Справа № 120/13640/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук М.П.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
28 серпня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Матохнюка Д.Б. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просив:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 914210192707 від 04.04.2024 року про відмову у перерахунку пенсії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в у Вінницькій області повторно розглянути заяву від 04.04.2024 року про перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із зарахуванням до мого пільгового стажу роботи за Списком № 1, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди: навчання з 01.09.1999 року по 01.12.2002 року (3 роки 3 місяці); з 02.07.2007 року по 30.07.2008 рік роботи на посаді ливарника металів та сплавів (1 рік 28 днів); з 20.01.2009 р. по 26.01.2009 р.; 30.08.2014 р., 01.09.2014 р., 12.09.2014 р., з 15.09.2014 р. по 19.09.2014 р., з 29.09.2014 р. по 30.09.2014 р., з 10.12.2014 р. по 11.12.2014 р., з 23.01.2015 р. по 24.01.2015 р.; 20.06.2015 р., 22.06.2015 р., 25.06.2015 р., 30.06.2015 р., з 28.07.2015 р. по 31.07.2015р., 08.08.2015 р., 12.08.2015 р, 14.08.2015 р., 08.09.2015 р., 30.10.2015 р., 01.11.2015р., 04.11.2015 р., 10.11.2015 р., з 28.11.2015 р. по 29.11.2015 р., 21.12.2015 р., 23.12.2015 р., 25.12.2015 р., 31.12.2015 р., 03.01.2016 р., 30.01.2016 р., 18.02.2016 р., 20.02.2016 р., з 08.09.2016 р. по 09.09.2016 р., з 20.10.2016 р. по 30.11.2016 р., з 12.12.2016 р. по 28.12.2016 р. роботи на посаді вибійника на відбійних молотках 6 розряду з повним робочим днем на підземній роботі (3 місяці 17 днів); з 26.01.2017 р. по 04.04.2024 р. перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням (7 років 2 місяці 8 днів); додаткових 8 років за час роботи з урахуванням роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8;
-зобов'язати перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком з 04.04.2024 року на підставі ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду по даній справі.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року позов задоволено частково:
-визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області № 914210192707 від 11.04.2024 року про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії;
-зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу позивача періоди працевлаштування з 20.01.2009 року по 26.01.2009 року, 30.08.2014 року, 01.09.2014 року, 12.09.2014 року, з 15.09.2014 року по 19.09.2014 року, з 29.09.2014 року по 30.09.2014 року, з 10.12.2014 року по 11.12.2014 року, з 23.01.2015 року по 24.01.2015 року, 20.06.2015 року, 22.06.2015 року, 12.08.2015 року, 14.08.2015 року, 08.09.2015 року, 30.10.2015 року, 01.11.2015 року, 04.11.2015 року, 10.11.2015 року, з 28.11.2015 року по 29.11.2015 року, 21.12.2015 року, 23.12.2015 року, 25.12.2015 року, 31.12.2015 року, 03.01.2016 року, 30.01.2016 року, 18.02.2016 року, 20.02.2016 року, з 08.09.2016 року по 09.09.2016 року, з 20.10.2016 року по 30.11.2016 року, з 12.12.2016 року по 28.12.2016 року та період перебування на інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням з 26.01.2017 по 04.04.2024 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 04.04.2024 року з урахування висновків суду, відображених у мотивувальній частині цього рішення.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.
В обґрунтування доводів апеляційних скарг, сторони посилаються на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 2017 року ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності.
04.04.2024 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії, у зв'язку з переходом на пенсію за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка за принципом екстериторіальності передана на розгляд ГУ ПФУ у Вінницькій області.
За результатами розгляду заяви, відповідачем прийнято рішення № 914210192707 від 11.04.2024 року про відмову у перерахунку у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу на підземних роботах понад 25 років. Окрім того, вказаним рішенням констатовано, що пільговий стаж згідно довідок про підтвердження трудового стажу-стаж роботи підземні професії за постановою № 202 від 31.03.1994 року- складає 10 років 6 місяців 01 день.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обгрунтованість позовних вимог.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Перелік робіт та професій, зайнятість на яких протягом 25 років дає право на призначення пенсії незалежно від віку, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202 "Про затвердження Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років".
Пунктом 1 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993 року зі змінами від 09.12.2015 № 1028, визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Але згідно пункту 20 цього Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ або їх правонаступників.
Тобто період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи, визначає підприємство з наданням уточнюючої довідки. Довідку видає підприємство або його правонаступник в разі ліквідації підприємства.
Визначаючись щодо позовної вимоги про врахування до спеціального стажу періоду навчання позивача у Селидівському гірничому технікумі, колегія суддів вказує на наступне.
Згідно п. “д» ч. 3 ст. 56 Закон № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Закон України “Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР (далі Закон № 103/98-ВР), визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках.
Законодавство України в галузі професійної (професійно-технічної) освіти обов'язкове для застосування на території України незалежно від форм власності та підпорядкування закладів освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти (ч. 2 ст. Закон № 103/98-ВР).
Відповідно до статті 40 Закону № 1060-XII, в редакції чинній на час навчання, професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, перепідготовку, підвищення їх професійної кваліфікації.
Згідно із статтею 41 Закону № 1060-XII професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.
Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація “кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії). Випускникам вищих професійних училищ може присвоюватися кваліфікація “молодший спеціаліст».
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільговій основі і прирівнюється до роботи, яка слідувала після навчання, за умови того, що після закінчення відповідного навчального закладу особо влаштовується на роботу саме за набутою професією.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року справа № 426/17400/16-а, від 04 березня 2020 року справа № 367/945/17, від 05 листопада 2020 року справа № 681/1567/17, від 11.07.2022 справа № 160/6695/21.
Як вбачається із наявного у матеріалах справи диплома серії НОМЕР_1 15.02.2003 у період з 01.09.1999 року по 15.02.2003 року та згідно диплому кваліфікованого робітника йому присвоєно кваліфікацію електрослюсар підземний третього розряду, електрозварник ручного зварювання другого розряду.
В свою чергу, згідно записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 05.07.2002, ОСОБА_2 з 02.12.2022 працював на посаді гірника підземного.
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що права на зарахування періоду навчання до пільгового стажу він не має.
Крім того, згідно записів трудової книжки позивача у період з 26.08.2008 року по 25.05.2010 року, з 02.08.2010 року по 18.07.2010 року, з 02.08.2010 року по 24.01.2015 року, з 12.05.2015 року по 25.01.2017 року працював повний робочий день на провідній професії, а саме, на посаді вибійника на відбійних молотках 6 розряду з повним робочим днем на підземній роботі.
Вказана посада відносить до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Однак, згідно розрахунку зарахованих періодів, вказані періоди не були зараховані у повному обсязі до стажу у підземних робіт, а саме: 20.01.2009 року по 26.01.2009 року, 30.08.2014 року, 01.09.2014 року, 12.09.2014 року, з 15.09.2014 року по 19.09.2014 року, з 29.09.2014 року по 30.09.2014 року, з 10.12.2014 року по 11.12.2014 року, з 23.01.2015 року по 24.01.2015 року, 20.06.2015 року, 22.06.2015 року, 12.08.2015 року, 14.08.2015 року, 08.09.2015 року, 30.10.2015 року, 01.11.2015 року, 04.11.2015 року, 10.11.2015 року, з 28.11.2015 року по 29.11.2015 року, 21.12.2015 року, 23.12.2015 року, 25.12.2015 року, 31.12.2015 року, 03.01.2016 року, 30.01.2016 року, 18.02.2016 року, 20.02.2016 року, з 08.09.2016 року по 09.09.2016 року, з 20.10.2016 року по 30.11.2016 року, з 12.12.2016 року по 28.12.2016 року.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані періоди, підлягають зарахуванню до стажу підземної роботи у повному обсязі.
Надаючи правову оцінку позовній вимозі щодо зарахування до пільгового стажу періоду перебування на інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням з 26.01.2017 року по 04.04.2024 року, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК серії АВ № 0605658 та довідки МСЕК серії 12 ААБ № 062590 позивачеві встановлено ІІІ групу інвалідності 29.12.2016 року з причин професійного захворювання та 24.01.2019 року встановлено ІІІ групу інвалідності довічно.
У зв'язку з втратою працездатності позивача 25.01.2017 року звільнено з посада вибійника на відбійних молотках.
Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону № 1788-XII час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
В свою чергу, частиною четвертою статті 9 Закону України «Про охорону праці» визначено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи зі шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 18.04.2019 року у справі № 392/17/17, законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13,14 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Отже, до пільгового стажу позивача має бути зарахований період його перебування на групі інвалідності в зв'язку з професійним захворюванням з 26.01.2017 року по 04.04.2024 року.
Щодо зобов'язання відповідача застосувати роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 при розрахунку пільгового стажу із застосуванням кратності (1 рік 3 місяці) до періодів роботи гірником очисного забою, колегія суддів вказує на наступне.
Згідно пункту 5 постанови Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Закону України “Про пенсійне забезпечення»» від 06 грудня 1991 року № 1931-ХІІ Міністерству соціального забезпечення України було надано право давати роз'яснення про порядок застосування Закону України “Про пенсійне забезпечення», обов'язкові для всіх підприємств, установ і організацій, розташованих на території України.
На виконання постанови Верховної Ради України “Про порядок введення в дію Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 06 грудня 1991 року № 1931-ХІІ Міністерством соціального забезпечення України видано роз'яснення від 20 січня 1992 року № 8 “Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсії незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення»».
Відповідно до роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 “Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення»» працівникам, зайнятим на підземних роботах та в металургії, які мають не менше 10 років стажу роботи, що дає право на пенсію незалежно від віку у відповідності зі статтею 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення», але не відпрацювали повного стажу, передбаченого зазначеною статтею Закону, пенсія незалежно від віку може призначатися при наявності не менше 25 років стажу підземної та в металургії роботи із зарахуванням до нього:
кожного повного року гірничим очисного забою, прохідником, забійником на відбійних молотках, машиністом гірничих виємочних машин, сталеваром, горновим, агломератником, вальцювальником гарячого прокату - за 1 рік роботи 3 місяці;
кожного повного року роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, - за 9 місяців.
Отже відповідно до роз'яснення Міністерства соціального захисту населення України від 20 січня 1992 року № 8 основною умовою для взаємозаліку пільгового трудового стажу роботи є наявність 10-річного стажу роботи.
Стосовно питання застосування вказаного роз'яснення до аналогічних правовідносин колегія суддів КАС ВС у постанові від 09 квітня 2025 року у справі №200/6443/23 зазначила, що на інформаційний запит представника позивача від 07 квітня 2024 року Пенсійний фонд України 12 квітня 2024 року надав відповідь, в якій повідомив, що з 01 січня 2018 пенсії за віком на пільгових умовах для окремих категорій працівників призначаються в порядку і на умовах, встановлених статтею 114 Закону № 1058-ІV. До змін, внесених Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII від 03 жовтня 2017 року, призначення пенсій на пільгових умовах здійснювалось згідно зі статтями 13, 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення». При цьому, при визначенні права на пенсію на пільгових умовах застосовується роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 “Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення»».
Крім того, у межах розгляду адміністративної справи № 200/1009/24, предметом якої також було питання правомірності застосування роз'яснення № 8 при призначенні пільгової пенсії, Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2024 року встановив, наступне:
"У листі від 02 жовтня 2018 року № 19997/0/2-18 адресованому Пенсійному фонду України Міністерство соціальної політики України зазначило про доцільність застосування роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 “Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"".
Згідно з листом Міністерства соціальної політики України від 12 вересня 2018 року № 1209-27, до законодавчого врегулювання питання внесення змін до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи Пенсійного фонду України при призначенні пенсії відповідно до частини третьої статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховують Роз'яснення № 8.
Верховний Суд у постанові від 18 листопада 2024 року по справі № 200/1009/24 також дійшов висновку, що статтею 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачена можливість взаємного зарахування періодів роботи як за Списком робіт і професій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202, так і періодів роботи, передбаченої у відповідних розділах списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а Роз'ясненням № 8 лише розтлумачено як правильно застосовувати цю норму.
При цьому у вищезазначеній постанові зауважено, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню роз'яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 “Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"», так як цей документ за своєю суттю і юридичною природою не належить до актів законодавства, в тому числі до актів нормативно-правового характеру, а носить лише рекомендаційний характер ґрунтується на неправильному розумінні висновків Верховного Суду, сформованих у постановах від 08 липня 2021 року у справі № 212/1743/17-а та від 26 жовтня 2022 року у справі № 200/591/19-а, оскільки у зазначених постановах Верховний Суд не вказав на неприпустимість застосування роз'яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 8 в цілому, а зазначив, що Роз'яснення № 8 носить рекомендаційний характер. Враховуючи той факт, що станом на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах його стаж роботи на підземних роботах та в металургії становив більше 10 років, відповідач повинен був застосовувати Роз'ясненням № 8 та розраховувати пільговий стаж позивача, набутий на посадах провідних професій, за формулою: 1 рік такої роботи додатково надає 3 місяці пільгового стажу.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку в частині щодо обгрунтованості позовних вимог щодо зобов'язання органу пенсійного фонду застосувати роз'яснення Міністерств а соціального забезпечення України від 20.01.1992 року №8 при розрахунку пільгового стажу із застосуванням кратності (1 рік 3 місяці) до періодів роботи, виконання якої дає право на пільгову пенсію.
При цьому, судом першої інстанції підставно звернуто увагу, що у цілях застосування Роз'яснення № 8 застосовуються лише повні роки роботи позивача саме на провідній професії, та професії за Списком № 1 а не час перебування на інвалідності.
З огляду на зазначене вище, колегія суддів вважає, що ГУ ПФУ у Вінницькій області приймаючи рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії, не надано належної оцінки документам, поданим заявником та не здійснено всіх можливих та достатніх дій, в межах прав, наданих пенсійним органам для недопущення порушення прав особи на соціальний захист.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб'єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов'язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб'єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб'єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, Тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.
Аналогічна позиція викладена в постанові Пленуму Верховного суду України № 13 від 24.10.2008, постанові ВАС України від 28.07.2015 у справі № К/800/34016/14 відповідно до якої, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства, що врегульовують спірні правовідносини, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд першої інстанції обрав вірний спосіб захисту прав позивача визнавши протиправним рішення про відмову в перерахунку пенсії та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Матохнюк Д.Б. Сторчак В. Ю.