27 серпня 2025 року справа №200/2446/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 р. у справі № 200/2446/25 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просила:
- визнати протиправними дій щодо відмови у виплаті згідно ч. 1 ст. 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії у розмірі 267146,54 гривень, що підлягала виплаті при житті померлому чоловіку ОСОБА_2 , пенсіонеру за вислугою років МВС;
- зобов'язати нарахувати та виплатити в порядку ч. 1 ст. 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсію у розмірі 267146,54 гривень, що підлягала виплаті при житті померлому чоловіку ОСОБА_2 , пенсіонеру за вислугою років МВС.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року позов задоволено, а саме суд:
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті згідно з ч. 1 ст. 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсії у розмірі 267146,54 гривень, що підлягала виплаті при житті померлому чоловіку ОСОБА_2 , пенсіонеру за вислугою років МВС.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в порядку ч. 1 ст. 61 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пенсію у розмірі 267146 (двісті шістдесят сім тисяч сто сорок шість) гривень 54 копійки, що підлягала виплаті при житті померлому чоловіку ОСОБА_2 , пенсіонеру за вислугою років МВС.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 2137 (дві тисячі сто тридцять сім) гривень 17 копійок.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначено, зокрема, що, як вбачається із матеріалів позовної заяви і не заперечується Позивачем, померлий перебував на обліку в Головному управлінні як отримувач пенсії по інвалідності, відповідно до Закону № 2262.
Закон № 2262 є спеціальним законом, який регулює та визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Таким чином, спірні правовідносини регулюються саме Законом № 2262.
Виплата недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера здійснюється в порядку, встановленому статтею 61 Закону № 2262.
Статтею 61 Закону № 2262 визначено, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
За приписами частини 3 цієї статті, зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
Відповідно до п.4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону № 2262, затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (далі - Порядок № 3-1) заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Згідно із пунктом 4 вказаного Порядку, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначаються пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.
Шестимісячний строк, встановлений статтею 61 Закону № 2262, є пресічним, тобто у разі звернення після означеного терміну виплата недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера не здійснюється.
Позивач перебуває як отримувач пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка, ОСОБА_2 відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» .
ОСОБА_2 перебував як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262. Пенсійна справа була закрита 23 вересня 2024 року з причини смерті пенсіонера ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так скаржник зазначає, що до спливу шести місяців з дати смерті пенсіонера недоотриману ним пенсію може отримати член сім'ї померлого, проживання якого разом з померлим пенсіонером на день його смерті підтверджено усіма наданими документами.
Листом Головного управління від 03 січня 2025 року № 0500-0203-8/679 було повідомлено у відмові виплати недоодержаної пенсії гр. ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою згідно із паспортом громадянина України від 28.07.1997 (серія НОМЕР_2 ): АДРЕСА_1 ) за померлого чоловіка гр. ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою згідно електронної пенсійної справи: АДРЕСА_2 ) у зв'язку із різними адресами проживання на день його смерті.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Чоловік позивача ОСОБА_2 був також зареєстрований за вищевказаною адресою.
Реєстрація позивача і її чоловіка за вказаною адресою підтверджена також довідками № 28990 від серпня 2018 року, № 41519 від 12 вересня 2024 року та № 6619 від 04 березня 2025 року.
ОСОБА_2 значився на пенсійному обліку відповідача та мав право на пенсію за вислугу років, про що відповідач зазначив у відзиві.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданого управлінням реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради 11.09.2024 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Краматорську Донецької області.
З зазначених підстав позивач в жовтні 2024 року перевелася з пенсії за віком на пенсію у разі втрати годувальника згідно з Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, що підтверджується відповідачем.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.05.2023 у справі № 200/768/23 позов ОСОБА_2 задоволений частково: визнано протиправними та скасовано рішення № 31757 ГУПФУ в Донецькій області від 06.02.2023 про відмову в перерахунку пенсії на підставі довідки ДУ “ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-174 від 23.01.2023 про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 “Про грошове забезпечення поліцейських НП»; зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії за вислугу років з 01.12.2019, на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням довідки ДУ “ТМО МВС України по Донецькій області» № 33/25-174 від 23.01.2023, про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року, згідно постанови КМУ “Про грошове забезпечення поліцейських НП» від 11.11.2015 № 988 та наказу МВС України № 260 від 06.04.2016; в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
У результаті перерахунку пенсії у ГУ ПФУ в Донецькій області виникла перед ОСОБА_2 заборгованість по невиплаченій з 01.12.2019 по 31.08.2023 пенсії в загальній сумі 255 146,54 гривень.
Також рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 200/5774/23: визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 з 01.09.2023 доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000 гривень; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 01.09.2023 доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» у розмірі 2000 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення суду ГУ ПФУ в Донецькій області відновило виплату щомісячної доплати з 01.03.2024, однак виниклу заборгованість по невиплаченій частині пенсії в розмірі 12000,00 гривень не виплатило.
25.11.2024 та 30.11.2024 позивач засобами “Укрпошти» звернулася з заявами до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з проханням виплатити її недоотриману при житті суму заборгованості з пенсії померлого чоловіка ОСОБА_2 , яка не була виплачена покійному при житті в розмірі 267146,54 гривень.
Відповідач листом від 25.12.2024 відмовився виплатити позивачу суму заборгованості з пенсії її померлого чоловіка, запропонувавши звернутися до сервісного центру ПФУ.
Крім того, листом від 03.01.2025 управління повідомило позивача, що підстав для отримання недоотриманої при житті померлим чоловіком пенсії немає, оскільки в електронній пенсійній справі зазначена інша адреса ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_2 .
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Так, відповідно до частини 1 цієї статті, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення" - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до частини 2 статті 45 зазначеного Закону пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Статтею 52 Закону № 1058-IV встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
На підставі статті 91 Закону України “Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами 2 та 3 статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Порядок подання відповідною особою заяви про виплату недоодержаної пенсії, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до приписів пункту 3 розділу І Порядку № 3-1 заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (додаток 4 до цього Порядку), подається заявником до органу, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 9 розділу ІІ Порядку № 3-1 до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера додаються такі документи: 1) свідоцтво про смерть пенсіонера; 2) документи, що підтверджують належність членів сім'ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника; 3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім'ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).
Згідно частини 1 статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтями 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Відповідно до частини 1 статті 1227 Цивільного кодексу України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Так, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного осіб, для яких спільно з отримувачем цих сум, які є доходом сім'ї.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 липня 2025 року справа № 420/24177/21,
У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 200/10269/19-а, обставини якої схожі зі справою, що розглядається, сформульовано висновок: « у разі переходу до членів сім'ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім'ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя».
Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім'ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч. 1 ст. 52 Закону № 1058-IV та ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (ч. 2 ст. 52 Закону № 1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб'єктом владних повноважень рішення з цього питання.
Такий підхід до визначення правової природи спірних правовідносин відповідає і висновкам Верховного Суду, викладеним у поставах від 04.12.2024 у справі №120/8398/24, від 11.04.2024 у справі №160/26335/23, від 06.04.2022 у справі №200/10136/20, від 11 березня 2025 року у справі № 420/28399/23
Щодо посилання скаржника, як на підставу для відмови у задоволені заяві, на різну адресу проживання на день смерті померлого чоловіка та позивача, колегія суддів зазначає, що відповідно до паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Чоловік позивача був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Реєстрація позивача і її чоловіка за вказаною адресою підтверджена також довідками № 28990 від серпня 2018 року, № 41519 від 12 вересня 2024 року та № 6619 від 04 березня 2025 року. Отже, позивач та померлий чоловік відповідно до паспортних даних зареєстровані та проживали за однією адресою.
Отже, суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, у разі звернення за ними не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною 1 статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 р. у справі № 200/2446/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст складений та підписаний колегією суддів 27 серпня 2025 року.
Головуючий суддя Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
А.В. Гайдар