Справа № 162/647/25
Провадження № 2/162/248/2025
28 серпня 2025 року селище Любешів
Любешівський районний суд Волинської області у складі
головуючого судді Цибень О.В.,
за участю секретаря судового засідання Будько І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
До суду 27.06.2025 надійшов вказаний позов.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір №555153716639.
18.12.2023 було укладено договір №18/12-2023, відповідно до якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі, за договором №555153716639. Таким чином ТОВ «Факторинг партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 7684,80 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредита) - 3000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4684,80 гривень.
Крім цього, 17.06.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено електронний договір №3673095.
15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» укладений договір факторингу № 15/12-2021-22, 10.03.2023 - між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладений договір факторингу № 10-03/2023/01, 18.02.2025 - між ТОВ «Коллект центр» та позивачем укладений договір факторингу № 18-02/25, за умовами яких право вимоги до відповідача за угодою № 3673095 від 17.06.2021 перейшло до ТОВ «Факторинг партнерс» у сумі 71101,93 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредита) - 10835 гривень; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 59216,93 гривень; заборгованість за комісіями - 1050 гривень.
Всупереч умовам вищевказаних договорів, відповідач не виконала своїх зобов'язань.
На підставі наведеного, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за вказаними договорами та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою судді від 01.07.2025 постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання вказаної ухвали.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
У позовній заяві представник позивача просить про розгляд справи без його участі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення суду.
Відповідач у судове засідання не з'явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Представник відповідача - адвокат Пасевич О.П. подав пояснення щодо заявлених позовних вимог, у яких вказує, що позивачем пропущеного строк позовної давності для звернення до суду. Відповідача жодним чином не було повідомлено про відступлення права вимоги. Крім того, позивачем до позову не подано жодних доказів про надання правничої допомоги адвокатським об'єднанням «Лігал ассістанс».
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 17.06.2021 ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклала з ТОВ «Мілоан» договір про споживчий кредит № 3673095, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 15 000 гривень строком на 30 днів, з відсотковою ставкою 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та комісією за надання кредиту у розмірі 1050 гривень.
15.12.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал» укладений договір факторингу № 15/12-2021-22, 10.03.2023 - між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладений договір факторингу № 10-03/2023/01, 18.02.2025 - між ТОВ «Коллект центр» та позивачем укладений договір факторингу № 18-02/25, за умовами яких право вимоги до відповідача за угодою № 3673095 від 17.06.2021 перейшло до ТОВ «Факторинг партнерс».
Також 10.08.2021 ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором уклала з ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» договір позики № 555153716639, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит у розмірі 3000 гривень строком на 30 календарних днів, з фіксованою денною процентною ставкою за користування грошовими коштами 2,6 % від суми позики.
18.12.2023 між ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» та ТОВ «Факторинг партнерс» укладений договір факторингу № 18/12-2023, за умовами якого ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» передало останньому право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 555153716639 від 10.08.2021.
Відповідач зобов'язався перед кредитними організаціями своєчасно повернути кредити та сплачувати відсотки за користування коштами в порядку, встановленому договорами, виконувати інші обов'язки, передбачені цими договорами.
Однак, за твердженням нового кредитора, допустив порушення умов договорів, у зв'язку з чим має заборгованість:
1) за договором № 3673095, укладеним 17.06.2021 з ТОВ «Мілоан», у розмірі 71101,93 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредита) - 10835 гривень; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 59216,93 гривень; заборгованість за комісіями - 1050 гривень;
2) за договором № 555153716639, укладеним 10.08.2021 з ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія», у розмірі 7684,80 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредита) - 3000 гривень; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 4684,80 гривень
У ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч.1 ст. 626 ЦК України законодавець зазначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. (п. п. 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»)
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У свою чергу, згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд не бере до уваги доводи сторони відповідача про сплив строку позовної давності. В Україні з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по цей час. Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану перебіг позовної давності зупинено. Таким чином, позивач, звернувшись до суду 27.06.2025 з вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами не пропустив строк позовної давності.
Щодо неповідомлення ОСОБА_1 про відступлення права вимоги суд керується правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», відповідно до якого вимоги позову щодо розміру заборгованості є доведеними у разі, коли стороною відповідача не спростовано розмір заборгованості, заявлений стороною позивача.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаними кредитними договорами, відповідачем та її представником по справі суду надано не було.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Представником позивача також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 гривень.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
Заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 25000 гривень підтверджується договором про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, заявкою про надання юридичної допомоги №401 від 01.05.2025, витягом з акта №11 про надання юридичної допомоги від 30.05.2025.
Між тим, у додатках до позовної заяви відсутні докази про оплату наданої правничої допомоги.
Таким чином, суд вважає, що позивач документально не підтвердив витрати на правничу допомогу відповідно до вимог ст. 137 ЦПК.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Разом з тим, ч. 6 ст. 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому, в силу положень п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.
За наведених обставин, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору слід компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст. 4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» заборгованість за договорами № 3673095 від 17.06.2021 у розмірі 71101,93 гривень та № 555153716639 від 10.08.2021 у розмірі 7684,80 гривень - у загальному розмірі 78786 (сімдесят вісім тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 73 копійки.
У задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» 25000 (двадцяти п'яти тисяч) гривень витрат, пов'язаних з правничою допомогою, - відмовити.
Сплачений Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривень 40 копійок компенсувати за рахунок держави.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг партнерс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371).
Відповідач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Представник відповідача: адвокат Пасевич Олександр Петрович (адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя Любешівського районного суду Волинської області Ольга ЦИБЕНЬ