28 серпня 2025 року справа №360/43/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року (головуючий суддя в 1 інстанції - Чернявська Т.І., повний текст складено 21 березня 2025 року) у справі № 360/43/25за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування наказу, -
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах адвокатом Гамовим Владиславом Володимировичем, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 14 січня 2025 року б/н, просить:
визнати протиправним та скасувати наказ від 09 грудня 2024 року № 8474-АГ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», винесений в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ), щодо притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладання на нього дисциплінарного стягнення «зауваження».
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, у зв'язку з тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права та порушенні норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач, не провівши службового розслідування, опитування позивача, прийняв рішення про притягнення його до дисціплінарної відповідальності, що порушує його права та свободи, в тому числі право на захист.
Вказано, що до відповідальності за частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення можуть притягуватись особи за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади у групі осіб, або особою яку було притягнуто до відповідальності за частиною 1 вказаної статті.
З наведеного позивача робить висновок, що “спроба» - це активні дії, спрямовані на досягнення певної мети. Перетинання чи спробу перетинання державного кордону України відповідно до наданих стороною обвинувачення матеріалів позивач, не здійснював, а отже, в діях позивача, відсутній склад такого адміністративного правопорушення як спроба незаконного перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України
Представники сторін в судове засідання не викликались, про розгляд справи повідомлявся судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій, з 24 липня 2020 року по теперішній час проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військовій частині НОМЕР_1 ) на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника першої групи повітряної розвідки (старшого оператора безпілотних авіаційних комплексів) другого відділення повітряної розвідки прикордонної застави повітряної розвідки та корегування третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів (військове звання - головний сержант) та у період з 18 листопада 2024 року по 04 грудня 2024 року перебував у частині щорічної основної відпустки за 2024 рік
Відповідно до пояснень старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативного розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_2 ) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону, старшого лейтенанта ОСОБА_2 , складених 27 листопада 2024 року на ім'я голови Хустського районного суду Закарпатської області, 27 листопада 2024 року близько 17 год. 50 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з офіцером прикордонного оперативно-розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_2 ) в межах контрольованого прикордонного району (територія Вишківської територіальної громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 151 прикордонного знаку виявлено та затримано громадян України, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які здійснили спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон у складі групи осіб. В ході проведення перевірочних заходів було встановлено, що особи не змогли пояснити чітку мету прибуття в контрольований прикордонний район та в подальшому зізналися, що мали намір незаконно перетнути державний кордон з України в Румунію у зв'язку з ухиленням від мобілізації та пошуком кращих умов життя. Крім того, довідково було встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем Державної прикордонної служби України: старший сержант, ІПС 1 категорії - начальник групи прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_4 прикордонного загону, перебуває у черговій щорічній відпустці з 18 листопада по 03 грудня. В подальшому на зазначених осіб складено протоколи про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 204-1 КУпАП та поміщено в СП « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
28 листопада 2024 року старшим офіцером (старшим оперуповноваженим) прикордонного оперативного розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_2 ) головного оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 , старшим лейтенантом ОСОБА_2 , відносно позивача, ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 023884.
Згідно з зазначеним протоколом ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, а саме 27 листопада 2024 року близько 17 год. 50 хв. прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з офіцером прикордонного оперативно-розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_2 ) в межах контрольованого прикордонного району на околиці н.п. Велятино (територія Вишківської територіальної громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 151 прикордонного знаку було виявлено та затримано громадянина ОСОБА_1 , який спільно з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон України, в складі групи осіб. Своїми діями громадянин України ОСОБА_1 порушив вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 204-1 КУпАП.
Від надання письмових пояснень та підпису протоколу про адміністративне правопорушення позивач відмовився у присутності двох свідків, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2024 року серії ЗхРУ № 023884.
Листом від 29 листопада 2024 року за № 02.1/15711-24-Вих ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі статті 15 КУпАП надіслав відповідачу для подальшого розгляду справу про адміністративне правопорушення відносно військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (зареєстровано у Військовій частині 04 грудня 2024 року за вх. № 15951-24-Вх).
В матеріалах справи про адміністративне правопорушення відносно позивача міститься:
протокол про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2024 року серії ЗхРУ № 023884;
протокол про адміністративне затримання від 27 листопада 2024 року;
протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 27 листопада 2024 року;
пояснення старшого офіцера (старшого оперуповноваженого) прикордонного оперативного розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_2 ) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону, старшого лейтенанта ОСОБА_2 , складені 27 листопада 2024 року на ім'я голови Хустського районного суду Закарпатської області;
довідка про результати затримання 3-х громадян України на ділянці впс « ІНФОРМАЦІЯ_6 », складена старшим офіцером (старшим оперуповноваженим) прикордонного оперативного розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_2 ) головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону, старшим лейтенантом ОСОБА_8 .
Зі змісту наказу в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) від 09 грудня 2024 року № 8474-АГ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» встановлено, що на адресу ІНФОРМАЦІЯ_7 надійшов лист начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29 листопада 2024 року № 02.1/15711-24-Вих), зі змісту якого стало відомо, що відносно інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника першої групи повітряної розвідки (старшого оператора безпілотних авіаційних комплексів) другого відділення повітряної розвідки прикордонної застави повітряної розвідки та корегування третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів головного сержанта ОСОБА_1 оформлено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 023884, передбачене частиною першою статті 204-1 КУпАП від 28 листопада 2024 року, згідно з яким 27 листопада 2024 року головний сержант ОСОБА_9 , перебуваючи у частині щорічної основної відпустки, здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону із України в Румунію поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.
З метою запобігання виникненню подібних випадків у майбутньому та притягнення винного військовослужбовця до відповідальності, керуючись статями 45, 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статтею 15 КУпАП, наказано за неналежне виконання вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, що виразилось у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 204-1 КУпАП, інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника першої групи повітряної розвідки (старшого оператора безпілотних авіаційних комплексів) другого відділення повітряної розвідки прикордонної застави повітряної розвідки та корегування третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування розвідувально-ударних безпілотних авіаційних комплексів головного сержанта ОСОБА_1 , відповідно до статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та в порядку пункту «а» статті 48 цього ж Статуту накласти дисциплінарне стягнення «зауваження» (пункт 1 оскаржуваного наказу).
Також судом встановлено, що постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 30 грудня 2024 року у справі № 309/5648/24, яка набрала законної сили 10 січня 2025 року, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500,00 грн.
В постанові Хустського районного суду Закарпатської області від 30 грудня 2024 року у справі № 309/5648/24 зазначено, що 27 листопада 2024 року, близько 17 години 50 хвилин, прикордонним нарядом «Контрольний пост» спільно з офіцером прикордонного оперативно-розшукового відділу (з м.д.н.п. с. Яблунівка) в межах контрольованого прикордонного району на околиці н.п. смт Велятино (територія Вишківської територіальної громади Хустського району Закарпатської області) на напрямку 151 прикордонного знаку було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_3 , який спільно з ОСОБА_10 та ОСОБА_7 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон України у складі групи осіб, чим порушив статті 9, 12 Закону України «Про державний кордон України». В матеріалах адміністративної справи від ОСОБА_3 міститься заява, в якій він просив справу про адміністративне правопорушення стосовно нього, у разі його відсутності, розглянути без його участі, свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП, визнав повністю.
Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 09 січня 2025 року у справі № 309/5644/24, яка набрала законної сили 20 січня 2025 року, визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що еквівалентно 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення, оскільки такі відсутні.
В постанові Хустського районного суду Закарпатської області від 09 січня 2025 року у справі № 309/5644/24 вказано, що 27 листопада 2024 року приблизно о 17 год. 50 хв. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» спільно з офіцерами прикордонного оперативно-розшукового відділу (з м.д. АДРЕСА_2 ) на напрямку 151 прикордонного знаку в межах контрольованого прикордонного району на околиці населеного пункту Велятино (територія Вишківської територіальної громади Хустського району Закарпатської області) було виявлено та затримано громадянина України ОСОБА_4 , який спільно з громадянином України ОСОБА_11 , ОСОБА_12 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію поза пунктами пропуску через державний кордон України в складі групи осіб. Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», за що передбачена відповідальність за частиною другою статті 204-1 КУпАП. ОСОБА_4 подав письмову заяву, у якій просив розглянути справу за його відсутності, вину у вчиненні правопорушенні визнав повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з наступних підстав
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни.
Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІV (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Відповідно до частини четвертої Вступу Статуту внутрішньої служби ЗСУ дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Статтею 11 підрозділу «Загальні обов'язки військовослужбовців» Статуту внутрішньої служби ЗСУ передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки:
свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок;
бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;
беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;
постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;
знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;
дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;
поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості;
бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;
вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;
виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Згідно з частиною першою статті 26 підрозділу «Відповідальність військовослужбовців» Статуту внутрішньої служби ЗСУ військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
За правилами статті 28 підрозділу «Начальники та підлеглі, старші та молодші за військовим званням» Статуту внутрішньої служби ЗСУ єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:
наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;
наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;
забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Відповідно до частини першої статті 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань, поліцейські несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт. У разі притягнення таких осіб до відповідальності за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі направлення особи, яка вчинила таке насильство, на проходження програми для осіб, які вчинили домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, здійснюється на загальних підставах.
Оскільки позивач у межах спірних правовідносин є діючим військовослужбовцем, за адміністративні правопорушення він несе відповідальність за дисциплінарним статутом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-ХІV (далі - Дисциплінарний статут).
Згідно з статтями першою, четвертою розділу І «Загальні положення» Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця:
додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;
бути пильним, зберігати державну таємницю;
додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;
виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;
поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;
не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з частиною третьою статті 5 розділу І «Загальні положення» Дисциплінарного статуту стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Відповідно до абзаців першого, другого статті 45 розділу ІІІ «Стягнення за порушення військової дисципліни» Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
За приписами статті 48 підрозділу «Дисциплінарні стягнення, що накладаються на військовослужбовців» розділу ІІІ «Стягнення за порушення військової дисципліни» Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 55 підрозділу «Права командирів (начальників) накладати дисциплінарні стягнення на підлеглих військовослужбовців» розділу ІІІ «Стягнення за порушення військової дисципліни» Дисциплінарного статуту командир бригади (полку, корабля 1 рангу) має право застосовувати стягнення, передбачені пунктами «а»-«ґ», а також пунктами «д»-«ж» (до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно) статті 48 цього Статуту.
За приписами пункту 7 розділу ІІІ «Управління органом охорони державного кордону» Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 листопада 2018 року № 971 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2018 року за № 1468/32920, начальник органу охорони державного кордону користується дисциплінарною владою командира полку (бригади).
Отже, до повноважень начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) належить вирішення питань щодо накладення на військовослужбовців дисциплінарних стягнень за вчинення адміністративних правопорушень.
Відповідно до статті 83 підрозділу «Порядок накладення дисциплінарних стягнень» розділу ІІІ «Стягнення за порушення військової дисципліни» Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Згідно з частиною першою статті 84 підрозділу «Порядок накладення дисциплінарних стягнень» розділу ІІІ «Стягнення за порушення військової дисципліни» Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Отже, під час притягнення військовослужбовця до дисціплінарної відповідальністю призначення та проведення службового розслідування не є обов'язковим.
Відповідно до частини другої статті 86 підрозділу «Порядок накладення дисциплінарних стягнень» розділу ІІІ «Стягнення за порушення військової дисципліни» Дисциплінарного статуту під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтею 87 підрозділу «Порядок накладення дисциплінарних стягнень» розділу ІІІ «Стягнення за порушення військової дисципліни» Дисциплінарного статуту регламентовано, що дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк (стаття 88 підрозділу «Порядок накладення дисциплінарних стягнень» розділу ІІІ «Стягнення за порушення військової дисципліни» Дисциплінарного статуту).
З наявних у цій справі письмових доказів судом встановлено, що відповідачем під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності в повній мірі дотримано вимоги, встановлені Дисциплінарним статутом, у тому числі щодо порядку та строків накладення дисциплінарного стягнення.
Оцінивши докази (протокол про адміністративне правопорушення, від 28 листопада 2024 року серії ЗхРУ №023883, протокол про адміністративне затримання від 27 листопада 2024 року; протокол особистого огляду, огляду речей та вилучення речей і документів від 27 листопада 2024 року, пояснення старшого інспектора Сидоренка В.О. від 27 листопада 2024 року, довідку про результати затримання від 27 листопада 2024 року), суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_3 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП, тобто спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, вчинена групою осіб.
Враховуючи те, що матеріали судової справи у своїй сукупності підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП - спроба перетинання групою осіб ( ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України, у зв'язку з чим наказ в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) від 09 грудня 2024 року № 8474-АГ «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким ОСОБА_1 відповідно до статей 48, 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнуто до дисциплінарної відповідальності із накладенням дисциплінарного стягнення «зауваження», є правомірним та обґрунтованим.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 360/43/25- залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 360/43/25- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 серпня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Е.Г. Казначеєв
І.Д.Компанієць