Справа № 240/10658/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Дмитро Миколайович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
28 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України у вигляді нездійснення перерахунку та виплати усього належного грошового забезпечення (основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію) за період проходження військової служби з 16.07.2022 по 27.06.2023 з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого "Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ та Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням висновків викладених в постановах Верховного Суду від 06.02.2023 у справі №160/2775/22 та від 02.04.2024 у справі №340/608/23;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату мені усього належного грошового забезпечення (основні, додаткові види, щомісячні, одноразові додаткові види грошового забезпечення та премію) за період проходження мною військової служби з 16.07.2022 по 27.09.2023 з використанням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням обчислених відповідно до первинної редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого "Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" від 02.12.2021 №1928-ІХ та Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 №2710-ІХ, на відповідний тарифний коефіцієнт з урахуванням висновків викладених в постановах Верховного Суду від 06.02.2023 у справі №160/2775/22 та від 02.04.2024 у справі №340/608/23 та відображенням перерахованого грошового забезпечення у належних мені фінансових документах та грошовому атестаті.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року визнано неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду з позовом вх. №41992/25 від 22.05.2025 .
Позовну заяву ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України в частині позовних вимог визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії за період з 19.07.2022 по 27.09.2023 залишено без розгляду.
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вказує, що відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду в частині позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 23.09.2023.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Згідно з частинами 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Втім положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.
Згідно з частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла до 19.07.2022) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", який набрав чинності 19.07.2022 (далі - Закон №2352-ІХ), назву та частини 1 і 2 статті 233 Кодексу законів про працю України викладено у новій редакції.
Зокрема, частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону №2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 Кодексу законів про працю України).
Відповідно до пункту 1 глави XIX Прикінцеві положення Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінено карантин.
Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків: Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 Кодексу законів про працю України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"). З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 Кодексу законів про працю України, почався 01.07.2023.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом у справі №460/21394/23, суд дійшов висновку, що у даній справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 16.07.2022 по 18.07.2022 застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом №2352-ІХ, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак період з 19.07.2022 по 27.09.2023 регулюється вже чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
На виконання ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 позивачем надіслано повторне клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування якого позивач вказав, що поняття "грошове забезпечення", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "заробітна плата", які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір в частині вимог, зазначених у пунктах 1.1-1.4, 1.6-1.9 цієї постанови охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначенням "законодавство про оплату праці".
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Отже, на думку позивача, він має право на звернення до адміністративного суду у строк вказаний в частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України визначенням "законодавство про оплату праці" а саме в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Так, відповідач зазначає, що фактично норми зазначеної вище частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції від 19.07.2022 розпочали свою дію з 01.07.2023, що позивачем не заперечується.
Проте позивач посилається на те, що про порушення своїх прав на належне грошове забезпечення йому стало відомо лише 04.04.2025 з довідки Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України №305/218 про суми нарахованого та виплаченого йому грошового забезпечення за період з 16.07.2022 по 27.09.2023 включно, тобто з письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Оскільки із позовом позивач до суду звернувся 11.04.2025, тобто у межах визначеного частиною 2 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції від 19.07.2022 тримісячного строку з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Як вже зазначалось судом при постановлені ухвали від 21.05.2025, з посиланням на постанову Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, спірний період з 19.07.2022 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Зі змісту доданих до позову документів вбачається, що спір стосується виплати позивачу грошового забезпечення у період з 16.07.2022 до 27.09.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням під час проходження військової служби у Фінуправлінні Генерального Штабу ЗСУ.
З документів, доданих до позовної заяви встановлено, що позивача звільнено з військової служби з 27.09.2023.
Колегія суддів зазначає, що початок перебігу тримісячного строку для подання позову в частині вимог за період з 19.07.2022 слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Отже, саме дата вручення позивачу грошового атестата є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду. Вказана правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23.
Апеляційний суд наголошує, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, відлік тримісячного строку звернення до суду, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України, для позивача почався 27.09.2023.
Тобто, строк звернення з позовними вимогами до відповідача закінчився 27.12.2023.
Однак, позовну заяву подано до суду 11.04.2025, що свідчить на користь висновку, що строк звернення до суду позивач пропустив.
На переконання суду, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем не наведено.
Відповідно до частини 1 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи зазначене вище в сукупності колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог з 19.07.2022 по 23.09.2023.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Приписами п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених ч.3 та ч.4 ст.123 цього Кодексу.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, а тому наявні правові підстави для залишення без розгляду адміністративного позову в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 23.09.2023.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неповне з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права, а тому при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, у зв'язку з чим відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.