Справа № 240/2252/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
26 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.12.2021 №064250004149 та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 .
Зобов"язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 26.07.2023.
У задоволення решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, у яких просять скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послались на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 має посвідчення серії НОМЕР_1 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 2), видане Житомирською обласною державною адміністрацією 23.04.2014.
Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .
31.11.2021 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та 09.12.2021 прийнято рішення №064250004149 про відмову у призначенні пенсії.
В зазначеному рішенні вказано, що на підставі документів, що були подані позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії документально підтверджено зниження пенсійного віку на 10 років. Страховий стаж особи становить 15 років 9 місяців 20 днів, крім того вказано, що за доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди. Однак, страховий страж є недостатнім для призначення пенсії (17 років).
Листом від 26.08.2021 №0600-0211-8/62984 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу про відмову в призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 10 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з підстав відсутнього необхідного страхового стажу - понад 17 років.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідачів.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (№796-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:
Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів зменшення віку - 10 років;
- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів зменшення віку 8 років;
- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - зменшення віку 5 років.
Згідно ч.2 ст.55 Закону №796-ХІІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.
При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Відповідно до ч.1, 3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Вказані норми встановлюють право на призначення пенсії за віком при досягненні 60-ти та 65-ти річного віку та за наявності відповідного страхового стажу.
При цьому, позивач просить призначити йому пенсію зі зниженим віком на 10 років.
Судом встановлено, що станом на 30.11.2021 (дата звернення за призначенням пенсії) вік заявника становив 61 років.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені у статті 55 Закону №796-XII, частиною 1 якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Тобто позивач як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії має право на призначення пенсії за наявності стажу роботи не менше 15 років.
Відповідно до частини 3 статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно частини 1 статті 55 Закону №796-XII є:
1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;
2) факт праці такої особи;
3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Отже, системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII.
Враховуючи той факт, що позивач в період з 22.07.1986 по 22.10.1988, тобто не менше 5 календарних днів, працював в зоні відчуження, пенсійний вік та страховий стаж позивача підлягають зменшенню на 10 років.
Водночас, суд наголошує, що право позивача на зменшення пенсійного віку на 10 років встановлено також в оскаржуваному рішенні, тобто відповідачі не заперечують вказану обставину.
З огляду на положення ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.1 ст.55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», враховуючи той факт, що станом на 30.11.2021 позивачу виповнилось 61 рік та наявний страховий стаж в розмірі 15 років 09 місяців 20 днів, то суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність пенсійного віку та страховий стаж підлягають зменшенню на 10 років та становить 15 років (з урахуванням мінімального розміру страхового стажу) відповідно.
Таким чином, оскільки встановлено, що позивач набув право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно ч.3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ч.1 ст.55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», рішення Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області №064250004149 від 09.12.2021 є безпідставним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Житомирській області, викладеного у формі листа від 26.08.2021 №0600-0211-8/62984, суд вірно зазначив, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки зазначеним листом територіальний орган Пенсійного фонду України лише повідомив позивачу про результати розгляду його заяви, натомість рішенням, яке безпосередньо впливає на права позивача є рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №064250004149 від 09.12.2021 про відмову в призначенні пенсії, яке й підлягає скасуванню.
Отже, метою належного захисту порушеного права позивача, суд вірно зобов"язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, який уповноважений вчиняти дії, спрямовані на відновлення порушених прав позивача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 26.07.2023 (в межах шестимісячного строку звернення до суду).
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. При вирішенні даного публічно-правового спору, суд правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводів скаржника, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року, в межах доводів апеляційної скарги відповідача відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.