27 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/2036/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 року в адміністративній справі №280/2036/25 (головуючий суддя першої інстанції - Семененко М.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якому просила:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Луганській області №084150005808 від 08.01.2025 про відмову призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV та «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VІ.
зарахувати до загального стажу строк знаходження у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - три роки.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 з 02.01.2025 року, з врахування пільгового стажу 17 років, 5 місяців, 2 дні (з 13 січня 2005 року по 15 червня 2022 року) відповідно до довідки про особливий характер роботи та умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії від 18.10.2024 року №14/319, виданій Підприємством з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАЛІЗОРУДНИЙ КОМБІНАТ», відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та до Законів України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року №1788-XII, «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-ІV та «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02 вересня 2008 року № 345-VІ.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення від 08.01.2025 №084150005808, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до пільгового стажу особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи з 13.01.2005 по 15.06.2022 згідно з довідкою про особливий характер роботи та умови праці, необхідних для призначення пільгової пенсії від 18.10.2024 №14/319 виданої підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області призначити ОСОБА_1 з 02.01.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад, показників з шкідливими та важкими умовами праці.
В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 560,60 грн (п'ятсот шістдесят гривень 60 коп.).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що 02.01.2025позивач звернулася до відділу обслуговування громадян №16 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. Заяву позивача про призначення пенсії від 02.01.2025 розглянуто за принципом екстериторіальності, ГУ ПФУ в Луганській області. За результатом розгляду заяви позивача від 02.01.2025 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області винесено рішення №084150005808 від 08.01.2025 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням пенсійного віку 50 років. Страховий стаж позивача складає 24 роки 4 місяці 6 днів, пільговий стаж відсутній. До пільгового стажу позивача за Списком №1 не зараховано період роботи: - з 13.01.2005 по 15.06.2002 у приватному акціонерному товаристві «Запорізький залізорудний комбінат» в якості стовбурового (підземного) підземної дільниці шахтних підйомів шахти «Експлуатаційна» за довідкою №14/319, оскільки зазначена довідка не відповідає вимогам додатку №5 Порядку №637. Зарахувати до страхового стажу заявниці період здійснення догляду за дитиною до досягнення нею 3 - річного віку не має підстав, оскільки позивачем не надано документів, передбачених пунктом 11 Порядку №637. Отже, на день звернення позивача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах страховий стаж позивача складає 24 роки 4 місяці 6 днів, пільговий стаж відсутній. Оскільки, станом на 02.01.2025 (день звернення за призначенням пенсії) пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 призначаються за нормами пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за нормами пункту «а» статті 13 Закону №1788-XII немає підстав. Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у своїй діяльності діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін як законне та обґрунтоване.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 02.01.2025 звернулася до територіальних органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі-Порядок 22-1) передбачено, що з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Заява позивача від 02.01.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 в порядку екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Луганській області.
За результатами розгляду заяви позивача та поданих документів ГУ ПФУ в Луганській області прийнято рішення від 08.01.2025 №084150005808 про відмову в призначенні пенсії позивачу.
За змістом рішення зазначено, що вік заявника становить 45 років 28 днів. Страховий стаж становить 24 роки 4 місяці 6 днів, пільговий стаж роботи за Списком №1 за наданими документами не визначений. За результатами розгляду документів, до страхового стажу не зараховано період догляду з 14.12.1999 по 13.12.2002 за дитиною до досягнення 3-річного віку, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з не долученням документів про здійснення догляду до 3-х років. До пільгового стажу роботи за списком №1 з 13.01.2005 по 15.06.2022 у якості стовбурового (підземного) підземної дільниці шахтних підйомів шахти «Експлуатаційна» за довідкою про особливий характер роботи за умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії від 18.10.2024 №14/319, яка видана підприємством з іноземними інвестиціями у формі ПАТ «Запорізький залізорудний комбінат», оскільки вона не відповідає вимогам додатку №5, а саме не містить інформації про характер виконаної роботи. У призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV відмовлено у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1 - 7 років 6 місяців та недосягненням 50-річного віку.
Вважаючи протиправним рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Спірним є питання щодо наявності у позивача права на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 в частині досягнення необхідно віку та наявності пільгового стажу у розмірі, визначеному законодавством.
Крім того, позивач вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до її страхового стажу період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-І «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах».
При цьому, до прийняття Закону № 2148-VIII, Закон №1058-ІV не врегульовував правовідносини щодо прав на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
При цьому, відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV (в редакції чинні на момент спірних правовідносин) Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Натомість, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі також Список №1), зокрема, жінкам з 45 років до 50 років. При цьому, необхідний спеціальний стаж залишився у незмінному розмірі не менше 7 років 6 місяців.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 (далі - Рішення №1-р/2020), визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Вищенаведене дозволяє дійти висновку, що на час виникнення спірних правовідносин наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 досліджувала питання конкуренції норм Закону №1058-IV та Закону № 1788-XII при визначенні права особи на пенсію за віком на пільгових умовах.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Обставини справи, яка розглядається, є подібними до обставин справи, щодо якої прийнято рішення у зразковій справі №360/3611/20.
Застосовуючи вищенаведений підхід до обставин даної справи, необхідно спочатку встановити, чи працювала позивач на посадах, передбачених Списком №1, до 1 квітня 2015 року, отже у цій справі питання наявності у позивача пільгового стажу, у тому числі, дати його виникнення, є першочерговим.
Так, згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Водночас пільговий стаж, роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, наказу про проведення атестації на відповідному робочому місці, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладено, зокрема, у постановах від 31 березня 2020 року у справі № 678/65/17, від 02 грудня 2021 року у справі №263/9464/16-а тощо.
Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 стала, крім іншого, недостатність пільгового стажу, визначеного законом.
До матеріалів справи надано копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 14.10.1998, відповідно до запису №07 якої позивач працює на підприємстві з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» з 13.01.2005 на посаді підземного стовбурового підземної дільниці шахтних підйомів шахти «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею.
Згідно Списку робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов'язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994, право на відповідну пенсію мають I. Підземні гірничі роботи в шахтах і на будівництві вугільних (сланцевих) шахт: Усі робітники, зайняті протягом повного робочого дня на підземних роботах, керівники і спеціалісти підземних дільниць діючих і споруджуваних шахт для видобутку вугілля (сланцю) (розділ 1, пункт 1).
До Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, також включено працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах.
Відповідно до довідки про особливий характер роботи та умови праці, необхідних для призначення пільгової пенсії від 18.10.2024 №14/319, виданої підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», яка була долучена до заяви про призначення пенсії та надана до суду, позивач дійсно працювала з 13.01.2005 по 15.06.2022 стовбуровим (підземним) підземної дільниці шахтних підйомів шахта «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею в цехах та виробництвах, згідно Списку 1 (Постанова КМУ №202 від 31.03.1994), розділ 1, пункт 1 затверджений Постановою КМУ від 24.06.2016 №461.
Атестація робочих місць проведена 20.12.1996, наказ №559; 03.12.2001, наказ №772а; 01.12.2006, наказ №954а; 29.11.2011, наказ №1268;14.07.2016, наказ №456; 12.07.2021, наказ №345.
За виключенням таких періодів: простой - з 01.03.2022; прогули - немає; відпустка без збереження заробітної плати - більше 30 календарних днів у році не знаходився; робота із скороченим робочим днем - немає; пільговий стаж по списку №1 становить 17 років, 5 місяців, 2 дні.
Довідка видана для пред'явлення в органах Пенсійного Фонду для призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах на підставі даних особової карточки Т-2, відомостей нарахування заробітної плати за 2005-2022; архів за 2005-2022; табель обліку спусків в шахту; технологічний процес - добування залізної руди підземним способом.
Вказана довідка містить усі необхідні відомості, визначені Порядком №637, які підтверджують наявність у позивача пільгового стажу за Списком №1 в розмірі 17 років, 5 місяців, 2 дні.
Слід зазначити, що у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, пенсійний орган мав право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Проте, до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідачем вчинялись будь-які дії, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити або спростувати пільговий стаж позивача.
Отже, позивач надавав до органу ПФУ довідку про пільговий характер роботи у підприємстві з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» у період з 13.01.2005 по 15.06.2022, яка підтверджує наявність у нього пільгового стажу за Списком №1 в розмірі 17 років, 5 місяців, 2 дні, що є достатнім для призначення пільгової пенсії за Списком №1.
Зазначена довідка містить підписи відповідальних осіб та скріплена печаткою підприємства, відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, а тому неврахування такої довідки для підтвердження пільгового стажу позивача є безпідставним.
Крім того, особа не може бути позбавлена права на пенсійне забезпечення з підстав недотримання порядку оформлення документів, за складання яких вона не несе відповідальності.
За таких обставин, спірний період роботи позивача з 13.01.2005 по 15.06.2022 у підприємстві з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №1, а відмова в його врахуванні є протиправною.
Відповідно до обставин даної справи, позивач працювала на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, а саме: з 13.01.2005 по 15.06.2022 стовбуровим (підземним) підземної дільниці шахтних підйомів шахта «Експлуатаційна» з повним робочим днем під землею в цехах та виробництвах, згідно Списку № 1, тобто, до 01.04.2015, що відповідає умовам застосування норм Закону №1788-XIІ, визначеним Конституційним Судом України в рішенні від 23.01.2020 №1-р/2020.
Враховуючи Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, а також правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми п. «а» ст.13 Закону № 1788-XII, відтак відмова в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах з посиланням на недосягнення віку 50 років, визначеного п.1 ч.2 ст. 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Оскільки позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону №1788-ХІІ після досягнення віку 45 років, і станом на дату звернення за призначенням пенсії досягла такого віку, суд дійшов висновку, що спірне рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
За встановленими обставинами справи, на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 від 02.01.2025 позивач досягла віку 45 років, мала достатній страховий стаж (що сторонами не оспорується), а її пільговий стаж за Списком №1, підтверджений відомостями трудової книжки та довідкою роботодавця, поданою відповідно до Порядку №637, який безпідставно не врахований відповідачем, становив більше 7 років 6 місяців (17 років 05 місяців 2 дні).
Враховуючи вищенаведене, вирішення питання про призначення позивачу пенсії на пільгових умовах за Списком №1 не потребує встановлення додаткових обставин чи дослідження будь-яких документів, що відноситься до повноважень пенсійного органу, а тому належним та ефективним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1 з дати звернення за її призначенням - з 02.01.2025.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для повного та всебічного захисту порушеного права у спірних правовідносинах, відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, наявні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині покладення на відповідача обов'язку зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 13.01.2005 по 15.06.2022 згідно з довідкою про особливий характер роботи та умови праці, необхідних для призначення пільгової пенсії від 18.10.2024 №14/319 виданої підприємством з іноземними інвестиціями у формі Приватного акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат», оскільки такий спосіб захисту відповідає характеру допущеного відповідачем порушення та узгоджується з положеннями чинного пенсійного законодавства щодо умов призначення пільгової пенсії.
Щодо позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу періоду догляду позивачкою за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.12.1999 по 13.12.2002.
За змістом пункту «ж» частини третьої статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується, серед іншого, також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Згідно із частиною 2 статті 181 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
Як передбачає пункт 11 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта громадянина України (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку.
Аналізуючи вищенаведені положення чинного законодавства, слід дійти висновку, що час догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років зараховується кожній непрацюючій матері до страхового стажу на підставі свідоцтва про народження дитини та документу, який підтверджує, що мати в цей час не працювала.
У разі ж, коли жінка працювала і в період роботи отримувала відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то такий період відпустки підлягає врахуванню як до загального, так і до безперервного стажу роботи відповідно до вимог статті 181 КЗпП України.
До матеріалів справи позивачем надано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивачки.
Втім, матеріали справи свідчать про те, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії не подавались до пенсійного органу відповідні документи, оскільки у заяві позивача про призначення пенсії від 02.01.2025 відсутні відомості про подання документів, які підтверджують час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми (рядок 9 «Свідоцтво про народження дитини» розділу «Перелік документів, доданих до заяви» не заповнений), .
Відтак, у пенсійного органу були відсутні підстави для зарахування даного періоду до страхового стажу позивача, а тому відмова відповідача в цій частині є правомірною.
Разом з цим, суд не може перебирати на себе функцію органу Пенсійного фонду та самостійно визначати періоди, які підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача на підставі документів, які позивач подав до суду, проте, не подавав до органу, уповноваженого на призначення пенсії, оскільки наведене не відповідає меті та завданням адміністративного судочинства.
При цьому, слід звернути увагу, що позивач не позбавлена права надати територіальному органу Пенсійного фонду України додаткові документи, передбачені п.1 Порядку №637 (у разі їх наявності), для підтвердження часу догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми для зарахування до страхового стажу, з урахуванням наведених вище висновків суду.
А отже, в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року в адміністративній справі №280/2036/25 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 травня 2025 року в адміністративній справі №280/2036/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко