21 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/8915/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),
суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітон» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 р. (суддя Кадникова Г.В.) по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітон» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії
03.06.2021 р. ТОВ «Адітон» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії, де просили:
- визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації:
№1803626/21870366 від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №342 від 16.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№1803627/21870366 від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №351 від 16.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№1803628/21870366 від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №344 від 16.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№1803629/21870366 від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №95 від 01.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№1803630/21870366 від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №347 від 16.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№1803631/21870366 від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №343 від 16.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№1803632/21870366 від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №349 від 16.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№1803633/21870366 від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №352 від 16.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
№1803634/21870366 від 05.08.2020 про відмову в реєстрації розрахунку коригування №346 від 16.07.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- зобов'язати Державну податкову службу України (далі - ДПС України, відповідач-2) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних наступні розрахунки коригування, подані позивачем, датою подання на реєстрацію, а саме:
розрахунок коригування №342 від 16.07.2020;
розрахунок коригування №351 від 16.07.2020;
розрахунок коригування №344 від 16.07.2020;
розрахунок коригування №95 від 01.07.2020;
розрахунок коригування №347 від 16.07.2020;
розрахунок коригування №343 від 16.07.2020;
розрахунок коригування №349 від 16.07.2020;
розрахунок коригування №352 від 16.07.2020;
розрахунок коригування №346 від 16.07.2020.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 р. адміністративний позов задоволений.
21.12.2024 р. до суду надійшла заява представника позивача щодо витрат на правничу допомогу, де просили стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 5 000 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 р. в задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, де просили Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 р. скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті ухвали неправильно застосовані та порушені норми процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Дослідивши матеріали та докази по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги в зв'язку з наступним.
Як слідує з заяви представника позивача, на підтвердження заяви про стягнення витрат на правову допомогу надали копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; акт виконаних робіт (надання послуг) від 10.12.2024 р., де зазначені виконані роботи: ознайомлення зі справою; узгодження правової позиції з клієнтом; підготовка написання, формулювання апеляційної скарги на ухвалу від 10.04.2024 р.; підготовка, написання, формулювання та подання позову в новій редакції та доказів; гонорар за надану правову допомогу складає 5 000 грн; сплачений 15.08.2024 р. платіжною інструкцією №16391.; договір про надання правової допомоги від 01.02.2017 р.; додаткова угода від 10.04.2024 р., платіжна інструкція № 16391, протокол про узгодження розміру гонорару.
Статтею 252 КАС Україи передбачено, що « 1. Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати».
Однак, судом встановлено, що приймаючи рішення по даній справі від 19.11.2024 р. суд першої інстанції досліджував питання щодо стягнення витрат на правову допомогу позивача та дійшов висновку про відмову в цій частині, оскільки такі витрати не були підтверджені позивачем належними та допустимими доказами.
Таким чином відсутні підстави для задоволення заяви позивача.
Крім того, встановлено, що відповідно мотивувальної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 р. суд вирішував питання щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн, де зазначив, що на підтвердження витрат позивач надав копію договору про надання правової допомоги від 01.02.2017 р., укладений на невизначений строк; доказів фактичного понесення витрат на оплату правової допомоги на суму 5 000 грн не надав; не надав ані протоколу узгодження розміру гонорару, що є невід'ємною частиною Договору, ані відповідної додаткової угоди, ані актів, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правову допомогу, оскільки позивачем не підтверджено та не доведено розмір витрат на професійну правову допомогу в даній справі.
Таким чином, судом встановлено, що позивач, фактично не погодившись з рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 р. в частині відмови в стягненні судових витрат на правову допомогу в розмірі 5 000 грн, повторно подав заяву про стягнення витрат на правову допомогу, хоча рішення вже прийняте в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 315,316,321,322,325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адітон» - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2024 р. - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня викладення повного тексту.
Головуючий - суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова
суддя Ю. В. Дурасова