28 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 210/4766/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мартинової Наталії Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 28 липня 2025 року в адміністративній справі №210/4766/25 (головуючий суддя першої інстанції - Вікторович Н.Ю.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; (третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач 04.07.2025 року звернувся до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , (третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому просив скасувати постанову №уп/3477/22 від 15.04.2025 року про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 17000,00 грн., а провадження по справі про закрити. Стягнути витрати на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач брав безпосередню участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, у здійснені заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в період з 29.12.2017 року по 08.06.2019 року. 21.09.2019 року він пройшов військово-лікарську комісію і був визнаний обмежено придатним до військової служби, 11.03.2022 року він пройшов ВЛК і був визнаний непридатним до військової служби, однак, 10.11.2022 року він був визнаний обмежено придатним. З 18.09.2024 року працює електрозварником ручного зварювання 5 розряду у ТОВ «СК «Магнат», де отримав бронювання. 02.04.2025 року він був затриманий працівниками поліції та був доставлений до ТЦК де його неправомірно тримали до 05.04.2025. 02.04.2025 року він пройшов військово-лікарську комісію і був визнаний придатним до служби у військових частинах, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), мед підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони. 05.04.2025 позивачу видано повістку №2963321336, відповідно до якої позивачу необхідно було з'явитись на 19.04.2025 року, 06.05.2025 після явки до ТЦК та СП отримав повістку №2963321336, відповідно до якої необхідно з'явитись 29.05.2025 року. 02.07.2025 отримав повістку про необхідність явки на 04.08.2025. 26.06.2025 року позивач отримав повідомлення від АТ «Ощадбанк» про арешт рахунків на підставі постанови виконавчої служби, та через за стосунок «Дія» отримав повідомлення про відкриття виконавчого провадження №78436564 про стягнення 37 768,00 грн. Того ж дня він звернувся до державної виконавчої служби де ознайомився з оскаржуваною постановою, оскільки 12.09.2025 при працевлаштуванні він звертався до ТЦК та здійснив уточнення персональних даних. Позивач був заброньований від ТОВ «Магнат», яке систематично, у відповідності до вимог чинного законодавства передавали списки заброньованих працівників. Розгляд справи було проведено без його належного повідомлення про призначену дату.
Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 28 липня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не вірно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Позивач вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи, викладені в позовній заяві.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
02.04.2025 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол №408 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 ..
Із змісту вказаного протоколу вбачається, що 02.04.2025 об 10 год. 20 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_7 було встановлено факт порушення Закону України «Про оборону України» та абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким встановлено, що військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затверджених Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центр надання адміністративних послуг або електронний документ призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до пп.1 п.2 ч.ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року №2105-ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, тобто у період з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року включно.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 складено постанову №уп/3477/22 від 15.04.2025 року, якою позивача притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. (а.с.26-27)
Як вбачається із змісту постанови №уп/3477/22 від 15.04.2025 року, суть правопорушення полягає в тому що, 02.04.2025 року об 10 год. 20 хв. в ІНФОРМАЦІЯ_7 було встановлено факт порушення Закону України «Про оборону України» та абзацу 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким встановлено, що військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затверджених Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центр надання адміністративних послуг або електронний документ призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, військовозобов'язаний ОСОБА_1 станом на 17.07.2024 року не виконав вимоги чинного законодавства та не оновив свої персональні дані, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Позивачем долучено до матеріалів справи витяг з програми «Резерв +», згідно якого, військовозобов'язаний ОСОБА_1 12.09.2024 року оновив свої персональні дані.
Не погодившись з постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач оскаржив таку постанову до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232) встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За приписами частини третьої статті 1 Закону №2232 військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно частини сьомої статті 1 Закону №2232 виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 КУпАП) крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України. Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною другою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню. Частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України та діє станом на день прийняття цієї постанови.
Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03 березня 2022 року, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року оголошено загальну мобілізацію, в тому числі і на території Донецької області.
Згідно абзацу п'ятого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Положеннями вимог частини першої, абзацу 6 частини десятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», пункту 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачено, що громадяни зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Згідно з вимогами частини п'ятої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до частини другої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом із тим, КУпАП не встановлює жодних наслідків недотримання цього строку особою, яка склала протокол, а тому зазначене процесуальне порушення не тягне за собою протиправності винесеної постанови.
Також чинний КУпАП не містить приписів щодо визначення відповідальної особи на складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 210-1 КУпАП.
Наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 року №3 затверджено Інструкцію зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до вказаної Інструкції, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол підписується уповноваженою посадовою особою, яка його склала, та особою, яка притягується до адміністративної відповідальності. За наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.
Апеляційний суд вважає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 винесена уповноваженою на те посадовою особою згідно із положеннями статті 235 КУпАП, тому при прийнятті постанови у справі про адміністративне правопорушення, посадова особа діяла в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом.
Військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Так, абзацом 4 підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відтак, вказані вище норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України, та які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані по 16.07.2024 року (включно), а саме:
- шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання;
- шляхом прибуття самостійно до центру надання адміністративних послуг;
- через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Відповідно до частини 3 статті 210 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, згідно електронного військово-облікового документу сформованого в «Резерв +» ОСОБА_1 , позивач оновив свої облікові данні 12.09.2024 року.
Враховуючи те, що позивач уточнив свої персональні дані лише 12.09.2024 року, тобто після 16.07.2024 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відповідача були наявні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, з чим погоджується колегія суддів.
Підстави для звільнення позивача від адміністративної відповідальності і обмеження усним зауваженням у зв'язку з малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення відсутні.
Аналіз причин та умов, які призвели до вчинення адміністративного правопорушення, свідчать про особисте безвідповідальне ставлення позивача до виконання встановлених законодавством обов'язків громадянина України з правил військового обліку, що оцінюється судом критично в умовах необхідності відсічі агресора під час повномасштабного воєнного вторгнення на територію України.
Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції залишено без змін, тому у відповідності до вимог частини 6 статті 139 КАС України, розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, апеляційним судом не здійснюється.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки предметом позову в цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись статтями 77, 243, 250, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Мартинової Наталії Юріївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 28 липня 2025 року в адміністративній справі №210/4766/25 залишити без задоволення.
Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 28 липня 2025 року в адміністративній справі №210/4766/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко