27 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/2040/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в адміністративній справі №160/2040/25 (головуючий суддя першої інстанції - Коренев А.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 23.01.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо переведення його з пенсії за віком на пенсію по інвалідності;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 період перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання з 14.11.2002 року по теперішній час;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з червня 2024 року.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію по інвалідності.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком №1 період перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання, з 14 листопада 2002 року по 31 серпня 2022 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах з дня вчинення протиправних дій, а саме, з червня 2024 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права. Апелянт вказує, що прийняте ним рішення про переведення позивача на пенсію по інвалідності прийнято відповідно до норм діючого законодавства, оскільки під час перевірки пенсійної справи позивача було виявлено невірний розрахунок страхового та пільгового стажу для обчислення розміру пенсії. Вважає, що відповідно до частини третьої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком у позивача відсутнє.
Позивач відзив на скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 11.03.2025 року по 20.03.20205 року суддя-доповідач Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року суддя-доповідач Юрко І.В та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 26.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Позивач з 14.11.2002 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання, яка обчислена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі по тексту - Закон №1788).
З 31.08.2022 року позивачу проведено перерахунок пенсії, а саме - перехід на пенсію за віком відповідно до частини третьої статті 114 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон №1058).
В березні 2024 під час перевірки пенсійної справи позивача виявлено невірний розрахунок страхового та пільгового стажу для обчислення розміру пенсії.
Листом від 16.10.2024 року пенсійний орган повідомив позивача, що відповідно до статті 24 Закону №1058 час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Тобто, період перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, зокрема з 01.01.2004 року при обчисленні страхового стажу не враховується. Зазначений період підлягає зарахуванню до стажу роботи із шкідливими умовами при визначенні права на пільгову пенсію з урахуванням трудової діяльності. Відповідно до даних трудової книжки позивача та реєстру застрахованих осіб у період з 14.11.2002 року (з дня встановлення інвалідності внаслідок трудового каліцтва) позивач продовжив працювати. Враховуючи зазначене, для зарахування при визначенні права на призначення пенсії на пільгових умовах до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період перебування на інвалідності внаслідок трудового каліцтва за періоди, коли особа не працювала, правові підстави відсутні.
Не погодившись з діями відповідача щодо переведення з пенсії за віком на пенсію по інвалідності, позивач оскаржив такі дії до суду.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (в редакціях на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» від 02.09.2008 року №345-VI (далі по тексту - Закон №345) дія цього Закону поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві, уранові, магнієві (солі калієво-магнієві та солі магнієві) та озокеритні руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.
Згідно із статтею 8 Закону №345 мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу, що статтею 8 Закону №345 передбачено не окремий вид пенсії, а додаткову соціальну гарантію шахтарям.
Мінімальний розмір пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, є додатковою гарантією для шахтарів, які працювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків за Списком № 1, яка встановлена на випадок, коли після розрахунку у встановленому законом порядку розміру відповідної пенсії за віком така пенсія буде менша ніж три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 345/763/17.
Отже, виходячи з положень наведеної норми, до кола працівників, на яких поширюється дія Закону №345 та встановлені пільги, належать тільки працівники, зазначені у Списку № 1, які були зайняті на підземних роботах повний робочий день.
Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі № 640/390/20 зазначив, що для призначення пенсії згідно із Законом №345 необхідно мати стаж підземних робіт не менше ніж 15 років для чоловіків.
Згідно частини п'ятої статті 56 Закону №1788 час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Відповідна гарантія встановлена також частиною четвертою статті 9 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року №2694-XII, згідно із якою час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
02.08.2008 року Законом №345-VI внесені зміни до Закону №1058-IV шляхом доповнення частини першої статті 24 вказаного Закону абзацом четвертим такого змісту: «Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах».
У постанові від 18.04.2019 року у справі №392/17/17 Верховний Суд, за результатами аналізу наведених правових норм, дійшов висновку, що законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи тільки для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Так, до пільгового стажу особи зараховується період до того часу, коли він вийшов на пенсію за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.12.2019 року у справі №185/8991/16-а, від 18.04.2019 року у справі № 392/17/17.
Як встановлено судом першої інстанції, час перебування позивача на інвалідності, у зв'язку професійним захворюванням підтверджується випискою з актів огляду МСЕК, актом №77 про нещасний випадок від 31.07.2002 року (а.с. 59-91).
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не зарахував час перебування позивача на інвалідності у зв'язку професійним захворюванням з 14.11.2002 року по 31.08.2022 року (дата коли позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах) до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. А відтак протиправно перевів ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію по інвалідності.
Також суд першої інстанції правильно зазначив, що частковому задоволенню підлягають позовні вимоги щодо зарахування до пільгового стажу роботи за Списком №1, а саме період перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання з 14.11.2002 року по теперішній час, оскільки до пільгового стажу особи зараховується період до того часу, коли він вийшов на пенсію за віком на пільгових умовах, тобто до 31.08.2022 року.
Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому в цій частині рішення суду апеляційним судом не перевіряється.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в адміністративній справі №160/2040/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року в адміністративній справі №160/2040/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко