Провадження № 1-кп/537/298/2025
Справа № 537/5272/25
28.08.2025 Колегія суддів Крюківського районного суду м. Кременчука в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_6 ОСОБА_7 ,
захисника адвоката ОСОБА_8 ,
потерпілого ОСОБА_9 ,
розглянувши у закритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження № 22024170000000203 від 04.09.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчук Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, з середньою освітою, студента Вищого професійного училища № 7 м. Кременчука, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.111 ч.2, ст.125 ч.2 КК України,-
У провадженні Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.2 ст.125 КК України .
Судом встановлено, що
Епізод №1
28 червня 1996 року Верховною Радою України прийнято Основний Закон України - Конституцію України.
Статтями 1-2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Згідно з частиною 1 статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України.
Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки; від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та обмеження їх суверенітету та від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ), що містить визначення агресії, установлено, що ні одна з держав не має право здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Закріплено обов'язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
У той же час, починаючи з 20 лютого 2014 року, всупереч вищеназваним положенням норм міжнародного права та Конституції України, на території суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, підрозділами Збройних Сил Російської Федерації (далі по тексту - ЗС РФ) та іншими військовими формуваннями країни-агресора вчинено ряд дій, внаслідок чого здійснено окупацію частини території України - Автономної Республіки Крим і м. Севастополя із намаганням легітимізації указаних дій.
Також представниками влади і ЗС РФ вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на решті території держави.
Так, вказаними особами організовувалися та проводилися у березні - квітні 2014 року антиурядові протестні акції, найбільш масові з яких - у Луганській, Донецькій, Харківській, Дніпропетровській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Одеській областях. Основною їх метою було поширення сепаратистських проросійських гасел та здійснення силового захоплення адміністративних будівель органів державної влади для послідуючої організації незаконних референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
У подальшому, 24 лютого 2022 року близько 05 години ранку ЗС РФ спільно з підрозділами незаконних збройних формувань так званих «Донецької Народної Республіки» і «Луганської Народної Республіки», утворених на тимчасово окупованих територія Донецької та Луганської областей, здійснили інтенсивні ракетно-бомбові та артилерійські обстріли по військовим та цивільним об'єктам на всій території України, перетнули державний кордон України на ділянках Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Херсонської областей та АР Крим, вторглися на територію суверенної держави Україна, тобто розпочали відкритий міжнародний збройний конфлікт проти України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року №341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року №757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року №258/2023, від 18 серпня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року №734/2023, від 05 лютого 2024 № 49/2024, від 6 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року №741/2024, від 14 січня 2025 №26/2025, від 15 квітня 2025 №235/2025 та від 14 липня 2025 року №478/2025 у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, строк дії воєнного стану в Україні продовжувався. Дія воєнного стану в Україні триває до теперішнього часу.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою обміну інформацією та миттєвими повідомленнями з невизначеним колом осіб, за допомогою власного мобільного телефону (точна дата та час в ході проведення досудового розслідування не встановлено) створив у мессенджері «Теїедгат» обліковий запис « ОСОБА_10 » за ідентифікаційною ознакою - власним номером мобільного телефону НОМЕР_1 .
При цьому, ОСОБА_6 , як громадянин України згідно із ст. 65 Конституції України має обов'язок здійснювати захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, свідомо порушуючи такий обов'язок, будучи мешканцем Полтавської області, який негативно налаштований до чинної влади в Україні та української держави у цілому, усвідомлюючи, що рф здійснює широкомасштабну збройну агресію проти України та що надані ним відомості можуть бути використані представниками держави агресора для планування та проведення бойових чи диверсійних дій проти України, спрямованих на захоплення її територій, зменшення її воєнного, економічного, соціального та морально-політичного потенціалу у сфері оборони шляхом проведення ударів по відповідних об'єктах, у невстановлений досудовим розслідуванням час встановив контакт та почав конфіденційне спілкування із невстановленим представником іноземної держави (працівником іноземної спеціальної служби) - співробітником 316-го розвідувального центру гу гш зс рф (в/ч НОМЕР_2 ), діючого на тимчасово окупованій території АР Крим, з метою збору, аналізу і передачі інформації розвідувального та військового характеру, зокрема, щодо місць виготовлення складових частин бойових припасів.
Так, ОСОБА_6 , усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, а також те, що інформація, яка ним надавалася під час листування, становить інтерес для іноземної держави, яка здійснює збройну агресію проти України, діючи умисно та ініціативно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, державній, економічній, інформаційній безпеці України, 03 березня 2025 року о 21 год. 53 хв., перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , будучи студентом першого курсу Вищого професійного училища № 7 м. Кременчука (вул. Вадима Пугачова, 14, м.Кременчук, Полтавська обл.) передав невстановленому співробітнику 316-го розвідувального центру гу гш зс рф (в/ч НОМЕР_2 ), який використовує обліковий запис під нікнеймом « ОСОБА_11 » ід: НОМЕР_3, інформацію щодо номенклатури та обсягів виробництва у приміщеннях Вищого професійного училища № 7 м. Кременчука металевих корпусів та хвостовиків до «скидів» з безпілотних літальних апаратів (виробів, що використовується у підрозділах ударної аеророзвідки), особливості організації виробничого процесу тощо.
Надалі, 05 березня 2025 року о 21 год. 53 хв., перебуваючи за місцем свого фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_6 надіслав невстановленому співробітнику 316-го розвідувального центру гу гш зс рф (в/ч НОМЕР_2 ), який використовує обліковий запис під нікнеймом « ОСОБА_11 » ід: НОМЕР_3, точні координати розміщення виробничих приміщень Вищого професійного училища № 7 м. Кременчука у вигляді «знімку з екрану» картографічного сервісу ОоодІеМарз, на якому зображено приміщення навчального закладу обведеного червоною лінією, закликавши представника військової розвідки країни-агресора нанести повітряний удар за вказаним розташуванням.
За своїм змістом дана інформація є достовірною та актуальною, не перебуває у вільному доступі та не є загальнодоступною.
Крім того, дана інформація містила відомості достатні для ідентифікації на місцевості місць виробництва продукції, що використовується Силами оборони України з метою відсічі повномасштабної збройної агресії РФ проти України, зокрема виробничих цехів Вищого професійного училища №7 м. Кременчука.
Заволодіння вказаною інформацією зацікавленою стороною (спеціальними службами російської федерації) несе загрозу національній безпеці України, може нанести шкоду обороноздатності та державній безпеці України, підірвати стан боєготовності військових формувань і нести загрозу життю та здоров'ю людей та може бути використана в проведенні підривної діяльності проти України.
Епізод №2
30 березня 2025 року ОСОБА_6 перебував за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , разом з братом ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким він не проживає однією сім'єю, водночас маючи стосовно один одного взаємні права та обов'язки, тобто складають одну сім'ю.
Перебуваючи в приміщенні вищеназваного житлового приміщення, близько 13 год. 00 хв., між ОСОБА_6 та його братом ОСОБА_9 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виникла словесна сварка, спричинена політичними та ідеологічними поглядами ОСОБА_6 (прихильність до держави-агресора, схиляння до ідеології «русского мира»), у ході якої у ОСОБА_6 виник злочинний умисел, спрямований на завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та розуміючи, що шляхом завдання ударів по тілу людини будуть спричинені тілесні ушкодження, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_6 30 березня 2025 року, близько 13 год. 00 хв. тримаючи у лівій руці кухонний ніж та скляну пляшку - у правій, вийшовши зі спальної кімнати до коридору житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , наніс один удар ОСОБА_9 скляною пляшкою в тім'яну ділянку голови, після того, як ОСОБА_9 повернув корпус тіла спиною до ОСОБА_6 намагаючись вирвати обома руками кухонний ніж з лівої руки ОСОБА_6 .
Згідно висновку експерта Державної спеціалізованої установи «Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи» №542 від 15.05.2025, ОСОБА_9 спричинені тілесні ушкодження у вигляді забійної рани голови, в результаті загоєння якої утворився шрам, який міг утворитися від однократної дії тупого обмеженого предмету, які за своїм характером та у совій сукупності відповідно до п. 2.3.3. Правил визначення ступеню тяжкості тілесних пошкоджень, затверджених наказом №6 МОЗ України «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
-Дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 2 ст.111, ч.2 ст.125 КК України як у вчиненні державної зради, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а саме наданні представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2113-ІХ від 03.03.2022);
-вчиненні умисних дій, які виразилися у заподіянні легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні заявив клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України у зв'язку з примиренням з обвинуваченим.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні не заперечує проти закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим.
Законий представник ОСОБА_7 в судовому засіданні не заперечує проти закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим.
ОСОБА_6 судом було роз'яснено суть обвинувачення, підставу для звільнення від кримінальної відповідальності, право заперечувати проти закриття кримінального провадження та право на розгляд справи судом, а також наслідки закриття провадження у справі.Зазначив про обставини кримінального правопорушення. які повністю відповідають обвинувальному акту. Вказав, що примирився з потерпілим, розуміє свої права, усвідомлює, що закриття провадження з вказаної підстави не є реабілітуючим.
Прокурор у судовому засіданні не заперечував проти заявленого клопотання, вказав, що обвинувачений раніше кримінальних правопорушень не вчиняв, примирився з потерпілими та відшкодував завдану шкоду.
Потерпілій ОСОБА_9 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого, вказав, що він примирився з обвинуваченим, останній повністю відшкодував йому шкоду, заподіяну кримінальним правопорушенням. Примирення відбулося добровільно, без будь-якого впливу. Наслідки закриття провадження у справі йому зрозумілі.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно ч.4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Вимогами п.1 ч.2 ст.284 КПК України передбачено,що кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно з п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», умовою звільнення особи (обвинуваченого, підсудного) від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням із потерпілим є вчинення нею вперше злочину невеликої тяжкості. Примирення винної особи з потерпілим (потерпілими) належить розуміти як акт прощення її ним (ними) в результаті вільного волевиявлення, що виключає будь-який неправомірний вплив, незалежно від того, яка зі сторін була ініціатором, та з яких мотивів. Звільнення винної особи від кримінальної відповідальності та закриття справи у зв'язку з примиренням із потерпілим можливе тільки в разі відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111, ч.2 ст.125 КК України.Учасникам процесу зрозумілі наслідки закриття провадження у справі за ч.2 ст.125КК України.
Таким чином, судом встановлено усі умови та підстави, визначені ст.46 КК України, для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що клопотання потерпілого підлягає задоволенню, а кримінальне провадження закриттю.
Керуючись п.1 ч.2 ст.284, ч.2 ст.286, ч.3 ст.288, п.2 ч.3 ст.314, ст.ст.369-372, 376, 392 КПК України, на підставі ст.ст.44, 46 КК України, суд,
Клопотання потерпілого ОСОБА_9 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.125 КК України - задовольнити.
ОСОБА_6 звільнити від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.125 КК України, на підставі ст.46 КК України, у зв'язку із примиренням обвинуваченого ОСОБА_6 з потерпілим ОСОБА_9 .
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України в кримінальному провадженні №22024170000000203 від 04.09.2024 року ,- закрити.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3