Справа № 240/14537/25
Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
28 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
-визнати протипраними дії військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби без проведення остаточного розрахунку зі сплати належного грошового забезпечення, включаючи одноразову грошову допомоги при звільненні та компенсацію за неотримане речове майно;
-визнати протипраною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходу за час затримки виплати остаточного розрахунку при звільненні;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 38 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 17.03.2025 по 24.04.2025включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на 38 днів затримки остаточного розрахунку при звільненні;
-зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку порушенням строків нарахування та виплати остаточного розрахунку при звільненні на суми несвоєчасно виплачених грошових сум при остаточному розрахунку при звільненні за 38 днів затримки, а саме за період з 17.03.2025 року 24.04.2025 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу.
Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу в якій, просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції, які стали підставою для прийняття оскаржуваного судового рішення є такими, що не відповідають нормам процесуального закону.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 312 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що фактично звернувшись до суду з таким позовом, позивач має намір одночасно врегулювати декілька наявних у нього спірних правовідносин з різними відповідачами незважаючи на те, що підстави їх виникнення є різними та не пов'язаними між собою, а також не враховуючи, що таке об'єднання непов'язаних між собою вимог значно ускладнить розгляд справи. Таким чином, заявлені позивачем до різних відповідачів позовні вимоги об'єднані з порушенням правил підсудності.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
В частині п'ятій ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги, які застосовуються до позовної заяви.
У силу вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суд зауважує, що визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви, є диспозитивним правом позивача, за змістом якого кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
Водночас, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу (частина друга статті 9 КАС України).
З матеріалів справи з'ясовано, що позовні вимоги у даній справі стосуються остаточного розрахунку при звільненні з військової служби та компенсації втрати частини доходу в зв'язку з невчасним розрахунком.
А отже, є помилковою думка суду першої інстанції про те, що позовні вимоги у даній справі не пов'язані між собою.
Слід зазначити, що позовні вимоги дійсно заявлені до різних відповідачів, однак як встановлено колегією суддів, подання позову до двох позивачів зумовлено тим, що в/ч НОМЕР_1 де проходив військову службу позивач, знаходиться на фінансовому забезпеченні в/ч НОМЕР_3 .
Так, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина перша статті 172 КАС України).
Разом з тим, заборона щодо об'єднання в одне провадження кількох вимог встановлена у частинах четвертій та п'ятій ст.172 КАС України, відповідно до яких не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Аналогічне правило викладене в частині шостій статті 21 КАС України, згідно якої не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Отже, лише у разі порушення правил об'єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об'єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, така позовна заява не відповідає вимогам КАС України.
Слід зазначити, що відповідно до положень частини шостої статті 172 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті може роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Аналізуючи зазначені позивачем позовні вимоги, колегія суддів зазначає про розгляд їх за правилами адміністративного судочинства, та законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам.
Варто звернути увагу і на те, що у даному випадку, cуд першої інстанції не був позбавлений можливості застосувати положення частини шостої статті 172 цього Кодексу та роз'єднати позовні вимоги з їх подальшим розглядом, з огляду на зміст та юридичну природу обставин, описаних у позовній заяві.
При цьому, КАС України встановлено лише заборону об'єднання, а не роз'єднання в одне провадження кількох вимог щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Колегія суддів важає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді.
Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно статті 242 КАС України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позивачу позовної заяви у даній справі, а тому оскаржувану ухвалу суду не можна визнати такою, що відповідає вимогам ст.242 КАС України.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Статтею 320 КАС України передбачено, що підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 172, 242, 250, 308, 311, 313, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.