28 серпня 2025 р. Справа № 520/1831/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 24.04.25 по справі № 520/1831/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2
про скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , в якому просить суд:
- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №110-АД від 30.10.2024;
- визнати недійсним акт службового розслідування, затверджений 27.11.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, відмовлено у відкритті провадження у справі №520/1831/25 в частині позовних вимог щодо визнання недійсним акту службового розслідування, затвердженого 27.11.2024 командиром Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі №520/1831/25 в частині позовних вимог про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №110-АД від 30.10.2024.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частина НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про скасування наказу.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі №520/1831/25, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, поняття "перепризначення службового розслідування" не існує у чинному законодавстві. Вказує що суд першої інстанції не надав оцінки тому факту, що командир військової частини, видаючи наказ про перепризначення службового розслідування, вийшов за межі своїх повноважень, що суперечить ст. 19 Конституції України. Разом з тим, посилається на те, що пункт 2 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування ( наказ МОУ №608 від 21.11.2017) передбачає конкретні підстави для проведення службового розслідування, серед яких немає такої умови як "перепризначення",
Також вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки стосовно складу комісії, оскільки оскаржуваним наказом командир Військової частини НОМЕР_1 призначив комісію у складі свого заступника - майора ОСОБА_3 , заступника начальника штабу - підполковника ОСОБА_4 та начальника радіостанції польового вузла зв'язку - молодшого сержанта ОСОБА_5 і такий склад комісії не відповідає вимогам п. 3 Розділу ІІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України. Позивач стверджує, що комісія мала складатись з шести членів, двоє з яких повинні бути начальниками органу військового управління вищого рівня, один начальник відповідної служби Військової частини НОМЕР_1 , один безпосередній командир ОСОБА_1 , один представник відповідного військового нагляду, та представник ВСП у ЗСУ. Таким чином чисельність і склад комісії є такими, що не відповідають вимогам законодавства, і як наслідок є незаконним.
Крім цього, вказує що суд першої інстанції не надав мотивованої оцінки, тій обставині що п.4 Розділу ІІІ Інструкції встановлює, що спеціальне службове розслідування проводиться протягом 15 робочих днів, цим же пунктом передбачено можливість командиру який призначив спеціальне службове розслідування, продовжити строк розслідування, Однак, вказаних строків не дотримано, наказу про продовження строків, матеріали службового розслідування не містять.
Разом з цим посилається на те, що позивача не повідомлено про початок службового розслідування.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України. На час виникнення спірних правовідносин займав посаду заступника командира 2 роти спеціального призначення окремого батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2024 №77 "Про проведення службового розслідування щодо порушення порядку поводження зі зброєю" призначено службове розслідування за фактом порушення правил поводження зі зброєю заступником командира 2 роти спеціального призначення окремого батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 №110-АД "Про перепризначення проведення службового розслідування, призначеного наказом від 30.07.2024 №77", перепризначено службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2024 №77 "Про проведення службового розслідування щодо порушення порядку поводження зі зброєю".
Проведення службового розслідування доручено комісії у складі: голова комісії заступник командира військової частини майор ОСОБА_3 , члени комісії: заступник начальника штабу військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_4 , начальник радіостанції польового вузла зв'язку молодший сержант ОСОБА_5 . Наказано службове розслідування провести в термін до 28.11.2024.
Вказаним службовим розслідуванням встановлено порушення ОСОБА_1 вимог статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 21, 114 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2024 "Про результати службового розслідування за фактом порушення порядку поводження зі зброєю лейтенантом ОСОБА_1 " ОСОБА_1 оголошено догану.
Вважаючи наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 №110-АД "Про перепризначення проведення службового розслідування, призначеного наказом від 30.07.2024 №77" протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 №110-АД "Про перепризначення проведення службового розслідування, призначеного наказом від 30.07.2024 №77" жодним чином не спрямоване на відновлення попереднього становища позивача, оскільки відсутні обставини порушення його прав у межах спірних правовідносин, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів частково погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 106 Конституції України, Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 год. 24.02.2022 введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією російської федерації, який в подальшому продовжено і діє по теперішній час.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232).
Частиною 1 ст. 1 Закону №2232 визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону №2262 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами 2, 4 ст. 2 Закону №2262 передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).
Так, за приписами ст. ст. 1, 2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Органом державної військової та виконавчої влади на місцях у системі Збройних Сил України є командири (начальники) військових частин (установ, організацій), яким Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України від 24.03.1999 року №548-XIV (далі Статут), надано повноваження органу виконавчої влади в системі Міністерства оборони України.
Згідно Вступної частини Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини). Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями. Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
За положенням ст. ст. 5, 6, 8 Загальних положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Відповідальність за стан внутрішньої служби у військових частинах покладається на всіх прямих начальників, які повинні подавати допомогу підпорядкованим військовим частинам і підрозділам в організації та забезпеченні виконання вимог внутрішньої служби і систематично перевіряти її стан.
За змістом ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Відповідно до статті 16 Статуту кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Нормами статті 17 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил визначено, що на військовослужбовців під час перебування на бойовому чергуванні, у внутрішньому і гарнізонному наряді, а також під час виконання інших завдань покладаються спеціальні обов'язки. Ці обов'язки та порядок їх виконання визначаються законами і статутами Збройних Сил України, а також іншими нормативно-правовими актами, що приймаються на основі законів і статутів Збройних Сил України.
Згідно статті 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України, дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
У відповідності до ст. 5 Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України Про оборону України.
Статтею 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно статті 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Статтями 83, 86 Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів) визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 за №1503/31371 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку виконавською дисципліною є належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наказів Міністерства оборони України, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в органах військового управління або надходять для виконання до Міністерства оборони України або інших органів військового управління (військових частин).
Службове розслідування комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.
Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі:
- невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
- невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
- неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
- дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
- втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
- порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
- недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
- внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
- повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
- вчинення корупційного злочину або правопорушення, пов'язаного з корупцією;
- скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи;
- надходження повідомлення (у тому числі анонімного) щодо порушення вимог Закону України Про запобігання корупції, а наведена в ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які можуть бути перевірені.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
Тобто, перелік підстав призначення службового розслідування є не виключним і в кожному окремому випадку вирішується за внутрішнім переконанням суб'єкта призначення.
Пунктом 3 розділу ІІ Порядку передбачено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 Розділу III Порядку рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.
Порядок проведення службового розслідування врегульований нормами розділу ІІІ Порядку №608.
Згідно з пунктом 3 Розділу III Порядку службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).
Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Пунктом 5 Розділу III Порядку визначено, що службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено комісії або військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Відповідно до пункту 6 Розділу III Порядку голова комісії здійснює керівництво діяльністю комісії, має право давати письмові або усні доручення в межах проведення службового розслідування, які є обов'язковими для виконання.
У випадку відсутності голови комісії з підтверджених поважних причин його обов'язки в установленому порядку покладаються на одного з членів комісії, у разі відсутності з вищезазначених причин одного з членів комісії за відповідним клопотанням голови комісії здійснюється його заміна іншою посадовою (службовою) особою відповідно до наказу командира (начальника).
Згідно з пунктом 8 Розділу III Порядку особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Пунктом 13 Розділу III Порядку визначено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.
Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
Згідно з п. 14 Розділу III Порядку перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається (п. 15 розділу ІІІ Порядку).
Щодо доводів позивача, стосовно того, що склад комісії не відповідає вимогам п. 3 Розділу ІІІ Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, колегія суддів вважає помилковими, оскільки наказ командира військової частини НОМЕР_1 №110-АД від 30.10.2024 складений відповідно до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №1503/31371, а тому не підлягають застосуванню вимоги Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України.
Доводи апелянта стосовно строку розгляду службового розслідування спростовуються наведеними вище висновками суду, а саме Пунктом 13 Розділу III Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначено, що службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць, тобто загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців, а не 15 робочих днів як зазначає позивач в апеляційній скарзі.
З матеріалів справи вбачається, що службове розслідування перепризначено наказом командира військової частини НОМЕР_1 30.10.2024, завершено службове розслідування 27.11.2024, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 "Про результати службового розслідування за фактом порушення порядку поводження зі зброєю лейтенантом ОСОБА_1 ", враховуючи зазначене, колегія суддів вважає що військовою частиной НОМЕР_1 дотримано строків розгляду службового розслідування відповідно до Пункту 13 Розділу III Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України.
Водночас, колегія суддів вказує, що процедурні порушення під час проведення службового розслідування не можуть бути єдиною підставою для скасування спірного наказу, даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № 826/16420/18.
Крім цього, як встановлено судовим розглядом, 30.07.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 №77 "Про проведення службового розслідування щодо порушення порядку поводження зі зброєю" призначено службове розслідування за фактом порушення правил поводження зі зброєю заступником командира 2 роти спеціального призначення окремого батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 лейтенантом ОСОБА_1 .
Оскаржуваним наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 №110-АД перепризначено службове розслідування, призначене наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.07.2024 №77 "Про проведення службового розслідування щодо порушення порядку поводження зі зброєю".
Колегія суддів зазначає, що вищенаведеними нормами законодавства передбачене призначення службового розслідування та продовження строків проведення службового розслідування.
Разом із тим, сам факт видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 №110-АД не є таким, що підтверджує порушення прав, свобод та законних інтересів позивача та не створює для нього будь-яких негативних наслідків.
Оскаржуваним наказом оцінка дій позивача по суті не надавалася, позивач не притягувався до відповідальності тощо, воно є проміжними та не створює для позивача юридичних наслідків. Метою проведення службового розслідування є визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку.
У постанові Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №320/34767/23 зазначено, що оскарженню у судовому порядку підлягають рішення, прийнятті за результатами розгляду службового розслідування. Наказ про призначення службового розслідування не є індивідуальним актом, що порушує права та інтереси позивача, відповідно оскарження такого не може бути самостійною підставою позову.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що правова позиція Верховного Суду у зазначеній справі стосується службового розслідування в органах прокуратури, однак підлягає застосуванню за аналогією права до спірних правовідносин у сфері проходження військової служби, оскільки правова природа наказу про призначення службового розслідування та механізм його реалізації, є тотожними незалежно від того, який орган його видає.
Таким чином, наказ про призначення службового розслідування у Збройних Силах України так само не може бути самостійним предметом судового оскарження, а доводи позивача щодо його неправомірності підлягають оцінці лише у контексті перевірки правомірності остаточного рішення, прийнятого за результатами службового розслідування
Саме рішення, прийняте за результатами службового розслідування, тягне для позивача настання негативних наслідків у вигляді порушення прав, свобод та інтересів, а тому саме таке рішення може бути оскарженне до суду у визначеному законом випадку.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскарження наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.10.2024 №110-АД "Про перепризначення проведення службового розслідування, призначеного наказом від 30.07.2024 №77" жодним чином не спрямоване на відновлення попереднього становища позивача, оскільки відсутні обставини порушення його прав у межах спірних правовідносин.
З метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.
Водночас обов'язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
З огляду на те, що наказ про призначення службового розслідування не створює безпосередньо для позивача жодних юридичних прав та/чи обов'язків спір щодо його оскарження не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі.
За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що поняття "спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в ширшому значенні, тобто воно стосується як спорів, що не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Положення ст. 319 КАС України свідчать про те, що якщо обставини, передбачені ст.ст. 238, 240 КАС України виникли на стадії апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження по справі, крім випадків, передбачених ч.2 ст. 319 КАС України, яка в даному випадку, не застосовуються.
Керуючись ст. ст.238, 240, 319 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2025 по справі № 520/1831/25 - скасувати.
Провадження у справі №520/1831/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про скасування наказу - закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський