Справа № 240/7339/23
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
28 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирбуррозвідка" про стягнення заборгованості,
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирбуррозвідка", в якому просило:
-стягнути заборгованість із відшкодування фактичних на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах, яка виникла за період грудень 2018 року, січень, червень, вересень 2020 року та з листопада 2020 року по лютий 2023 року, в розмірі 368 514,53 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 позов задоволено частково:
-стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирбуррозвідка" на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за січень, червень, вересень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, липень, серпень, жовтень, листопад 2022 року, січень, лютий 2023 року в сумі 286 193,72 грн. (двісті вісімдесят шість тисяч сто дев'яносто три гривні 72 копійки).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Житомирбуррозвідка" зареєстроване в ГУ ПФУ в Житомирській області, як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а працівники відповідача були зайняті на роботах, включених до Списку №1 та Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та в подальшому їм була призначена пенсія відповідно до п."б" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п.2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
ГУ ПФУ в Житомирській області направило відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до розрахунку суми заборгованості, долученого до позовної заяви, за період грудень 2018 року, січень, червень, вересень 2020 року та з листопада 2020 року по лютий 2023 року загальна сума фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка підлягала відшкодуванню відповідачем, становить 368 514,53 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач не сплатив вказану суму у визначені законодавством строки, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом №1058-IV, Законом №1788-XII та Інструкцією № 21-1.
За правилами п.п. «а»-«з» статті 13 Закону №1788-XII визначено категорії працівників, які на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом № 1788-ХІІ.
Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону № 1788-ХІІ та частин другої і третьої статті 114 Закону №1058-IV до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;
За приписами пункту 1 статті 1 та абзацу 4 пункту 1 статті 2 Закону України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого Закону №1058-IV.
При цьому, в силу пункту 1 частини першої статті 4 вище зазначеного Закону ставка збору на обов'язкове державне пенсійне страхування для вищезазначених платників збору встановлюється в розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом 4 пункту 1 статті 2 цього Закону.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, передбачений Інструкцією № 21-1.
Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Пунктом 2.1.1 зазначеної Інструкції визначено, що страхувальниками є роботодавці, зокрема, підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Згідно з пунктом 6.1 розділу 6 Інструкції № 21-1 для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року №2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону №1058-IV:
особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону №1788-ХІІ та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону №1058-IV.
За змістом пункту 6.2 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
При цьому, стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.
Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону №1788-ХІІ, або із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених частинами другою і третьою статті 114 Закону №1058-IV, які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено.
Відповідно до пунктів 6.4, 6.5, 6.7 Інструкції № 21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій. Розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Отже, обов'язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства.
Своєю чергою, обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, який надсилається підприємству.
Верховний Суд у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 640/18421/19 зазначав, що підставою для відшкодування підприємством органам пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Тобто, розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є підставою для стягнення заборгованості.
Так, в рамках розгляду даної справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування ТОВ "Житомирбуррозвідка" фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за січень, червень, вересень, листопад, грудень 2020 року, січень, лютий, березень, квітень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2021 року, січень, лютий, березень, квітень, липень, серпень, жовтень, листопад 2022 року, січень, лютий 2023 року в сумі 286 193,72 грн.
Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.
Разом з тим, визначаючись щодо решти позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 82 320,81 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з розрахунком загальної суми заборгованості, долученим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області до позовної заяви, заборгованість ТОВ "Житомирбуррозвідка" з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період грудень 2018 року, січень, червень, вересень 2020 року та з листопада 2020 року по лютий 2023 року складає 368 514,53 грн.
Водночас, в матеріалах справи відсутні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за грудень 2018 року, травень, серпень, жовтень 2021 року, травень, червень, вересень та грудень 2022 року за формою згідно з Додатком 6 до Інструкції №22-1, а також докази надіслання вказаних розрахунків відповідачу.
Не додано таких Управлінням і до матеріалів апеляційної скарги.
При цьому, сам же позивач підтверджує, що розрахунки боржнику не направлялись, оскільки в листопада 2018 року сума витрат на доставку пенсій не змінювалася і складала 7136,36 грн.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не надало доказів виконання вимог п.6.4 Інструкції №22-1 при визначенні заборгованості за вищевказані місяці, тому позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Житомирбуррозвідка" заборгованості за вказаний період в загальній сумі 82 320,81 грн. задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.