Справа № 372/4750/24
Провадження № 1-о/362/1/25
27 серпня 2025 року м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі колегії суддів:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області заяву засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про перегляд вироку Київського обласного суду від 16 лютого 2001 року (справа № 66-557) за нововиявленими обставинами,
До суду надійшла заява засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського обласного суду від 16 лютого 2001 року (справа № 66-557), яким ОСОБА_6 визнано винним за частиною третьою статті 142, пунктами "а", "г", "е", "і" статті 93, частиною третьою статті 193 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна. За результатами розгляду заявники просять скасувати вказаний вирок та ухвалити новий.
Заява мотивована тим, що вказаний вирок, який винесений Київським обласним судом у складі головуючого судді ОСОБА_8 , судді ОСОБА_9 , народних засідателів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , підлягає скасуванню через незаконний склад суду, оскільки судді ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не складали присяги судді, а народні засідателі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не були залучені до розгляду справи в установленому законом порядку, а саме Законом України "Про судоустрій України" від 07 лютого 2002 року № 3018-ІІІ - їх не обирали до складу колегії суддів, їм не надсилали запрошення на участь у розгляді даної справи, їх не ознайомлювали з їх правами та обов'язками, як це передбачено статтею 71 зазначеного Закону.
Вказана обставина стала відома після вивчення адвокатом ОСОБА_7 матеріалів кримінальної справи № 66-557 та отримання відповіді на адвокатський запит від голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області про відсутність в матеріалах судової справи інформації щодо рішення голови Київського обласного суду або його заступників про залучення ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в якості народних засідателів до участі у судовому засіданні 16.02.2001, за результатами якого був постановлений вирок стосовно ОСОБА_6 . Крім того, відповідно до копії відповіді територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області судді ОСОБА_8 , ОСОБА_9 присягу судді не складали.
В ході судового розгляду адвокат ОСОБА_7 заявив письмове клопотання, в якому просив витребувати матеріали кримінальної справи № 66-557 у ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області, яке було задоволено судом в судовому засіданні 21.05.2025 без виходу до нарадчої кімнати. До зазначеної ліквідаційної комісії було скеровано запит, на який голова ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області листом від 05.06.2025 № 01-15/16/2025 надіслав матеріали кримінальної справи № 66-557 Київського обласного суду щодо засуджених ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_14 у 7 (семи) томах.
Крім того, з ініціативи сторони захисту, з метою забезпечення справедливої рівноваги між інтересами заявників та необхідністю підтримання ефективної системи судочинства, судом було скеровано запити до Державного архіву Київської області.
У відповідь Державним архівом Київської області було наслано архівні копії рішень Київської обласної ради народних депутатів від 27.04.1995 № 42-03-ХХІІ "Про продовження повноважень народних засідателів" (продовжено строком на один рік) та від 05.08.1997 № 92-09-ХХІІ "Про обрання народних засідателів Київського обласного суду" (обрано строком на п'ять років).
Також до суду 24.06.2025 надійшло письмове клопотання адвоката ОСОБА_7 , в якому він просить не розглядати в рамках заяви про перегляд вироку за нововиявленими обставинами питання відсутності присяги у суддів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
Засуджений ОСОБА_6 в судовому засіданні 30.06.2025 клопотання свого захисника - адвоката ОСОБА_7 щодо відмови від розгляду питання відсутності присяги у суддів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтримав, просив розглянути лише в частині неповноважності народних засідателів.
З огляду на викладене, суд розглядає заяву засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського обласного суду від 16 лютого 2001 року у справі № 66-557 лише в межах наведених аргументів щодо незаконності участі у вказаній справі народних засідателів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського обласного суду від 16 лютого 2001 року через те, що він був ухвалений незаконним складом суду, а саме народні засідателі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не були в установленому законом порядку залучені до участі в розгляді справи, про що йому стало відомо лише з відповіді голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області. Повідомив суду, що в 2001 році під час розгляду його справи Київським обласним судом він не заявляв відводів складу суду, а також не наводив в своїй касаційній скарзі на вирок Київського обласного суду від 16.02.2001 аргументів щодо незаконності складу суду, який розглянув його справу, у зв'язку з тим, що на той час не знав про незаконність участі у справі народних засідателів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та не міг знати через відсутність юридичної освіти та досвіду. Повідомив суду, що в суді першої інстанції у нього був захисник, після винесення вироку захисника не було, фактично він сам представляв свої інтереси, також в суді касаційної інстанції його інтереси представляла сестра. Підтвердив суду, що дійсно у 2001 році до розгляду його касаційної скарги Верховним Судом України він був ознайомлений з усіма томами кримінальної справи № 66-557. Вважає, що через недотримання процедури залучення народних засідателів його справа у 2001 році не розглянута "судом, встановленим законом", що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в розумінні Європейського суду з прав людини з посиланням на практику Суду (рішення "Посохов проти росії", "Компанія "ДМД груп, а.с." проти Словакії", "Гудмундр Андрі Астрадсон проти Ісландії", "Лавентс проти Латвії", "Єфіменко проти росії" та інші).
Захисник - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні вимоги заяви про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Київського обласного суду від 16 лютого 2001 року підтримав у зв'язку з ухваленням його незаконним складом суду, а саме за незаконної участі народних засідателів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Звернув увагу суду на відповідь голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області, якою підтверджено факт відсутності в матеріалах справи рішення голови Київського обласного суду або його заступника про залучення народних засідателів до участі в справі, що дає підстави вважати, що процедура їх залучення, встановлена законом, була порушена. Про цю обставину ОСОБА_6 не було відомо на момент ухвалення вироку та не могло бути відомо, оскільки він не мав для цього спеціальних знань та досвіду. На підтвердження зазначеному долучив експертний висновок Всеукраїнської громадської організації "Правозахисна організація "Спільна Мета" від 09.07.2025 № 12, науково-правовий висновок Науково-дослідного інституту вивчення проблем злочинності імені академіка ОСОБА_15 , а також листи-відповіді з інших експертних установ та Міністерства юстиції України.
Прокурор заперечила проти задоволення даної заяви посилаючись на її необґрунтованість. Вважає, що заявлена заявниками обставина щодо незаконності складу суду не є нововиявленою в розумінні Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки склад суду, як і закон, за яким він був сформований, був відомий ОСОБА_6 з 2001 року, відводів складу суду він не заявляв, незаконність складу суду в касаційній скарзі не оскаржував, порушення питання незаконності залучення народних засідателів більш як через 20 років після розгляду справи є нічим іншим як спробою переглянути законний та обґрунтований вирок суду. Зазначила, що відповідь голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області свідчить лише про відсутність інформації в матеріалах справи, що не може слугувати доказом незаконності участі народних засідателів у розгляді справи. Щодо долучених експертних висновків зауважила, що вони не є джерелами доказів в розумінні КПК України, носять рекомендаційний характер та не стосуються предмета справи. Просила заяву про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши заяву з додатками та інші матеріали справи, встановив таке.
Вироком судової колегії в кримінальних справах Київського обласного суду від 16 лютого 2001 року у справі № 66-557:
ОСОБА_13 , визнано винним і призначено покарання: за ст. 143 ч. 2 КК України - 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, за ст. 142 ч. 3 КК України - 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, за ст. 93 пунктами "а", "г", "ж", "і" КК України - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. На підставі ст. 42 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна і відбуттям покарання в тюрмі суворого режиму;
ОСОБА_6 визнано винним і призначено покарання: за ст. 142 ч. 3 КК України - 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна, за ст. 93 пунктами "а", "г", "е", "і" КК України - довічне позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна, за ст. 193 ч. 3 КК України - 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 42 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна і відбуттям покарання в тюрмі суворого режиму;
ОСОБА_14 визнано винним і призначено покарання: за ст. 142 ч. 3 КК України - 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна, за ст. 93 пунктами "а", "г", "е", "і" КК України - довічне позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна, за ст. 193 ч. 3 КК України - 1 рік позбавлення волі. На підставі ст. 42 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна і відбуттям покарання в тюрмі суворого режиму. На підставі ст. 14 КК України застосовано до ОСОБА_14 примусове лікування від наркоманії.
Ухвалою колегії суддів судової палати Верховного Суду України з кримінальних справ від 21 лютого 2002 року вирок Київського обласного суду від 16 лютого 2001 року змінено, зокрема в частині засудження ОСОБА_6 : дії ОСОБА_6 перекваліфіковано зі ст. 193 ч. 3 КК України на ч. 3 ст. 357 КК України (в редакції 2001 року) і призначено покарання у виді обмеження волі на 6 місяців, та на підставі ст. 42 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Відповідно до частини першої статті 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Згідно з частиною другою статті 459 КПК України нововиявленими обставинами визнаються:
- штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
- скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
- інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі суду та заявнику; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду при прийнятті судового рішення, а також спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
За змістом наведених норм процесуального закону та позиції Верховного Суду (зокрема, викладеної в ухвалі від 09.11.2020 у справі № 2-80/2001), роль суду при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами зводиться лише до встановлення наявності таких обставин, оцінки їх з точки зору істотності для конкретної справи, їх дослідження та прийняття відповідного рішення. При цьому суд не уповноважений збирати докази існування нововиявлених обставин лише на підставі припущення сторони кримінального провадження про існування таких обставин та доказів, що їх підтверджують.
Як вбачається зі змісту заяви про перегляд вироку Київського обласного суду від 16.02.2001 за нововиявленими обставинами, правовою підставою для перегляду вироку зазначається існування обставин, які, на думку заявників, не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. В якості такої обставини вказується на ухвалення вироку незаконним складом суду, а саме незаконності участі в ньому народних засідателів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Оцінюючи заявлену обставину як підставу для перегляду вироку суду за нововиявленим обставинами, суд зважає на таке.
На час розгляду кримінальної справи та ухвалення Київським обласним судом вироку від 16.02.2001 діяв Закон України "Про судоустрій України" від 05.06.1981 № 2022-X (з наступними змінами) (далі - Закон про судоустрій № 2022-X), статтею 10 якого була передбачена можливість колегіального розгляду кримінальних справ в суді першої інстанції, зокрема судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів у випадках, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України.
Згідно з частиною першою статті 4 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року ( в редакції, чинній на час розгляду справи у 2001 році) (далі - КПК 1960 року) провадження в кримінальних справах на території України здійснювалось за правилами цього Кодексу.
Частиною третьою статті 17 КПК 1960 року було встановлено, що кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.
Як вбачається з вироку Київського обласного суду від 16.02.2001, він ухвалений судовою колегією в кримінальних справах Київського обласного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_8 , судді ОСОБА_9 , народних засідателів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , тобто у складі двох суддів і трьох народних засідателів, що відповідає наведеному положенню КПК 1960 року та Закону про судоустрій № 2022-Х.
За змістом частини другої статті 29 Закону про судоустрій № 2022-X народні засідателі обласних судів за поданням голів цих судів обирались обласними Радами народних депутатів строком на п'ять років.
В матеріалах справи наявна архівна копія рішення Київської обласної ради народних депутатів від 05.08.1997 № 92-09-ХХІІ "Про обрання народних засідателів Київського обласного суду", з якої вбачається, що вказаним рішенням обласної ради обрано строком на п'ять років народними засідателями обласного суду певних осіб (згідно з переліком), зокрема, ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_16 . Тобто, на момент розгляду справи ОСОБА_6 в суді (січень - лютий 2001 року) зазначені особи входили до списку народних засідателів, обраних уповноваженим законом органом, а отже, мали правові підстави для участі у судовому розгляді в якості народних засідателів.
Законом про судоустрій № 2022-X передбачалось, що народні засідателі закликаються до виконання своїх обов'язків у судах в порядку черговості не більш як на місяць на рік, крім випадків, коли продовження цього строку викликається необхідністю закінчити розгляд судової справи, початої з їх участю (стаття 56).
В матеріалах кримінальної справи № 66-557 міститься протокол судового засідання від 25.01.2001, на якому розпочато судовий розгляд кримінальної справи стосовно засудженого ОСОБА_6 (а.с.21 том 4) та в якому вперше взяли участь народні засідателі ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Ураховуючи, що вирок у справі ухвалено 16.02.2001, слід констатувати, що строк залучення вказаних народних засідателів до судового розгляду не перевищував місячного строку, встановленого статтею 56 Закону про судоустрій № 2022-X.
При цьому суд бере до уваги, що конкретного способу закликання народних засідателів до виконання своїх обов'язків у судах ні Закон про судоустрій № 2022-X, ні КПК 1960 року не встановлювали.
Щодо посилання заявників на відсутність в матеріалах кримінальної справи рішення голови Київського обласного суду або його заступників про залучення до участі у судовому розгляді в якості народних засідателів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , а також неволодіння цією інформацією ліквідаційною комісією Апеляційного суду Київської області, то вказане, по-перше, не свідчить однозначно про відсутність відповідного рішення, а, по-друге, не спростовує беззаперечно факт залучення народних засідателів до участі в справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), а не базуватись на припущеннях сторони кримінального провадження.
Відповідь голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду Київської області не свідчить однозначно, що народні засідателі не залучались до розгляду справи ОСОБА_6 , а лише констатує факт відсутності в матеріалах кримінальної справи запитуваного заявником рішення голови Київського обласного суду або його заступників.
Крім того, вказану відповідь ліквідаційної комісії не можна вважати нововиявленою обставиною в розумінні статті 459 КПК України, оскільки ОСОБА_6 був ознайомлений з усіма матеріалами кримінальної справи ще у 2001 році, також йому було достовірно відомо про склад суду, який розглядає його справу, та питань щодо його законності у нього не виникало на етапі судового розгляду.
Так, за правилами КПК 1960 року при наявності обставин, які викликають сумнів в об'єктивності судді або народного засідателя, прокурор, підсудний (обвинувачений), захисник, потерпілий і його представник, цивільний позивач і цивільний відповідач або їх представники могли заявити відвід судді або народному засідателю (статті 54 - 56).
В матеріалах кримінальної справи № 66-557 міститься протокол судового засідання від 25.01.2001, на якому розпочато судовий розгляд кримінальної справи стосовно ОСОБА_6 (а.с.21 том 4). Зокрема, у вказаному протоколі на стор.4 зазначено, що "Головуючий роз'яснює учасникам процесу право на відводи складу суду, секретарю судового засідання, прокурору. Відводів складу суду, прокурору, секретарю судового засідання не надійшло".
Тобто ОСОБА_6 , як учаснику процесу, було роз'яснено право заявити відвід складу суду на початку слухання справи, та враховуючи відсутність підстав для відводу він не скористався цим правом.
ОСОБА_6 , серед іншого, подавались зауваження на протокол судових засідань (а.с.390 том 4), водночас ці зауваження не стосувались відводів складу суду.
Також главою 29 КПК 1960 року було врегульовано питання касаційного оскарження вироків суду, зокрема підставою скасування вироку було: якщо справу розглянуто в незаконному складі суду (пункт 2 частини другої статті 370).
ОСОБА_6 звертався до Верховного Суду України з касаційною скаргою (а.с.174 том 4), доповненням до касаційної скарги (а.с. 565 том 4), водночас питання про незаконність складу суду у касаційній скарзі не порушував. При цьому до початку розгляду касаційної скарги Верховним Судом ОСОБА_6 був ознайомлений повністю з усіма томами кримінальної справи, про що свідчить надана ним 01.10.2001 розписка, що міститься в матеріалах кримінальної справи (а.с.380 том 4), тобто йому було відомо про всі документи, як наявні, так і відсутні в матеріалах справи, в тому числі й ті, які стосуються складу суду.
У зв'язку з цим суд зауважує, що обставини, які існували і про які сторона знала або мала знати на момент постановлення рішення, але з тих чи інших причин не представила суду, не можуть вважатись нововиявленими.
Посилання заявників на необізнаність ОСОБА_6 з усіма особливостями кримінального процесу через відсутність юридичної освіти та досвіду (з підтвердженням вказаної обставини відповідними висновками громадської організації та науково-дослідного інституту) та неможливість у зв'язку з цим порушити питання щодо законності складу суду на етапі розгляду справи в судах першої та касаційної інстанцій суд оцінює критично, оскільки в силу положень статей 29, 59 Конституції України кожному затриманому надається можливість захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника; кожен має право на правову допомогу, кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статей 44, 47 КПК 1960 року як захисники підсудних допускались особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а за згодою підсудного -також близькі родичі, опікуни або піклувальники. Захисник запрошувався обвинуваченим чи підсудним, його законними представниками, родичами або іншими особами за дорученням чи на прохання обвинуваченого і підсудного, а також міг бути призначеним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи ОСОБА_6 в суді першої інстанції у нього був призначений захисник - адвокат ОСОБА_17 (а.с.18, 21 том 4), в суді касаційної інстанції його інтереси захищала ОСОБА_18 , зі слів ОСОБА_6 його сестра (а.с.595, 747, том 4). Таким чином ОСОБА_6 скористався наданим йому правом на захист.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в заяві про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами та поясненнях заявників, наданих в судовому засіданні, не наведено тих обставин, які б могли вплинути на судове рішення і які не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається з відповідною заявою, під час судового розгляду. Заявниками не наведено аргументів, передбачених кримінальним процесуальним законом, які б вказували на незаконність участі народних засідателів в складі колегії суддів під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 .
Аналіз практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень, на які посилались заявники ("Посохов проти росії", "Компанія "ДМД груп, а.с." проти Словакії", "Гудмундр Андрі Астрадсон проти Ісландії", "Лавентс проти Латвії", "Єфіменко проти росії" та інші), свідчить, що питання, пов'язані з дотриманням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині вирішення справи "судом, встановленим законом" в усіх зазначених справах заявники порушували ще на стадії розгляду їх справи в судах першої або апеляційної, чи касаційної інстанції, а не через 20 років після набрання вироком законної сили.
У зв'язку з цим колегія суддів зауважує, що перегляд за нововиявленими обставинами не може використовуватись як прихована апеляція на судове рішення, яке набрало законної сили, тобто для повторного розгляду справи і отримання нової оцінки її обставин. Таке використання екстраординарної процедури підриває принцип сталості судового рішення, правової визначеності (res judicata).
На необхідності дотримання принципу юридичної визначеності неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, зокрема у справах "Желтяков проти України" (заява № 4994/04), "Осовська та інші проти України" (заява № 2075/13) Суд зазначив, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, серед іншого, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Отже, за результатами розгляду поданої заяви колегія суддів дійшла висновку, що обставини, на які посилаються заявники, не є нововиявленими в розумінні частини другої статті 459 КПК України, а відтак, не є підставою для перегляду вироку Київського обласного суду від 16 лютого 2001 року.
За таких обставин заяву про перегляд вказаного вироку суду необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 369 - 372, 395, 459, 466, 467 КПК України, колегія суддів
Заяву засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про перегляд вироку Київського обласного суду від 16 лютого 2001 року у справі № 66-557 за нововиявленими обставинами залишити без задоволення.
Матеріали кримінальної справи № 66-557 Київського обласного суду щодо засуджених ОСОБА_13 , ОСОБА_6 та ОСОБА_14 у 7 томах повернути ліквідаційній комісії Апеляційного суду Київської області.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3