28 серпня 2025 р. Справа № 440/9896/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2025, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/9896/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив суд:
1)визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошового забезпечення військовослужбовця за період з 04.05.2023 по 01.11.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 04.05.2023 року по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
3) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 року по 01.11.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
4)визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошової компенсації за 25 діб невикористаної основної відпустки за 2022 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;
5) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошову компенсацію за 25 діб невикористаної основної відпустки за 2022 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;
6) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;
7) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, яка передбачена абз.2 ч.3 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 14 діб додаткової відпустки за 2024 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби;
8) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;
9) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 повернуто позовну заяву позивачеві.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем позовних вимог є неприпустимим, що у силу п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України зумовлює повернення позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби ( п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України).
Судова колегія зазначає, що правову категорію "зміст позовних вимог" слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Зміст та обсяг порушеного права та виклад обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть бути різними, але поряд з цим принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги - це конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Таким чином, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, що має сформулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень (його рішення), що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Підставою адміністративного позову є обставини (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи, предметом адміністративного позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача.
Згідно із ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.2 цієї статті, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Як уже зазначалось, за приписами п.6 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Отже, за правилами наведеної норми, позовна заява може бути повернута позивачеві за відсутністю підстав для застосування положень статті 172 КАС України.
Статтею 172 КАС України визначено правила об'єднання позовів, згідно частини 1 якої в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.172 КАС України).
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (ч.5 ст.172 КАС України).
Частиною 6 ст.172 КАС України визначено, шо суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивачем оскаржується бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 за різні періоди проходження позивачем військової служби у сфері нарахування та виплати соціальних виплат, компенсаційних виплат.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами апелянта про те, що у даному випадку заявлені позовні вимоги у цій справі пов'язані із проходженням та звільнення позивача з публічної служби.
Позивачем фактично оскаржуються протиправні дії відповідача щодо не призначення, не нарахування, невиплати належних йому грошових виплат, які є частинами грошового забезпечення військовослужбовців. Так, такі виплати передбачені підзаконними нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі Законів України, що регулюють відповідні правовідносини, зокрема, Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII, Кодексу Законів про Працю України, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-ХІІ.
Таким чином, усі заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства Полтавським окружним адміністративним судом.
Позивачем дотримано вимоги, передбачені статтею 172 КАС України, оскільки, позовні вимоги, наведені ОСОБА_1 у позові, заявлені до одного відповідача, пов'язані між собою підставами виникнення та поданими доказами.
Крім цього, судом першої інстанції не зазначено, яким чином об'єднання відповідних позовних вимог буде мати наслідком суттєве утруднення вирішення спору.
Також суд першої інстанції вправі, відповідно до ч. 6 статті 172 КАС України, за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, апеляційний суд висновує, що за наведених обставин, відсутні правові підстави для повернення позовної заяви у відповідності до вимог п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
За цих умов, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.07.2025 по справі №440/9896/25 - скасувати.
Справу №440/9896/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк