.05.2024 № 152 на суму 704000 грн, від 23.05.2024 № 157 на суму 3200000 грн. та від 29.05.2024 № 180 на суму 66560 грн (а.с. 83, 85, 87).
Відповідно у ПП «Агро-Експрес-Сервіс» виникло зобов'язання з оформлення та подання на реєстрацію податкових накладних з факту проданої продукції.
Ця господарська операція була об'єктом оподаткування податку на додану вартість. Контрагентом позивача складено податкові накладні № 12302 від 23.05.2024 на суму ПДВ 2986,67 грн, № 12304 від 23.05.2024 на суму ПДВ 533333,33 грн, № 12905 від 29.05.2024 на суму ПДВ 8106, 67 грн, котрі надіслані контролюючому органу в електронному вигляді та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 86, 88-89).
Куплений за вказаними вище договорами товар проданий на експорт двом іноземним компаніям, зокрема 22,56 тони та 203,4 тони фірмі "R.W.W.C.sp.z.o.o" (Польща) по контрактах від 20.05.2024 № PLP-24, від 21.05.2024 № PLP-24-2 та 22.56 тони фірмі «Bromex Poland Sp.z.o.o.Sp.k» (Польща) по контракту від 20.05.2024 № BRPL-24-1 (а.с. 90-93, 98-102, 107-110).
На підтвердження оплати іноземними компаніями придбаного товару, позивачем надано платіжні інструкції банку та виписки по рахунку (а.с. 83, 85, 87, 106).
Окрім цього, до матеріалів справи долучено ряд документів по зовнішньоекономічним контрактам, котрі підтверджують факт експорту закупленого позивачем товару іноземним компаніям, зокрема митні декларації, товарно-транспортні накладні (СMR) та фітосанітарні сертифікати (а.с. 94-97, 103-106, 111-138).
Суд зазначає, що будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Так, судом досліджено первинні документи, які згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України є підставою для податкового обліку та встановлено реалізацію придбаного у ПП «Агро-Експрес-Сервіс» товару на експорт та рух активів.
Відповідно, суд не погоджується з посиланням відповідача на неправомірність формування витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями.
Суд звертає увагу на те, що етапу поміщення закупленої у ПП «Агро-Експрес-Сервіс» гірчиці булої урожаю 2023 року в митний режим експорту передувало оформлення відповідного пакету документів, які підтверджують в тому числі походження товару. І як видно із зазначених вище документів, проведення митних процедур включаючи сертифікацію товару, завершено процедурою приймання гірчиці білої врожаю 2023 року партнерами позивача у Польщі.
Що стосується посилання контролюючого органу на невідповідність зазначення в договорах про надання контейнерів біг-бег позивачем та по факту отримання товару в контейнерах продавця, то як вбачається із додаткових угод від 20.05.2024 та 22.05.2024 сторони погодилися на внесення змін до договорів, зокрема п.3.2 викладено в такій редакції “товар поставляється в тарі - п/п біг-бегах по 940 або 1000 кг, які надаються продавцем». Це саме стосується вимог стандарту продукції, сторонами внесено зміни, зокрема в п.3.1 договору щодо відповідності вимогам стандарту ДСТУ 7694:2015, замість попередньо зазначеного ДСТУ 2240-93 (а.с. 79, 82).
Контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах є неповними, недостовірними, суперечливими або такими, що ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
При цьому суд зазначає, що господарські операції, що були поставлені податковим органом під сумнів, є для позивача типовими та не виходять за межі звичайної господарської діяльності. Усі операції з купівлі та подальшої реалізації гірчиці, зокрема і операції із спірним контрагентом, проводяться за типовим алгоритмом та оформлюються належними для даного виду операцій документами.
Судом не приймаються як належні докази посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального закону. Суд зазначає, що відповідачем висновок про нереальність господарських операцій здійснено без проведення звірок взаємовідносин з його контрагентами.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 11.04.2023 по справі № 2а-916/12/2670 Податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Тобто, у разі підтвердження факту отримання товарів/послуг, як у даній ситуації, позивач не може відповідати за порушення, допущені контрагентами, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, актом перевірки під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.
Верховний Суд у Постанові від 06.06.2023 по справі №820/7010/16 вказав, що платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагенти позивача або суб'єкти господарювання, з якими мали відносини контрагенти позивача, в подальшому не дотримувалися у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.
Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документи на підтвердження розміру понесених витрат та свого податкового кредиту.
Посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача основних фондів також не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань за укладеними ним договорам.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.01.2021 по справі № 808/2547/16.
До того ж поза увагою відповідача суб'єкта владних повноважень було залишено те, що, згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «Агро-Експрес-Сервіс» 23.03.1999 зареєстроване юридичною особою. Основний вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Кількість працівників підприємства становить 912 чол.
Що стосується показників діяльності, то в 2023 році дохід ПП «Агро-Експрес-Сервіс» становив 1532595000 грн, чистий прибуток становив 385979000 грн.
Згідно із звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду у 2023 році (форма 29-сг) Державної служби статистики України за 2023 рік ПП «Агро-Експрес-Сервіс» під білу гірчицю було засіяно 5972,24 га земель, а валовий збір гірчиці у 2023 році становив 55487,19 центнерів, що еквівалентно 5548,719 тон (а.с. 57-71).
У матеріалах справи наявний лист-відповідь ПП «Агро-Експрес-Сервіс», де підприємством повідомлено, що основними видами його діяльності є вирощування зернових культур, цукрового буряку та виробництва цукру на власному цукровому заводі. У 2024 році ПП «Агро-Експрес-Сервіс» та ТОВ «Крок-Імекстрейд» перебували у господарських відносинах згідно яких ПП «Агро-Експрес-Сервіс» здійснило реалізацію гірчиці з власного елеватора за адресами вул. Набережна, 197 та вул. Набережна, 144 в с. Башарівка Дуденського району, який перебуває на балансі підприємства. Лабораторія згідно з даними 20-ОПП не відображена, оскільки обладнання лабораторії і сама лабораторія знаходяться у частині приміщення Будинок тваринника. ДП «Волинський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» засвідчив, що у виробничо-технологічній лабораторії стан вимірювань і система керування вимірюваннями відповідають вимогам ДСТУ ISO 10012:2005 "Система керування вимірюваннями. Вимоги до процесів вимірювання та вимірювального обладнання", про що видано Свідоцтво про відповідність № 140-02/2021 від 24.06.2021 (а.с. 73-76).
Щодо доводів відповідача про наявність кримінального провадження відносно контрагента, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
З копії листа Бюро економічної безпеки України від 25.06.2024 № 11/6/4.4.1/14715-24 видно, що головним підрозділом детективів БЕБ, Територіальним управлінням БЕБ у Волинській області за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 КК України, за фактами зловживання службовими особами органів державної податкової служби своїм службовим становищем за попередньою змовою із службовими особами підприємств з ознаками “фіктивності» щодо здійснення фінансових операцій, які є пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, тощо (а.с. 184-194).
У цьому листі йдеться про виявлення та вилучення речей та документів, в тому числі печаток ряду суб'єктів господарювання, серед яких ТОВ «Агро-Експрес-Сервіс» (код ЄДРПОУ 3032761).
Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що контрагентом позивача у господарських операціям було ПП «Агро-Експрес-Сервіс» (код ЄДРПОУ 30132761), а не ТОВ «Агро-Експрес-Сервіс» (код ЄДРПОУ 3032761), тож посилання на інформацію в даному листі є безпідставним, крім того, ПП «Агро-Експрес-Сервіс» у листі від 07.08.2024 № 0708-1 спростувало інформацію щодо проведення обшуків та вилучення печатки підприємства (а.с. 73-74).
Що стосується листа Офісу Генерального прокурора від 06.08.2024 № 31/2/1-51944-22, адресованого ДПС України, де уже згадується, серед іншого, про ПП «Агро-Експрес-Сервіс», то суд зазначає, що він надісланий для вирішення питання щодо внесення інформації відповідно до Додатку 1 "Критерії ризиковості платника податку на додану вартість" до Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165. Крім того, суд зазначає, що матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.
Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентом, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.
Так, за змістом частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі, який набрав законної сили, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дії чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Суд має надавати правову оцінку встановленим фактичним обставинам справи та наявності вироку суду в кожній конкретній справі.
Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з встановленими обставинами щодо наявності та надання первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв'язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності, тощо.
Зазначене відповідає правовій позиції, що викладена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що у розглядуваних спірних правовідносинах, відсутній вирок, який набрав законної сили.
Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Більше того, судом встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, що виразилося в подальшому експорті такого.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 018550/0705 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо доказів, які подані скаржником до суду апеляційної інстанції і не подавалися до суду першої інстанції, суд зазначає таке.
Скаржник просить надати оцінку доказам які не були дослідженні судом першої інстанції, оскільки такі на момент винесення оскаржуваного рішення були відсутні в апелянта. Зазначає, що Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом звернулось до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про надання інформації щодо пересування транспортних зазначених в товарно-транспортних накладних. У відповідь на коментований вище лист Головне управління Національної поліції в Рівненській області надано відповідь в якій зазначено: «За результатами розгляду запиту, інформація , щодо руху транспортних засобів вказаних у даному запиті, згідно з даними камер систем відеоспостереження, не зафіксовано». Отже, враховуючи те, що позивач зазначає пунктом навантаження Рівненська область, Дубенський р-н, с. Башарівка, вул. Набережна, 144 (Дільниця № 7) та відправлення звідти товару не відповідає дійсності та ставить під сумнів реальність господарської операції.
Відповідно до частини 4 статті 308 КАС України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Разом з тим, апелянт жодним чином не довів наявності об'єктивних причин, які не залежали від нього та унеможливлювали подання доказів до суду першої інстанції та унеможливлювали звернення до Головного управління Національної поліції в Рівненській області раніше.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що інформація про відсутність фіксації камерами відеоспостереження, не містить беззаперечно повної інформації щодо руху вказаних транспортних засобів між пунктами навантаження та замитнення, оскільки докази покриття системою відеоспостереження усіх доріг України і її безперебійної роботи відсутні. Окрім того, погодні умови чи інші обставини можуть не дозволити зафіксувати номерні знаки всіх транспортних засобів.
Суд звертає увагу, що аналогічні висновки були викладені Верховним судом України в постановах від 13.10.2020 року по справі № 0340/1408/19 та від 10.11.2021 року по справі № 380/1552/20.
Таким чином, лист ГУ НП в Рівненській області № 109623 від 16.10.2024 не може бути належним та допустимим доказом для підтвердження чи спростування факту перевезення.
Окрім того, отримана від ГУ НП в Рівненській області інформація не є підставою прийняття оскаржуваного рішення.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в інтересах позивача було направлено на адресу Головного управління Національної поліції в Рівненській області адвокатський запит, в якому ставилося наступні питання:
чи встановлені на автомобільній дорозі Р-26 Остріг-Кременець-Почаїв-Радивилів, а саме на ділянці від села Башарівка, Дубенського району Рівненської області до межі Рівненської та Тернопільської областей (в напрямку Почаїв-Кременець), камери систем відеоспостереження чи інші технічні засоби, які дозволяють фіксувати рух транспортних засобів?
Якщо на автомобільній дорозі Р-26 Остріг-Кременець-Почаїв-Радивилів, а саме на ділянці від села Башарівка, Дубенського району Рівненської області до межі Рівненської та Тернопільської областей (в напрямку Почаїв-Кременець) встановлені камери систем відеоспостереження чи інші технічні засоби, які дозволяють фіксувати рух транспортних засобів, то:
- чи працювали вищевказані засоби 23.05.2024, 27.05.2024, 28.05.2024, 29.05.2024, 30.05.2024 безперервно?
- чи були перебої в роботі вищевказаних технічних засобів 23.05.2024, 27.05.2024, 28.05.2024, 29.05.2024, 30.05.2024 та які саме?
У відповіді на вищевказаний запит Головне управління Національної поліції Рівненській області зазначило, надати інформацію відеоспостереження «Безпечне місто Рівне» виведених до СЦ ГУНП в Рівненській області не є можливим, оскільки технічна можливість архівації відеоматеріалів на сервері становить 30 діб.
З наведеного видно, що інформація про рух транспорту не надана не з причин відсутності факту, а з причин відсутності інформації з огляду на закінчення терміну її зберігання на серверах.
Поряд з цим, суд звертає увагу на те, що позивач також звернувся до ТОВ «Ексімп Транс» із запитом № 93 від 05.12.2024 в якому просив:
- підтвердити факт здійснення Вашим підприємством (ТОВ «Ексімп Транс») надання нашому підприємству ТОВ «Крок-Імекстрейд» транспортних послуг на перевезення вантажів в міжнародному сполученні згідно вищенаведеного переліку з завантаженням білої гірчиці по маршруту - пункт завантаження (с. Башарівка Дубенський район Рівненської області) - Пункт замитнення ( м. Івано-Франківськ)- Митний перехід (на кордоні Україна-Польща)- Краківець- - Адреси розвантаження білої гірчиці у Польщі - або 09-440 Starozreby , Dluzniewo Mate 39A. Польща , або Wola Wiazowa 83, 97-438 Rusiec, -Польща (в залежності від Покупця у Польщі).
- повідомити нам по якому маршруту здійснювалася подача автомобілів з причепами Вашим підприємством з ваших гаражів до Пункту завантаження( с. Башарівка Дубенський район Рівненської області). А далі - від пункту завантаження( с. Башарівка Дубенський район Рівненської області)- до м. Івано-Франківськ для проведення митних процедур, пов'язаних з експортом білої гірчиці нашим підприємством.
ТОВ «Ексімп Транс»» листом від 4/12 від 12.12.2024 надало вищевказану інформація і на підтвердження наданої інформації додатково надало інформацію з GPS-навігаторів з автомобілів з причепами, якими здійснювалося перевезення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що вищевказане додатково підтверджує реальність господарської операції та є в повній мірі узгодженим із всіма іншими наданим стороною позивача доказами.
Враховуючи вищевикладене, нові доводи відповідача та нові документи у справі не тільки подані з порушенням ч. 4 ст. 308 КАС України, але і за своїм змістом жодним чином не мають відношення до предмету доказування у справі 300/6545/24.
За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Більше того, судом встановлено зв'язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, що виразилося в подальшому експорті такого. У зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 018550/0705 є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 300/6545/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді Т. В. Онишкевич
В. В. Ніколін