28 серпня 2025 р. Справа № 520/4118/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/4118/25
за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просила:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, у порядку та у розмірах, встановлених Законом України, належного йому остаточного грошового забезпечення, а саме: всіх видів грошового забезпечення (заробітна плата, премії, надбавки), з урахуванням додаткової грошової винагороди (відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану») у розмірі 100 000, 00 грн., а саме: за грудень 2022 року, індексації грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за грудень 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, в повному обсязі суму остаточного грошового забезпечення: всіх видів грошового забезпечення (заробітна плата, премії, надбавки), в тому числі, суму додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000, 00 грн., а саме: за грудень 2022 року; індексацію грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за грудень 2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, грошової компенсації вартості за не отримане речове майно її рідним батьком - ОСОБА_3 , під час проходження ним військової служби з 14.10.2022 по 22.11.2023 відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, повному обсязі суму грошової компенсації вартості за не отримане речове майно її рідним батьком - ОСОБА_3 , під час проходження ним військової служби з 14.10.2022 по 22.11.2023, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 та прийняти рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції було неправильно застосовано до даних правовідносин п. 14 та п.15 розділу XXXIV Порядку №260, п. 9 Окремого доручення від 23.06.2022 №912/з/29, що призвело до ухвалення, на думку позивача, незаконного і необґрунтованого судового рішення. Також зазначає, що Постанова Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.12.2022 року по справі № 293/2154/22 не набрала законної сили, а тому не можна вважати, що станом на 27.12.2022 була встановлена вина ОСОБА_3 , що мав місце факт його перебування у стані алкогольного сп'яніння у грудні 2022 року. Відповідачем не надано належного, допустимого, достовірного і достатнього доказу, що ним було здійснено нарахування і була виплачена в повному обсязі сума остаточного грошового забезпечення, а саме: всіх видів грошового забезпечення (заробітна плата, премії, надбавки), з урахуванням додаткової грошової винагороди (відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану») у розмірі 100 000, 00 грн., а саме: за грудень 2022 року, індексації грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за грудень 2022 року.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_1 є законним представником неповнолітньої дочки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_4 перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 06.12.2008 року, який розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 17.05.2011 по справі № 2-495/11р.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний на військову службу за призовом по мобілізації 23.08.2022р., проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця-снайпера 2 аеромобільного взводу 7 аеромобільної роти З аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 загинув, перебуваючи в місці відпочинку особового складу підрозділу в районі АДРЕСА_1 в результаті вибуху гранати в приміщенні.
Первомайським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства 05.01.2023 було видано свідоцтво про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.11.2023 №327 ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю і направлено документи до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
В адміністративному позові позивач посилається на те, що представник позивача неодноразово зверталася, зокрема, до Військової частини НОМЕР_1 із запитами про надання інформації та копій документів відносно ОСОБА_3 . Ознайомившись із довідкою про нараховане та виплачене солдату ОСОБА_3 грошове забезпечення та додаткову винагороду за період проходження служби з 14.10.2022 по 31.12.2022 у військовій частині НОМЕР_1 від 05.03.2024, позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 не було нараховано і виплачено за листопад 2022 року: премію та додаткову грошову винагороду з розрахунку 100 000 грн.; за грудень 2022 року: премію, додаткову грошову винагороду з розрахунку 100 000 грн.; індексацію грошового забезпечення.
Враховуючи, що ОСОБА_2 та її представник вважають, що вона має право для отримання остаточного грошового забезпечення, в тому числі додаткової грошової винагороди, представник позивача звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування і виплату остаточного грошового забезпечення ОСОБА_2 за грудень 2022 року, включаючи винагороду за безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів), відповідно до постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, індексацію грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за грудень 2022 року, а також грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Оскільки відповідачем не було здійснено виплат за вказаною заявою, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та безпідставності.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами 2-4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов'язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).
Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).
Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до вимог статей 83-86 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно з вимогами статті 91 Дисциплінарного статуту ЗСУ заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV.
Відповідно до статі 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно статті 13 Статуту внутрішньої служби закріплено, що військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок.
Статтею 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі статтею 26 Статуту внутрішньої служби військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
За правилами статті 49 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
За змістом статті 241 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець повинен піклуватися про збереження свого здоров'я, не приховувати хвороб, суворо додержуватися правил особистої, громадської гігієни та утримуватися від шкідливих звичок (куріння і вживання алкоголю).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі Порядок № 260).
Пунктом 2 Розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Розділу І Порядку №260 визначено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з пунктами 1,3 Розділу XVI Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
За приписами пункту 5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються серед інших за таких випадках: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані - за місяць, у якому здійснено таке правопорушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання-за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення «зауваження», - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром.
Розмір премії зазначеній категорії військовослужбовців установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пункт 8 розділу XVI Порядку № 260).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.
Пунктом 1 постанови Кабінету міністрів України № 168 (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 217 від 07.03.2022, № 350 від 22.03.2022, № 400 від 01.04.2022, № 754 від 01.07.2022, № 793 від 07.07.2022, № 1066 від 27.09.2022, № 1146 від 08.10.2022, № 43 від 20.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
У пункті 2-1 Постанови №168 зазначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Виплата додаткової винагороди врегульована розділом XXXIV Порядку №260, згідно з пунктом 2 якого на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до пунктів 9, 10 розділу XXXIV Порядку №260 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
За приписами пункту 14 розділу XXXIV Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зокрема, які: вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Отже, підставою для невиплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за місяць, у якому здійснено порушення, згідно з наказом командирів (начальників) військових частин щодо виплати додаткової винагороди за минулий місяць, що видається до 5 числа поточного місяця, які вживали алкогольні напої (наркотичні або психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння,- за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошене наказом командира (начальника).
Судовим розглядом встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_3 за вчинення дисциплінарного правопорушення, а саме: вживання алкогольних напоїв був позбавлений виплати додаткової винагороди за грудень 2022, що підтверджується матеріалами службового розслідування.
Постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.12.2022 року у справі № 293/2154/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3655 (три тисячі шістсот п'ятдесят п'ять) гривень.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно - господарської діяльності) від 28.12.2022 №1441 за порушення вимог статей 11, 13, 16, 49, 241 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що полягає в грубому порушенні військової дисципліни, перебування в стані алкогольного сп'яніння та невиконання законних вимог командира під час проходження військової служби, що могло призвести до підриву бойової готовності в умовах воєнного стану, притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено сувору догану стрільцю-снайперу 2 аеромобільного взводу 7 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону солдату ОСОБА_3 ; позбавлено премій в повному обсязі за грудень 2022 року, а також за грудень 2022 року додаткової винагороди, вказаної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Дане дисциплінарне стягнення занесено до журналу обліку стягнень і заохочень військової частини НОМЕР_1 .
Частинами 1, 3 статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, зокрема або в умовах особливого періоду, - тягнуть за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п'ятнадцяти діб.
Слід зазначити, що в основі поведінки військовослужбовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Військової присяги. Тому, складаючи Присягу, військовий покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання військового. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння військовим проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету Збройних Сил України та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Присяга військового передбачає зобов'язання виконувати сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, накази командирів, неухильно дотримуватись Конституції і законів України.
Військовий повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет Збройних Сил України в очах громадськості.
Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а й обов'язок дотримуватись положень чинного законодавства України та Військової присяги.
В умовах, коли військові виконують особливу державну службу з оборони держави, їх обов'язки включають суворе дотримання Конституції, законів України, Військової присяги та наказів командирів. Стаття 11 Статуту внутрішньої служби ЗСУ встановлює вимоги щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та виконання міжнародних зобов'язань, що підкреслює важливість дисципліни та порядку в армії.
Факт порушення ОСОБА_3 службової дисципліни підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема матеріалами службового розслідування, постановою Черняхівського районного суду Житомирської області від 20.12.2022 року у справі №293/2154/22.
Таким чином, посилання апелянта на незаконність наказу про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та оголошення суворої догани від 28.12.2022 після його фактичної смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), колегія суддів вважає помилковим, оскільки відповідно до приписів Дисциплінарного статуту вид стягнення визначається начальником (командиром) особисто на підставі висновку службового розслідування. Для притягнення до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військової дисципліни або громадського порядку. Тобто, підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Пунктом 1 Постанови №168, зокрема, встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях або заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Так, 25.03.2022 Міністром оборони України прийнято рішення про врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, яке того ж дня Телеграмою № НР248/1298 доведено до відома, в тому числі, командирів (начальників) військових частин, установ.
Пунктом 10 вказаного рішення встановлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000,00 грн. або 30000,00 грн. не включаються, зокрема, ті військовослужбовці, які перебували у стані алкогольного (наркотичного) сп'яніння за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Окрім того, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України видано окреме доручення від 23.06.2022 №912/з/29 (далі - Доручення).
Пунктом 9 вказаного окремого Доручення визначено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. або 30000 грн. не включати військовослужбовців, які вживали алкогольні напої (наркотичні та психотропні речовини) на території військової частини як у службовий, так і позаслужбовий час, прибували на службу та/або виконували обов'язки військової служби в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення, оголошеного наказом командира (начальника).
Колегія суддів відмічає, що підставою позбавлення позивача додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 у розмірі 100000 грн. за грудень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях, є перебування позивача ОСОБА_3 в стані алкогольного сп'яніння на території Військової частини НОМЕР_1 в умовах воєнного стану, чим вчинено правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП України.
Виходячи із вищевикладеного, судова колегія вважає правильним твердження суду першої інстанції, що після встановлення факту перебування солдата ОСОБА_3 на службі у стані алкогольного сп'яніння, що є порушенням військової дисципліни, відповідачем правомірно позбавлено останнього додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 за грудень 2022 року.
З урахуванням наведеного, у відповідача були відсутні підстави для нарахування та виплати ОСОБА_3 додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану») у розмірі 100000 грн.
Отже, твердження апелянта, що, навіть, у разі, «якщо мав місце Наказ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» і Постанова суду за результатами розгляду складеного відносного такого військовослужбовця Протоколу про адміністративне правопорушення з приводу вживання ОСОБА_3 алкогольних напоїв, то з урахуванням п. 9 Окремого доручення члени його сім'ї мають законне право і підстави для отримання його остаточного грошового забезпечення, в тому числі і додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 “Питання деяких військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000, 00 грн. за весь місяць у якому військовослужбовець загинув під час захисту Батьківщини», колегія суддів вважає помилковим, з огляду не та, що смерть стрільця-снайпера 2 аеромобільного взводу 7 аеромобільної роти 3 аеромобільного батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 не пов'язана із виконанням обов'язків військової служби та не пов'язана із захистоим Батьківщини, що підтверджується витягом із наказу «Про результати спеціального розслідування за фактом смерті солдата ОСОБА_3 » №85 від 11.01.2023 (а.с. 37).
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 260).
Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими врегульована розділом ХХХ Порядку № 260.
Пунктом 1 розділу ХХХ цього Порядку визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. (пункт 2 розділу ХХХ Порядку № 260).
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок №884), військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Судовим розглядом встановлено та підверджується матеріалами справи, що Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_3 було нараховано та виплачено грошове забезпечення, у тому числі: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за особливості проходження служби та індексація грошового забезпечення, що підтверджується довідкою від 07 березня 2025 року № 1634/ФЕС/1206 про нараховане та виплачене солдату ОСОБА_3 грошового забезпечення та додаткової винагороди за період проходження служби з 14.10.2022 по 31.12.2023 у військовій частині НОМЕР_1 (в розрізі місяців з розбивкою по кожному виду грошового забезпечення, утриманнях, які проводилися, а також те, що перераховувалося на картковий рахунок) у відповідності до розрахунково-платіжних відомостей.
Як встановлено ч. 1 ст. 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до п.1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (надалі Порядок № 260) у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Згідно п.2 розділу ХХХ Порядку № 260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Виходячи із змісту зазначених норм права, до складу спадщини входять виплати, нараховані особі, але не отримані нею за життя.
Відповідно до стаття 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця: зокрема - права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
На підставі вищевикладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що членам сім'ї загиблого виплачуються та до складу спадщини входять виплати, нараховані особі, але не отримані нею за життя.
Згідно матеріалів справи наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.11.2023 №327 ОСОБА_3 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв'язку зі смертю і направлено документи до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що усі належні ОСОБА_3 виплати були здійснені під час виключення зі списків особового складу відповідно до чинного законодавства.
Так, відповідно до наказу командира військової частини від 21.11.2023 №327 виплачено ОСОБА_5 допомогу на поховання в розмірі 12945,00 грн.; виплачено надбавку за особливості проходження служби у розмірі 87,8% від посадового окладу, окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, а також надбавку за вислугу років на військовій службі у розмірі 25% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням відповідно до вимог "Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, за період з 01 по 31 грудня 2022 року. Також, наказом установлено, що грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік відповідно до вимог "Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, отримав; грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік відповідно до вимог "Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, отримав; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік в повному обсязі відповідно до вимог “Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, та наказу Міністра оборони України від 31.01.2022 №30 "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2022 рік», отримав.
На підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується з твердженням суду першої інстанції, що до складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права на перерахунок суми грошового забезпечення з нарахуванням відповідних сум.
З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, у порядку та у розмірах, встановлених Законом України, належного йому остаточного грошового забезпечення, а саме: всіх видів грошового забезпечення (заробітна плата, премії, надбавки), з урахуванням додаткової грошової винагороди (відповідно до Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану») у розмірі 100 000, 00 грн., а саме: за грудень 2022 року, індексації грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за грудень 2022 року; а також зобов?язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, в повному обсязі суму остаточного грошового забезпечення: всіх видів грошового забезпечення (заробітна плата, премії, надбавки), в тому числі, суму додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях, на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі 100 000, 00 грн., а саме: за грудень 2022 року; індексацію грошового забезпечення загиблого військовослужбовця за грудень 2022 року.
Щодо позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, повному обсязі суму грошової компенсації вартості за не отримане речове майно її рідним батьком - ОСОБА_3 , під час проходження ним військової служби з 14.10.2022 по 22.11.2023, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023, судова колегія зазначає наступне.
Згідно із пунктом 2 розділу 30 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
У разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18 зазначив, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування у п. 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Однак, грошова компенсація вартості за неотримане речове майно не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а її виплата здійснюється особі, звільненій з військової служби. Грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, - не є щомісячним чи одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
За змістом ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у зв'язку із особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, в якості гарантій соціального і правового захисту військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 9-1 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
Однак, дана компенсація не входить до складу грошового забезпечення та до виплат, які б належали військовослужбовцю при звільненні, та носить одноразовий характер.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ, тощо).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що компенсація за речове майно не є складовою грошового забезпечення, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у ненарахуванні і невиплаті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, грошової компенсації вартості за не отримане речове майно її рідним батьком - ОСОБА_3 , під час проходження ним військової служби з 14.10.2022 по 22.11.2023 відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023 та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - рідній неповнолітній доньці загиблого військовослужбовця: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час захисту Батьківщини, повному обсязі суму грошової компенсації вартості за не отримане речове майно її рідним батьком - ОСОБА_3 , під час проходження ним військової служби з 14.10.2022 по 22.11.2023, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 01.01.2023 не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.
За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 по справі №520/4118/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк