Справа № 240/25468/24
Головуючий у 1-й інстанції: Панкеєва В.А.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
28 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Державної екологічної інспекції Поліського округу до Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Державна екологічна інспекція Поліського округу звернулася до Глибочицької селищної ради Житомирського району Житомирської області, в якому просила:
-визнати протиправною бездіяльність Глибочицької селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо невиконання делегованих повноважень, а саме не забезпечення організації і здійснення землеустрою на території Глибочицької сільської ради, в частині встановлення в натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг водних об'єктів та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру та встановлення в натурі (на місцевості) зон санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру;
-зобов'язати Глибочицьку селищну раду Житомирського району Житомирської області виконати делеговані повноваження, в частині організації і здійснення землеустрою на території сільської ради, а саме: встановити в натурі (на місцевості) межі прибережних захисних смуг водних об'єктів та внести відомості про них до Державного земельного кадастру та встановити в натурі (на місцевості) зони санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внести відомості до Державного земельного кадастру.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 позов задоволено:
-визнано протиправною бездіяльність Глибочицької селищної ради Житомирського району Житомирської області щодо невиконання делегованих повноважень, а саме не забезпечення організації і здійснення землеустрою на території Глибочицької сільської ради, в частині встановлення в натурі (на місцевості) меж прибережних захисних смуг водних об'єктів та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру та встановлення в натурі (на місцевості) зон санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру;
-зобов'язано Глибочицьку селищну раду Житомирського району Житомирської області виконати делеговані повноваження, в частині організації і здійснення землеустрою на території сільської ради, а саме: встановити в натурі (на місцевості) межі прибережних захисних смуг водних об'єктів та внести відомості про них до Державного земельного кадастру та встановити в натурі (на місцевості) зони санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внести відомості до Державного земельного кадастру.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною екологічною інспекцією Поліського округу на підставі ст.20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.1999 № 339 "Про затвердження Порядку контролю за здійсненням органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів виконавчої влади", Положення про Державну екологічну інспекцію Поліського округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України № 32 від 20 лютого 2023 року, наказу Державної екологічної інспекції України від 05.12.2023 № 159 "Про затвердження Переліку центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, які планується перевірити у 2024 році" та наказів Державної екологічної інспекції Поліського округу від 31.01.2024 № 64-ОД, від 07.02.2024 № 91-ОД, було здійснено захід державного нагляду (контролю) за дотриманням Глибочицькою сільською радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади в період з 01.02.2024 по 13.03.2024.
Глибочицька сільська рада є органом місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади сіл: Глибочиця, Гадзинка, Березина, Н.Вигода, Левків, Калинівка, Клітчин, Студениця, Руденька, Городенка, Кмитів, Великі Кошарища, Малі Кошарища Житомирського району, в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та іншими визначеними нормативно-правовими актами.
Під час перевірки встановлено, що в межах територіальної громади протікають: річки Тетерів, Свинолужка, Синка (притоки Лонка і Руда), Гнилий Потік та Коханівка, які є власністю держави. На річках розташована велика кількість ставків. Зокрема, на Свинолужці, Рудій i Лонці. На території сіл Великі Кошарища та Кмитів розміщені блакитні озера глибиною до 43 метрів. Мережа складається з 3 водних об'єктів. Водойми утворені на місці колишніх вугільних кар'єрів i мають велику популярність серед населення області як рекреаційний об'єкт. У селі Студениця є річка Свинолужка площею 4 гектара та каскад ставків, який складається із 6 водойм загальною площею 34,41 гектарів. Водонапірні вежі, які розташовані на території Левківського старостинського округу на балансі сільської ради не прийняті, у зв'язку з реорганізацію Левківської сільської ради шляхом приєднання до Глибочицької сільської ради. Існуючі водонапірні вежі та свердловини в с.Глибочиця, та с.Березина Житомирського району, в с.В. Кошарища, та Студениця Коростишівського району здійснюють водопостачання до закладів освіти Глибочицької сільської ради. Один із двох природних водоспадів Житомирської області розташований в урочищі "Канарська гірка" між селами Березина, Малі Кошарища, хутір Синка. Його назва - "Холодний водоспад". Довжина урочища 9 кілометрів, ширина 1 кілометр. Прибережні захисні смуги водних об'єктів, які знаходяться на підвідомчій території громади в натурі (на місцевості) не встановлені, відповідно відомості до Державного земельного кадастру не внесені. Навколо об'єктів водопостачання (свердловин) не встановлено в натурі (на місцевості) зони санітарної охорони, відомості про них до Державного земельного кадастру не внесені.
Отже перевіркою встановлено та в акті №10 від 12.03.2024 зафіксовано, що Глибочицькою сільською радою не забезпечується виконання покладених на неї делегованих повноважень, в частині забезпечення організації і здійснення землеустрою на території ради.
З метою усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, виявлених під час здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади Державною екологічною інспекцією Поліського округу Глобочицькій сільській раді видано вимогу № 10 від 14.03.2024.
Пунктом 4 вимоги зобов'язано Глибочицьку сільську раду до 13.09.2024 забезпечити виконання делегованих повноважень щодо організації і здійснення землеустрою на території Глибочицької сільської ради, в частині:
1. встановлення на місцевості меж прибережно-захисних смуг водних об'єктів та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру;
2. встановлення в натурі на місцевості зон санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру.
З метою з'ясування стану виконання делегованих повноважень Глибочицькою сільською радою щодо організації і здійснення землеустрою із вказаних питань, Державною екологічною інспекцією Поліського округу на адресу органу місцевого самоврядування скеровано лист від 16.09.2024 № 4755/2/2-07 та від 15.10.2024 № 5385/2/2-07.
Глибочицька сільська рада листом від 25.10.2024 № 1358 проінформувала позивача, що сільською радою проводяться роботи постійно, по формуванню об'єктів водного фонду з встановленням прибережно-захисних смуг та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру. Інформацію про встановлення в натурі на місцевості зон санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру надати неможливо, у зв'язку з тим, що у комунальній власності артсвердловин не числиться. Також інформовано, що в межах фінансових можливостей на наступний бюджетний рік роботи по встановленню прибережно-захисних смуг будуть проводитись. Додатково повідомлено, що за період 2024 року було зареєстровано право комунальної власності на земельні ділянки водного фонду в кількості 29 штук.
Також, Державною екологічною інспекцією Поліського округу в 2022 році проведено аналогічний захід державного нагляду (контролю) за дотриманням Глибочицькою сільською радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень, за результатами якого також фіксувався факт невиконання делегованих повноважень Глибочицькою сільською радою, в частині організації і здійснення землеустрою (акт від 10.01.2022-10.02.2022), та видавалась обов'язкова до виконання вимога.
Позивачем протягом 2022-2024 років скеровано листи-вимоги Глибочицькій сільській раді щодо усунення вищевказаних порушень природоохоронного законодавства в частині виконання останньою покладених на неї делегованих повноважень.
В той же час, позивач зазначає, що протягом тривалого часу Глибочицькою сільською радою не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства та забезпечення виконання делегованих повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, що свідчить про протиправну бездіяльність органу місцевого самоврядування, з огляду на що існує небезпека використання земель не за цільовим призначенням, самовільного зайняття даних земель, порушення режиму обмежень господарської діяльності на даних територіях, а тому він звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає, зокрема, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V).
За приписами частини 1 статті 20-2 Закону №1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про охорону атмосферного повітря, охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, використання та охорону земель.
Статтею 34 Закону № 1264-XII визначено, що завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.
Згідно з частиною 1 статті 35 Закону № 1264-XII державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
За змістом пункту 2 Розділу II Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633 (далі - Положення №230) державна екологічна інспекція відповідної області відповідно до покладених завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.
Так, Державна екологічна інспекція Поліського округу діє на підставі Положення, затвердженого Наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №32 (далі - Положення №32), згідно якого Держекоінспекція є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується.
Повноваження Інспекції поширюються на територію Житомирської та Рівненської областей.
Пунктом 2 розділу 2 Положення №32 встановлено, що Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами-нерезидентами вимог екологічного законодавства, вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.
Також, за змістом даного Положення №32 Інспекція є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції (центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів) до повноважень якого, зокрема віднесено здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; за установленням та використанням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержанням режиму використання їх територій, а також за додержанням органами місцевого самоврядування вимог законодавства про охорону земель в частині виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, в тому числі на умовах оренди, земельних ділянок.
Поряд з цим, ст.7 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 № 963-IV визначено, що до повноважень Держекоінспекції та її міжрегіональних територіальних органів віднесено, зокрема здійснення державного контролю за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у частині додержання встановленого законодавством України режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; виконання екологічних вимог при наданні у власність і користування, в тому числі в оренду, земельних ділянок.
В той же час, делеговані повноваження органів місцевого самоврядування в сфері охорони навколишнього природного середовища чітко визначені пунктом "б" статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР.
Одним із повноважень у даній сфері, які делеговані органам місцевого самоврядування, є організація та здійснення землеустрою.
Відповідно до статті 19 Закону №858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.
Статтею 22 цього Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.
Згідно зі статтею 25 Закону №858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Частиною 1 статті 26 Закону №858-IV закріплено, що замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.
Статтею 47 Закону №858-IV визначено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.
Отже, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов'язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.
Землеустрій це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил (ст.181 Земельного кодексу України та ст.1 Закону № 858-IV).
Статтею 182 ЗК України метою землеустрою визначено, зокрема, створення сприятливого екологічного середовища та поліпшенні природних ландшафтів.
Пунктом "в" статті 183 ЗК України врегульовано, що до основних завдань землеустрою віднесено в тому числі встановлення на місцевості меж територій з особливим природоохоронним і заповідним режимами.
Ст.2 Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613-VI) закріплено, що з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при регулюванні земельних відносин, управлінні земельними ресурсами, організації раціонального використання та охорони земель, здійсненні землеустрою ведеться Державний земельний кадастр.
Статтею 5 Закону № 3613-VI встановлено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється зокрема шляхом внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру за результатами здійсненого землеустрою.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ фактично здійснено розмежування земель державної і комунальної власності, а також встановлено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, а також те, що органи місцевого самоврядування передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Так, відповідно до частини 1 статті 58 ЗК України та статті 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм. Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча і не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
За змістом вимог статті 60 ЗК України та статті 88 Водного кодексу України передбачено, що прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.
В свою чергу, статті 61 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності та встановлено відповідні обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг, а саме:
а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
в) влаштування літніх таборів для худоби;
г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
г) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
е) випалювання сухої рослинності або її залишків з порушенням порядку, встановленого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Статтею 113 ЗК України передбачено, що навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об'єкти оздоровчого призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.
Частиною 2 даної норми визначено, що у межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об'єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені.
Одночасно статтею 1 Водного кодексу України визначено, що зона санітарної охорони це територія і акваторія, де запроваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим, з метою запобігання погіршення якості води джерел централізованого господарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.
Статтею 93 Водного кодексу України встановлено, що метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму.
Частиною 2 даної статті урегульовано, що межі зон санітарної охорони водних об'єктів встановлюються місцевими радами на їх території за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.
За визначеннями наведеними у ч.1-2 ст.7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" від 16.06.1992 № 2456-XII (далі - Закон № 2456-XII) землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду; землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об'єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до ст.6 Закону № 2456-XII об'єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.
У частині 4 статті 7 Закону №2456-ХІІ зазначено, що межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Статтею 8 Закону № 2456-XII встановлено, що збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду забезпечується шляхом:
встановлення заповідного режиму;
організації систематичних спостережень за станом заповідних природних комплексів та об'єктів;
проведення комплексних досліджень з метою розробки наукових основ їх збереження та ефективного використання;
додержання вимог щодо охорони територій та об'єктів природно-заповідного фонду під час здійснення господарської, управлінської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля;
запровадження економічних важелів стимулювання їх охорони;
здійснення державного та громадського контролю за додержанням режиму їх охорони та використання;
встановлення підвищеної відповідальності за порушення режиму їх охорони та використання, а також за знищення та пошкодження заповідних природних комплексів та об'єктів;
проведення широкого міжнародного співробітництва у цій сфері;
проведення інших заходів з метою збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Частиною 3 статті 26 Закону №2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
Відповідно до частини 3 статті 60 Закону №2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об'єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.
Як встановлено судом першої інстанції, Державною екологічною інспекцією Поліського округу здійснено захід державного нагляду (контролю) за дотриманням Глибочицькою сільською радою вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в частині здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади.
Під час перевірки виявлено, що Глибочицькою сільською радою не забезпечується виконання покладених на неї делегованих повноважень, в частині забезпечення організації і здійснення землеустрою на території Попільнянської селищної ради, про що видано вимогу № 10 від 14.03.2024, якою відповідача зобов'язано забезпечити виконання делегованих повноважень щодо організації і здійснення землеустрою на території селищної ради, в частині: встановлення на місцевості меж прибережно-захисних смуг водних об'єктів та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру, встановлення в натурі на місцевості зон санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру та розроблення документації із землеустрою.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що через невжиття Глибочицькою сільською радою протягом тривалого часу заходів щодо усунення порушень законодавства та забезпечення виконання делегованих повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, які визначені пунктом "б" статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", існує небезпека використання земель не за цільовим призначенням, самовільного зайняття даних земель, порушення режиму обмежень господарської діяльності на даних територіях тощо.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції вважає, що наявні підстави для зобов'язання Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області виконати делеговані повноваження, в частині організації і здійснення землеустрою на території селищної ради, а саме: встановити в натурі (на місцевості) межі прибережних захисних смуг водних об'єктів та внести відомості про них до Державного земельного кадастру, встановити в натурі (на місцевості) зони санітарної охорони навколо об'єктів водопостачання (артсвердловин) та внести відомості до Державного земельного кадастру.
В свою чергу, надаючи правову оцінку доводам сторін, колегія суддів звертає увагу на те, що дійшовши висновку про те, що відповідачем не вжито заходів щодо усунення порушень законодавства та забезпечення виконання делегованих повноважень у сфері охорони навколишнього природного середовища, суд першої інстанції не вказує на підставі яких доказів встановлені дані обставини, при цьому не надає оцінки доказам, наданим відповідачем.
Так, відповідач зокрема вказує на те, що на 29 водних об'єктах водного фонду Глибочицької громади прибережні захисні смуги водних об'єктів вже встановлені, а відповідні відомості про них внесені до Державного земельного кадастру.
При цьому в апеляційній скарзі наведено перелік вказаних об'єктів (водойма біля СФГ Ремези від с. Студениця -кадастровий номер 1822587300:08:000:0284, водойма початок с. Кмитів (акації)-кадастровий номер 1822583200:03:000:0237, водойма початок с. Кмитів (Вербівка)-кадастровий номер 1822583200:03:000:0236, каскад водойм с. Кмитів (біля тракторного стану)-кадастровий номер 1822583200:03:000:0238, водойма біля с. Кмитів (мусорка)-кадастровий номер 1822583200:03:000:0235, водойма біля с. Кмитів (біля Голубого озера)-кадастровий номер 1822583200:03:000:0234, водойма під с. Великі Кошарища (до траси Київ-Чоп)-кадастровий номер 1822583201:01:001:0307, водойма під с. Великі Кошарища (до траси Київ-Чоп)-кадастровий номер 1822583201:01:001:0306, річка Руда за с. Березина біля лісу (Глібок)-Річка Руда за с. Березина біля лісу (Глібок)-кадастровий номер 1822082000:03:000:1455, водойма біля стадіону в с. Глибочиця-кадастровий номер 1822082000:02:001:1971, водойма на зем. діл. НВП Ритм-кадастровий номер 1822082000:02:001:1975, ставок на р. Свинолужка в с. Студениця (до с. Більковці)-кадастровий номер 1822587301:01:002:0389, частина р. Свинолужка (до мосту на вул. Загребля)-кадастровий номер 1822587301:01:002:0386, частина р. Свинолужка (дамба біля лікарні до міст вул. Жовтнева)-кадастровий номер 1822587301:01:002:0387, частина р. Свинолужка (від тракт. Парку до мосту вул. Жовтнева)-кадастровий номер 1822587301:01:001:0166; частина р. Свинолужка (с. Руденька до гідродамби на річці Радомишль УОС)-кадастровий номер 1822587305:03:001:0069; Ставочки в с. Левків напроти лісництва понад лісом-кадастровий номер 1822084100:03:002:1018, водойма в с.Левків-кадастровий номер 1822084100:03:002:1010, ставок в с.Левків в оренді Мороза Дмитра-кадастровий номер 1822084100:03:002:1016; водойма в с. Левків (озеро на Рудні)-кадастровий номер 1822084100:03:002:1014, водойма в с. Левків (в оренді Першка Віктора)-кадастровий номер 1822084100:03:002:1013, водойма в с. Левків по вул. Партизанська (біля Подорожнього Віталія)-кадастровий номер 1822084100:03:002:1008, водойма в с. Левків по вул. Мазепи Івана-кадастровий номер 1822084100:03:002:1012, водойма біля провулку Руднецького в с. Левків-кадастровий номер 1822084100:03:002:1011, водойма в с. Левків (біля сільської ради на р. Калинівка)-кадастровий номер 1822084100:03:003:0422, водойма в межах с. Калинівка-кадастровий номер 1822084100:02:001:0655, водойма навпроти джерела (від дороги Київ - Чоп на с. Левків)-кадастровий номер 1822084100:01:000:2189, водойма на в'їзд в с. Гадзинка справа по річці Руда за греблею (малий ставок)-кадастровий номер 1822082000:05:001:0606, водойма в с. Кошарища біля пилорами-кадастровий номер 1822583206:07:001:017.
В той же час, позивачем не вказано на яких саме водних об'єктах не встановлено прибережні захисні смуги, що в свою чергу, позбавляє суд можливості встановити наявність чи відсутність порушень з боку відповідача.
Вищенаведене свідчить про передчасність позовних вимог, а відтак останні не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти в частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.