Справа № 640/11797/22 Суддя (судді) першої інстанції: К.Є. Петросян
28 серпня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Ганечко О.М., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ Інструменту Україна» звернулось до суду з адміністративним позовом до Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 21.09.2021 №UA100130/2021/000024/2.
Позов мотивовано тим, що 21.09.2021 Київською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100130/2021/000024/2, яке прийнято відповідачем вибірково щодо позицій № 9/1, 10/1, 19/1, 26/1, 33/1 задекларованого товару. Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті позивачем збільшилась: мито - на 9097,43 грн; податок на додану вартість - на 20014,35 грн. Всього митні платежі збільшились внаслідок коригування на суму 29111,78 грн. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Київська митниця звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 07 квітня 2025 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, зокрема в частині офіційного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, а також оцінки наявних у ній доказів, внаслідок чого прийнято неправомірне рішення, яке підлягає скасуванню.
Зокрема, апелянт зазначає, що декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації, що розкриває числове значення сплачених сум платежів. Також апелянт стверджує, що декларантом не надано відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості, а саме витрат на страхування вантажу.
В обгрунтування своїх вимог апелянт стверджує, що в даному випадку прослідковується упереджене ставлення суду саме до позиції митного органу, оскільки не враховано та не спростовано судом жодного доводу митниці. Прийнято виключно позицію позивача, залишаючи поза вагою обґрунтування, твердження митного органу.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2025 та від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Світ Інструменту Україна» (Покупець) та компанією MATRIZE Handels GmbH, Китай (Продавець) укладено контракт № CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019 (далі - контракт), згідно з умовами якого, Продавець продав, а Покупець купив на умовах FOB Ningbo згідно з Incoterms 2010, товари - інструменти, найменування, кількість, ціна та вартість яких зазначені в Інвойсах, що є невід'ємною частиною контракту.
На виконання контракту, 13.07.2021 виставлено Commercial Invoice № 21-0848-К137, відповідно до якого фактична вартість товару склала 66093,78 дол. США. Згідно специфікації № 21-0848-К137 від 13.07.2021 сторони узгодили поставку товару на суму 66093,78 дол. США.
Для організації перевезення товарів до України позивач 17.09.2020 уклав з ТОВ «Дайрект Лайн» (експедитор) договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 17-09/19.
Згідно рахунку на оплату №1818 від 18.09.2021 між ТОВ «Дайрект Лайн» та ТОВ «Світ Інструменту Україна» послуги з перевезення становлять 336 006,72 грн.
ТОВ «Світ Інструменту Україна» 20.09.2021 подано в електронному вигляді митну декларацію форми МД-2 № UA100130/2021/856441 на товари за 49 позиціями з визначенням митної вартості товарів за основним методом - ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 24UA902080800204U8 декларант додав передбачені статтею 53 Митного кодексу України документи, а саме: контракт № CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019; специфікацію від 13.07.2021 № 21-0848-K137; комерційний інвойс від 13.07.2021 № 21-0848-K137; договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 17-09/19 від 17.09.2020; довідку про транспортні витрати № 17-09/9 від 17.09.2021; рахунок на оплату № 1818 від 18.09.2021; коносамент (bill of lading) № ZJSM21070430 від 21.07.2021.
Київською митницею 20.09.2021 направлено декларанту електронне повідомлення, у якому запропоновано надати додаткову уточнюючу документацію, а саме: 1) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) транспортні (перевізні) документи та документи, шо містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, передбачені положеннями наказу №599, зокрема договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається та рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 4) якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 5) виписку з бухгалтерської документації; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями , та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Також декларанту повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
У зв'язку із ненаданням позивачем необхідних документів, відповідачем 21.09.2021 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100130/2021/000024/2, яке прийнято вибірково щодо позицій задекларованого товару, зокрема:
- товар 9/1 від 13.09.2021 NUA500020/2021/206842 (митна 2,52 дол. США кг), вартість із розрахунку 2,52 дол;
- товар 10/1 від 17.08.2021 NUA110140/2021/9202 (митна вартість із розрахунку 2,51 дол. США/кг);
- товар 19/1 від 13.08.2021 №UA500020/2021/206842 (митна вартість із розрахунку 2,52 дол. США/кг);
- товар 26/1 від 20.09.2021 NUA110140/2021/10571 (митна вартість із розрахунку 2,51 дол. США/кг);
- товар 33/1 від 15.09.2021 NUA500490/2021/203963 (митна вартість із розрахунку 1,9 дол. США/кг).
Внаслідок збільшення митної вартості вказаних товарів сума митних платежів, які підлягали сплаті позивачем збільшилась: мито - на 9097,43 грн; податок на додану вартість - на 20014,35 грн. Всього митні платежі збільшились внаслідок коригування на суму 29111,78 грн.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження складової митної вартості у вигляді ціни товару та транспортних витрат за межами території України подані всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Водночас відповідачем в оскаржуваному рішенні не визначено обґрунтованих сумнівів щодо змісту наданих ТОВ «Світ Інструменту Україна» документів, що виключає підстави для неприйняття вказаних документів або сумнівів в їх достовірності.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Митного кодексу України законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
За змістом частини першої статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Статтею 248 Митного кодексу України встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно зі статтею 49 митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 50 Митного кодексу України визначено цілі використання відомостей про митну вартість товарів, згідно якої відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).
Відповідно до вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Отже, митні органи за наявності відповідних підстав та в установлений законом спосіб мають право здійснювати перевірку правильності визначення декларантом митної вартості товарів, які він переміщує через митний кордон України.
Така перевірка може здійснюватися, зокрема шляхом звернення до декларанта з вимогою надати додаткові документи, перелік яких визначений частиною третьою статті 53 Митного кодексу України.
Водночас частиною п'ятою статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує право митного органу вимагати такі документи та вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, у свою чергу, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару.
Згідно частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Щодо визначених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів (графа 33 - обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу) підстав його прийняття, суд зазначає, що графа 33 оскаржуваного рішення від 21.09.2021 №UA100130/2021/000024/2 не містить жодних відомостей та не відповідає вимогам ч.ч. 1-3 ст. 55 Митного кодексу України, вимогам Розділу II «Графа 33» Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів).
Таким чином, відповідач порушив вищевказані законодавчі вимоги щодо форми рішення, а у графі 33 не вказав жодної підстави для його прийняття. При цьому, підстави коригування митної вартості товарів викладені відповідачем в електронному повідомленні, яким окремо викладені відомості, які мають бути у ній зазначені.
Разом з тим, виклад графи 33 рішення про коригування митної вартості в окремому електронному повідомленні не відповідає наведеним вище вимогам Митного кодексу України та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які прямо визначаються, що вказана графа має містити обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, оформлені у додатковому повідомленні митного органу.
Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Відтак, оскільки такий розділ оскаржуваного рішення не містить наведених відомостей, вбачається, що воно не має відомостей про обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості.
На цій підставі суд визнає оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару безпідставним.
Водночас суд звертає увагу на те, що для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації № 24UA902080800204U8 декларант додав передбачені статтею 53 Митного кодексу України документи, а саме:
- контракт № CHN-MIU/137/011219 від 01.12.2019;
- специфікацію від 13.07.2021 № 21-0848-K137;
- комерційний інвойс від 13.07.2021 № 21-0848-K137;
- договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 17-09/19 від 17.09.2020;
- довідку про транспортні витрати № 17-09/9 від 17.09.2021;
- рахунок на оплату № 1818 від 18.09.2021;
- коносамент (bill of lading) № ZJSM21070430 від 21.07.2021.
Таким чином, позивачем на підтвердження складової митної вартості у вигляді ціни товару та транспортних витрат за межами території України були подані всі необхідні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Водночас відповідачем в оскаржуваному рішенні не визначено обґрунтованих сумнівів щодо змісту наданих ТОВ «Світ Інструменту Україна» документів, що виключає підстави для неприйняття вказаних документів або сумнівів в їх достовірності.
За таких підстав та враховуючи, що будь-яких доведених підстав для коригування митної вартості товару оскаржуване рішення не містить, суд дійшов висновку, що подані декларантом документи слід вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару за ціною договору.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така позиція суду узгоджується із обов'язковою для врахування практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема у його постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 826/27058/15 (№К/9901/35148/18).
Ненаведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Судом відхиляються посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Колегія суддів критично ставиться до посилання апелянта на те, що ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 червня 2014 року № 21-148а14), оскільки зазначене рішення Верховний Суд України приймав за іншого нормативно-правового регулювання спірних відносин, які виникли у період дії Митного кодексу України 2002 року.
При цьому, колегія суддів вважає недоречним посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 826/5915/15, враховуючи різні обставини, які досліджувалися судами в цих справах, а саме: одним із основних спірних питань у справі, що розглядається, є дотримання відповідачем при прийнятті рішення про коригування митної вартості вимог закону щодо змісту та обґрунтованості такого рішення, зокрема, не заповнення митницею (відсутній виклад) графи 33, у якій уповноважений орган має зазначити обставини прийняття рішення та використані ним джерела інформації, тоді як у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 826/5915/15 не вказано про наявність аналогічних обставин.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів наведених в апеляційній скарзі.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №640/11797/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді О.М.Ганечко
О.В.Карпушова