28 серпня 2025 року справа №360/378/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 360/378/25 (головуючий І інстанції Секірська А.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
25.02.2025 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 січня 2025 року про відмову у видачі довідки ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; зобов'язати прийняти рішення Управлінню соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації про взяття ОСОБА_1 на облік як тимчасово переміщену особу з 08.10.2014 включити до реєстру внутрішньо переміщених осіб та видати довідку про підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи з 08.10.2014.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у зв'язку з одруженням, зареєструвався за адресою своєї дружини,- ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .
07.07.2012 був призначений на посаду заступника начальника СКР Артемівського районного відділу Луганського міського управління ГУМВС України в Луганській області, яке було розташоване в місті Луганськ, де і працював до 18 травня 2014 року.
01.08.2012 фактично переїхав до м. Луганськ, уклавши договір найму нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , із власником квартири - ОСОБА_3 , строком на два роки, з можливою пролонгацією.
18 травня 2014 року, у зв'язку з тим, що Головне управління МВС в Луганській області передислокувалось до міста Старобільськ, Луганський області, у зв'язку із військовою агресією рф проти України, позивач змушений виїхати з міста Луганськ, який, в подальшому був окупований.
З кінця травня 2014 року по 24.02.2022 позивач мешкав за адресою АДРЕСА_1 , та на початку повномасштабного вторгнення рф на територію України був вимушено переселений до м. Біла Церква, Київської області, та в 2023 році був переселений до Оболонського району міста Києва, де і мешкає до теперішнього часу.
На підставі того, що позивач має право на виплату компенсації, на підставі Постанови КМУ від 18 квітня 2018 р. № 280 “Питання забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України», позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Щастинської районної Державної адміністрації із заявою про постановку на облік як внутрішньо переміщену особу з 14 квітня 2014 року та внесенння відповідних відомостей до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
07.01.2025 від адресата надійшла відповідь про те, що у нього відсутні правові підстави (порядок та механізм) задоволення заяви.
Також у відповіді зазначено, що наразі відсутній механізм задоволення такої заяви та взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи з подальшим внесенням відповідних відомостей до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, оскільки внесення відомостей про фактичне місце проживання внутрішньо переміщеної особи до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відповідно до вимог нормативно-правових актів, що мали місце станом на 22.11.2014, віднесено до виключної компетенції територіального підрозділу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції).
Відповіддю запропоновано звернутися до відповідного органу соціального захисту населення за місцем фактичного мешкання (окрім звернення в електронному форматі за місцем реєстрації, яке знаходиться в районі проведення воєнних (бойових) дій та перебуває в тимчасовій окупації), де він перебуваєте на обліку як внутрішньо переміщена особа, із відповідною заявою.
15.01.2025 позивач звернувся до Управління соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві Державної адміністрації із заявою про внесення до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб з 08.10.2014 та видачі довідки.
27.01.2025 від адресата отримав відмову, в якій зазначено, що підстав для внесення інформації до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб та видачі Управлінням соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації довідки внутрішньо переміщеної особи з 08.10.2014 немає, оскільки позивач фактично не проживає в Оболонському районі міста Києва саме з 08.10.2014.
З відмовою щодо внесення інформації до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб та видачі управлінням соціальної та ветеранської політики Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації довідки внутрішньо переміщеної особи з 08.10.2014, позивач не згоден оскільки останній фактично не проживав в Оболонському районі міста Києва саме з 08.10.2014, а перебуває у відповідача на обліку з 31.08.2023, обґрунтовано переконаний, що саме відповідач повинен внести зазначені відомості відносно позивача до Єдиної інформаційної бази даних ВПО та видати довідку про це.
Позивач вважає, що він є внутрішньо переміщеною особою, на якого розповсюджується дія Закону № 1706-VII, але йому було протиправно відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що змушує його звернутись до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 360/378/25 у задоволенні позову - відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги наведені доводи, які за суттю та змістом відтворюють позовну заяву. Також, в апеляційній скарзі зазначено, що на переконливу думку позивача, суд першої інстанції помилково зазначив що вимоги щодо зобов'язання відповідача видати довідку про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи з 08.10.2014 суперечать нормам Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та є необґрунтованими.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має зареєстроване місце проживання з 15.07.2009: АДРЕСА_1 , що підтверджено копіями паспорта громадянина України, картки платника податків.
Позивач має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 від 17.08.2016.
01.08.2012 позивач уклав договір найму нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_2 , із власником квартири - ОСОБА_3 , строком на два роки, з можливою пролонгацією, де мешкав до травня 2014 року.
Відповідно до довідки про проходження служби в органах внутрішніх справ, виданої Ліквідаційною комісією ГУМВС України у Луганській області від 11.09.2024 № 7682ЛК, ОСОБА_1 :
в період з 07.07.2012 по 15.07.2014 проходив службу в Артемівському районному відділі Луганського міського управління ГУМВС України у Луганській області;
в період з 15.07.2014 по 24.12.2024 продовжив службу в Новоайдарському районному відділі ГУМВС України у Луганській області;
в період з 24.12.2014 по 17.02.2015 проходив службу в Станично-Луганському районному відділі ГУМВС України в Луганській області.
Відповідно до інформації з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб позивач в період з 31.07.2022 по 31.08.2023 перебував на обліку, як внутрішньо переміщена особа в управлінні соціального захисту населення міста Біла Церква Київської області.
Згідно із довідкою від 31.08.2023 № 3005-7001875167 позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особу за адресою АДРЕСА_3 .
15.01.2025 позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Оболонського району м. Києва із заявою, в якій просив взяти його на облік у якості внутрішньо переміщеної особи з 08.10.2014.
Листом від 27.01.2025 № 15-25/601 відповідач повідомив позивачу, що у зв'язку з тим, що позивач з квітня 2014 року по 24.02.2022 мешкав за адресою реєстрації у смт. Новоайдар, підстав для внесення інформації до Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб та видачі довідки внутрішньо переміщеної особи з 08.10.2014 немає, оскільки позивач не проживає фактично в Оболонському районі м. Києві з 08.10.2014.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до преамбули Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII, цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Частиною першою статті 1 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1706-VII, адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
Частинами першою-четвертою статті 4 Закону № 1706-VII визначено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну. Заява подається внутрішньо переміщеною особою, у тому числі неповнолітніми дітьми, особисто, а малолітніми дітьми, недієздатними особами або особами, дієздатність яких обмежено, - через законного представника (далі - заявник). Заява підписується заявником або особою, зазначеною в абзацах другому - четвертому цієї частини, яка дає згоду на обробку, використання, зберігання його персональних даних та персональних даних особи, від імені якої подається заява.
Відповідно статті 4(1) Закону № 1706-VII Єдина інформаційна база даних про внутрішньо переміщених осіб створюється з метою обліку таких осіб. Порядок створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб визначається Кабінетом Міністрів України. Центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім'ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну, є відповідальним за забезпечення формування та ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до п. 1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (далі Порядок № 509), цей Порядок регулює механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка). Довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п. 6 Порядку № 509 у день подання заяви про взяття на облік, крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 4 цього Порядку, безоплатно видається довідка за формою згідно з додатком 2, яка роздруковується на аркуші формату А4, підписується посадовою особою уповноваженого органу та скріплюється печаткою такого органу.
Аналізуючи положення вищевказаного законодавства, суд частково погоджується з позицією відповідача, що довідка про взяття на облік ВПО видається в день надання заяви особою, яка має намір її отримати.
Проте положення Закону № 1706-VII вказують, що особа стає внутрішньо переміщеною через низку обставин, які примусили цю особу залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру; довідка про взяття на облік лише підтверджує цей факт.
В розумінні частини першої статті 1 Закону № 1706-VII позивач не є внутрішньо переміщеною особою з квітня 2014 року, оскільки з 2009 року мав зареєстроване місце проживання, а з травня 2014 року по 24.02.2022 - був зареєстрований та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , зазначений населений пункт у цей період перебував під контролем української влади та не входив до переліку населених пунктів, тимчасово окупованих чи таких, де ведуться бойові дії.
Згідно із Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р.за № 1668/39004, Новоайдарська селищна територіальна громада тимчасово окупована РФ з 24.02.2022.
Крім того, чинне законодавство визначає, що факт внутрішнього переміщення засвідчується виключно з моменту звернення особи за взяттям на облік ВПО та отримання відповідної довідки.
Відповідно, вимоги щодо зобов'язання відповідача видати довідку про взяття на облік позивача як внутрішньо переміщеної особи з 08.10.2014 суперечать нормам Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та є необґрунтованими.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача були правомірними та відповідали вимогам чинного законодавства.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 360/378/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі № 360/378/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 28 серпня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Геращенко