Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/1187/25
Провадження № 2-а/542/4/25
27 серпня 2025 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,
за участю секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №2919 про накладення адміністративного стягнення в порядку ст. 286 КАС України, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №2919 про накладення адміністративного стягнення в порядку ст. 286 КАС України.
В обґрунтування позову зазначає, що він є громадянином України і постійно проживає за місцем реєстрації в селищі Нові Санжари, Полтавського району, Полтавської області.
З 18.01.2000 року постійно перебуває на обліку у військовому комісаріаті, а після реорганізації - у районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
У відповідності до змін у законодавстві в 2024 році до 16.07.2024, а саме 26.06.2024 року він оновив свої облікові дані.
Оскільки він є єдиною дитиною у батька - інваліда 2 групи, після початку військового стану в Україні, він в грудні 2023 року надав до місцевого ТЦК та СП відповідні документи для отримання відстрочки від призову за мобілізацією, яку отримав до 26.06.2025 року. Крім того, 30.05.2025 року він за повісткою від 29.05.2025 року в черговий раз прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у селищі Нові Санжари з пакетом документів для подачі заяви про отримання відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією, точніше оновлення цієї відстрочки, яка діяла до 26.06.2025 року.
Там його почали звинувачувати в тому, що він не проходив військово-лікарську комісію на протязі п'яти років і тому склали протокол про адміністративне правопорушення від 30.05.2025 року № 2919.
Зазначає, що його не викликали до ТЦК та СП для проходження ВЛК і не направлялись повістки з викликом з цією метою. За час військового стану він самостійно прибував до місцевого відділу ТЦК та СП для оформлення документів для отримання відстрочки від призову за мобілізацією, надавав такі документи і отримував відповідну відстрочку. Працівники ТЦК та СП могли надати йому направлення для проходження ВЛК, яке б він пройшов і раніше, але вони цього не робили, умислу не проходити ВЛК у нього не було.
Вказує, що пройшов ВЛК (закінчив проходження 12.06.2025 року), після того, як останній раз прибув для проходження ВЛК і отримав таке направлення.
Також зазначає, що в протоколі вказано про те, що розгляд справи відбудеться у РТЦК та СП 11.05.2025 року в м. Полтаві, тобто раніше, ніж складений протокол, чим позбавили його права брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Йому направили копію постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. вже після закінчення десятиденного строку оскарження.
Вважає постанову незаконною, яка підлягає скасуванню з кількох різних підстав, навіть кожна з яких окремо виключає наявність складу правопорушення з його сторони.
Зокрема, протокол про адміністративне правопорушення не містить усі дані передбачені ст.256 КУпАП, а саме місця вчинення правопорушення, часу його вчинення, додатки до нього та інше.
Протокол не містить посилання про місце вчинення чи виявлення правопорушення, точний період його вчинення, докази, на підставі яких складено протокол.
Зазначає про відсутність будь-яких доказів вчинення адміністративного правопорушення, посадова особа порушила свій обов'язок доказування та презумпцію невинуватості. В протоколі не зазначено жодних додатків до нього в якості доказів, що порушує право на захист, гарантоване статтею 268 КУпАП.
Також порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Справа була розглянута без його участі, ймовірно 11.06.2025 року, через один місяць від вказаної в протоколі дати розгляду. Його не повідомили належним чином про дату розгляду справи, чим порушили фундаментальне право на захист і право брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, що є окремою підставою для скасування постанови у цій справі.
Вказує, що з часу затвердження редакції нормативного акту, який передбачає п'ятирічну періодичність проходження ВЛК і, відповідно, може за таке порушення настати відповідальність, минуло менше 2 років, а нормативний акт, який встановлює відповідальність не має зворотної сили у часі.
Так, в протоколі зазначено про порушення вимоги п.3.2 глави 3 Розділу II Наказу Міністерства оборону України № 402 від 14.08.2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», а саме не пройшов повторний медичний огляд військовозобов'язаних на протязі 5 років.
Однак редакція зазначеного пункту 3.2 самого Положення (а не наказу - що теж не вірно зазначено у протоколі), яка передбачає п'ятирічну періодичність проходження ВЛК була затверджена Наказом Міністерства оборони № 490 від 18.08.2023 року, тобто менше 2 років тому. Отже відповідальність за це можливе порушення може відліковуватись лише з цього часу, а не ретроспективно.
Таким чином, з часу встановлення п'ятирічного строку повторного проходження ВЛК і відповідальності за це не минуло п'ять років, тому притягнення до відповідальності є незаконним.
Крім того, протокол не містить конкретних даних про його бездіяльність з не проходження ВЛК, наприклад повістки про виклик для проходження ВЛК (що прямо передбачено законодавством), які він проігнорував чи які повернулись відправнику, спосіб формування, дата направлення, вихідний номер, дата повернення, причини повернення. До справи не долучені докази, що його викликали повісткою для проходження медичного огляду, тому з його боку немає вини у такому не проходженні раніше.
Просив визнати протиправною та скасувати постанову №2919 про накладення адміністративного стягнення на нього у справі про адміністративне правопорушення винесену 11.06.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді штрафу 17000 грн та закрити адміністративну справу через відсутність складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи (а.с.22, 28-29, 34). В наданих заявах просив розглядати справу без його участі, позов задовольнити (а.с. 23, 30).
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи (а.с.26, 27, 35). Відзив на позов не надавав.
Суд, вивчивши матеріали справи, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно оцінивши докази по справі, дійшов до такого висновку.
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 30 травня 2025 року начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було складено протокол №2919 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому вказано, що 30 травня 2025 року о 08 год. 30 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході перевірки документів ОСОБА_3 виявлено, що останнім в порушення вимог Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», а саме відповідно до п.3.2 глави 3 розділу ІІ Наказу - не пройдено повторний медичний огляд військовозобов'язаних ВЛК райнних, міських ТЦК на протязі 5 останніх років (а.с. 9).
11 червня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 було винесено постанову №2919 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Відповідно до змісту постанови 30 травня 2025 року о 8 год. 30 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході перевірки виявлено, що останнім в порушення вимог Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», а саме відповідно до п.3.2 глави 3 розділу ІІ Наказу - не пройдено повторний медичний огляд військовозобов'язаних ВЛК районних, міських ТЦК протягом 5 останніх років. Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн (а.с. 10).
Вирішуючи питання про наявність в діях позивача ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а такожіншими документами.
Ч.3 ст. 210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від № 2102-ІХ від 24.02.2022, в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Згідно з Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 24.02.2022, оголошується та проводиться загальна мобілізація (в подальшому Указами Президента воєнний стан та строк загальної мобілізації було неодноразово продовжено та вони існували 11.06.2025, тобто станом на дату винесення оскаржуваної постанови).
Таким чином, з 24.02.2022 в Україні діє особливий період.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ч. 2 ст. 235 КУпАП).
Диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП є бланкетною (вид норм права з точки зору рівня визначеності їх змісту), тобто передбачає вказівку про порушення вимог іншого нормативно-правового акта. Диспозиції бланкетних норм не встановлюють певних правил поведінки, а передбачають існування інших норм, розміщених в інших нормативних актах, у яких сформульовані конкретні правила поведінки, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті правопорушення, обов'язковим є наведення конкретного нормативно-правового акту та пункту нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 30 травня 2025 року о 8 год. 30 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 . В ході перевірки виявлено, що останнім в порушення вимог Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», а саме відповідно до п.3.2 глави 3 розділу ІІ Наказу - не пройдено повторний медичний огляд військовозобов'язаних ВЛК районних, міських ТЦК протягом 5 останніх років.
Такі дії ОСОБА_1 були кваліфіковані як порушення ним вимог п.3.2 глави 3 розділу ІІ Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», а саме відповідно до п.3.2 глави 3 розділу ІІ Наказу, а також ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Однак, наявне в протоколі та спірній постанові формулювання суті правопорушення, що ОСОБА_1 не пройдено повторний медичний огляд військовозобов'язаних ВЛК районних, міських ТЦК протягом 5 останніх років, на думку суду, не конкретизує дії позивача щодо порушення ним правил військового обліку.
Так, відповідач, викладаючи суть адміністративного правопорушення, не зазначив про граничний строк прибуття ОСОБА_1 до відповідного відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження повторного медичного огляду, а також коли саме він проходив попередній медичний огляд.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно із ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Питання військово-лікарської експертизи вирішуються спеціальним законодавством, а саме - Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення).
Військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів.
Медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови).
Обов'язок проходити медичний огляд визначений й в абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Разом з тим, суд виходить з того, що діючим законодавством визначено процедуру направлення військовозобов'язаного на проходження ВЛК, яка повинна бути дотримана уповноваженими органами та посадовими особами.
Так, згідно з п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пуктом 27 Постанови КМУ № 560 визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів, зокрема, з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Пуктом 28 Постанови КМУ № 560 визначено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
Вимоги до форми повістки та її формування визначені в п.п. 29, 30 Постанови КМУ № 560.
Азгідно з п.74 вказаного Порядку резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
Відповідно до положень п. 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Крім того, згідно з п.3.5 глави 3 розділу II Наказу МОУ №402 військовозобов'язаний під час проведення медичного огляду зобов'язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14 лютого 2012 року № 110 «Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.
Отже, чинним законодавством встановлено імперативний обов'язок перед походженням військово-лікарської комісії надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну документацію, яка стосується стану його здоров'я, у тому числі медичну карту амбулаторного хворого за формою № 025/о.
Вищезазначене положення чинного законодавства об'єктивно не може бути дотримано особою, оскільки коли медичний огляд слідує одразу після доставлення чи явки особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, це свідчить про ненадання йому достатньої кількості часу для збору та підготовки медичної документації, яку неможливо носити з собою на постійній основі, не маючи попередньої інформації щодо необхідності її термінового пред'явлення в межах військово-лікарської комісії.
Таким чином, проходженню особою військово-лікарської комісії має обов'язково передувати вручення йому відповідної повістки на таку дату, з метою надання часу належним чином звернутися до лікаря для отримання медичної карти амбулаторного хворого формою № 025/о, а також підготувати та зібрати виписки з медичної документації тощо.
Отже, законодавством визначена послідовність дій щодо направлення особи на проходження військово-лікарської комісії: оповіщення з визначенням мети прибуття для проходження особою медичного огляду для визначення придатності до військової служби, виконання особою вимог законодавства щодо прибуття відповідно до повістки, отримання направлення на проходження медичного огляду та проходження медичного огляду.
У разі не виконання особою вимог законодавства щодо проходження медичного огляду, настає відповідальність відповідно до законодавства.
ОСОБА_1 , заперечуючи свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП посилався на те, що його не викликали до ТЦК та СП для проходження ВЛК та йому не направлялись повістки з викликом з цією метою. За час військового стану він самостійно прибував до місцевого ТЦК та СП з метою оформлення документів для отримання відстрочки від призову за мобілізацією. Під час його явок працівники ТЦК могли надавати йому направлення для проходження ВЛК, але цього не робили. Умислу не проходити ВЛК у нього не було.
Вказані обставини не були спростовані відповідачем та повістки на медичний огляд (проходження ВЛК) на ім'я позивача надано не було, які й не було надано доказів щодо вручення та отримання повістки на проходження ВЛК ОСОБА_1 , належного направлення на проходження ВЛК ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому суд зазначає, що у розумінні положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
А за правилами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 75 КАС України).
Достатніми, відповідно до приписів ст. 76 КАС України, є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, за змістом положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд констатує, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження правомірності винесеної постанови.
Ухвалами суду від 07.07.2025 року та 30.07.2025 року було витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення №2919 відносно ОСОБА_1 , за наслідками розгляду яких прийнято постанову №2919 від 11.06.2025 за ч.3 ст.210 КУпАП.
Вказані ухвали суду отримані відповідачем (а.с.27, 35), однак виконані не були.
Суд звертає увагу на те, що окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
Разом з тим, слід зазначити, що презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Потенційний обов'язок суб'єкта владних повноважень довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності в суді посилює його відповідальність при прийнятті рішень, вчиненні інших дій чи допущенні бездіяльності.
Крім того, представник відповідача у судове засідання не з'явився, не скористався своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав до суду відзиву на позов разом з доказами в його обґрунтування.
При цьому, суд враховує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин кваліфікує як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд вважає недоведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП за обставин викладених у постанові №2919 по справі про адміністративне правопорушення від 11 червня 2025 року, у зв'язку з чим спірна постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За вказаних обставин, у зв'язку з задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,20 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.2, 77, 242-246, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №2919 про накладення адміністративного стягнення в порядку ст. 286 КАС України - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №2919 від 11 червня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 27 серпня 2025 року.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О. Афанасьєва