Справа № 355/397/25
Провадження № 2/355/497/25
22 серпня 2025 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Цирулевської М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Старенької С. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» (надалі також позивач, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», кредитор, кредитодавець) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ОСОБА_1 , позичальник, клієнт) про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (надалі також первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», товариство) та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №801070973 (надалі також договір № 801070973 від 19.07.2024, договір, кредитний договір) у формі електронного документа.
Відповідно до умов договору відповідач отримав від товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 27000,00 грн. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 18.08.2029. На момент укладення договору та отримання першого траншу за договором базова процентна ставка складає 1,50% в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника. У разі отримання додаткових траншів за договором після 21.08.2024 базова процентна ставка, яка використовується для нарахування процентів за користування цими додатковими траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної, що складає 1% за день користування такими траншами.
Так, на виконання умов договору грошові кошти в загальному розмірі 27000,00 грн були перераховані товариством на банківську карту НОМЕР_2, яка була вказана відповідачем при укладанні договору.
Відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання, суму кредиту не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив.
08.10.2024 ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право вимоги за кредитним договором до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за договором факторингу № МВ-ТП/3.
На виконання вимог ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» та у спосіб, узгоджений сторонами у договорі, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» повідомило позичальника (відповідача) про відступлення права вимоги шляхом відправлення електронного листа на електронну адресу, зазначену ним при укладанні Договору.
Відтак, за доводами позовної заяви, зобов'язання зі сторони кредитора за договором виконані в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить: 82163,50 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачу від первісного кредитора (з дати укладання договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання договору). Проценти за договором після розірвання договору не нараховуються.
Проте позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення. Виключне право на визначення позовних вимог належить позивачу. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути частину заборгованості за договором, а саме загальну суму заборгованості за кредитним договором - 68663,50 грн, з них: заборгованість по кредиту - 27000,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 41663,50 грн; заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) 0,00 грн.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, що складаються із суми 2422,40 грн сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
У судових засіданнях представник позивача, взявши участь в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідач скористався наданим йому правом та через свого представника - адвоката Зачепіло З. Я. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначила, що у матеріалах справи відсутні й суду не надані будь-які належні, допустимі і достатні докази перерахування кредитних коштів за договором кредитної лінії № 801070973 від 19.07.2024. Первинних документів, банківської виписки, так само як і обґрунтованого розрахунку заборгованості, графіку погашення платежів позивачем не надано.
Також представник відповідача, заперечуючи проти позову, зазначає, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості не містить жодного підтвердження реальності господарської операції. По ньому не можна вирахувати, коли заборгованість була переведена в прострочену, який був порядок нарахування відсотків, в якому розмірі вони були нараховані, коли вони були нараховані тощо.
При цьому, представник відповідача наголошує, що сума відсотків, зазначена позивачем до стягнення із відповідача, нарахована з порушенням вимог закону, оскільки, відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, чого позивачем дотримано не було.
Крім того, за доводами представника відповідача, викладеними у відзиві на позов, у справі відсутні належні та достовірні докази передачі права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача, в той же час, позивачем не надано підтвердження сплати первісному кредитору коштів за договором факторингу, як того вимагає закон.
Стосовно стягнення витрат на правову допомогу, представник відповідача звертає увагу суду на те, що при визначені суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Представник відповідача стверджує про завищення та неспівмірність заявлених до стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу, а відтак сума таких витрат підлягає зменшенню.
У судові засідання ні відповідач, ні його представник не з'явилися. Представником відповідача були подані заяви про розгляд справи без участі відповідача та його представника. У задоволенні позовних вимог представник відповідача просила відмовити в повному обсязі.
ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.
28 лютого 2025 року до Баришівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС», за підписом представника, адвоката Колінько Альони Валеріївни (т. 1, а.с. 2-13).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 11.03.2025 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 09.04.2025 (т. 1, а.с. 151-152).
Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином. Ухвалу суду про відкриття провадження у цій справі та судову повістку відповідач отримав особисто 18.03.2025 (т. 1, а.с. 161).
01.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, за підписом представника відповідача, адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни (т. 1, а.с. 164-170).
03.04.2025 до канцелярії суду надійшла заява представника відповідача, адвоката Зачепіло З. Я. про розгляд справи без участі відповідача та його представника (т. 1, а.с. 175).
08.04.2025 через систему «Електронний суд» представником позивача, адвокатом Колінько Альоною Валеріївною подано відповідь на відзив, до якого додано клопотання про витребування доказів (т. 1, а.с. 184-195,198-200).
Крім того, 08.04.2025 через систему «Електронний суд» до Баришівського районного суду Київської області надійшло клопотання представника позивача, адвоката Колінько А. В., датоване 07.04.2025, про проведення судового засідання, призначеного на 09.04.2025 на 14:00 год, у режимі відеоконференції (т. 1, а.с. 208-209).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 08.04.2025 у задоволенні означеного клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено (т. 1, а.с. 212).
У судове засідання 09.04.2025 сторони та/або їх представники не з'явилися.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2025 розгляд справи відкладено на 09.05.2025 та, серед іншого, витребувано докази та інформацію, що становлять банківську таємницю (т. 1, а.с. 224).
29.04.2025 до суду від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшли документи та докази, витребувані ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2025 (т. 1, а.с. 237-241).
02.05.2025 через систему «Електронний суд» до Баришівського районного суду Київської області надійшло клопотання представника позивача, адвоката Колінько А. В., про проведення судового засідання, призначеного на 09.05.2025, у режимі відеоконференції (т. 1, а.с. 244-246; т. 2, а.с. 1-2).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 05.05.2025 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (т. 2, а.с. 8).
Відповідач про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, судову повістку отримав особисто 03.05.2025 (т. 1, а.с. 242).
06.05.2025 до канцелярії суду надійшла заява представника відповідача, адвоката Зачепіло З. Я. про розгляд справи без участі відповідача та його представника (т. 2, а.с. 14).
У судовому засіданні 09.05.2025 представник позивача взяла участь у режимі відеоконференції, підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення по суті спору, із врахуванням документів та інформації, що надійшли на виконання ухвали суду про витребування доказів. Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися. В судовому засіданні оголошено перерву до 11.06.2025.
27.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшли клопотання представника позивача про витребування доказів та про долучення доказів (т. 2, а.с. 28-29, 33).
28.05.2025 представником позивача подана заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (т. 2, а.с. 46-47).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 02.06.2025 задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (т. 2, а.с. 52).
Відповідач про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, судову повістку отримав особисто 03.06.2025 (т. 2, а.с. 60).
10.06.2025 до канцелярії суду надійшла заява представника відповідача, адвоката Зачепіло З. Я. про розгляд справи без участі відповідача та його представника (т. 2, а.с. 58).
У судовому засіданні 11.06.2025 представник позивача взяла участь у режимі відеоконференції, підтримала клопотання про витребування доказів. Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 11.06.2025 розгляд справи відкладено на 22.08.2025 та, серед іншого, витребувано докази та інформацію, що становлять банківську таємницю (т. 2, а.с. 65-66).
Відповідач про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, судову повістку отримав особисто 22.07.2025 (т. 2, а.с. 79).
05.08.2025 до суду від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшли документи та докази, витребувані ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 11.06.2025 (т. 2, а.с. 81-82).
20.08.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» подана заява про розгляд справи без участі сторони позивача, просить розглянути справу на підставі наявних матеріалів з урахуванням виписки про рух коштів по банківській картці відповідача (т. 2, а.с. 86).
22.08.2025 до канцелярії суду надійшла заява представника відповідача, адвоката Зачепіло З. Я. про розгляд справи без участі відповідача та його представника (т. 2, а.с. 90-91).
У судове засідання 22.08.2025 сторони не з'явилися.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що 19 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №801070973 (т. 1, а.с. 31-56). Означений договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора ТТРН, надісланого відповідачу на його електронну пошту, а також на його номер мобільного телефону НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 56).
Згідно із п. 2.1 кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в сумі кредитного ліміту у розмірі 27000 грн 00 коп. (двадцять сім тисяч гривень 00 копійок) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (т. 1, а.с. 61-68).
Пунктом 2.2. кредитного договору встановлено, що сума кредитного ліміту, вказана в п. 2.1. договору, є загальною сумою кредиту за цим договором і є максимальною сумою грошових коштів на умовах кредиту, яка протягом строку дії договору одночасно може бути у розпорядженні позичальника.
Згідно з п. 2.3. договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором в сумі 17500 грн 00 коп. 19.07.2024 (що є датою надання кредиту).
Другий та решта траншів за договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених договором (п. 2.4. договору).
Розділом 3 кредитного договору встановлені дисконтний період кредитування, пролонгація, поновлення.
Пунктом 5.1. договору №801070973 від 19.07.2025 передбачено, що кожен окремий транш за цим договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки НОМЕР_2, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.
Рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 08.08.2024, а саме протягом 20 (двадцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору (п. 7.1. договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено, що в обов'язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору; 7.2.2. дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому п.9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. договору.
Кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 18.08.2029 (п. 7.3. кредитного договору).
Позичальник зобов'язаний сплатити кредит, проценти за користування ним, неустойку та інші нарахування, передбачені договором, у випадку їх наявності, будь-яким доступним йому способом, включаючи, але не обмежуючись, способами, зазначеними на сайті кредитодавця. При цьому позичальник самостійно сплачує послуги фінансового посередника, що надає платіжні послуги, у відповідності до тарифів останнього. Кредитодавець не встановлює додаткових плат за зарахування грошових коштів від позичальника на свій поточний рахунок (п. 7.13 Договору).
Пункт 8.1. договору передбачає, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника договором не передбачено.
Як передбачено п. 8.2. договору, процентна ставка за користування кредитом є базовою процентною ставкою, яка визначається на момент отримання кожного окремого траншу за кредитним договором, виходячи з максимального дозволеного розміру денної процентної ставки та розраховується відповідно до частини четвертої статті 8 Закону, з урахуванням пункту 17 Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону. Процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягає зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника.
На момент укладення договору та отримання першого траншу за договором Базова процентна ставка складає 1,50 % в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника, за кожний день користування ним, що становить 547,50 (п'ятсот сорок сім цілих п'ять десятих) відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024 базова процентна ставка, яка використовується при нарахуванні процентів за користування цими додатковим траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки, зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає що складає 1% за день користування таким траншем (п. 8.3. кредитного договору).
19 липня 2024 року відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 9934 було підписано паспорт споживчого кредиту з викладеними в ньому умовами кредитування (т. 1, а.с. 57-60).
Згідно із довідками-підтвердженнями, виданими ТОВ «ПрофітГід», з яким ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» укладено договір про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів, на платіжну картку № НОМЕР_2 відповідачу за кредитним договором №801070973 були перераховані: 19.07.2024 - 175000,00 грн; 30.07.2024 - 1000,00 грн; 31.07.2024 - 1000,00 грн; 02.08.2024 - 1000,00 грн; 05.08.2024 - 500,00 грн; 06.08.2024 - 450,00 грн; 20.08.2024 - 3500,00 грн; 28.08.2024 - 500,00 грн; 29.08.2024 - 450,00 грн; 29.08.2024 - 500,00 грн; 30.08.2024 - 600,00 грн (т. 1, а.с. 69-79).
Також первісним кредитором (ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») були видані довідки із аналогічними даними на підтвердження перерахування кредитних коштів за договором відповідачу (т. 1, а.с. 80-90).
Крім того, на виконання ухвал Баришівського районного суду Київської області від 09.04.2025 та 11.06.2025 АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» листом № БТ/Е-3163 від 28.04.2025 (т.1, а.с. 235-239) надало виписку по банківському рахунку за картою № НОМЕР_3 , відкриту на ім'я ОСОБА_1 , зокрема, на період отримання кредитних коштів, із якої вбачається надходження на означену карту, відкриту на ім'я відповідача, коштів у такі дати та в таких сумах: 19.07.2024 - 175000,00 грн; 30.07.2024 - 1000,00 грн; 31.07.2024 - 1000,00 грн; 02.08.2024 - 1000,00 грн; 05.08.2024 - 500,00 грн; 06.08.2024 - 450,00 грн; 28.08.2024 - 500,00 грн; 29.08.2024 - 450,00 грн; 29.08.2024 - 500,00 грн; 30.08.2024 - 600,00 грн. При цьому, означеною банківською установою було повідомлено, що 20.08.2024 не виявлено зарахування коштів у розмірі 3500,00 грн. Листом № 20.1.0.0.0/7-250723/34012-БТ від 28.07.2025 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило суд, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 . Додатково банківська установа надала виписку по рахунку відповідача (т. 2, а.с. 81-82), з якої вбачається надходження 20.08.2024 на означену карту відповідача коштів у сумі 3500,00 грн.
Відтак, означені докази свідчать про перерахування за період 19.07.2024 - 30.08.2024 на карткові рахунки, відкриті на ім'я відповідача, коштів на загальну суму 27000,00 грн, що відповідає сумі кредитних коштів, наданих відповідачу за кредитним договором.
Розділом 9 кредитного договору передбачені права та обов'язки сторін, зокрема, кредитодавець має право в будь-який час, в тому числі після закінчення дисконтного періоду, без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу (п. 9.1.1.5 договору); передати іншій особі свої права кредитора за договором без згоди позичальника (п. 9.1.1.13 договору). Крім того, кредитодавець зобов'язаний: повідомити позичальника про відступлення права вимоги за договором протягом 10 (десяти) робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома позичальника такого факту, в тому числі шляхом відправлення відповідного повідомлення на електронну пошту позичальника (п. 9.1.2.5 договору). Позичальник має право, зокрема, сплатити проценти за користування кредитом, виходячи з фактичного залишку суми кредиту та строку користування кредитом (п. 9.2.1.2. договору). Позичальник зобов'язаний: здійснювати повернення суми кредиту та сплату нарахованих процентів на поточний рахунок кредитодавця, що вказаний в реквізитах договору, у строки передбачені договором (п.9.2.2.1. договору); у випадку неповної та/або невчасної сплати кредиту та процентів за користування ним, сплатити також неустойку та інші нарахування (за наявності), передбачені умовами цього договору (п. 9.2.2.2. договору).
08 жовтня 2024 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/3 (т. 1, а.с. 15-23), скріплений електронними підписами та печатками сторін, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив позивачу свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Згідно з п.1.3 вказаного договору факторингу право вимоги означає весь обсяг прав грошових вимог клієнта за кредитним договором (наявних та майбутніх), зокрема прав грошових вимог до боржника по сплаті сум боргу за кредитним договором, строк платежу за якими настав, а також прав грошових вимог, які виникнуть в майбутньому.
Відповідно до п. 4.1. означеного договору факторингу наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує.
Відповідно до реєстру прав вимоги від 08.10.2024 року до договору факторингу №МВ-ТП/3 від 08.10.2024 (т. 1, а.с 21-23), ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідача за договором № 801070973 від 19.07.2024, боржник ОСОБА_1 , сума заборгованості 58403,50 грн, яка складається із: заборгованості по основному боргу - 27000,00 грн, заборгованості по відсоткам - 17903,50 грн, заборгованість по іншим нарахуванням 13500,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 801070973 від 19.07.2024, наданого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», загальна заборгованість за кредитом становить 82163,50 грн, яка складається із тіла кредиту 27000,00 грн, заборгованості за процентами 41663,50 грн, заборгованості зі сплати неустойки 13500,00 грн. (а.с. 27-29).
Матеріали справи містять розрахунок заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (т. 1, а.с. 24-26), правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (т. 1, а.с. 61-68), заявку на отримання грошових коштів в кредит від 19.07.2024 (т. 1, а.с. 30), повідомлення про відступлення права вимоги (т. 1, а.с. 91), повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору з 05.01.2025 (т. 1, а.с. 92).
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.
Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за кредитним договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування кредитними коштами, суд застосовує такі норми права.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.
За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
За п. 9 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит, зокрема, зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Суд при цьому зазначає, що 22.11.2023 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (надалі також Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону №3498-ІХ). Так, відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. При цьому, згідно із п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5%.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов'язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості позичальника (відповідача) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних, суми комісії.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов'язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.
За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.
Судом встановлено, що договір кредитної лінії №801070973 від 19.07.2024 укладено в електронній формі.
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір підписано електронним підписом позичальника (відповідача), який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, направленого на номер телефону, що зазначений в договорі та належить відповідачу.
Суд дійшов до висновку, що при укладенні кредитного договору його сторонами було погоджено усі істотні умови договору позики.
Договір кредитної лінії №801070973 від 19.07.2024 є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Доводи відповідача про неукладеність кредитного договору відхиляються судом як такі, що спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Суд вважає доведеними обґрунтування позовної заяви щодо переходу до позивача прав вимоги за договором кредитної лінії №801070973 від 19.07.2024; позивачем надані належні та достатні докази для підтвердження обставин набуття ним прав кредитора за означеним договором. Доводи відповідача про недоведеність позивачем переходу до нього прав вимоги за кредитним договором відхиляються судом, з огляду на встановлені судом фактичні обставини, зазначені у розділі ІІІ цього рішення суду.
Суд доходить до переконання, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідач не здійснив розрахунок за договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.
Позивач, пред'являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), заборгованість за відсотками.
З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за договором кредитної лінії №801070973 від 19.07.2024 за період з дати укладення договору та станом на 25.01.2025 становить 82163,50 грн. Проте позивач, діючи в межах своїх прав, самостійно визначив обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення. Виключне право на визначення позовних вимог належить позивачу. У зв'язку з цим, позивач просить суд стягнути частину заборгованості за Договором. Водночас, позивач просить суд стягнути частину заборгованості за договором, а саме загальну суму заборгованості за кредитним договором - 68663,50 грн, з них: заборгованість по кредиту - 27000,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 41663,50 грн.
Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов'язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Водночас, саме на суд покладено обов'язок під час ухвалення рішення вирішити, зокрема: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК України (ч. 3 ст. 263 ЦПК України).
Отже, вищевказані принципи вказують, зокрема, на те, що суд зобов'язаний перевірити розрахунок заборгованості незалежно від наявності та/або відсутності заперечень щодо нього зі сторони відповідача.
Щодо стягнення суми основного боргу.
Як встановлено судом, відповідачу як кредит були перераховані кошти у розмірі 27000,00 грн на виконання умов договору кредитної лінії №801070973 від 19.07.2024. означена сума грошових коштів перерахована декількома траншами, у дати та в розмірах, зазначених у розділі ІІІ цього судового рішення.
Спосіб перерахування коштів відповідає умовам кредитного договору і заявці відповідача. Перерахування суми кредиту на вказану у кредитному договорі платіжну картку, видачу такої картки, відкриття банківських рахунків на ім'я відповідача підтверджено банківськими установами.
Відтак, оцінюючи надані позивачем докази у їх сукупності, суд доходить висновку про підтвердження факту отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 27000,00 грн за договором кредитної лінії №801070973 від 19.07.2024.
Належних доказів того, що відповідач повернув кошти у сумі 27000,00 грн (заявлена позивачем до стягнення сума за тілом кредиту) за означеним кредитним договором, матеріали справи не містять.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у сумі 27000,00 грн основного боргу.
Щодо заборгованості зі сплати процентів.
За розрахунками позивача, розмір процентів, які має сплатити відповідач за кредитним договором, становить 41663,50 грн.
Водночас, відповідно до п. 7.3 договору кредитної лінії №801070973 від 19.07.2024 кінцева дата повернення (виплати) кредиту - 18.08.2029.
Розрахунок заборгованості процентів за користування кредитом здійснений позивачем по 04.01.2025, що узгоджується із послідовними висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц.
Разом з тим, з огляду та на підставі норм Закону №3498-ІХ, які набрали чинності 24.12.2023, розмір денної процентної ставки із 24.12.2023 по 22.04.2024 не може перевищувати 2,5%, із 23.04.2024 по 20.08.2024 - 1,5%, а із 21.08.2024 - 1,0%.
Відтак, з огляду на дату укладення договору - 19.07.2024 - визначена у кредитному договорі денна процентна ставка за користування кредитними коштами за відповідними траншами у розмірі 1,5% та 1 % відповідає пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у редакції Закону №3498-ІХ.
Суд зазначає, що денна процентна ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. Протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит процентна ставка залишається незмінною за умови, що до договору не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту) (при цьому, суд бере до уваги лист-роз'яснення Національного банку України щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування за №14-0004/12907 від 19.02.2024).
В матеріалах справи наявне повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору з 05.01.2025, відтак, проценти за нарахування коштів можуть нараховуватись з дати укладення договору (19.07.2024) та по 05.01.2025.
З огляду на вищевикладене, з метою перевірки здійсненого позивачем розрахунку суми заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, з огляду на положення п. 8.3. кредитного договору, суд зазначає, що в межах строку кредитування, за період з дати укладення договору та по 05.01.2025 відповідач мав сплатити проценти в щонайменшому розмірі 41880,00 грн (175000,00 грн (сума першого траншу) х 1,5 % х 32 дні (до дати 21.08.2024) = 8400,00 грн; 27000,00 грн х 1% х 124 дні (період з дати останнього траншу і до 05.01.2025) = 33480,00 грн; 8400,00 грн + 33480,00 грн = 41880,00 грн).
Водночас, позивачем до стягнення з відповідача заявлена менша сума процентів, а саме - 41663,50 грн, що є правом позивача та не погіршує становище відповідача, зважаючи на що суд констатує відповідність наданого позивачем розрахунку заборгованості за процентами умовам кредитного договору, а також означеним вимогам Закону України «Про споживче кредитування».
Належних доказів того, що відповідач здійснював погашення заборгованості по процентах за користування кредитними коштами за вищевказаним договором, матеріали справи не містять. Контррозрахунку заборгованості сторона відповідача також не надала. При цьому, судом критично сприймаються доводи відповідача про недоведеність підстав для стягнення із відповідача процентів за користування кредитними коштами, оскільки розрахунок заборгованості, здійснений позивачем, є незрозумілим. Адже, здійснивши розрахунок суми процентів, які відповідач має сплатити згідно із умовами договору, судом встановлено не суперечність отриманої судом суми заборгованості за процентами сумі, зазначеній позивачем у його розрахунку.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами за договором кредитної лінії №801070973 від 19.07.2024 в межах суми заявлених позовних вимог - 41663,50 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах сторін по суті справи.
За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором кредитної лінії №801070973 від 19.07.2024 в сумі 68663,50 грн, з них: заборгованість по кредиту - 27000,00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом - 41663,50 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає, що згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено сплату позивачем судового збору за подачу позову в сумі 2422,40 грн (із застосуванням коефіцієнту 0,8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією № 1145 від 21.02.2025 (т. 1, а.с. 1).
Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в означеній сумі 2422,40 грн.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, які просить стягнути позивач із відповідачки, суд зазначає та виснує таке.
Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися
В обґрунтування підставності та розміру понесених позивачем ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» витрат на професійну правничу допомогу суду надано копії договору №5 від 02.12.2024 про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ЛІГА ЮРИДИЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІННОВАЦІЙ», додаткової угоди №84 від 30.12.2024 до вказаного договору; платіжної інструкції №984 від 30.12.2024, ордеру на надання правничої правової допомоги позивачу адвокатом Колінько А.В., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Колінько А.В., акту приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2024 до договору №5 від 02.12.2024 про надання правової допомоги на загальну суму 5000 грн, що включає в себе: аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики, надання юридичних консультацій (1000,00 грн); підготовка та направлення повідомення про оплату заборгованості (досудова вимога) (500,00 грн), підготовка позовної заяви та подання її до суду (3500,00 грн) (т. 1, а.с. 95-107).
Суд доходить до висновку, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача його представником надано всі необхідні докази.
Водночас, зважаючи на заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу та його обґрунтування щодо неспівмірності таких витрат, враховуючи складність справи, яка є малозначною та однотипною, а також виконані адвокатом Колінько А.В. роботи (надані послуги) щодо складання позовної заяви та формування додатків до неї, які є єдиними, що безпосередньо відносяться до цієї справи, з огляду на розмір задоволених позовних вимог, суд дійшов до висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Враховуючи все вищевикладене, керуючись положеннями Законів України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» заборгованість за договором кредитної лінії №801070973 від 19.07.2024 в сумі 68663,50 грн (шістдесят вісім тисяч шістсот шістдесят три гривні 50 копійок), з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 27000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами - 41663,50 грн.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та 3500,00 грн (три тисячі п'ятсот гривень 00 копійок) витрат на правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 27.08.2025.
Дані відносно позивача:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС»
Код за ЄДРПОУ: 39700642
вул. Жабинського, буд. 13, м. Чернігів, 14017.
Дані відносно відповідача:
ОСОБА_1
РНОКПП: НОМЕР_5
АДРЕСА_1 .
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА