Справа № 359/818/25 Головуючий у 1 інстанції - Борець Є.О.
Суддя - доповідач - Василенко Я.М.
27 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,
за участю секретаря Шляги А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- скасувати постанову відповідача серії ЕНА №3873060 від 16.01.2025, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2025 позов задоволено частково: захід стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень 00 копійок, застосованого на підставі постанови поліцейського взводу № 2 роти № 4 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Лукіянюка Олександра Анатолійовича про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3873060 від 16.01.2025, змінити на оголошення ОСОБА_1 усного зауваження; на підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 16.01.2025 поліцейський взводу № 2 роти № 4 БПП в м. Бориспіль Лукіянюк О.А. склав постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3873060 (а.с. 37-38), якою він наклав на ОСОБА_1 штраф в розмірі 510 гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 16.01.2025 приблизно о 22 годині 10 хвилин в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 63 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Scenic», номерний знак НОМЕР_1 , проїхала перехрестя на жовтий сигнал світлофора, чим порушила пп.«ґ» п.8.7.3 ПДР України.
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відсутні підстави для скасування постанови поліцейського взводу № 2 роти № 4 БПП в м. Бориспіль Лукіянюка О.А. про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3873060 від 16 січня 2025 року, а також для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП. Однак, зі змісту наявного відеозапису (а.с. 47) вбачається, що проїзд позивачем перехрестя на заборонний сигнал світлофора не створив аварійну ситуацію та не спричинив перешкоди для інших учасників дорожнього руху. Ці обставини свідчать про незначну шкідливість вчиненого адміністративного правопорушення. Крім того, в матеріалах адміністративної справи відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 раніше притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень на транспорті та в галузі шляхового господарства. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що з метою утвердження справедливості, яка є однією з основних засад адміністративного судочинства, належить змінити захід стягнення у вигляді штрафу, накладеного оскаржуваною постановою, на оголошення позивачу усного зауваження та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, оскільки не відповідає обставинам події, ухвалене за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів, при неповному встановленні обставин, які мають значення для справи, неправильного їх дослідження та оцінки.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).
Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху України сигнали світлофора мають такі значення: жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.
Згідно з п.8.10 Правил дорожнього руху України у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 «STOP», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.
У силу вимог пункту 8.11 Правил дорожнього руху України встановлено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69 «STOP» він повинен керуватися сигналами кожного світлофора (п.16.8 Правил дорожнього руху України).
Частиною 2 статті 122 КУпАП визначено, що порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Виходячи з наведених вище правових норм, у разі проїзду на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника настає адміністративна відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У той же час, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п. 1 статті 247 КУпАП).
Відповідно, стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.
У відповідності до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 вказаного Закону встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
У даному випадку, для підтвердження порушення позивачем пункту «ґ» 8.7.3 Правил дорожнього руху відповідач, відповідно до статті 251 КУпАП, мав би надати, зокрема, відеозапис події, із відповідною фіксацією вчиненого правопорушення тощо.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08.05.2019 у справі №338/126/17.
У свою чергу, застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулюється Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 січня 2019 року за № 28/32999 (далі - Інструкція № 1026).
Відповідно до п. 3 розділу І Інструкції № 1026 портативний відеореєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
Згідно з п. 4 розділу ІІ Інструкції № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
За правилами частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення у оскаржуваній постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 712/12830/16-а та від 26.04.2018 у справі № 338/1/17.
Як вже було зазначено вище, 16.01.2025 поліцейський взводу № 2 роти № 4 БПП в м. Бориспіль Лукіянюк О.А. склав постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 3873060, якою він наклав на ОСОБА_1 штраф в розмірі 510 гривень 00 копійок за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Підставою для винесення вказаної постанови слугувало те, що 16.01.2025 приблизно о 22 годині 10 хвилин в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 63 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Renault Scenic», номерний знак НОМЕР_1 , проїхала перехрестя на жовтий сигнал світлофора, чим порушила пп.«ґ» п.8.7.3 ПДР України.
На підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, відповідачем надано відеозапис з патрульного автомобіля поліцейського, на якому відображено порушення позивачем п. 8.7.3 «ґ» Правил дорожнього руху України, що відображено в оскаржуваній постанові серії ЕНА № 3873060 від 16.01.2025.
Так, на вказаному відеозаписі відображено рух автомобіля марки «Renault Scenic», номерний знак НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , та проїзд останньою на вказаному автомобілі 16.01.2025 приблизно о 22 годині 10 хвилин в м. Бориспіль по вул. Київський шлях, 63 перехрестя на жовтий сигнал світлофора.
У свою чергу, зелений сигнал світлофора почав мигати ще до того, як автомобіль марки «Renault Scenic», номерний знак НОМЕР_1 , наблизився до перехрестя, а потім змінив колір на жовтий. Водночас, водій вказаного автомобіля не зупинилася та здійснила проїзд перехрестя на жовтий сигнал світлофора.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач зобов'язана була на мигаючому зеленому сигналі світлофору зменшити швидкість, оскільки зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух, та здійснити повільне гальмування і зупинитися на жовтий сигнал світлофору на стоп-лінії, щоб уникнути можливого зіткнення з іншими учасниками дорожнього руху.
За результатами дослідження зазначеного відеозапису колегія суддів дійшла до висновку про його відповідність як доказу критеріям належності, допустимості та достовірності, визначеними статтями 72-74 КАС України.
Посилання апелянта на те, що визначити точний момент проїзду стоп-лінії перед світлофором з автомобіля поліції, який рухався позаду автомобіля позивача за даних обставин не є можливим, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане спростовується вказаним вище відеозаписом та скрін-шотами з нього. Більше того, на переконання колегії суддів, такі доводи апелянта є наміром позивача уникнути адміністративної відповідальності, а в матеріалах справи відсутні докази наявності виняткових обставин, які б надавали позивачу право здійснити такий проїзд.
Таким чином, адміністративне правопорушення, вчинене позивачем, підтверджується належними та допустимими доказами, що свідчить про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення щодо позивача за вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Сама незгода позивача щодо її притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбачених частиною 2 статті 122 КУпАП.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Тобто, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.
Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознак адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статтею 122 КУпАП.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для повного задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності на необґрунтованості рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27.05.2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Кузьменко В.В.