28 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/16597/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубіної М.М., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі за його позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачем до суду подано заяву про встановлення судового контролю, в якій просить зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у справі № 620/16597/24, встановити відповідний строк для цього (7 робочих днів).
Заява мотивована тим, що військовою частиною НОМЕР_1 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 620/16597/24 не виконано.
Ухвалою суду розгляд заяви призначено у порядку письмового провадження, установлено відповідачу строк для надання пояснень щодо наведених у заяві обставин.
Відповідач подав пояснення на заяву про встановлення судового контролю, у яких зазначив, що на виконання рішення суду позивачу проведено перерахунок грошового забезпечення, після надходження коштів на рахунок військової частини НОМЕР_1 рішення суду буде виконано в повному обсязі.
Від позивача надійшли заперечення на пояснення, в яких він підтримав свою заяву про встановлення судового контролю.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 620/16597/24 адміністративний позов було задоволено із виходом за межі позовних вимог: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 07.08.2020 по 19.08.2022, в тому числі грошової допомоги для оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, із застосуванням як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року; зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 07.08.2020 по 19.08.2022, в тому числі грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (частина друга статті 382-1 Кодексу).
У Рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абзац перший підпункту 3.2 пункту 3, абзац другий пункту 4 мотивувальної частини).
Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина “судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі “Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (пункт 40).
З огляду на викладене, суд акцентує увагу на тому, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Наданими відповідачем доказами підтверджується, що військова частина НОМЕР_1 рішення суду в частині про зобов'язання здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 07.08.2020 по 19.08.2022, в тому числі грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2022 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, із застосуванням при обчисленні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», виконало.
01.08.2025 відповідач направив основну заявку-розрахунок №1257 на фінансування виплати грошового забезпечення, необхідних для виконання рішення та зазначає, що виплата заборгованості буде виконана після надходження коштів на рахунок військової частини НОМЕР_1 .
Виходячи з вище встановленого, відповідач обчислив та зробив перерахунок грошового забезпечення позивача, виплата заборгованості буде здійснена після надходження коштів на рахунок військової частини НОМЕР_1 .
Разом з тим, відсутність коштів для фінансування не є обставиною, яка свідчить про наявність підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 381 Кодексу адміністративного судочинства України було б підставою для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, адже виплата нарахованих сум буде здійснена відповідачем після надходження відповідних сум із державного бюджету.
На момент розгляду вказаної заяви, судом не встановлено, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду, та (або) свідомо невживає залежні від нього заходи з метою виконання судового рішення.
З огляду на викладене, враховуючи те, що причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування витрат по виплаті заборгованості, суд вважає безпідставними аргументи заявника, наведені в заяві, про наявність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Доказів невірного перерахунку грошового забезпечення заявника суду не надано у межах задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевказане, у задоволенні заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є необґрунтованою та у її задоволенні необхідно відмовити.
Керуючись статтями 14, 241, 248, 370, 381, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції.
Суддя Марія ДУБІНА