27 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/518/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» Запорізької обласної ради
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року (суддя Чернова Ж.М.) у справі №280/518/25 за позовом Комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» Запорізької обласної ради до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису,-
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати Припис Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 28.11.2024 №ПС/ЗП/36188/0339/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю.
В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що інспектором праці Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Славінською І.А. винесено Припис від 28.11.2024 №ПС/ЗП/36188/0339/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю. Приписом встановлено порушення позивачем умов трудового договору з ОСОБА_1 при звільненні, передбачених законодавством про працю, чим порушено абз.4 ч.1 ст.12 Закону України №2136 та ч.1 ст.24 Закону України “Про відпустки». Приписом зобов'язано позивача усунути вказані порушення до 28.01.2025, а саме компенсувати ОСОБА_1 5 днів додаткової щорічної відпустки. Неправомірність оскаржуваного припису позивач пов'язував з неправильністю розрахунку відповідачем невикористаних днів щорічної відпустки, компенсацію за які мав право при звільненні працівник.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
За наслідками розгляду справи суд встановив, що працівник ОСОБА_1 , у році звільнення, мала право на основну щорічну відпустку тривалістю 24 календарні дні та додаткову щорічну відпустку тривалістю 6 календарних днів.
Суд зазначив, що за дні невикористаної відпустки працівник має право на виплату грошової компенсації при звільненні.
Суд встановив, що при звільненні працівника ОСОБА_1 було виплачено компенсацію за 1 календарний день невикористаної додаткової відпустки, в той час, як працівник мав право на 6 календарних днів додаткової щорічної відпустки, які не були використанні на час
звільнення.
З цих підстав суд дійшов висновку про правомірність спірного припису, яким позивача було зобов'язано компенсувати ОСОБА_1 5 днів додаткової щорічної відпустки.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. Позиція позивача фактично полягає в тому, що судом першої інстанції та відповідачем неправильно здійснено розрахунок невикористаних днів щорічної відпустки. Позивач не заперечував, що у році звільнення працівник ОСОБА_1 мала право як на основну щорічну відпустку так і на додаткову щорічну відпустку. При цьому, за позицією позивача, при розрахунку невикористаних днів відпустки, відповідачем, з чим погодився суд першої інстанції, безпідставно розраховував окремо дні основної щорічної відпустки, а окремо додаткової щорічної відпустки. Позивач зазначав, що розрахунок днів невикористаної відпустки слід здійснювати виходячи із загальної кількості днів як основної щорічної відпустки так і додаткової щорічної відпустки, оскільки вказані відпустки є одним видом відпустки - щорічна відпустка, як то передбачено ст.4 Закону України «Про відпустки». З цих підстав позивач вказує на те, що ним правильно розраховано дні невикористаної щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу звільненого працівника ОСОБА_1 : 31 календарний день - загальна кількість щорічної відпустки (24 дні щорічної основної відпустки + 7 днів щорічної додаткової відпустки) х 291 (фактично відпрацьована кількість днів) / 366 (кількість днів у році) = 24,6 днів щорічної відпустки. Оскільки у році звільнення ОСОБА_1 мала право на щорічну основну та додаткову відпустку - 25 календарних днів, а фактично використала 24 календарні дні, то їй і було виплачено компенсацію за один день невикористаної відпустки.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 08.11.2024 за вх.№К-1916/ПС-24 Південно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці отримано звернення фізичної особи ОСОБА_1 щодо можливих порушень вимог законодавства про працю керівником КЗ “ЗСЗШІ “ОБЕРІГ» ЗОР.
15.11.2024 начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці винесено Наказ від 15.11.2024 778/ПС-ЗК про проведення позапланового заходу зі здійснення державного нагляду (контролю). На підставі наказу було оформлено направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 15.11.2024 №ПС/1/20379-24.
3 18.11.2024 по 28.11.2024 фахівцями Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в Комунальному закладі "Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат "Оберіг" Запорізької обласної ради проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) у формі перевірки з питань оплати праці та компенсації за невикористану відпустку.
Заходом державного контролю встановлено, що наказом директора КЗ Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат “Оберіг» ЗОР від 06.11.2024 №140-к, звільнено ОСОБА_1 , головного бухгалтера, згідно зі ст.38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком 06.11.2024. Підстава: заява ОСОБА_1 від 06.11.2024. Наказано бухгалтерії виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористаний 1 календарний день щорічної відпустки за період роботи 21.01.2024 - 06.11.2024.
Відповідно до пояснень КЗ Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат “Оберіг» ЗОР від 20.11.2024 №441, щодо розрахунку кількості днів компенсації за невикористану відпустку, ОСОБА_1 була прийнята на роботу 21.01.2019, звільнена - 06.11.2024. Згідно з чинним законодавством працівник мав право на 24 календарних днів щорічної основної відпустки й 7 календарних днів щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці відповідно до додатку 3 Колективного договору між роботодавцем та трудовим колективом КЗ Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат “Оберіг» ЗОР на 2021-2025 роки. В поточному робочому році працівник відпрацював 291 календарний день (21.01.2024 - 06.11.2024), святкових і неробочих днів у періоді немає через воєнний стан. Відповідно до розрахунку відпрацьованого часу, працівник за період роботи 21.01.2024-06.11.2024 має право на 25 днів щорічної основної та додаткової відпустки. У 2024 році ОСОБА_1 використала 24 календарних днів щорічної відпустки. Компенсації підлягає 1 календарний день невикористаної відпустки. Розрахунок кількості днів щорічної відпустки визначено пропорційно до відпрацьованого часу: 31 (24 дні щорічної основної відпустки + 7 днів щорічної додаткової відпустки) х 291 (відпрацьована кількість днів) / 366 (кількість днів у році) = 24,6 днів щорічної відпустки.
За висновками органу державного контролю в Комунальному закладі “Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат “Оберіг» Запорізької обласної ради та з урахуванням наданих керівництвом Комунального закладу “Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат “Оберіг» Запорізької обласної ради документів, встановлено порушенняабз.4 ч.1 ст. 12 Закону № 2136 та ч.1 ст.24 ЗУ “Про відпустки» та складено акт № ПС/3П/36188/0339 від 28.11.2024, керівнику внесений обов'язковий до виконання припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю № ПС/ЗП/36188/0339/П від 28.11.2024.
За результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю), проведеного в Комунальному закладі “Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат “Оберіг» Запорізької обласної ради, встановлено порушення законодавства про працю, а саме:
1. Порушення абзацу четвертого частини першої статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136, згідно з яким у разі звільнення працівника в період воєнного стану йому має бути виплачена грошова компенсація за всі невикористані дні відпустки відповідно до статті 24 Закону України “Про відпустки».
2. Порушення частини першої статті 24 Закону України “Про відпустки», оскільки при звільненні головного бухгалтера КЗ “Оберіг» ОСОБА_1 була виплачена компенсація лише за 1 день невикористаної додаткової щорічної відпустки замість 6 днів.
Комунальний заклад “Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат “Оберіг» Запорізької обласної ради звернувся до начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці зі скаргою на Припис Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 28.11.2024 №ПС/ЗП/36188/0339/П.
Листом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 02.01.2025 позивача повідомлено про те, що у Міжрегіонального управління наразі відсутні законні підстави для скасування припису від 28.11.2024 №ПС/ЗП/36188/0339/П за результатом здійсненого заходу державного нагляду (контролю).
Не погодившись з Приписом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 28.11.2024 №ПС/ЗП/36188/0339/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю, позивач звернувся з позовом до суду.
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Так, фактично спірні відносини у цій справі виникли з приводу порядку розрахунку кількості невикористаних днів щорічної відпустки, на компенсацію за які мав право при звільненні працівник.
З цією метою позивач загальну кількість днів щорічної відпустки 31 календарний день (основна та додаткова) поділив на кількість фактично відпрацьованих днів перед звільненням, тим самим визначивши право працівника на кількість календарних днів щорічної відпустки у році звільнення та з урахуванням тих днів щорічної відпустки, які використані працівником перед звільненням, визначив кількість невикористаних днів щорічної відпустки, на компенсацію за які мав право при звільненні працівник.
Розрахунок позивача має такий вигляд: 31 календарний день - загальна кількість щорічної відпустки (24 дні щорічної основної відпустки + 7 днів щорічної додаткової відпустки) х 291 (фактично відпрацьована кількість днів) / 366 (кількість днів у році) = 24,6 днів щорічної відпустки на яку фактично мав право працівник у році звільнення.
Таким чином, у році звільнення ОСОБА_1 мала право на щорічну основну та додаткову відпустку - 25 календарних днів, а фактично використала 24 календарні дні, у зв'язку з чим, за позицією позивача, їй було правомірно виплачено компенсацію за один день невикористаної відпустки.
Позиція відповідача, з якою погодився суд першої інстанції, полягає в тому, що щорічну відпустку (основну та додаткову) необхідно рахувати окремо, спочатку 24 дні основної відпустки поділити на кількість відпрацьованих днів, а потім додаткову (7 днів) поділити на кількість відпрацьованого часу.
За позицію відповідача працівник ОСОБА_1 у році звільнення використала усі 24 календарні дні щорічної основної відпустки, але не використала щорічну додаткову відпустку, у зв'язку з чим має право на компенсацію за дні невикористаної щорічної додаткової відпустки.
Розрахунок відповідача має такий вигляд: 7 к.д. (кількість днів щорічної додаткової відпустки): 366 к.д. (кількість днів у році) х 291 к.д. (кількість фактично відпрацьованих днів у робочому році) = 6 днів щорічної додаткової відпустки.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 мала право на щорічну додаткову відпустку - 6 календарних днів та з урахуванням того, що при звільненні їй виплачено компенсацію за один день невикористаної відпустки, то, за позицією відповідача, позивач повинен компенсувати ОСОБА_1 5 днів додаткової щорічної відпустки.
Отже, у спірному випадку сторони прийшли до одного і того ж висновку щодо загальної кількості календарних днів щорічної відпустки (основної -24 та додаткової - 7), щодо фактично відпрацьованого часу звільненим працівником (291 календарний день).
Натомість, сторони по різному здійснюють розрахунок кількості невикористаних днів щорічної відпустки, на компенсацію за які мав право при звільненні працівник.
Надаючи оцінку оскаржуваному припису, в контексті описаної суті спірних відносин між сторонами, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Так, в приписі відповідач вказує на порушення позивач вимог абзацу четвертого частини першої статті 12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136 та частини першої статті 24 Закону України “Про відпустки».
Відповідно до абз.6 ч.1 ст.12 Закону України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», а не абз.4 ч.1 ст.12 Закону, як про те зазначає відповідач, у разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується грошова компенсація відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки".
Згідно із ч.1 ст.24 Закону України “Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, норми права, на які послався відповідач в оскаржуваному відзиві, вказують на обов'язок роботодавця виплатити працівнику під час звільнення грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
При цьому, вказані норми права не вказують та не містять правил розрахунку кількості невикористаних днів, зокрема, щорічної відпустки, на компенсацію за які має право при звільненні працівник.
З цього приводу слід звернути увагу і на те, що на теперішній час не існує нормативно-правового акту, який би визначав порядок розрахунку кількості днів щорічної відпустки з метою визначення компенсації за невикористані дні такої відпустки.
Оскільки такого порядку не існує, то висновок органу державного контролю про порушення позивачем законодавства про працю не можливо визнати таким, що грунтується на положеннях чинного законодавства.
При цьому, за відсутності нормативно визначеного поряду такого розрахунку, суд апеляційної інстанції погоджується з розрахунком кількості невикористаних днів щорічної відпустки, на компенсацію за які мав право при звільненні працівник, який зроблено саме позивачем.
Так, виходячи з положень ч.1 ст.24 Закону України “Про відпустки», з метою визначення грошової компенсації, визначальним при звільненні працівника є саме встановлення кількості днів невикористаної щорічної відпустки ( у випадку, якщо йдеться про щорічну відпустку, як у спірному випадку).
У свою чергу, ст.4 Закону України “Про відпустки», якою визначено види відпусток, установлено такий вид відпусток як щорічні відпустки до якого віднесено: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Отже, основна відпустка та додаткова відпустка за особливий характер праці, є одним видом відпустки - щорічна відпустка.
Таким чином, з метою визначення розміру грошової компенсації за дні невикористаної щорічної відпустки, позивач обгрунтовано прийняв до уваги усі календарні дні щорічної відпустки, на яку мав би право працівник у році звільнення, (24 календарні дні - основна відпустка, 7 календарних днів - додаткова відпустка за особливий характер праці) та поділив загальну кількість днів щорічної відпустки на фактично відпрацьований час у році звільнення, тим самим визначивши загальну кількість календарних днів щорічної відпустки на які фактично мав право працівник перед звільненням.
Отже, підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те. що оскаржуваний припис відповідача не можливо визнати обгрунтованим, що є підставою для його скасування.
Стосовно посилань суду першої інстанції на постанову Заводського районного суду м.Запоріжжя від 03 лютого 2025 року по справі №332/7010/24 провадження №3/332/113/25, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, слід зазначити те, що згідно з ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки у цій справі стороною не є ОСОБА_3 , яку притягнуто до адміністративної відповідальності, то встановлені судом у справі про адміністративне правопорушення обставини щодо вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, не можуть мати преюдиційне значення для цієї справи.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про задоволення позову.
З огляду на задоволення позову на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляду сплаченого судового збору: за подання позову - 3028,0грн., за подання апеляційної скарги - 4542,0грн., а всього - 7 570,0грн.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315. ст.ст.317, 321, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» Запорізької обласної ради - задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №280/518/25 - скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позову.
Припис Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 28.11.2024 №ПС/ЗП/36188/0339/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю - визнати неправомірним та скасувати.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на користь Комунального закладу «Запорізька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат «Оберіг» Запорізької обласної ради судовий збір у розмірі 7 570,0грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини проголошено 27.08.2025
Повний текст постанови складено 28.08.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров