27 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/7463/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року в адміністративній справі №280/7463/24 (головуючий суддя першої інстанції - Бойченко Ю.П.) за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати, розрахованої відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», без урахування окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру»;
зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 з 14.05.2024 заробітну плату, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 10.01.2024 № 23к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області. Тобто, позивач, поновлений на посаді за рішенням суду, не вважається таким, що успішно пройшов атестацію, передбачену Законом України від 19.09.2019 № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX) та не є прокурором, призначеним у нову структуру органів прокуратури Запорізької області. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюється Офісом Генерального прокурора (ст. 90 Закону України «Про прокуратуру»). Листом Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 № 21-2139вих-503окв-23 надано роз'яснення щодо оплати праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, згідно з яким з 13.09.2023 оплата праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації здійснюється на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», розрахованої на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без установлення будь-яких надбавок, у тому числі за вислугу років. Запорізька обласна прокуратура, нараховуючи та виплачуючи заробітну плату позивачу, керується приписами ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» та зазначеними роз'ясненнями Офісу Генерального прокурора. Таким чином, позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.
Позивач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач - ОСОБА_1 працював в органах прокуратури з 05.11.2011, зокрема, з 15.12.2015 позивача призначено на посаду першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області, що підтверджується довідкою відповідача від 08.08.2024 № 07-98вих-24.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі № 280/2649/23, що набрало законної сили 29.11.2023, крім іншого, визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 21.04.2023 № 161к про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області з 21.04.2023. Поновлено ОСОБА_1 на посаді першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області з 22.04.2023.
На виконання зазначеного рішення суду відповідачем прийнято наказ від 10.01.2024 № 23к, яким позивача поновлено на посаді першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області з 22.04.2023.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо його заробітної плати. Листом від 21.02.2024 № 21-34Вих-24 позивача повідомлено, що, з урахуванням листа Генерального прокурора від 12.10.2023 № 21-2139вих-503окв-23, до успішного проходження атестації, виплата заробітної плати здійснюється на основі окладу прокурора окружної прокуратури без урахування встановлених надбавок, у тому числі за вислугу років.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не виконання рішення Конституційного Суду України під 26.03.2020 № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційною Суду України від 13.09.2023 № 8-р(ІІ)/2023 в частині встановлення та виплати заробітної плати з 10.01.2024, яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури у сумі 56000 грн та щомісячної надбавки за вислугу років у сумі 16800 грн, позивач звернувся до суду.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13.05.2024 у справі 280/1982/24, що набрало законної сили 07.11.2024, зокрема, зобов'язано Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з 10.01.2024 по дату прийняття рішення суду, заробітну плату, розраховану відповідно до положень ст. 81 Закону України «Про прокуратуру», яка складається з окладу на посаді першого заступника керівника окружної прокуратури та щомісячної надбавки за вислугу років, а також інших виплат, передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням раніше виплачених сум.
Починаючи з 14.05.2024, відповідач продовжив нараховувати та виплачувати позивачу заробітну плату без урахування надбавок за вислугу років та за виконання обов'язків на адміністративній посаді, що і зумовило звернення до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Так, правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
Відповідно до ст. 1 Закон № 1697-VII прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури.
Законом України від 19.09.2019 N 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який набрав чинності 25.09.2019, запроваджено реформування системи органів прокуратури та у зв'язку з цим внесено зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема, до Закону України «Про прокуратуру».
Відповідно до підпункту 2 пункту 21 Закону № 113-IX у Законі України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., N 2 - 3, ст. 12 із наступними змінами) у статті 7:
у частині першій: пункт 1 викладено в такій редакції: « 1) Офіс Генерального прокурора»;
у пункті 2 слово «регіональні» замінено словом «обласні»;
у пункті 3 слово «місцеві» замінено словом «окружні»; пункт 4 виключено.
Таким чином, згідно з частиною першою статті 7 Закону N 1697-VII (у редакції Закону N 113-IX) систему прокуратури України становлять: Офіс Генерального прокурора; обласні прокуратури; окружні прокуратури; Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв'язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону №1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ визначені принципи реформи органів прокуратури.
Так, згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
Відтак, у Законі № 113-IX збережено юридичний статус прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, а отже, гарантії їх незалежності як невіддільний елемент статусу прокурора.
Відповідно до частини п'ятої статті 7 Закону № 1697-VII єдність системи прокуратури України забезпечується єдиними засадами організації та діяльності прокуратури; єдиним статусом прокурорів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів; фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України (пункти 1-4).
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (абзац перший частини другої статті 15 Закону № 1697-VII).
Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 № 8-р(11)/2023 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положенн» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX.
Конституційний Суд України у даному рішенні зазначив, що прокурори сприяють здійсненню правосуддя в межах повноважень, якими їх наділено відповідно до статті 131-1 Конституції України.
Вони виконують свої обов'язки на професійній основі, мають юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України або адміністративної посади, яку прокурор обіймає в прокуратурі. Єдиний порядок набуття статусу прокурора, наділення прокурорів однаковим обсягом гарантій незалежності, сукупність повноважень та обов'язків прокурора свідчить про єдиний юридичний статус усіх прокурорів.
Так, заробітна плата прокурора визначена ст. 81 Закону № 1697-VII, частиною 1 якої встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 Закону № 1697-VII визначено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Згідно ч. 3 статті 81 Закону № 1697-VII, посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
За правилами ч. 4 ст. 81 Закону № 1697-VII посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Згідно пп. 12 ч. 5 ст. 81 Закону № 1697-VII, посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у такому розмірі: першого заступника керівника окружної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора окружної прокуратури.
Частиною 7 статті 81 № 1697-VII передбачено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.
Із листа Запорізької обласної прокуратури від 08.08.2024 № 07-98вих-24 встановлено, що станом на день видачі довідки вислуга років позивача складає 22 роки 09 місяців 3 дні.
Відтак, позивач має право на отримання надбавки за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі №6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону № 1697-VІІ зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення ст. 81 Закону №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня Конституційним Судом України цього Рішення.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції обгрунтовано, ухвалюючи рішення, враховав наступні обставини:
- позивач наказом від 10.01.2024 № 23к поновлений на посаді першого заступника керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області з 22.04.2023;
- за правилами пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури;
- Закон України «Про прокуратуру» не містить будь-яких правових норм щодо оплати праці прокурорів, які не пройшли атестацію, відмінне від тих прокурорів, які таку атестацію пройшли.
Обґрунтовуючи правомірність нарахування позивачу заробітної плати, виходячи із посадового окладу прокурора окружної прокуратури без урахування надбавок, відповідач посилався на лист Офісу Генерального прокурора від 12.10.2023 № 21-2139вих-503 ОКВ-23.
Так, Офіс Генерального прокурора спрямував керівникам обласних прокуратур лист від 12.10.2023 №21-2139вих-503 ОКВ-23 наступного змісту:
«… Винагорода за працю є гарантією незалежності прокурорів та невіддільним елементом їх юридичного статусу, а отже, складником організації й порядку діяльності прокуратури в розумінні статті 131-1 Конституції України.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.09.2023 визнано неконституційною норму Закону України від 19.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» стосовно оплати праці прокурорів та слідчих, у тому числі військових прокуратур, згідно з постановою Кабінету Міністрів України до їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної, окружної прокуратури.
Відповідно до позиції Конституційного Суду України, викладеної в цьому рішенні:
- прокурори до атестації і прокурори після її проходження мають єдиний юридичний статус, тобто однаковий обсяг гарантій незалежності;
- оплата праці прокурорів має визначатися відповідно до статті 81 Закону України «Про прокуратуру»;
- гарантії прокурорів потребують забезпечення на рівні з гарантіями суддів, закріпленими Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (згідно з ч. 10 ст. 135 цього Закону суддям, які не здійснюють правосуддя, виплачується посадовий оклад без доплат).
З огляду на викладене, з 13.09.2023 оплату праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації слід здійснювати на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», розраховуючи її на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, у тому числі за вислугу років…».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не прийняття як підставу для розрахунку заробітної плати позивача наданий відповідачем лист, з огляду на наступне.
Так, частиною 2 ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення. Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Суд вважає, що вказаний лист не є ані нормативно-правовим актом, ані актом індивідуальної дії, які можуть регулювати такі правовідносини.
Слід зауважити, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 13 червня 2023 року № 560/8064/22.
Відтак, лише пряма вказівка у законі може змінювати порядок нарахування заробітної плати прокурору.
Судом першої інстанції вірно не прийнято як обґрунтовані посилання відповідача на Закон України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні і не встановлює порядок виплати заробітної плати працівникам прокуратури, в том числі і тих які є поновленими за рішеннями судів.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення адміністративного позову.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року в адміністративній справі №280/7463/24 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року в адміністративній справі №280/7463/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко