Справа № 289/1028/25
Номер провадження 2/289/797/25
28.08.2025 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі :
головуючого судді Сіренко Н.С.,
за участі : секретаря судового засідання Василенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
17.06.2025 позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 113695,70 грн., судові витрати : 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 9525,11 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, посилаючись в обґрунтування заявлених вимог на те, що 12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа Банк» на АТ «Сенс Банк», запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022.
14.01.2022 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа Банк» з метою отримання банківських послуг, в результаті між Банком та відповідачем було укладено кредитний договір №491060587 від 14.01.2022, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в сумі 57245,06 грн., процентна ставка 32,00% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту 60 місяців, дата повернення кредиту 17.01.2027; порядок повернення кредиту - згідно графіку платежів, до 07 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного його погашення; розмір мінімального щомісячного платежу - 1923,01 грн., загальні кількість платежів 60, для повернення заборгованості відповідачу відкрито у банку рахунок. За кредитним договором банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши позичальнику кредит відповідно до узгоджених умов. Позичальник кредит отримала, проте свої зобов'язання за вказаним договором не виконувала, загальна заборгованість становить 113695,70 грн., з яких : за кредитом - 57245,06 грн.; по відсотках - 56450,64 грн. що зумовило звернення позивача до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором та понесених судових витрат.
В позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 20.06.2025 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з викликом сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву (а.с.55), копію ухвали направлено сторонам, однак направлена відповідачу кореспонденція повертається до суду неврученою адресату з позначкою «відсутня» (а.с.61).
23.07.2025 копію ухвали разом із повісткою про виклик до суду було повторно направлено на адресу реєстрації місця проживання відповідача, однак направлена судом кореспонденція повернулася до суду неврученою адресату з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.71), повідомити відповідача про виклик до суду телефонограмою не виявилося можливим, оскільки вказаний в позовній заяві номер не є дійсним (а.с.68).
Таким чином судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження та виклик до суду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розгляд справи провести без участі представника позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.62).
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки не повідомила. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
З огляду на вказане суд, з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Як вбачається з матеріалі справи, 14.01.2022 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Альфа-Банк» (далі Банк) з метою отримання банківських послуг,заповнивши та підписавши Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк» (а.с.10 зворот.-12) та підписавши Оферту на укладання угоди про надання кредиту №491060587 з пропозицією Банку укласти угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі Угода) на наступних умовах : тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 57245,06 грн.; процентна ставка - 32,00% річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 60 міс. Підставою для Угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним та Банком. (а.с.7-8).
Зі змісту акцепту пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №491060587, яка долучена позивачем до позовної заяви, вбачається, що в ній АТ «Альфа-Банк» приймає пропозицію на укладення угоди про надання споживчого кредиту №491060587 від 14.01.2022 на запропонованих нею умовах, підпис позичальника свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування, та про те, що Акцепт пропозиції на укладання угоди про надання споживчого кредиту №491060587 від 14.01.2022 отримав у дату складання цієї Оферти.
У додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (а.с.9-10). Також сторони підписали паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, в розділі 5 визначено порядок повернення кредиту : до 07 числа кожного місяця з дати надання кредиту по 192301 грн. до повного його погашення, загальна кількість платежів - 60 (а.с. 8 на звороті).
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позивачем доведено відповідними письмовими доказами, які по своїй суті є паперовими копіями складових кредитного договору, з якими відповідач ознайомилась та погодилась з їх змістом в електронній формі, те, що 14.01.2022 між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого Банк шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника надав йому кредит на споживчі потреби в національній валюті в розмірі 57245,06 грн. на строк 60 місяців з умовою сплати відсотків в розмірі 32 % річних.
Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 при оформленні кредитного договору було здійснено ряд активних дій з метою укладання кредитного договору, зокрема зазначено свої персональні дані, ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, відомості щодо адреси місця реєстрації та номеру телефону, правильність яких не спростовано.
Доказів того, що такі дані банком отримано не від неї, та що вони використані будь-якими особами незаконно, відповідачкою не надано.
Із статуту АТ «Сенс Банк» в новій редакції, погодженого 12.09.2022 Національним банком України, АТ «Сенс Банк» є юридичною особою, банк створений у формі акціонерного товариства та є правонаступником усіх прав і зобов'язань АТ «Альфа-Банк» (а.с.37-39).
На підтвердження надання ОСОБА_1 кредитних коштів, до позовної заяви позивачем додано копію меморіального ордеру № 863012718 від 17.01.2022 про перерахування отримувачу ОСОБА_1 суми 57245,06 грн., призначення платежу - надання кредиту за кредитним договором №491060587 від 14.01.2022 (а.с.14), а також виписку по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 14.01.2022 по 17.02.2025 (а.с.15-26).
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку (п. 4 ст. 22 Закону).
З урахуванням наведеного вище, наявні в матеріалах справи копії меморіального ордера № 863012718 від 17.01.2022 та виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 є належними та допустимими доказами на підтвердження перерахування Банком кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених Договором.
Подібні висновки Верховний Суд виклав у постановах від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18, від 20.10.2020 у справі № 456/3643/17), від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14, від 17.12.2020 у справі N 278/2177/15.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним договором станом на 17.02.2025 становить 113695,70 грн., з яких 57245,06 грн. заборгованість за кредитом; 56450,64 грн. заборгованість по відсотках (а.с.6).
25.02.2025, 30.04,2025 АТ «Сенс Банк» направляв поштою ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень та про сплату заборгованості за кредитним договором №491060587 від 14.01.2022 (а.с.27-31,32-36).
Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 ЦК України).
Згідно вимог частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
В силу частину 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
З матеріалів справи вбачається, що угода про надання споживчого кредиту № 491060587 від 14.01.2022 була укладена між сторонами в електронній формі, тому на неї поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 11 цього ж суду передбачено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарськими кодексами України, а також іншими актами законодавства.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Висновок щодо правомірності укладення кредитного договору шляхом підписання електронним цифровим підписом викладено у постановах Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19; від 23.03.2020 у справі № 404/502/18; від 09.09.2020 у справі № 732/670/19; від 16.12.2020 у справі № 561/77/19. Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Нормами статей 526, 527, 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що між сторонами 14.01.2022 укладено угоду про надання споживчого кредиту №491060587, за умовами якої відповідач отримала кредит у розмірі 57245,06 грн. Тобто, позивач свої зобов'язання за договором від 14.01.2022 виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредитні ресурси на умовах, передбачених договором, в порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 17.02.2025 відповідач має заборгованість по кредиту у сумі 113695,705 грн.
Вказаний позивачем розрахунок відповідачем ОСОБА_1 не оспорений, заперечення на позов не надані.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені АТ «Сенс Банк» позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо питання розподілу судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Позивач просить суд стягнути на його користь з ОСОБА_1 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 9525,11 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що представником АТ «Сенс Банк» у цій справі був адвокат Цимбал В.І., який діяв на підставі Довіреності №023787/25 від 03.02.2025 (а.с.45) та на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання правової допомоги №1006 від 28.01.2025, в якому сторони АТ «Сенс Банк» та адвокатське об'єднання «СмартЛекс» обумовили винагороду виконавця (гонорар) та порядок розрахунків за надання послуг щодо стягнення заборгованості з боржників замовника внаслідок невиконання кредитних договорів : за підтримку і подання позовної заяви до суду - 375,00 грн., за отримання рішення суду - 255,00 грн., комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85% (а.с.41-44); свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Цимбала В.І. серії ВА №1287 (а.с.46).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо, на її думку, є недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19, а також у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19.
Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.
Сума сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером №616626 від 22.04.2025 (а.с.49).
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги в повному обсязі, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді в сумі 2422,40 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 9525,11 грн., а всього 11947,51 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» (адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 113695,70 грн. (сто тринадцять тисяч шістсот шістсот дев'яносто п'ять грн. 70 коп.) та судові витрати в розмірі 11947,51 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сорок сім грн. 51 коп.), а всього 125643,21 грн. (сто двадцять п'ять тисяч шістсот сорок три грн. 21 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом 20 днів з дня вручення учасникам справи повного заочного рішення суду не подано заяву про перегляд заочного рішення або протягом 30 днів не подано апеляційні скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Наталія СІРЕНКО