Справа № 580/776/25 Головуючий у І інстанції - Гаращенко В.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
28 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Уманського міськрайонного суду Черкаської області, Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, в якій просила:
- визнати неправомірним та скасувати наказ Керівника апарату Уманського міськрайонного суду Черкаської області Михайлюк Н.М. за № 1-К від 03.01.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді;
- поновити ОСОБА_1 на посаді помічника судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області;
- стягнути з ТУ ДСА у Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.01.2025 по день поновлення її на посаді.
Позов обґрунтований тим, що Позивачка була призначена на посаду помічника судді за поданням судді ОСОБА_3, а в судді Єщенко О.І. працювала додатковим помічником, тому суддя Єщенко О.І. не мала права вносити подання про її звільнення. В порушення вимог п. 11 Положення про помічника судді, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21, Позивачці не запропоновано переведення на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби та не покладено виконання повноважень додаткового помічника іншого судді.
Позивачка вважала, що в Уманському міськрайонному суді Черкаської області були вільні посади помічників суддів, тому їй безпідставно не запропоновано призначення додатковим помічником до іншого судді та звільнено без законних підстав.
Також, Позивачкою було наголошено, що подання судді Єщенко О.І. про її звільнення не містило жодної мотивації, не було зареєстровано та взагалі не відповідало вимогам до оформлення документів, які мають юридичні наслідки.
Також, на переконання Позивачки, причиною звільнення стало подання скарги на суддю ОСОБА_2 , яка порушила права її малолітньої доньки - дитини з інвалідністю на отримання аліментів від батька та відкриття Вищою радою правосуддя відносно неї дисциплінарного провадження. Керівником апарату неодноразово вказувалось Позивачці на те, що вона має або подати заяву на звільнення за власним бажанням, або її звільнять у примусовому порядку, що і було зроблено.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ керівника апарату Уманського міськрайонного суду Черкаської області за № 1-К від 03.01.2025 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді.
Поновлено ОСОБА_1 з 7 січня 2025 року на посаді помічника судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Стягнуто з територіального управління Державної судової адміністрації в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.01.2025 по 30.04.2025 включно в сумі 62 713 (шістдесят дві тисячі сімсот тринадцять) грн 60 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді помічника судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць 16 825 (шістнадцять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн 60 коп., - допущено до негайного виконання.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Територіальне управління Державної судової адміністрації у Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі Територіальне управління Державної судової адміністрації у Черкаській області посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що наказом Уманського міськрайонного суду Черкаської області № 26 від 01.04.2022 на підставі подання судді Єщенко О. І. за згодою ОСОБА_1 , останню було призначено додатковим помічником вказаного судді на період виконання ним повноважень судді з відправлення правосуддя або до окремого розпорядження.
08.12.2023 суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І. внесено подання керівнику апарату даного суду про звільнення із займаної посади помічника судді ОСОБА_1 , що є достатньою підставою для звільнення з посади.
З огляду на викладене, оскаржуваний наказ керівника апарату Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.01.2025 року № 1- К про звільнення ОСОБА_1 є фактично реалізацією подання судді на звільнення помічника судді та в повній мірі відповідає вимогам Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенню про помічника судді, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21.
Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, в якому вона просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Також, Позивачкою подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
У вказаному клопотанні Позивачка зазначає, що дана справа має для неї визначальне значення, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у даній адміністративній справі потребують проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частинами 1, 2 статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 4 статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;
6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, якою передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
- щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
- щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
- щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зважаючи на положення частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати дану адміністративну справу у порядку спрощеного провадження, як вважає Позивачка, немає.
Відповідно до частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Таким чином, за відсутності у КАС України вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду даної справи (з огляду на її категорію) виключно за правилами загального позовного провадження, судом першої інстанції правомірно розглянуто її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з пунктом 3 частини 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року ухвалено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, тому підстави для розгляду справи за участю Позивачки з повідомленням про час та дату судового засідання відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до наказу Уманського міськрайонного суду Черкаської області № 19-к від 12.05.2014 ОСОБА_1 призначена на посаду помічника судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області 09.05.2014 за переведенням з Христинівського районного суду Черкаської області. В наказі враховано, що ОСОБА_1 присвоєно 11 ранг державного службовця.
У зв'язку із внесенням змін до «Положення про помічника судді суду загальної юрисдикції», якими передбачено припинення державної служби помічників суддів та початок проходження ними патронатної служби, видано наказ № 32-К від 11.07.2016 «Про продовження роботи помічника голови суду та помічників суддів». Цим наказом на підставі подання судді ОСОБА_3 та за згодою ОСОБА_1 , останню призначено помічником судді ОСОБА_3 на період виконання нею повноважень судді.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 17/0/15-17 суддю ОСОБА_3 тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.
Наказом Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.02.2017 № 8-К на підставі подання судді Мазуренко Ю.В. та за згодою ОСОБА_1 на тимчасове виконання обов'язків додаткового помічника, останню призначено додатковим помічником судді Мазуренко Ю.В. на період виконання повноважень судді з відправлення правосуддя або до окремого розпорядження.
Наказом Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23.04.2020 № 43 на підставі подання судді Коваля А.В. та за згодою ОСОБА_1 на тимчасове виконання обов'язків додаткового помічника, останню призначено додатковим помічником судді Коваля А.В .
Наказом Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.04.2022 № 26 на підставі подання судді Єщенко О.І. та за згодою ОСОБА_1 на тимчасове виконання обов'язків додаткового помічника, останню призначено додатковим помічником судді Єщенко О.І .
Суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області Єщенко О.І. внесено подання керівнику апарату від 08.12.2024 про звільнення із займаної посади помічника судді ОСОБА_1 .
Наказом керівника апарату Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2025 року № 1-К ОСОБА_1 звільнено 06.01.2025 із займаної посади помічника судді на підставі п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю, статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Вважаючи вказаний наказ протиправним, а свої права порушеними, Позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що суддя ОСОБА_3 відсторонена від здійснення правосуддя, однак не звільнена з посади та перебуває у штаті Уманського міськрайонного суду Черкаської області. Отже, внесення подання суддею Єщенко О.І. про звільнення ОСОБА_1 не є підставою для винесення наказу про звільнення останньої з посади помічника судді, оскільки ОСОБА_1 у судді Єщенко О.І. виконувала обов'язки додаткового помічника. Доказів внесення подання суддею ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді відповідачем не надано.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ керівника апарату Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2025 року № 1-К про звільнення Позивачки з посади помічника судді є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, у зв'язку із незаконним звільненням Позивачка підлягає поновленню на займаній посаді помічника судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з дати, наступної за датою звільнення.
Разом з тим, останнім робочим днем та датою звільнення ОСОБА_1 є 06 січня 2025 року, тому остання підлягає поновленню з 07 січня 2025 року, а не з 06 січня 2025 року, як це зазначено в позовній заяві, тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь Позивачки становить 62 713,60 грн (764,80 грн х 82 дні).
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині та зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Згідно з частиною 1 статті 92 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) до посад патронатної служби належать, зокрема, посади помічників суддів.
На підставі частин другої - четвертої статті 92 Закону № 889-VIII встановлено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.
Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Акт про звільнення приймається керівником державної служби.
Працівник патронатної служби може бути достроково звільнений з посади за ініціативою особи, працівником патронатної служби якої він призначений, або керівника патронатної служби.
На працівників патронатної служби поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41 - 43-1, 49-2 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України.
Особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.
Відповідно до частини 1 статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника (помічників) судді, затвердженим Радою суддів України.
Згідно з частиною 3 статті 157 Закону № 1402-VІІІ судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Відповідно до вимог Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу» та розроблено Положення про помічника судді, затверджене рішенням Ради суддів України від 18 травня 2018 року № 21 (далі - Положення № 21), яке визначає єдині засади й умови діяльності, правовий статус особи, яка займає посаду помічника судді.
Пунктом 1 Положення № 21 визначено, що відповідно до частини першої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 92 Закону України «Про державну службу», нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням.
Посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім статті 92 Закону України «Про державну службу».
Згідно з пунктом 2 Положення № 21 помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.
Пунктом 4 Положення № 21 визначено, що помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником.
Відповідно до пункту 7 Положення № 21 судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді.
Пунктом 8 Положення № 21 передбачено, що помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду. Призначення на посаду помічника судді здійснюється на підставі письмового подання судді без конкурсного відбору наказом керівника апарату відповідного суду.
Згідно з пунктом 11 Положення № 21 у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), а також з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, припинення повноважень члена Ради суддів України у встановленому законом порядку, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.
Крім того, у зазначених випадках на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше судове навантаження, про що на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника судді видається наказ керівника апарату суду.
У разі відсутності згоди помічника (помічників) судді на переведення на іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, або за умови неможливості переведення працівника за його згодою на посаду помічника судді або іншу посаду в апараті суду він (вони) підлягає (підлягають) звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до пункту 12 Положення № 21 трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з'їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.
Помічник судді може бути звільнений з посади за наказом керівника апарату суду в порядку, визначеному законодавством про працю, на підставі або заяви про звільнення за власним бажанням, або за поданням судді, в тому числі в зв'язку з дискредитацією помічника судді (вчинення такого проступку помічником, що підриває довіру та авторитет судової влади, суду та/або конкретного судді в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби в якості помічника судді), або у випадках, визначених пунктом 11 цього Положення чи в порядку врегулювання конфлікту інтересів згідно із законодавством.
У разі припинення повноважень судді відповідного суду та звільнення судді з займаної посади у встановленому законом порядку, помічник судді звільняється із займаної посади з дотриманням гарантій, передбачених законодавством.
Аналіз вищенаведених норм законодавства, які визначають статус і умови діяльності помічника судді, дає підстави для висновку, що помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. Особливістю патронатної служби є те, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений. Трудові відносини з працівником патронатної служби припиняються в день припинення повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.
Виходячи зі змісту пункту 11 Положення № 21 з моменту закінчення (припинення) повноважень судді з відправлення правосуддя з визначених законом підстав або звільнення судді з займаної посади, помічника (помічників) судді за його (їх) згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби.
Крім того, у зазначених випадках на такого (таких) помічника (помічників) судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді (суддів), у якого (яких) найбільше судове навантаження.
Вжите у пункті 11 Положення № 21 слово «може» означає, що на суб'єкта призначення - керівника апарату суду не покладається обов'язок з працевлаштування помічника у разі припинення повноважень судді (на строк повноважень якого він призначений) та/або відрахування його зі штату суду. Вирішення питання пропонувати такому працівнику (іншу посаду працівника апарату суду чи виконання повноважень додаткового помічника) чи ні законодавець залишив на розсуд суб'єкта призначення.
Патронатна служба це виняток, на який не поширюються окремі гарантії, передбачені Законом № 889-VІІІ та КЗпП України, в тому числі щодо обов'язкового забезпечення роботою у разі звільнення судді, на строк виконання повноважень якого Позивачка була призначена.
Стосовно того, який саме суддя має право вносити подання про звільнення помічника судді ОСОБА_1 із займаної посади, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Згідно з частиною 5 статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є:
1) неспроможність виконувати повноваження за станом здоров'я;
2) порушення суддею вимог щодо несумісності;
3) вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов'язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді;
4) подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням;
5) незгода на переведення до іншого суду у разі ліквідації чи реорганізації суду, в якому суддя обіймає посаду;
6) порушення обов'язку підтвердити законність джерела походження майна.
Відповідно до частини 6 статті 126 Конституції України повноваження судді припиняються у разі:
1) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави;
3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним;
4) смерті судді;
5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.
Таким чином, відсторонення від здійснення правосуддя не є підставою для звільнення з посади чи припинення повноважень судді. Своєю чергою, виконання повноважень додаткового помічника не є тотожним виконанню повноважень основного помічника судді.
Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 28 листопада 2022 року у справі № 855/134/20, від 30 травня 2024 року у справі № 600/5364/21-а.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Черкаській області Києві в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України.
У даній адміністративній справі, виконання повноважень ОСОБА_1 додаткового помічника є тимчасовим заходом на період відсторонення судді від здійснення правосуддя.
Таким чином, оскільки суддя ОСОБА_3 відсторонена від здійснення правосуддя, проте не звільнена з посади та перебуває у штаті Уманського міськрайонного суду Черкаської області, тому внесення подання суддею Єщенко О.І. про звільнення ОСОБА_1 не є підставою для прийняття наказу про звільнення останньої з посади помічника судді, оскільки ОСОБА_1 у судді Єщенко О.І. виконувала обов'язки додаткового помічника. Доказів внесення подання суддею ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді, Відповідачами надано не було.
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наказ керівника апарату Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2025 року № 1-К про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді є протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується і колегія суддів.
Також, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо поновлення Позивачки на посаді помічника судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області з дати, наступної за датою звільнення - 07 січня 2025 року, оскільки вказана позовна вимога є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення, з чим погоджується і колегія суддів.
Щодо стягнення на користь Позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100) передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Згідно з пп. «б» п. 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Заробітна плата, яка підлягала виплаті за 3 робочих дні грудня 2024 року фактично нарахована Позивачці Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Черкаській області у січні 2025 року, одночасно з нарахуванням заробітної плати за 4 робочих дні січня 2025 року та всього за 7 днів становила 5353,58 грн (4434,48+886,89+32,21).
Отже середньоденний заробіток Позивачки становить 764,80 грн (5353,58 грн:7 днів).
У січні 2025 року кількість робочих днів вимушеного прогулу становила 19, у лютому 2025 року - 20, у березні 2025 року - 21, у квітні 2025 року - 22, що загалом складає 82 робочих дні.
На підставі вищевикладеного, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь Позивачки становить 62 713,60 грн (764,80 грн х 82 робочих дні).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області було видано наказ «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » від 05 травня 2025 року № 42-К, яким:
- скасовано наказ керівника апарату Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03 січня 2025 року № 1-К про звільнення ОСОБА_1 з посади помічника судді;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника судді з 07 січня 2025 року;
Зобов'язано:
- внести відповідні зміни до трудової книжки та особової справи;
- скласти скоригований табель використання робочого часу з 07.01.2025 та направити відповідну інформацію до ТУ ДСУ у Черкаській області для внесення змін в обліково-кадрову та бухгалтерську документацію;
- виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.01.2025 по 30.04.2025.
Вказаний вище наказ 07.05.2025 був надісланий на електронну пошту Позивачки.
В цей же день, 07.05.2025 ОСОБА_1 подала до Уманського міськрайонного суду заяву про звільнення її за власним бажанням.
Наказом Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 травня 2025 року № 43-К ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням та виплачено компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період з 07.01.2025 по 07.05.2025 тривалістю 8 календарних днів.
15 травня 2025 року ТУ ДСА у Черкаській області проведено з Позивачкою розрахунок.
Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
В свою чергу, Відповідачем - ТУ ДСА у Черкаській області, як суб'єктом владних повноважень, зазначений обов'язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність своїх тверджень в межах даного адміністративного спору.
Відтак, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування рішення суду в оскаржуваній частині, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у взаємозв'язку з обставинами справи.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Василенко