28 серпня 2025 року Чернігів Справа № 620/4646/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання недійсним контракту, визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання недійсним контракту, визнання протиправним та скасування наказу, в якому просить:
-визнати недійсним контракт від 27.11.2024, укладений між Міністерством оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу".
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач за своїми особистими якостями, психічним і соціальним розвитком та станом свого здоров'я не може проходити військову службу та виконувати завдання за призначенням покладених на військовослужбовця. А отже, і на час підписання контракту, позивач з високим рівнем нервово-психологічної нестійкості не міг тверезо оцінювати значення своїх дій та наслідків підписання контракту. Таким чином в момент підписання контракту від 27.11.2024 не усвідомлював своїх дій. Саме тому даний контракт є недійсним.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем в межах встановленого ухвалою суду строку подано до суду відзив на позов, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначає, що підпис позивача у контракті свідчить про те, що ним добровільно було його підписано. Тобто на дату підписання контракту позивач усвідомлював наслідки своїх дій. Також зазначає, що після підписання позивачем контракту, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 позивача було зараховано в списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду курсанта підготовки військовослужбовців військової служби за контрактом. Вказаний наказ вже реалізований, а його скасування (навіть при очевидній протиправності такого) не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.
Судом встановлено, що 27.11.2024 між Міністерством оборони України в особі ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 та громадянином України ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу.
Відповідно до наказу ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.11.2024 №337 військовослужбовець військової служби за контрактом на підставі наказу командира НОМЕР_2 навчального механізованого полку (по особовому складу) від 27.11.2024 №166-РС, що прибув з центру комплектування та соціальної підтримки, який уклав контракт, з 27.11.2024 зарахований в списки особового складу Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення, призначений на посаду курсанта підготовки військовослужбовців військової служби за контрактом. З 27.11.2024 вважати прийнявшим справи та посаду курсанта та приступившим до виконання обов'язків за посадами. Встановлено посадовий оклад у розмірі 2470 грн; надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 65 % окладу за військовим званням посадовим окладом та надбавкою за вислугу років. З 28.11.2024 зараховано на продовольче забезпечення (триразове харчування за каталогом) до підрозділу: 5 навчальна механізована рота: рекрут.
Наказом ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2024 № 355 курсанта 5 навчальної механізованої роти 2 навчального механізованого батальйону ОСОБА_1 переведено до 7 навчальної механізованої роти НОМЕР_3 навчального механізованого батальйону, для подальшого проходження навчання.
В подальшому наказом ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.02.2025 № 35 військовослужбовця військової служби за контрактом солдата ОСОБА_1 , курсанта 7 навчальної механізованої роти НОМЕР_3 навчального механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , який навчався на спеціальних курсах по підготовці військовослужбовців військової служби за контрактом та призначений наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) № 59-РС від 15.01.2025 кулеметником стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_4 , 04.02.2025 вважати таким, що справи та посаду здав. З 04.02.2025 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, а з 05.02.2025 з продовольчого забезпечення (триразового харчування за каталогом) та направлено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_4 .
Представник позивача зазначає, що згідно висновку аналізу вивчення особливостей психічного та соціального розвитку військовослужбовця військової служби за контрактом курсанта 7 навчальної механізованої роти НОМЕР_3 навчального механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 , останній має високий рівень нервово-психічної нестійкості та низький рівень адаптаційних можливостей, мінімально відповідає вимогам особистих якостей кандидата для проходження військової служби та виконання завдань за призначенням поскладених на військовослужбовця.
У зв'язку в вищевикладеним представник позивача заявляє, що позивач за своїми особистими якостями, психічним і соціальним розвитком та станом свого здоров'я не може проходити військову службу та виконувати завдання за призначенням покладених на військовослужбовця. А отже, і на час підписання контракту, позивач з високим рівнем нервово-психологічної нестійкості не міг тверезо оцінювати значення своїх дій та наслідків підписання контракту. Таким чином, в момент підписання контракту від 27.11.2024, позивач не усвідомлював своїх дій. Саме тому даний контракт є недійсним.
У зв'язку з вищезазначеним, представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Так у відповідності до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За приписами статті 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-XII) особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом № 2102-IX від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і по даний час.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регулює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі- Закон № 2232-XII).
Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина 2 статті 1 Закону № 2232-XII).
Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII регламентовано, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина 5 статті 1 Закону №2232-XII).
Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону №2232-XII, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (частина 3 статті 2 Закону №2232-XII).
Частиною 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни (частина 7 статті 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2232-XII, Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Призовний вік встановлений у частині 1 статті 15 Закону №2232-XII, яка визначає, що для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку.
Згідно з частиною 2 статті 15 Закону №2232-XII, громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно частини 4 статті 19 Закону № 2232-XII форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України та нормативно-правовими актами Міністерства оборони України та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, якщо інше не передбачено законом.
Порядок та умови укладання контракту, прийняття на військову службу за контрактом та її проходження регулюються, зокрема, Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170).
Абзацом 1 пункту 15 Положення № 1153/2008 встановлено, що з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Згідно з абзацом 7 пункту 18 Положення № 1153/2008 контракт про проходження військової служби укладається: з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Пунктом 26 Положення № 1153/2008 передбачено, що контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою. Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця. Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби.
Пунктом 34 Положення № 1153/2008 визначено підстави припинення (розірвання) контракту.
Відповідно до пункту 2.16 Інструкції № 170 перед прийняттям на військову службу за контрактом та (або) призначенням на посаду особа подає до органу, який відповідає за організацію проведення спеціальної перевірки, такі документи: письмову згоду на проведення спеціальної перевірки; автобіографію в рукописному і друкованому примірниках; копію паспорта громадянина України; копії документів про освіту, вчені звання, наукові ступені; декларацію про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за минулий рік; медичну довідку про стан здоров'я за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров'я України, щодо перебування на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров'я; копію військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця (для військовослужбовців або військовозобов'язаних); довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності).
Відповідно до пункту 2.20 Інструкції № 170 за результатом відбору до проходження військової служби за контрактом кандидати з особовими справами та приписами військових комісаріатів направляються до військових частин.
У військових частинах стосовно кандидатів проводяться, зокрема, такі заходи: оформлення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
При успішних результатах відбору командир військової частини укладає з громадянами контракт про проходження військової служби та призначає на відповідні військові посади, про що видається наказ по особовому складу.
Враховуючи зміст наведених вище норм законодавства, суд вважає, що для надання контракту про проходження військової служби юридичної сили обов'язковою умовою є його підписання сторонами, а саме державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України (уповноваженою на те посадовою особою) та громадянином України, який бажає вступити на військову службу за контрактом, і всі взаємні права та обов'язки між учасниками вказаних правовідносин виникають лише після підписання відповідного контракту.
Судом встановлено, що 27.11.2024 між Міністерством оборони України в особі ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 та громадянином України ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу.
Згідно вказаного контракту позивач добровільно взяв на себе зобов'язання зокрема щодо проходження військової служби в Збройних Силах України протягом строку дії Контракту, на всій території України або за її межами в порядку, визначеному законодавством, а в разі настання особливого періоду - і понад встановлений строк Контракту відповідно до вимог, визначених абзацом 2 частини 3 статті 23 та частиною 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулює порядок проходження військової служби, та цим контрактом.
Укладений контракт є строковим та укладався відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на 3 (три) роки.
Судом встановлено, що у пункті 10 «Підписи сторін» контракту від 27.11.2024 наявний підпис позивача.
Вільне волевиявлення учасника правочину є тією вимогою, яка відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, характеризує чинність правочину. Матеріали справи свідчать про вільне волевиявлення позивача на укладання контракту про проходження військової служби.
Представником позивача не заперечується, що позивач особисто та добровільно уклав вказаний контракт і особисто підписав його, однак акцентує увагу, що в момент підписання контракту позивач не усвідомлював наслідки своїх дій.
Відповідно до статті 225 Цивільного кодексу України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може пред'явити її опікун.
Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент вчинення правочину, зобов'язана відшкодувати їй моральну шкоду, завдану у зв'язку із вчиненням такого правочину.
Дія статті 225 Цивільного кодексу України поширюється на правочини, вчинені дієздатною особою, але за обставин, які свідчать про тимчасову наявність у неї такого стану, який призводить до дефектів у формуванні внутрішньої волі та її волевиявлення.
За статтею 203 Цивільного кодексу України однією з умов чинності правочину є дотримання вимоги закону про те, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Для визнання правочину таким, що має дефекти волі і волевиявлення, а врешті і недійсним необхідно встановити наявність хоча б одного з двох факторів, які мали місце в момент вчинення правочину, а саме: щоб вона не усвідомлювала значення своїх дій або не могла керувати своїми діями.
Суд зазначає, що представником позивача не додано до позовної заяви жодних належних та допустимих доказів того, що в момент підписання контракту, позивач не усвідомлював наслідки своїх дій.
При цьому посилання представника на висновок аналізу вивчення особливостей психічного та соціального розвитку не є належним доказом того, що саме в момент підписання контракту позивач не усвідомлював наслідки своїх дій, оскільки такий висновок не містить конкретної інформації про психічний стан позивача саме на час укладення контракту, не підтверджує наявність у нього психічного розладу, який би позбавляв його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Крім того поданий висновок є лише оціночним аналітичним документом, який не встановлює юридично значущого факту недієздатності або обмеженої дієздатності позивача. Вказаний документ був складений вже після укладення контракту, а отже, не може слугувати достовірним доказом того, що на момент підписання контракту позивач перебував у стані, який би виключав його здатність приймати усвідомлені рішення.
Також слід зазначити, що позивач протягом певного часу проходив військову службу, виконував покладені на нього обов'язки, не звертався за медичною допомогою у зв'язку з погіршенням психічного стану та не оскаржував укладення контракту в розумні строки, що додатково свідчить про усвідомленість і добровільність його дій.
При цьому суд зазначає, що пунктом 34 Положення № 1153/2008 визначено підстави припинення (розірвання) контракту, однак мінімальна відповідність вимогам особистих якостей кандидата для проходження військової служби та виконання завдань за призначенням поскладених на військовослужбовця не є підставою припинення (розірвання) контракту.
На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним контракт від 27.11.2024, укладений між Міністерством оборони України в особі Військової частини НОМЕР_1 та громадянином України (військовослужбовцем) ОСОБА_1 "Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу", не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ).
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Суддя В.В. Падій