28 серпня 2025 р. Справа № 480/8025/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 (головуючий суддя І інстанції: І.Г. Шевченко) у справі №480/8025/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Сумській області
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Сумській області (далі по тексту - ГУНП в Сумській області, відповідач) ОСОБА_1 в зарахуванні періодів служби в органах податкової міліції з 02.02.2001 по 26.06.2013 та з 11.09.2015 по 17.05.2017 до стажу служби в органах Національної поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки;
- зобов'язати ГУНП в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди служби з 02.02.2001 по 26.06.2013 та з 11.09.2015 по 17.05.2017 в органах податкової міліції до стажу служби в органах Національної поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, з дати зарахування до органів Національної поліції України.
- зобов'язати відповідача видати копію наказу про підтвердження вислуги років позивача.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправною відмову ГУНП в Сумській області у зарахуванні ОСОБА_1 періодів служби в органах податкової міліції з 02.02.2001 до 26.06.2013 та з 11.09.2015 до 17.05.2017 до стажу служби в органах Національної поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Зобов'язано ГУНП в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди служби з 02.02.2001 до 26.06.2013 та з 11.09.2015 до 17.05.2017 в органах податкової міліції до стажу служби в органах Національної поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, з дати зарахування до органів Національної поліції України.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Сумській області в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
ГУНП в Сумській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позову, подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення суду, яким у задоволенні вимог позивача відмовити.
В обґрунтування вимог скарги зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Наводить правове обґрунтування позиції ГУНП в Сумській області щодо зарахування до стажу в поліції вислугу років в органах державної податкової служби (у т.ч. податкова міліція) та державної фіскальної служби.
Зазначає, періоди служби позивача на відповідних посадах в податковій міліції та фіскальної служби не підлягають зарахуванню до стажу служби поліції згідно із вимог ст.78 Закону "Про Національну поліцію".
Посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені в його постановах в певних справах.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо зарахування позивачу періоду служби в органах податкової міліції до стажу служби в органах Національної поліції У країни, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, суперечить ст.78 Закону "Про Національну поліцію", який є спеціальним, та у якому прямо передбачено та чітко окреслено ті види служби, які враховуються до стажу служби поліцейських.
Крім того, посилається, що ГУНП в Сумській області діяло у порядку та спосіб визначений чинним законодавством, будь-яких протиправних дій відносно позивача не вчиняло.
Вважає, що судом першої інстанції наявним у справі доказам не надано належної оцінки, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.
Позивач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 у період з 02.02.2001 до 26.06.2013 та з 11.09.2015 до 17.05.2017 проходив службу в органах податкової міліції ГУ ДФС (ДПА) в Сумській області.
В 2013 позивача звільнено наказом ДПС України від 06.06.2013 №91-О та визначено строк безперервної служби в податковій міліції в 12 років 04 місяці та 24 дні, а у 2017 році звільнений наказом ГУ ДФС у Сумській області від 15.05.2017 №28-о та визначено строк безперервної служби в податковій міліції в 01 рік 08 місяців та 06 днів.
18.05.2017 ОСОБА_1 прийнятий на службу до Національної поліції України згідно наказу ГУНП в Сумській області від 18.05.2017 №197 о/с.
Вказані обставини підтверджуються записами трудової книжки позивача, послужним списком №0115078 та №М-086314 та наказом ГУ ДФС у Сумській області від 15.05.2017 №28-о (а.с.8-21).
27.08.2024 позивач звернувся до ГУНП в Сумській області із рапортом щодо зарахування йому періодів служби в органах податкової міліції з 02.02.2001 до 26.06.2013 та з 11.09.2015 до 17.05.2017 до загального стажу служби в органах Національної поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки тощо.
ГУНП в Сумській області листом від 04.09.2024 повідомило позивача про те, що відповідно до ст.78 Закону України «Про Національну поліцію» періоди проходження ОСОБА_1 служби в органах податкової міліції не зараховується до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової відпустки (а.с.29-30).
Позивач, не погоджуючись із відмовою ГУНП в Сумській області в зарахуванні періодів служби в органах податкової міліції до стажу служби в органах Національної поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції з того, що стаж служби позивача в органах податкової міліції прирівнюється до стажу проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з чим проходячи службу в органах податкової міліції, мав законні сподівання на врахування цього стажу при подальшому перебуванні на службі в ГУНП в Сумській області.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі по тексту - Закон № 580-VIII).
Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону № 580-VIII (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Статтею 3 Закону №580-VIII встановлено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із ч.1 ст.60 Закону №580-VIII відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Частиною 1 статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
У відповідності до ч.2 ст.78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Спір у цій справі виник у зв'язку із не зарахуванням відповідачем стажу служби позивача в органах податкової міліції до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення йому надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Судом встановлено, що позивач у період з 02.02.2001 до 26.06.2013 та з 11.09.2015 до 17.05.2017 проходив службу в органах податкової міліції ГУ ДФС (ДПА) в Сумській області.
З 18.05.2017 ОСОБА_1 прийнятий на службу до Національної поліції України згідно наказу ГУНП в Сумській області від 18.05.2017 №197 о/с.
Колегія суддів зазначає, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Згідно ст.19 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509 (далі по тексту - Закон №509) (чинний на момент вступу позивача на службу в податкову міліцію), податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних органів державної податкової служби, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Відповідно до ст.21 Закону №509 податкова міліція відповідно до покладених на неї завдань: приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення; здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання та досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до відшкодування заподіяних державі збитків; виявляє причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходів до їх усунення; забезпечує безпеку діяльності органів державної податкової служби та їх працівників, а також захист працівників від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням ними службових обов'язків; запобігає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; збирає, аналізує, узагальнює інформацію щодо порушень податкового законодавства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №509 особи начальницького складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ.
Приписи ст.26 Закону №509 передбачали, що держава гарантує правовий і соціальний захист осіб начальницького складу податкової міліції та членів їх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Законом України від 05.07.2012 №5083 "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну податкову службу в Україні" серед іншого, доповнено ПК України розділом XVIII-2 ("Податкова міліція").
Статтею 348 ПК України (у відповідній редакції) визначено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Завданнями податкової міліції є: запобігання кримінальним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення; розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері; запобігання і протидія корупції у контролюючих органах та виявлення її фактів; забезпечення безпеки діяльності працівників контролюючих органів, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків (пункт 348.2 статті 348 ПК України).
Відповідно до п.353.1 ст.353 ПК України (у відповідній редакції) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Пунктом 356.1. ст.356 ПК України (у відповідній редакції) передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України "Про міліцію" та Законом України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".
Колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що приписами ст.78 Закону №580-VIII не передбачено служби в органах податкової поліції як служба, яка зараховується до служби в поліції, проте за змістом частини першої вказаної статті у взаємозв'язку з п.3 ч.2 ст.78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
У свою чергу приписами ст.ст. 353, 356 ПК України визначено, що особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ; на них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України “Про Національну поліцію» та Законом України “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Проходження служби особами начальницького складу податкової міліції у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, передбачалося також нормою ч.1 ст.24 Закону №509-XII.
Отже, наведене вище вказує на тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції.
В контексті наведеного вище, колегія суддів зазначає, що питання наявності правових підстав для зарахування поліцейському стажу служби в органах податкової міліції до стажу служби в поліції вже досліджувалося Верховним Судом.
Так, 07.10.2020 року Верховний Суд ухвалив постанову в справі №826/16143/18 за схожих фактичних обставин справи і правового регулювання спірних відносин.
У наведеній вище постанові, проаналізувавши повноваження, завдання та функції податкової міліції та відповідних підрозділів поліції, Верховний Суд дійшов висновку, що ці органи здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції. Враховуючи зазначене, суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо тотожності правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в органах податкової міліції, вказавши, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувалися та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Верховний Суд дійшов висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України.
Така правова позиція надалі підтримана Верховним Судом у постановах від 13.08.2021 року у справі №440/1564/20, від 11.11.2021 року у справі №280/1546/21.
Отже, стаж служби позивача в податковій міліції має бути зарахований до стажу його служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Наведені вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 02.06.2022 року у справі №280/8419/20.
З огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, врахуванню у даній справі підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції вище та які є релевантними до спірних відносин у даній справі.
Також, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 року №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 31.03.2020 у справі №520/2067/19 та від 19.11.2019 у справі №520/903/19, оскільки обставини, які склалися у вказаних справах, є відмінними від правовідносин у даній справі, а тому вони не підлягають врахуванню.
Оскільки стаж служби позивача в органах податкової міліції прирівнюється до стажу проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, проходячи службу в органах податкової міліції останній мав законні сподівання на врахування цього стажу при подальшому перебуванні на службі в ГУНП в Сумській області, а тому періоди служби позивача з 02.02.2001 до 26.06.2013 та з 11.09.2015 до 17.05.2017 в органах податкової міліції мають бути йому зараховані до стажу служби в органах Національної поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, з дати зарахування до органів Національної поліції України.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо зарахуванню позивачу вказаних періодів служби в органах податкової міліції до стажу служби в органах Національної поліції України, оскільки це суперечить приписам ст.78 Закону №580-VIII, є необґрунтованими, суперечать наведеним вище висновкам суду, а також правовим позиціям Верховного Суду в подібних правовідносинах.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено (доказано) правомірність відмови позивачу у зарахуванні йому спірних періодів стажу в органах податкової міліції до стажу служби в органах Національної поліції України.
З урахуванням наведеного вище, доводи скаржника про те, що ГУНП в Сумській області діяло у порядку та спосіб визначений чинним законодавством і будь - яких протиправних дій відносно позивача не вчиняло, є необґрунтованими.
Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправною відмову ГУНП в Сумській області у зарахуванні позивачу періодів служби в органах податкової міліції з 02.02.2001 до 26.06.2013 та з 11.09.2015 до 17.05.2017 до стажу служби в органах Національної поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки та зобов'язання ГУНП в Сумській області зарахувати позивачу періоди служби з 02.02.2001 до 26.06.2013 та з 11.09.2015 до 17.05.2017 в органах податкової міліції до стажу служби в органах Національної поліції України, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки, з дати зарахування до органів Національної поліції України.
З урахуванням вимог ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, а тому не надає правової оцінку рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог. Позивачем не подано апеляційної скарги.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду у даній справі.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в частині задоволення позову без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 у справі №480/8025/24 в частині задоволення позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський