Справа № 320/21949/25 Головуючий у І інстанції - Білоус А.Ю.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
28 серпня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Бужак Н.П., Василенка Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області, в якій просило визнати протиправною та скасувати прийняту Головним управлінням Держпродспоживслужби в Київській області постанову про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 06 вересня 2021 року № 125.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року позовну заяву повернуто Позивачу.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, та посилається на порушення останнім норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» вказує на те, що упродовж 24.02.2022 - 11.04.2025 (день звернення до суду з позовною заявою) по Київщині оголошувалося 1796 повітряних тривог (найдовша тривала 17 годин 47 хвилин, при цьому загальна тривалість яких становить 125 днів 5 годин 44 хвилин, що становить приблизно 380 робочих днів), які практично унеможливлювали ефективно працювати з процесуальними документами.
Крім того, як вбачається із сайту ДТЕК Київські електромережі (https://www.dtek-krem.com.ua/ua) та опублікованого ним графіку погодинних відключень електроенергії по вул. Валерія Лобановського, 23 у селі Чайки Київської області, де розташовано адміністративне приміщення Позивача, відноситься до тих об'єктів, де стабілізаційні відключення проводились тривалістю понад 6 годин декілька разів на день.
Таким чином, Товариством у своїй заяві про усунення недоліків доведено низку факторів, які за своєю сукупністю суттєво вплинули на невчасне звернення до суду.
Зокрема, ТОВ «Зараз-10» зазначає, що відсутність порушень з його боку свідчать долучені до позовної заяви та заяви про усунення недоліків рішення Київського окружного адміністративного суду, якими визнано протиправними та скасовано постанови, прийняті Відповідачем за послугу з теплопостачання, серед яких: рішення від 17 листопада 2022 року у справі № 320/3563/21, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року: рішення від 17 квітня 2023 року у справі № 320/13853/21, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року.
В силу завантаженості, Товариством було випущено з поля зору відповіді на скаргу на дії Відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови, що у свою чергу знизило пильність, проте останній навіть припуститись не міг, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень в супереч законів та приписів держави та поза межами строків встановлених статтею 38 КУпАП України прийме оскаржувану постанову.
Відзиву Відповідача на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з ч. 2 ст. 312 КАС України, якою, зокрема, передбачено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення позовної заяви розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що Позивач не вказав жодної причини, яка б об'єктивно перешкоджала йому протягом установленого строку звернутись до адміністративного суду.
Таким чином, заява Позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, із всіма зазначеними ним підставами для поновлення цього строку, не є обґрунтованою та відсутні підстави для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, і зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Отже, право звернення до суду є невід'ємним особистим правом особи, чи правом суб'єкта владних повноважень, яке реалізовується в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду з позовом.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Разом з тим, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду, процесуальної форми та порядку звернення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними.
Так, відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі " Перетяка та Шереметьєв проти України").
Керуючись практикою ЄСПЛ, необхідно зауважити, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосудця та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення ЄСПЛ у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі". У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У контексті забезпечення реалізації права на звернення до суду за захистом своїх прав та вирішення питання поновлення строків на таке звернення у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що предметом спору у даній адміністративній справі є визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 06 вересня 2021 року № 125.
Як вбачається зі скарги на дії Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області щодо прийняття постанови від 06 вересня 2021 року № 125 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та скасування вказаної постанови, оскаржувану в даній адміністративній справі постанову Відповідача отримано Позивачем 30 вересня 2021 року.
Отже, строк для оскарження постанови від 06 вересня 2021 року № 125 розпочався 07 вересня 2021 року (наступний за днем винесення такої постанови) і закінчився 07 березня 2022 року, а з позовом Позивач звернувся лише 11 квітня 2025 тобто, з пропуском строку звернення до суду.
Разом із позовом Позивачем подано до суду клопотання про поновлення строку, у якому він посилався на запровадження в Україні воєнного стану з 24.02.2022 та те, що Позивач забезпечує реалізацію прав власників житлових та нежитлових приміщень на якісне обслуговування, належне утримання будинків та прибудинкової території, сприяння громадянам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості, навіть під час воєнного стану, а тому зазначені надзвичайні та невідворотні обставини об'єктивно унеможливили дотримання ним встановленого законодавством строку звернення до суду.
12 травня 2025 року суддею Київського окружного адміністративного суду прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без руху та зазначено, що суд не приймає до уваги вказані доводи Позивача, оскільки активна фаза бойових дій на території м. Києва та області завершилася ще на початку квітня 2022 року, про що свідчать офіційні повідомлення органів державної влади та загальновідомі публічні джерела.
У зв'язку з наведеним, Позивач мав достатній проміжок часу після стабілізації ситуації для звернення до адміністративного суду до моменту завершення строків оскарження постанови від 06 вересня 2021 року № 125, натомість позов подано лише 11 квітня 2025 року.
Сам факт запровадження воєнного стану не є достатньою підставою для поновлення процесуального строку. Позивач зобов'язаний був довести, що саме наслідки введення воєнного стану унеможливили подання позову у межах встановлених законом строків, однак жодних належних доказів на підтвердження цього надано не було.
Суддя Київського окружного адміністративного суду в ухвалі про залишення позовної заяви без руху вказано, що для усунення недоліків позовної заяви Позивачу потрібно подати до суду заяву на усунення недоліків із зазначенням дати та номера справи, до якої долучити заяву про поновлення строку звернення до суду з доказами на підтвердження існування обставин, що об'єктивно перешкоджали Позивачу реалізувати своє право на звернення до суду протягом встановленого строку звернення до суду.
21 травня 2025 року до суду першої інстанції від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви та поновлення пропущеного строку, в якій заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, яке обґрунтоване тим, що в період з 24.02.2022 по 11.04.2025 по Київщині оголошувалося 1796 повітряних тривог, які практично унеможливлювали ефективно працювати з процесуальними документами. Також згідно з даними офіційного сайту ДТЕК Київські електромежері по вулиці, де розташовано адміністративне приміщення Позивача, стабілізаційні відключення проводились тривалістю понад 6 годин.
12 червня 2025 року Київським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про повернення позовної заяви, оскільки Позивачем не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів неможливості звернення до суду в установлені законом строки та доказів на підтвердження того, що пропуск строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у даній адміністративній справі є визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 06 вересня 2021 року № 125.
Як вбачається зі скарги на дії Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області щодо прийняття постанови від 06 вересня 2021 року № 125 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та скасування вказаної постанови, оскаржувану в даній адміністративній справі постанову Відповідача отримано Позивачем 30 вересня 2021 року.
Отже, строк для оскарження постанови від 06 вересня 2021 року № 125 розпочався 07 вересня 2021 року (наступний за днем винесення такої постанови) і закінчився 07 березня 2022 року, а з позовом Позивач звернувся лише 11 квітня 2025 тобто, з пропуском строку звернення до суду.
Самим Позивачем в позовній заяві зазначено, що в адміністративному порядку ним подано скаргу від 06.10.2021 № 193 на дії Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області з метою скасування оскаржуваної постанови, яка мала б надійти до суб'єкта владних повноважень 14.10.2021 та бути розглянутою цим суб'єктом протягом 30 днів, термін розгляду якого мав би сплинути 14.11.2021 та з урахуванням доставки Позивачу - 23.11.2021. Таким чином, з 23.11.2021 мав би початись перебіг обчислення шестимісячного строку на оскарження в порядку адміністративного судочинства, який мав би сплинути 23.05.2022.
Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» вказує на те, що упродовж 24.02.2022 - 11.04.2025 (день звернення до суду з позовною заявою) по Київщині оголошувалося 1796 повітряних тривог (найдовша тривала 17 годин 47 хвилин, при цьому загальна тривалість яких становить 125 днів 5 годин 44 хвилин, що становить приблизно 380 робочих днів), які практично унеможливлювали ефективно працювати з процесуальними документами.
Крім того, як вбачається із сайту ДТЕК Київські електромережі (https://www.dtek-krem.com.ua/ua) та опублікованого ним графіку погодинних відключень електроенергії по вул. Валерія Лобановського, 23 у селі Чайки Київської області, де розташовано адміністративне приміщення Позивача, відноситься до тих об'єктів, де стабілізаційні відключення проводились тривалістю понад 6 годин декілька разів на день.
Таким чином, Товариством наведено низку факторів, які за своєю сукупністю суттєво вплинули на невчасне звернення до суду.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20 квітня 2023 року у справі № 140/16207/21, при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Так, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України і останній триває й досі.
Колегія суддів Верховного Суду зауважила, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з такою обставиною.
Верховний Суд наголосив, що саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого Підприємства, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» в апеляційній скарзі посилається на введення воєнного стану на території України, як підставу пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до матеріалів справи, місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» є: Київська область, село Чайки, вул. Валерія Лобановського, 23.
Проте, згідно Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25.04.2022, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2022 за № 453/37789, зокрема Київська область виключена із вказаного Переліку.
Таким чином, Київська область з квітня 2022 року і по теперішній час не перебуває в районі проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).
Навіть з урахуванням того, що з 25 квітня 2022 року Київська область не перебуває в районі проведення воєнних (бойових) дій або в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), 25.10.2022 був останній день для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» до суду з відповідним адміністративним позовом.
У зв'язку з наведеним, Позивач мав достатній проміжок часу після стабілізації ситуації для звернення до адміністративного суду до моменту завершення строків оскарження постанови від 06 вересня 2021 року № 125, натомість позов подано лише 11 квітня 2025 року.
Отже, лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення військового стану вплинуло на роботу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-10», що в свою чергу обумовило пропуск строку на звернення до суду.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в ухвалі від 23 травня 2022 року у справі № 640/11534/21.
Також, ТОВ «Зараз-10» в апеляційній скарзі зазначило, що відсутність порушень з його боку свідчать долучені до позовної заяви та заяви про усунення недоліків рішення Київського окружного адміністративного суду, якими визнано протиправними та скасовано постанови, прийняті Відповідачем за послугу з теплопостачання, серед яких: рішення від 17 листопада 2022 року у справі № 320/3563/21, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року: рішення від 17 квітня 2023 року у справі № 320/13853/21, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року.
В силу завантаженості, Товариством було випущено з поля зору відповіді на скаргу на дії Відповідача щодо прийняття оскаржуваної постанови, що у свою чергу знизило пильність, проте останній навіть припуститись не міг, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень в супереч законів та приписів держави та поза межами строків встановлених статтею 38 КУпАП України прийме оскаржувану постанову.
Проте, колегія суддів звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Наведеними приписами чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду з позовною заявою.
Неналежна організація процесу з оскарження постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 06 вересня 2021 року № 125 не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Крім того, неналежна організація процесу з оскарження постанови від 06 вересня 2021 року № 125 з боку Позивача є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, перевіривши його обґрунтованість, дослідивши матеріали апеляційної скарги в частині, що стосується порушеного питання, колегія суддів дійшла висновку про неповажність причин пропуску строку на звернення до адміністративного суду, оскільки сукупність доводів і обставин, наведених вказаною особою не підтверджуються наявними і допустимими доказами на обґрунтування поважності причин пропуску строку.
Таким чином, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» про поновлення строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованим, а причини пропуску такого строку - неповажними.
Оскільки Позивачем пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, а наведені нею причини пропуску цього строку не дають підстав для визнання їх поважними та, відповідно, поновлення строку звернення до суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви, з чим погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до положень ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-10», викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - без змін.
Керуючись статтями 169, 241, 242, 243, 286, 308, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зараз-10» залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Василенко