Справа № 541/203/25
Номер провадження 2/541/443/2025
іменем України
18 серпня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Вірченко О.М.,
за участю секретаря судового засідання Циганової Ю.М.,
представника позивача Ялової М.О.,
представника відповідачки Пугача С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний виконавець Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Міщанин Тетяна Миколаївна, про встановлення факту нецільового використання аліментів та зменшення розміру аліментів,
встановив:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Овчаренко Я.О., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту нецільового використання аліментів та зменшення розміру аліментів, мотивуючи свої вимоги наступним. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 23 жовтня 2013 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2014 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 12 вересня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 06 березня 2024 року розмір аліментів, що стягуються з позивача, змінено з 1/3 частини до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % розміру прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку. Починаючи з 2014 року, позивач сумлінно виконує свої обов'язки зі сплати аліментів, утримання дитини та розділення обов'язків батьків щодо виховання дитини, регулярно приймає безпосередню участь в житті дитини. ОСОБА_1 неодноразово самостійно придбавав для дитини речі, дарував коштовні подарунки, забезпечував спільний відпочинок (в 2023, 2024 роках - в Буковелі, де дитині були забезпечені всі її потреби). Позивач придбавав техніку, необхідну для навчання та розваг (телефон, планшет, електричний самокат), за власною ініціативою направляв на рахунок дитини кошти тощо. 23 липня 2022 року позивач одружився з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в подружжя народився син ОСОБА_6 . На даний час дружина позивача не працює, доглядає за дитиною до досягнення нею трьох років, вона та дитина мають статус внутрішньо переміщених осіб, але адресну допомогу як ВПО для покриття витрат на проживання не отримують. Позивач є діючим військовослужбовцем в зоні бойових дій, він потребує постійного відновлення та певної реабілітації у часи відпусток, що потребує коштів. Як військовий він періодично витрачає кошти на своє спорядження та амуніцію тощо. Позивач зі своєю дружиною та сином винаймає житло, що потребує достатніх фінансів, свого нерухомого майна родина не має. В свою чергу, колишня дружина позивача - ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_7 . Спільна дитина позивача та відповідачки ОСОБА_8 проживає разом з ними у власній квартирі в м. Миргороді. ОСОБА_7 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування в розумінні Закону України «Про запобігання корупції». Згідно поданих ним декларацій відповідачка в 2021 році набула право власності на легковий автомобіль марки NISSAN моделі ALTIMA, 2017 року випуску, вартістю 133 966 грн, причому в 2021 році заробітна плата ОСОБА_2 становила 88 689 грн за рік, що майже вполовину менше, ніж вартість придбаного автомобіля. В 2023 році відповідачка набула право власності на ще один легковий автомобіль марки HYUNDAI, 2013 року випуску, вартістю 330 048,00 грн. Вартість вказаного автомобіля значно перевищує дохід відповідачки та її чоловіка. При цьому необхідно врахувати утримання сім'ї, харчування, побутові потреби, відпочинок за кордоном. Зі звіту про здійснені відрахування та виплати за 2023 рік ОСОБА_1 вбачається, що за 2023 рік з його доходу були відраховані аліменти в розмірі 325 249,38 грн, тобто сплачена сума аліментів за рік перевищує розмір сукупного доходу подружжя відповідачки. Враховуючи вартісні покупки та той факт, що дитина не має додаткового платного навчання, відповідачкою не здійснюється забезпечення додаткових витрат на розвиток дитини, можна зробити припущення, що кошти нею витрачаються не на дитину, а на власні потреби, отже, вбачається нецільове використання аліментів. Позивач звертався до відділу «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради із заявою про здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину. З висновку за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину від 30 серпня 2024 року вбачається, що одержувач аліментів забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів, розмір яких перевищує два прожиткові мінімуми на дитину відповідного віку, однак позивач не погоджується з даним висновком. Жодних додатків/доказів, які б підтверджували слова відповідачки щодо перерахування 50 % із суми сплачених аліментів на банківську картку «Юніор» дочки надано не було. Щодо забезпечення дитини телефоном, планшетом, велосипедом, самокатом, то не встановлено вартість даних речей, період їх покупки, хто саме їх купував, не вказано вартість відпочинку дитини як за кордоном, так і в межах України, тобто вся інформація записана лише зі слів матері. Позивач вважає, що вищезазначений висновок складений формально, без отримання відповідних документів від відповідачки, що може свідчити про недбале ставлення представників органу опіки до виконання своїх обов'язків. Сплачувані ОСОБА_1 аліменти дозволяють утримувати дитину на вищому рівні, ніж це встановлено органом опіки та піклування, зокрема - гарантувати дитині культурний, спортивний, фізичний розвиток, додаткове платне навчання (англійська тощо), достойний відпочинок, а у випадку незабезпечення таких умов є можливість відкрити депозитний рахунок, контроль щодо якого може здійснювати також платник аліментів, та акумулювати кошти. Проте, виходячи із даних, які ОСОБА_1 отримав від школи, гуртків тощо, дитина забезпечена виключно базовим і мінімальним утриманням. Депозитний рахунок, відкритий на дитину, відсутній. Народження другої дитини та здійснення утримання дружини, яка наразі не працює, доходів не має та займається виключно вихованням та доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку, спричинили значну зміну матеріального стану позивача, що потребує додаткових фінансових витрат. Позивач зауважив, що окрім сплати аліментів він неодноразово перераховував кошти на карту своєї дочки. ОСОБА_1 вважає, що відповідачка здійснює використання аліментів не за цільовим призначенням, тому є підстави для зменшення їх розміру. Просив встановити факт нецільового використання відповідачкою аліментів; змінити розмір аліментів, що стягуються з нього на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 з 1/4 частини до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно; стягувати аліменти шляхом внесення 30 % аліментів на особовий рахунок ОСОБА_4 у відділенні Державного ощадного банку України.
Відповідачкою суду було надано відзив на позовну заяву, у відповідності з яким позовні вимоги вона не визнає у повному обсязі з наступних підстав. Рішенням від 06 березня 2024 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області ухвалив змінити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду від 09 жовтня 2014 року на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , з 1/3 частини до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку. При розгляді вказаної справи позивачка не заперечувала проти зменшення розміру аліментів на дитину до 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів. Після ухвалення зазначеного рішення позивач не звертався до ОСОБА_2 із вимогою про надання звіту про цільове використання аліментів на дитину, а тому позов у частині вимоги про встановлення факту нецільового використання аліментів поданий за відсутності спору про право. Вважає, що чисельні безпідставні звернення представників позивача до відповідних органів із запитами про надання інформації ганьбить її, її чоловіка та малолітню дочку. При поданні позову ОСОБА_1 допустив зловживання процесуальними правами, оскільки він здійснив подання декількох позовів до одного й того ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, тому просила визнати подання цього позову зловживанням процесуальними правами та залишити без розгляду позовну заяву в частині вимог про зменшення розміру аліментів. Вимога про встановлення факту нецільового використання аліментів ґрунтується на припущеннях, без надання будь-яких об'єктивних доказів, оскільки відповідачка та її чоловік є працездатними працевлаштованими особами і мають достатні заробітки для належного власного забезпечення. Крім зазначеного, позивачу відомо, що їх дочка має власний банківський рахунок, на якому є її власні кошти. ОСОБА_2 не погоджується з твердженнями представника позивача, що на утриманні ОСОБА_1 фактично перебуває дві дитини та дружина, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження відсутності доходів у його дружини, а також того, що матеріальне становище відповідачки покращилось порівняно з моментом постановлення рішення про стягнення аліментів на дитину, а матеріальний стан позивача - погіршився. ОСОБА_2 також не погоджується з твердженнями позивача, що він здійснює додаткове матеріальне забезпечення дитини та бере участь у вихованні дочки. Позивачка також не згодна з думкою ОСОБА_1 , що вона та її чоловік використовують аліменти не на утримання дитини, а на власні потреби. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог (т. 1 а.с. 120-126).
Позивач та відповідачка в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позовних вимог, надав пояснення аналогічні, викладеним у відзиві на позовну заяву.
Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області 12 жовтня 2012 року, актовий запис № 316, т. 1 а.с. 18).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою ВРУ від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19), зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Згідно зі ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім'я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 06 березня 2024 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та змінено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 09 жовтня 2014 року на користь ОСОБА_9 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , з 1/3 частини до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % розміру прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку (т. 1 а.с. 133-135).
У відповідності з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виданим державним виконавцем Миргородського відділу ДВС у Миргородському районі Полтавської області, заборгованість зі сплати аліментів, що сплачуються позивачем на користь відповідачки на утримання дитини ОСОБА_4 , відсутня (т. 1 а.с. 156).
Згідно з платіжними інструкціями позивачем на рахунок ОСОБА_4 в 2022 році здійснювалися грошові перекази на загальну суму 45 000 грн (т. 1 а.с. 66-70).
Згідно з довідкою, виданою 04 лютого 2025 року сектором по роботі з органами самоорганізації населення оргвідділу Миргородської міської ради, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та дочкою ОСОБА_4 не проживає, у вихованні дитини участі не приймає (т. 1 а.с. 130).
У відповідності з довідкою амбулаторії ЗПСМ № 6 від 05 лютого 2025 року, для проведення профілактичних оглядів, щеплень, лабораторного обстеження та з приводу захворювань на прийом дитину приводить мати ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 131).
Відповідно до довідки від 11 лютого 2025 року, вданої Миргородським ліцеєм імені Т.Г. Шевченка Миргородської міської ради Полтавської області, вихованням дитини займається мати; батько не бере участі у вихованні дочки, у класних та ліцейних заходах, не спілкується з класним керівником, учителями ліцею та батьками учнів класу (т. 1 а.с. 132).
У відповідності з інформацією Миргородського ліцею імені Т.Г. Шевченка Миргородської міської ради Полтавської області від 22 серпня 2024 року, навчання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є безкоштовним; додаткові освітні платні послуги дитині не надаються; зі слів класного керівника ОСОБА_4 для навчання в ліцеї усім необхідним забезпечена, за одноразове харчування (сніданок) в ліцеї ОСОБА_4 звільнена, оскількивідноситься до здобувачів освіти пільгових категорій (учениця, батьки яких брали участь в АТО (ООС), залучені (були залучені) до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф на території України) (т. 1 а.с. 61).
Згідно із відповіддю на запит від 23 серпня 2024 року відділ культури Миргородської міської ради повідомив, що відділ культури не надає гуртківцям, в тому числі ОСОБА_4 , платних послуг; водночас відділ не забезпечує гуртківців необхідним спорядженням (т. 1 а.с. 61 (зворот).
Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України від 02 грудня 2024 року ОСОБА_10 виїжджала за кордон у вересні 2023 року (т. 1 а.с. 62).
Обґрунтовуючи факт нецільового використання аліментів, позивач зазначив про неспівмірність доходів, які отримують відповідачка та її чоловік, з витратами, а саме - придбання двох автомобілів.
Так, у відповідності з деклараціями чоловіка відповідачки ОСОБА_7 за 2018-2023 роки (т. 1 а.с. 28-58), довідкою № 28-02, виданою 28 листопада 2024 року ТУ ССО у Полтавській області (т. 1 а.с. 63), копією наказу від 17 листопада 2020 року № 425 к (т. 1 а.с. 65 (зворот), довідками про доходи від 29 листопада 2024 року №№ 63-66 (т. 1 а.с. 63 (зворот) - 65) останній з 17 листопада 2020 року по теперішній час проходить службу на посаді командира 8 взводу охорони 2 підрозділу охорони територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області та отримав заробітну плату за 2020-2021 роки в розмірі 240 497,99 грн.; за 2022 рік - 214 799,04 грн.; за 2023 рік - 221 126,20 грн.; за січень-листопад 2024 року - 202 950,19 грн.
Згідно з деклараціями чоловіка відповідачки ОСОБА_7 за 2018-2023 роки (т. 1 а.с. 28-58), з інформацією ПФУ від 09 травня 2025 року відносно ОСОБА_11 (т. 1 а.с. 186-190), остання з 2016 року по 2022 рік працювала та отримувала заробітну плату в ДНП Миргородський санаторій «Слава», отримала дохід в 2020 році в розмірі 164 814,00 грн, в 2021 році - 88 689,00 грн, в 2022 році - 94 390,00 грн, в 2023 році - 118 971,00 грн.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованих та виплачених доходів за період з жовтня 2023 року по січень 2025 року відповідачкою у вказаний період було отримано дохід від КП Полтавська ОСПК ПОР, Українського червоного хреста Полтавської області, ДНП «Миргородський санаторій «Слава», ВЧ НОМЕР_2 . Загальна сума доходу - 56 524,72 грн (т. 2 а.с. 20-22, 33-36).
Згідно з інформацією РСЦ ГСЦ МВС від 23 серпня 2024 року, за ОСОБА_2 зареєстровані наступні транспортні засоби: 11 грудня 2021 року легковий седан NISSAN ALTIMA, 2017 року випуску; 03 травня 2023 року легковий хечбек HYUNDAI 130, 2013 року випуску (т. 1 а.с. 60).
За інформацією від 20 травня 2025 року (з додатками), наданою РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, легковий седан NISSAN ALTIMA, 2017 року випуску, ОСОБА_2 було придбано за 50 000 грн (т. 1 а.с. 206-240).
Згідно із відповіддю ТСЦ № 248 РСЦ ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях від 27 травня 2025 року, легковий автомобіль HYUNDAI 130, 2013 року випуску, ОСОБА_2 придбала за 330 048 грн (т. 2 а.с. 11-12).
Однак, суд вважає, що лише факт придбання відповідачкою у 2021 та 2023 роках транспортних засобів не свідчить про нецільове використання нею аліментів, а є лише припущенням позивача.
Відповідно до ст. 186 СК України контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюється органом опіки та піклування у формі інспекційних відвідувань одержувача аліментів, порядок та періодичність здійснення яких визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей. За заявою платника аліментів (крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів) інспекційні відвідування одержувача аліментів здійснюються органом опіки та піклування позапланово, але не більше одного разу на три місяці. У разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Механізм здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів визначений Порядком здійснення органами опіки та піклування контролю за цільовим витрачанням аліментів на дитину, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 15 листопада 2018 року № 1713 (далі - Порядок).
Відповідно до п.п. 2-6 Порядку, контроль за цільовим витрачанням аліментів здійснюють органи опіки та піклування шляхом проведення інспекційних відвідувань одержувача аліментів.
За змістом п. 14 Порядку чеки, квитанції, довідки та інші документи для підтвердження цільового використання коштів одержувач аліментів може надати виключно за власним бажанням та за умови їх наявності. Також виключно за власним бажанням одержувач аліментів може надати письмове пояснення щодо цільового використання аліментів, яке долучається до висновку за результатами проведення інспекційного відвідування.
Отже, саме на орган опіки та піклування покладено здійснення контролю за цільовим витрачанням аліментів, який може здійснюватися як власною ініціативою органу, так і за заявою платника.
Згідно з висновком за результатами інспекційного відвідування щодо цільового витрачання аліментів на дитину, затвердженого начальником відділу «Служба у справах дітей» Миргородської міської ради, за місцем проживання відповідачки 26 серпня 2024 року було проведено інспекційне відвідування витрачання аліментів на дитину та встановлено, що розмір аліментів перевищує два прожиткові мінімуми на дитину відповідного віку; одержувач аліментів забезпечує базові індивідуальні потреби дитини; кімната дитини облаштована меблями і речами для сну та відпочинку, її навчання та розвитку (ліжко, куточок для навчання, шафа для одягу, розвивальні ігри, іграшки); є приміщення для прийняття їжі (кухня) та для санітарно-гігієнічних потреб (санвузол), дівчинка забезпечена телефоном, планшетом, велосипедом, самокатом, ОСОБА_8 відвідує студію танцю «Місто», часто бере участь у різноманітних фестивалях, зі слів матері дитини, вона щомісяця відкладає 50 % із суми сплачених аліментів на банківську картку « Юніор » дочки, дитина оздоровлювалась та відпочивала минулого року за кордоном, влітку цього року - в Карпатах. За результатами бесіди з дитиною з'ясовано, що індивідуальні потреби, зокрема у харчуванні, одязі, інших речах для належного догляду та розвитку, забезпечені. За наслідками відвідування зроблено висновок, що одержувач аліментів забезпечує потреби дитини відповідно до суми коштів, сплачених на дитину платником аліментів (т. 1 а.с. 59).
Відповідно до ч. 2 ст. 186 СК України, у разі нецільового витрачання аліментів платник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів або про внесення частини аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадбанку України.
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2019 року, справа № 711/11054/17.
Таким чином, за змістом вимог ст. 186 СК України в разі виникнення спору з приводу нецільового використання аліментів факт нецільового використання коштів має бути встановлений під час розгляду справи при застосуванні ч. 2 ст. 186 СК України та не потребує встановлення судом в резолютивній частині рішення.
З врахуванням обставин справи та норм ч. 2 ст. 186 СК України суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді встановлення факту нецільового використання коштів є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки задоволення такої вимог не може призвести і не призведе до захисту або відновлення порушеного права стягувача аліментів.
Належним способом захисту порушеного права є звернення до суду із вимогами відповідно ч. 2 ст. 186 СК України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до положень ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров'я учасників аліментних відносин.
Ч. 1 ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про зменшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.
П. 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначила про факт нецільового використання відповідачкою аліментів, що сплачуються позивачем на користь малолітньої дитини; вказала, що витрати відповідачки значно перевищують її дохід; витрати на розвиток та забезпечення дозвілля дитини не відповідають розміру сплачуваних позивачем аліментів. Крім того, представник вказала на той факт, що позивач є військовим і потребує додаткових витрат на своє забезпечення та організацію відпочинку; має іншу дитину та дружину, яка наразі не працює у зв'язку зі здійсненням догляду за дитиною.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 80 ЦПК України). Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 77 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України).
ОСОБА_1 є учасником бойових дій, бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф проти України (т. 1 а.с. 23 (зворот) - 25, 157-158).
23 липня 2022 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_13 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане Київським відділом державної реєстрації шлюбів Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 943, т. 1 а.с. 17 (зворот)).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивача народилась дитина - ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 , виданим Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 04 серпня 2023 року, актовий запис 1385 (т. 1 а.с. 18 (зворот)).
У відповідності з довідками від 26 червня, 07 серпня 2023 року ОСОБА_14 та ОСОБА_6 перебувають на обліку як внутрішньо переміщені особи (т. 1 а.с. 19, 19 (зворот)).
Згідно з довідкою від 27 червня 2024 року № 145, виданою УСЗН Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, відповідно до постанови КМУ від 20 березня 2022 року № 332 останні не отримують ( т. 1 а.с. 20).
Відповідно до довідок Пенсійного фонду України за формою ОК-5 та ОК-7 від 30 листопада 2024 року ОСОБА_15 доходу не отримує, є застрахованою особою, отримує щомісячну державну соціальну допомогу, що надається при народженні дитини і до досягнення нею трьох років в розмірі 860 грн (т. 1 а.с. 21-22).
З 19 грудня 2022 року ОСОБА_15 перебувала на обліку як безробітна в Білоцерківській філії Київського обласного центру зайнятості (довідка від 24 травня 2023 року № 364, т. 1 а.с. 23).
Суд зауважує, що звертаючись до суду в лютому 2024 року з позовом про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання їх спільної дитини ОСОБА_4 , позивач зазначав про зміну його сімейного стану, народження другої дитини, перебування його дружини у відпустці по догляду за дитиною. Також ОСОБА_1 посилався на той факт, що він не має власного житла, витрачає значну частину коштів на оренду житла. Позивач вказував, що він є військовослужбовцем, несе витрати на придбання військового спорядження, одягу, продуктів харчування, відновлення і підтримку свого здоров'я.
Ухвалюючи рішення від 06 березня 2024 року, суд врахував вищенаведене та зменшив розмір аліментів, які стягуються з позивача на користь ОСОБА_2 , з 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно до 1/4 частини.
Той факт, що позивач особисто купував речі для дитини, перераховував кошти на її особистий рахунок, забезпечував її відпочинок, не дає підстав для висновку про нецільове використання відповідачкою сплачуваних ним аліментів, або для зменшення розміру аліментів, оскільки чинним законодавством не передбачено заборони для самостійного додаткового забезпечення дитини платником аліментів.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів того, що суттєво змінились обставини, що існували на момент постановлення рішень про стягнення аліментів та зміну їх розміру, визначені ст. 192 СК України, що дають підстави для зменшення розміру аліментів, позивачем суду не надано. Позивачем не надано доказів зміни його матеріального стану, стану здоров'я, внаслідок чого виникла необхідність у зменшенні розміру аліментів через неможливість їх сплачувати у визначеному розмірі.
Розмір аліментів, стягнутий з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/4 частки його доходу відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення не буде спрямовано на належне забезпечення дитини та суперечитиме її інтересам.
Таким чином, на підставі викладеного, з урахуванням наданих суду доказів, суд вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.ст. 5,10, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державний виконавець Миргородського відділу державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Міщанин Тетяна Миколаївна, про встановлення факту нецільового використання аліментів та зменшення розміру аліментів відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 28 вересня 2025 року.
Суддя: О. М. Вірченко