Справа № 753/10722/2024 Головуючий у суді І інстанції Лужецька О.Р.
Провадження № 22-з/824/986/2025 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
(д о д а т к о в а)
28 серпня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження цивільну справу за заявою представника Обслуговуючого кооперативу «ОБК Східна Брама» - адвоката Крупського Владислава Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «ОБК Східна Брама» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2024 року ОК «ОБК Східна Брама»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком та по сплаті членських внесків.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року позов ОК «ОБК Східна Брама» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОК «ОБК Східна Брама» заборгованість у розмірі 79 958,94 грн, судовий збір у розмірі 3 028 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідачка подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року - без змін.
24 червня 2025 року представник позивача - адвокат Крупський В. В. надіслав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткової постанови, в якій просить поновити пропущений строк на подання додаткових доказів понесення судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОК «ОБК Східна Брама» 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Заява обґрунтував тим, що 13 листопада 2024 року ним було направлено до Київського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зроблено заяву про те, що протягом п'яти днів після ухвалення апеляційним судом у справі судового рішення ним будуть подані додаткові докази понесення ОК «ОБК Східна Брама» судових витрат.
До відзиву також були додані докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу на загальну суму 6 000 грн, зокрема, додаток № 9 від 08 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги № 2/2024 від 30 січня 2024 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9 від 13 листопада 2024 року до вказаного договору, платіжна інструкція № 7427 від 08 листопада 2024 року, платіжна інструкція № 7444 від 12 листопада 2024 року.
15 грудня 2024 року до суду апеляційної інстанції направлено письмові пояснення на заперечення ОСОБА_1 на відзив на апеляційну скаргу, до яких додані докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу на загальну суму 3 000 грн, а саме додаток № 10 від 11 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 2/2024 від 30 січня 2024 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 10 від 13 грудня 2024 року до зазначеного договору, платіжна інструкція № 7625 від 11 грудня 2024 року.
Проте Київським апеляційним судом у постанові від 19 травня 2025 року не вирішено питання про судові витрати ОК «ОБК Східна Брама», понесені у зв'язку з переглядом справи № 753/10722/24 в суді апеляційної інстанції.
Про зазначену постанову, яка була ухвалена в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, позивач дізнався 18 червня 2025 року із Єдиного державного реєстру судових рішень, адже надання загального доступу до неї було забезпечено тільки 12 червня 2025 року.
З огляду на це, позивач не міг об'єктивно долучити до матеріалів справи додаткові докази понесення судових витрат на протязі п'яти днів після ухвалення судового рішення, як того вимагає частина восьма статті 141 ЦПК України.
Такими додатковими доказами є додаток № 15 від 18 червня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 2/2024 від 30 січня 2024 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 15 від 19 червня 2025 року до цього договору, платіжна інструкція № 8804 від 18 червня 2025 року на суму 6 000 грн, які понесені позивачем у зв'язку із отриманням адвокатом Крупським В. В. позитивного результату у Київському апеляційному суді згідно постанови від 19 травня 2025 року («гонорар успіху») у справі № 753/10722/24.
Як визначено частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини третьої статті 270 ЦПК України в редакції Закону № 4508-IX від 18 червня 2025 року додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на норми Закону № 4508-IX, які набули чинності 16 липня 2025 року, оскільки перегляд цієї справи в апеляційному порядку відбувався у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, то питання про ухвалення додаткового рішення у цій справі вирішується судом апеляційної інстанції у тому ж самому порядку, тобто без повідомлення (виклику) сторін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи та заявлені вимоги заяви про ухвалення додаткової постанови щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає, що заяву слід частково задовольнити з таких підстав.
За змістом підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України у постанові суду апеляційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Статтею 270 ЦПК України визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (пункт 3 частини першої вказаної статті).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що: «за загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі».
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку статті 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції, який є першою заявою позивача по суті спору на стадії апеляційного провадження у справі, представник ОК «ОБК Східна Брама» - адвокат Крупський В. В. заявив вимогу про покладення на відповідачку витрат на правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, та зробив заяву про те, що протягом п'яти днів після ухвалення апеляційним судом у справі судового рішення ним будуть подані додаткові докази понесення ОК «ОБК Східна Брама» судових витрат (а.с. 137, т. 2).
До відзиву були додані докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу на загальну суму 6 500 грн, зокрема, додаток № 9 від 08 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги № 2/2024 від 30 січня 2024 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9 від 13 листопада 2024 року до вказаного договору, платіжна інструкція № 7427 від 08 листопада 2024 року на суму 6 000 грн, платіжна інструкція № 7444 від 12 листопада 2024 року на суму 500 грн (а.с. 156-159, т. 2).
19 грудня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення представника ОК «ОБК Східна Брама» - адвоката Крупського В. В. на заперечення ОСОБА_1 на відзив на апеляційну скаргу, до яких він долучив докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу на суму 3 000 грн, а саме додаток № 10 від 11 грудня 2024 року до договору про надання правової допомоги № 2/2024 від 30 січня 2024 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 10 від 13 грудня 2024 року до зазначеного договору, платіжну інструкцію № 7625 від 11 грудня 2024 року на суму 3 000 грн (а.с. 179-181, т. 2).
19 травня 2025 року Київський апеляційний суд ухвалив у справі № 753/10722/24 постанову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року - без змін.
Питання про судові витрати ОК «ОБК Східна Брама», понесені у зв'язку з переглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, Київський апеляційний суд не вирішував.
24 червня 2025 року представник ОК «ОБК Східна Брама» - адвокат Крупський В. В. надіслав до апеляційного суду заяву про ухвалення додаткової постанови, в якій стягнути з відповідачки на користь позивача 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
До вказаної заяви представник долучив додаткові докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу на суму 6 000 грн у зв'язку із отриманням адвокатом позитивного результату в суді апеляційної інстанції («гонорар успіху»), а саме додаток № 15 від 18 червня 2025 року до договору про надання правової допомоги № 2/2024 від 30 січня 2024 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 15 від 19 червня 2025 року до цього договору, платіжну інструкцію № 8804 від 18 червня 2025 року на суму 6 000 грн.
Також просив поновити пропущений строк на подання додаткових доказів понесення судових витрат, оскільки про постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року, яка була ухвалена в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, позивач дізнався лише 18 червня 2025 року після надання загального доступу до неї в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до частини першої, другої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Можливість подання сторонами доказів у підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу у відповідній інстанції, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи у конкретній інстанції.
Зокрема, докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, відповідно подаються до закінчення судових дебатів під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції, або протягом п'яти днів після ухвалення рішення апеляцією за умови, що до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції сторона зробила про це відповідну заяву.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 278/1396/19.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Таким чином, строк для подання до суду доказів щодо розміру понесених витрат на правничу допомогу є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року у справі № 753/10722/24 відбувався в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Постанова Київського апеляційного суду прийнята 19 травня 2025 року, оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень із забезпеченням надання загального доступу 12 червня 2024 року та надіслана до електронного кабінету користувача ЄСІТС - ОК «ОБК Східна Брама» 19 червня 2024 року.
За таких обставин клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку для подання додаткових доказів щодо розміру понесених судових витрат підлягає задоволенню, а строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України - поновленню.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
У постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 03 березня 2021 року у справі № 640/18964/17 звернуто увагу на те, що при обчисленні гонорару слід керуватися, зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Ці висновки узгоджуються й з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18.
У постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року в справі № 910/7586/19, від 19 березня 2024 року в cправі № 922/4078/23, додатковій ухвалі від 12 березня 2024 року в справі № 904/1105/23 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог). Разом з тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України. На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін під час вирішення питання про розподіл судових витрат.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ятою, шостою статті 126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. У судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду в складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертої статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, зокрема чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Положення частин четвертої-сьомої, дев'ятої статті 129 ГПК України ідентичні нормам частин третьої-шостої, дев'ятої статті 141 ЦПК України, тому наведені правові висновки застосовні до даної справи.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У справі, що розглядалась апеляційним судом, розмір винагороди адвоката за надання професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції визначений ОК «ОБК Східна Брама» та адвокатом Крупським В. В. відповідно до пункту 4.2 договору про надання правової допомоги № 2/2024 від 30 січня 2024 року у розмірі 6 500 грн (підготовка, написання та подання відзиву на апеляційну скаргу), а на підтвердження фактичного понесення відповідачем таких судових витрат суду надано належні докази, а саме: додаток № 9 від 08 листопада 2024 року до договору про надання правової допомоги № 2/2024 від 30 січня 2024 року, акт виконаних робіт (наданих послуг) № 9 від 13 листопада 2024 року до вказаного договору, платіжна інструкція № 7427 від 08 листопада 2024 року на суму 6 000 грн, платіжна інструкція № 7444 від 12 листопада 2024 року на суму 500 грн.
З огляду на викладене, оцінивши зазначені вище письмові докази та досягнуті домовленості між відповідачем та адвокатом Крупським В. В. у розрізі вимог статей 89, 137, 141 ЦПК України, колегія суддів вважає доведеним факт понесення ОК «ОБК Східна Брама» 6 500 грнвитрат на професійну правничу допомогу під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів не може визнати обґрунтованими, пропорційними та розумними інші заявлені відповідачем витрати на правничу допомогу, які стосуються послуг адвоката з підготовки, написання та подання письмових пояснень на заперечення відповідачки на відзив на апеляційну скаргу і отриманням адвокатом позитивного результату в суді апеляційної інстанції («гонорар успіху»), з огляду на наступне.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Також, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Суд апеляційної інстанції вважає, що заявлена сума витрат у розмірі 3 000 грн за підготовку та подання письмових пояснень на заперечення на відзив на апеляційну скаргу є необґрунтованою та не відповідає дійсним і необхідним витратам, які змушене було понести ОК «ОБК Східна Брама» на стадії перегляду даної справи в апеляційному порядку.
Так, стаття 367 ЦПК України визначає межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частин першої, другої цієї статті суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Подання письмових пояснень на заперечення на відзив на апеляційну скаргу не передбачено процесуальним законом, зокрема главою 1 «Апеляційне провадження» ЦПК України, як обов'язкова та необхідна дія сторони на стадії перегляду рішення суду першої інстанції, такі пояснення суд апеляційної інстанції не визнавав необхідним для подавати відповідно до ухвали про відкриття апеляційного провадження та не брав їх до уваги під час ухвалення рішення, що слідує зі змісту постанови Київського апеляційного суду від 19 травня 2025 року.
Відтак, зазначені витрати не відповідають критерію їх необхідності та не підлягають відшкодуванню.
При цьому колегія суддів враховує, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення між ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Колегія суддів визнає заявлену представником позивача суму витрат на професійну правничу допомогу за досягнення позитивного результату в суді апеляційної інстанції («гонорар успіху») у розмірі 6 000 грн такою, що суперечить критеріями розумності і реальності, з огляду на складність справи та доводів апеляційної скарги, в межах яких відбувався перегляд справи по суті спору у суді апеляційної інстанції.
Зазначена справа розглядалась в порядку письмового провадження і не відноситься до категорії справ значної складності, які потребували самостійного напрацювання представником позивача окремих правових висновків з питань стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком та по сплаті членських внесківі є очевидно завищеною по відношенню до відповідачки.
Крім того, заявлена сума витрат на правничу допомогу є непропорційною відносно розміру задоволених позовних вимог, які з урахуванням прийнятої у справі постанови суду апеляційної інстанції були задоволенні на загальну суму (ціну позову) 79 958,94 грн, належним чином не обґрунтованою, що суперечать критеріями розумності і співрозмірності таких витрат складності справи та дійсному обсягу виконаних робіт (наданих послуг), які були необхідними для захисту інтересів позивача на стадії апеляційного провадження у справі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 04 жовтня 2021 року у справі № 640/8316/20, від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4820/19 на інших, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
На думку колегії суддів, ураховуючи доведений факт складання і подання представником ОК «ОБК Східна Брама»- адвокатом Крупським В. В. відзиву на апеляційну скаргу відповідачки, з огляду на погоджену вартість вказаних юридичних послуг у додатку до договору про надання правової допомоги та залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року, 6 500 грн винагороди адвоката Крупського В. В. є достатньою компенсацією з урахуванням виконаної роботи цим адвокатом та обсягом наданих послуг, виходячи з обставин даної справи, критерію розумності розміру витрат, а також впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір такого стягнення судових витрат є пропорційним, розумним та справедливим, а також відповідає завданню цивільного судочинства, проголошеному у статті 2 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, оскільки під час прийняття Київським апеляційним судом постанови від 19 травня 2025 року не було вирішено питання про судові витрати ОК «ОБК Східна Брама» на професійну правничу допомогу, а заява його представника - адвоката Крупського В. В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення таких судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції є частково обґрунтованою, то наявні правові підстави для ухвалення додаткової постанови у цій справі.
Керуючись статтями 2, 15, 133, 137, 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, суд
Заяву представника Обслуговуючого кооперативу «ОБК Східна Брама» - адвоката Крупського Владислава Валерійовича про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Поновити представнику Обслуговуючого кооперативу «ОБК Східна Брама» - адвокату Крупському Владиславу Валерійовичу пропущений строк для подання додаткових доказів щодо розміру понесених судових витрат.
Ухвалити у справі за Обслуговуючого кооперативу «ОБК Східна Брама» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостідодаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «ОБК Східна Брама» 6 500 грн (шість тисяч п'ятсот гривень) в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній