Справа № 755/13012/25 Суддя (судді) першої інстанції: Хромова О.О.
28 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва із адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову №Б/601 від 16.01.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , якою притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн на ОСОБА_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 вважати такою, що не подана та повернуто суб'єкту звернення.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що всупереч ухвали про залишення позову без руху, позивачем не наданого обґрунтованого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та доказів на підтвердження поважності причин пропуску процесуального строку.
Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позивач не усунув вказані в ухвалі недоліки.
Не погоджуючись із такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи заявлені в апеляційній скарзі доводи, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно оцінив та трактував об'єктивні факти та обставини у справі.
Стверджує, що у нього виникли істотні труднощі щодо подання позову до суду у встановлений законом строк.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржувана ним ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин та з порушенням норм процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 та від та від 22.08.2025 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на неї та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністратвиного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За змістом частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В силу частин першої та другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (пункт32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №9901/313/20).
Верховний Суд у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 зазначив, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Тобто, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Також, слід звернути увагу на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №640/12324/19, згідно з якою причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Відтак, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва 15 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві можливість в триденний строк з дня отримання копії ухвали подати до суду заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, долучивши докази на підтвердження поважності причин такого пропуску.
На виконання вимог ухвали ОСОБА_1 18.07.2025 надіслав на адресу суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначив, що не мав фізичної можливості оскаржити постанову у встановлений законом 10-денний строк, оскільки не знав про її існування та про факт притягнення до адміністративної відповідальності до 30.06.2025. Вважає, що відлік на оскарження для позивача має розпочинатися саме з 30.06.2025, коли його представник дізнався про існування оскаржуваної постанови.
Однак судом першої інстанції прийнято ухвалу від 23.07.2025 про повернення позовної заяви суб'єкту звернення.
Колегією суддів встановлено, що оскаржувану постанову № Б/601 за справою про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 2101 КУпАП винесено 16 січня 2025 року. Позов ОСОБА_1 подав до суду 08 липня 2025 року засобами поштового зв'язку (вхід. Від 11 липня 2025 року №39975), тобто з пропуском встановленого статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України 10-денного строку звернення до суду з відповідної заявою.
В обґрунтування пропуску строку звернення до суду апелянт зазначає, що останній не був належним чином повідомлений про розгляд адміністративної справи 16 січня 2025 року. В копії постанови від 16 січня 2025 року № Б/601 відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 отримав копію даної постанови. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав 30 червня 2025 року звичайним поштовим зв'язком в поштову скриньку.
Водночас позивачем на підтвердження зазначених обставин належних та відповідних доказів не надано.
Доводи апелянта про те, що позивачем надано до суду першої інстанції конверт, в якому знаходилася постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та яку отримано саме 30.06.2025, колегія суддів оцінює критично, виходячи із наступного.
Позивачем у заяві про усунення недоліків від 18.07.2025 повідомлено суд, що отримання кореспонденції звичайним поштовим зв'язком у поштову скриньку виключає можливість надання доказів вручення поштового повідомлення, оскільки такий спосіб пересилання не передбачає фіксації факту вручення. Відсутність такого доказу є об'єктивною обставиною, яка не залежить від позивача чи його представника, а пов'язана з обраним відповідачем способом відправлення документів.
Водночас ОСОБА_1 до заяви про усунення недоліків позовної заяви надав фотокопію конверту, яким підтверджується, на його думку, факт отримання копії оскаржуваної постанови саме 30.06.2025.
Дослідивши вищевказаний доказ, колегія суддів встановила, що із наданого конверту неможливо встановити, який саме документ направлено на адресу представника позивача - адвоката Каїна Ю.В. та коли саме отримано вищевказаний поштовий конверт позивачем чи його представником.
З цих підстав суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про надання до суду першої інстанції доказів, які свідчили про отримання оскаржуваної постанови саме 30.06.2025.
Крім того, судова колегія встановила, що представником позивача 29.04.2025 подано адвокатський запит керівнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому останній просив надати інформацію про підстави надання позивачеві статусу особи, яка порушує правила військового обліку у додатку «Резерв+».
До матеріалів справи позивачем надано до суду відповідь на адвокатський запит від 27.05.2025 №12/341, яку представник позивача отримав 27.05.2025, про що повідомляє суд в заяві про усунення недоліків позовної заяви (а.с.31).
У вказаній відповіді повідомлено позивача про те, що 16.01.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 виніс постанову за частиною третьою статті 210-1 КУпАП за №Б/601, якою накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000,00 грн. Крім того, повідомлено про надсилання копії постанови від 16.01.2025 за №Б/601 з копіями матеріалів адміністративної справи. У додатку до відповіді на адвокатський запит зазначено: копія постанови за №Б/601 від 16.01.2025 з копією матеріалів адміністративної справи на 2 арк.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що представник позивача про наявність оскаржуваної постанови та копією матеріалів адміністративної справи дізнався 27 травня 2025 року із відповіді на адвокатський запит. Однак, звернувся до суду першої інстанції лише 08 липня 2025 року.
Вищевказані обставини апелянт не спростовує ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції. Зважаючи на викладене, позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.
За таких обставин, колегія суддів не знаходить правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 23 липня 2025 року, оскільки доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
Ухвала суду першої інстанції від 23 липня 2025 року винесена з дотриманням норм процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 23 липня 2025 року у справі № 755/13012/25 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді І.О.Грибан
О.В.Карпушова