28 серпня 2025 року справа №360/358/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача - Пупиніна Олександра Миколайовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 360/358/25 (головуючий І інстанції Кисіль С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якої до суду звернувся адвокат Пунинін Олександр Миколайович (далі - представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якому після уточнення позовних вимог просив: визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у перерахунку пенсії ГУ ПФУ в Донецькій області від 15 січня 2025 року про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 о/р НОМЕР_1 РНОКПП НОМЕР_2 ; зобов'язати ГУ ПФУ в Донецькій області перевести позивача з 14 липня 2024 року з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на підставі статті 37 Закону України від 16 грудня1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу», у розмірі 70 % заробітку померлого годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , визначених у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на липень 2024 року та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 місяців календарних місяців роботи перед звільненням на пенсію) на ім'я ОСОБА_2 , оформлених Луганською обласною державною адміністрацією, та здійснити перерахунок з 14 липня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є пенсіонером, отримує пенсію за віком, призначену згідно з Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер року чоловік позивача - ОСОБА_2 , який на день смерті перебував на державній службі, працював в Управлінні культури, національностей, релігій та туризму Луганської обласної державної адміністрації на посаді заступника начальника управління - начальника відділу у справах національностей та релігій, був державним службовцем 3 рангу, станом на 13 липня 2024 року мав стаж державної служби - 41 рік 07 місяців 1 день.
З померлим чоловіком позивач проживали постійно разом однією сім'єю, вели спільне господарство, з 2014 року позивач з померлим чоловіком стали внутрішньо-переміщеними особами та мешкали разом спочатку в м. Сєвєродонецьк Луганської області, з 2022 року в м. Львів, з 2023 в м. Києві.
Оскільки померлий чоловік позивача працював та мав можливість надавати матеріальну допомогу позивачу (відповідно до частини другої статті 75 Сімейного кодексу України), а розмір пенсійної виплати позивача складає 8031,92 грн, з урахуванням необхідності найма житла як внутрішньо-переміщені особи, задоволення фізичних потреб (їжі, одягу, ліки тощо), то позивач перебувала на утриманні померлого чоловіка, та його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування позивача.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області 19 грудня 2024 року з заявами про переведення позивача з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 70 %суми заробітної плати померлого годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу».
До заяв було додані копії довідок Луганської обласної державної адміністрації: довідку від 07 серпня 2024 року № 01-2.1/704 про те, що померлий чоловік позивача, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно працював на державній службі та мав стаж державної служби - 41 рік 07 місяців 1 день, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на липень 2024 року та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 місяців календарних місяців роботи перед звільненням на пенсію) на ім'я померлого чоловіка позивача - ОСОБА_2 .
Листом від 02 січня 2025 року № 67-10176/К-02/8-1200/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомила позивача, що призначення, відновлення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Під час звернення внутрішньо переміщеної особи із заявою про призначення, відновлення чи продовження виплати пенсії та документом, що посвідчує особу, територіальні органи Пенсійного фонду України ідентифікують особу заявника, фіксують місце і час її звернення, порівнюють отримані дані з даними, що обробляються в базах даних Пенсійного фонду України, з урахуванням даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб у порядку, який затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики, та рекомендовано особисто з'явитися до органів Пенсійного фонду із заявою про переведення виплати пенсії за місцем фактичного проживання.
09 січня 2025 року позивач особисто звернувся до відділу обслуговування громадян № 11 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про переведення позивача з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 70 % суми заробітної плати померлого годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу». При зверненні позивачем було пред'явлено оригінали документів та довідки Луганської обласної державної адміністрації: довідку від 07 серпня 2024 року № 01-2.1/704 про те, що померлий чоловік позивача, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно працював на державній службі та мав стаж державної служби - 41 рік 07 місяців 1 день, довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на липень 2024 року та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 місяців календарних місяців роботи перед звільненням на пенсію) на ім'я померлого чоловіка позивача - ОСОБА_2 .
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 10 лютого 2025 року № 1200-0202-8/3713 було повідомлено, що заяву позивача від 09 січня 2025 року про переведення з одного виду пенсії на інший, подану до відділу обслуговування громадян № 11 (сервісного центру) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, було розглянуто за принципом екстериторіальності та ГУ ПФУ в Донецькій області винесено рішення від 15 січня 2025 року № 909190823679 про відмову в переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України “Про державну службу», яке було надіслано позивачу.
З посиланням на положення статі 96 Конституції України, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу», статтю 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII “Про державну службу», позивач вважає, що оскаржуване рішення протиправним, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 360/358/25 у задоволенні позову - відмовлено.
Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги наведені доводи, які за суттю та змістом відтворюють позовну заяву. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 01 жовтня 2017 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір якої складає 8909,43 грн, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 , протоколом про призначення пенсії від 08 вересня 2018 року, протоколом про перерахунок пенсії станом на 01 березня 2025 року.
З 30 грудня 1978 року позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб (повторно) серії НОМЕР_4 від 05 листопада 2021 року, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Алчевського міського управління юстиції у Луганській області, актовий запис 1507.
ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Луганській області та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», розмір якої складав 14476,94 грн, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії станом на 01 квітня 2024 року.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 15 липня 2024 року, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 11541, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: м. Київ.
Станом на день смерті ОСОБА_2 фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , разом із ним проживала його дружина - ОСОБА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 травня 2023 року № 3004-5002770916 та № 3004-5002770961, довідкою Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації.
19 грудня 2024 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Луганській області із заявою, в якій просила перевести її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника - чоловіка ОСОБА_2 у розмірі 70 % суми заробітної плати померлого годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Листом від 02 січня 2025 року № 67-10176/К-02/8-1200/25 ГУ ПФУ в Луганській області повідомило позивачу, що частиною третьою статті 45 Закону України від 09 листопада 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Згідно з пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 зі змінами (далі - Порядок 22-1), заява про переведення з одного виду пенсії на інший (додаток 1 до зазначеного порядку) подається заявником до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України, або може подаватись разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Враховуючи зазначене, із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший ОСОБА_1 необхідно звернутися до органів Пенсійного фонду України у способи, передбачені пунктом 1.1 Порядку 22-1. Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 19 травня 2023 року № 3004-5002770916, виданою управлінням соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації України, адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 . Враховуючи зазначене, необхідно звернутися до органів Пенсійного фонду із заявою про переведення виплати пенсії за новим місцем фактичного проживання.
09 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший з пенсії за віком за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно з Законом України “Про державну службу», зареєстрованою 09 січня 2025 року за № 493 додавши до неї зазначені в розписці-повідомленні документи.
Заява позивача за принципом екстериторіальності була розподілена для розгляду до ГУ ПФУ в Донецькій області.
Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 15 січня 2025 року про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 о/р НОМЕР_1 РНОКПП НОМЕР_2 позивачу відмовлено в переведенні на пенсію у зв'язку з втратою годувальника за Законом України “Про державну службу», оскільки даний від пенсії не передбачений законом.
В обґрунтування оскаржуваного рішення зазначено наступне.
З 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ “Про державну службу», згідно зі статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування».
Прикінцевими положеннями Закону України “Про державну службу» збережено право на призначення пенсії відповідно статті 37 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ “Про державну службу» державним службовцям, які на день набрання чинності Законом:
- мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби визначених ст. 25 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.
- займають посади державної служби та мають не менше як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорійних посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ “Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців.
Не погодившись із указаним рішенням позивач звернулась до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України “Про недержавне пенсійне забезпечення», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права на пенсію та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (частини друга статті 5 цього Закону).
Згідно зі статтею 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Положеннями частини першої статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 % пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 % пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Відповідно до статті 90 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), який набув чинності 01 травня 2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з пунктом 2 Розділу ХІ Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723-XI “Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 % суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 % заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно з пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 37 Закону № 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 % суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 %. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Судом установлено, що чоловік позивача ОСОБА_2 станом на час смерті отримував пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.
Чоловік позивача ОСОБА_2 мав право на пенсію за Законом № 3723-ХІІ і за Законом № 1058-IV, але обрав пенсію за віком на загальних умовах відповідно до Закону № 1058-IV та продовжував працювати на державній службі до смерті.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позиції позивачки стосовно можливості отримання нею пенсії по втраті годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, яку він не отримував за життя.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 липня 2018 року у справі № 636/2100/16-а, зокрема, судом зазначено, що пенсії у зв'язку з втратою годувальника призначаються із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті (заробітну плату, чи пенсію).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги щодо переведення позивача з 14 липня 2024 року з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом № 1058-IV, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на підставі статті 37 № 3723-ХІІ, у розмірі 70% заробітку померлого годувальника - чоловіка ОСОБА_2 , визначених у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) станом на липень 2024 року та довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 місяців календарних місяців роботи перед звільненням на пенсію) на ім'я ОСОБА_2 , оформлених Луганською обласною державною адміністрацією, та здійснення перерахунок з 14 липня 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача - Пупиніна Олександра Миколайовича на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 360/358/25 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2025 року у справі № 360/358/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 28 серпня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Геращенко