26 серпня 2025 року м. Чернівці Справа № 640/22387/18
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Петрович Я.Ф., представника відповідача Кугук Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гюнсел» до Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови,
Товариство з обмеженою відповідальністю “Гюнсел» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування постанови.
Позивач просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Київській області щодо складання направлення на проведення інспекційного заходу №1696 від 20.11.2018 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Київській області щодо складання акту про неможливість проведення інспекційного відвідування №КВ1696/33/НД від 20.11.2018 року;
- визнати протиправними дії Головного управління Держпраці у Київській області щодо складання вимоги про надання документів №1696 від 20.11.2018 року;
- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Київській області про накладення штрафу №КВ1696/33/НД/СПТД/ФС-698 від 11.12.2018 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено, що справа буде розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.03.2019 року призначено судове засідання у даній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2019 року відмовлено директору Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЮНСЕЛ" Гюнер Селамі у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва на підставі Закону України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-IX (зі змінами, внесеними згідно із Законом №3863-IX від 16.07.2024) та розробленого на виконання цього Закону Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого Наказом Державної судової адміністрації України 16.09.2024 №399, яким визначено порядок передачі нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва адміністративних судових справ іншим окружним адміністративним судам України, дану адміністративну справу було передано на розгляд та вирішення Чернівецькому окружному адміністративному суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 07.03.2025 року прийнято дану справу до свого провадження; роз'яснено учасникам справи, що розгляд цієї справи починається спочатку; вирішено розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження; призначено розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.05.2025 року замінено відповідача у даній справі - Головне управління Держпраці у Київській області (код ЄДРПОУ 39794214) на його правонаступника - Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (код ЄДРПОУ 44681053).
Згідно змісту поданих позивачем заяв по суті справи, в обґрунтування незаконності оскаржуваних дій та рішення позивач вказував про відсутність підстав у відповідача для проведення інспекційного відвідування, безпідставне проведення такого не за адресою місцезнаходження та здійснення господарської діяльності позивача, про отримання ним вимоги щодо надання документів після закінчення термінів її виконання, що унеможливило виконати таку вчасно, та, фактично, про недопущення порушення, за яке на позивача накладено штрафні санкції оскаржуваною постановою, прийнятою, до того ж, з порушення порядку її винесення та без з'ясування необхідних обставин справи.
Відповідач згідно поданих до суду заяв по суті справи щодо задоволення позову заперечував, вказавши про законність оскаржуваних дій та правомірність притягнення позивача до фінансової відповідальності.
У призначені судом судові засідання позивач не з'явився, при цьому у заяві від 24.04.2025 року просив суд справу розглядати за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Гюнсел».
Представник відповідача у судовому засіданні, надавши пояснення щодо обставин справи та вказавши про законність оскаржуваних дій та рішення, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю “Гюнсел» є юридичною особою (ЄДРПОУ 25292096), місцезнаходженням якої є м. Київ, вул. Федора Ернста, 3-Б.
У зв'язку із отриманням скарги ОСОБА_1 (від 12.10.2018 вх.№К-4693) щодо незаконного звільнення з роботи, Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено наказ від 09.11.2018 року №4297 «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «Гюнсел»».
Вказаним вирішено провести з 12 по 23 листопада 2018 року інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин ТОВ «Гюнсел», код ЄДРПОУ 25292096, юридична адреса :03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3-Б, фактична адреса:09100, м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А.
20.11.2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено направлення на проведення інспекційного відвідування №1696.
Також 20.11.2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено вимогу про надання/поновлення документів №1696, якою зобов'язано ТОВ «Гюнсел» у строк до 10 год.00 хв. 21.11.2018 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.
Крім цього, 20.11.2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №КВ1696/33/НД, у якому вказано, що у приміщенні за адресою м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А перебували дві особи, які відмовилися надати пояснення, у зв'язку з чим було викликано наряд поліції для установлення осіб, які проводили розрахунки з клієнтами.
Указані вище направлення на проведення інспекційного відвідування №1696, вимога про надання/поновлення документів №1696 та акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №КВ1696/33/НД були направлені Головним управлінням Держпраці у Київській області ТОВ «Гюнсел» на адресу його місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3-Б.
Після отримання названих документів ТОВ «Гюнсел» направило Головному управлінню Держпраці у Київській області лист від 30.11.2018 року, який був отриманий адресатом 04.12.2018 року згідно відмітки у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
У листі повідомлялося про те, що ТОВ «Гюнсел» зареєстровано та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3-Б. За вказаною інспекторам праці фактичною адресою: м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А, ТОВ «Гюнсел» фінансово-господарської діяльності не здійснює. При цьому зазначено, що у Київській області здійснюється певна підприємницька діяльність окремими суб'єктами господарювання з використанням бренду «Гюнсел» на підставі відповідних угод. Також повідомлено про неможливість виконання вимоги №1696 від 20.11.2018 року у встановлений строк (до 10 год.00 хв. 21.11.2018 року), оскільки така надійшла до підприємства лише 22.11.2018 року. Крім цього, повідомлено, що у період дії направлення на перевірку (з 12 по 23 листопада 2018 року) інспектор праці не відвідувала ТОВ «Гюнсел», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3-Б.
Листом від 05.12.2018 року Головне управління Держпраці у Київській області повідомило ТОВ «Гюнсел» про розгляд справи щодо накладення штрафу, призначеної на 11.12.2018 року об 11 год.50 хв. за адресою: м. Київ, вул. Вавілових, 10, каб.303.
Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1696/33/НД/СПТД/ФС-698 від 11 грудня 2018 року Головним управлінням Держпраці у Київській області накладено на ТОВ «Гюнсел» штраф у розмірі 372300,00 грн на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України.
За таких обставин, не погоджуючись із діями Головного управління Держпраці у Київській області щодо проведення інспекційного відвідування та рішенням про накладення штрафу, ТОВ «Гюнсел» звернулося до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно приписів статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України у редакції на час виникнення спірних відносин) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
З обставин справи вбачається, що у спірних відносинах при призначенні та проведенні інспекційного відвідування позивача Головне управління Держпраці у Київській області керувалося приписами Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295 у редакції на час виникнення спірних відносин).
Згідно пункту 1 Порядку №295 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів.
Пунктом 5 Порядку №295 визначені підстави для проведення інспекційного відвідування, а саме: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
Крім цього, в пункті 5 Порядку №295 також зазначено, що звернення фізичних осіб, стосовно яких порушено правила оформлення трудових відносин, працівників і роботодавців може бути подане через уповноваженого представника. Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених підпунктами 5 - 7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник. Інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.
Отже, одними з підстав для проведення інспекторами праці територіальних органів Держпраці інспекційного відвідування як однієї з форм державного контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, є звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю та звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин.
Саме на указані підстави прийняття наказу від 09.11.2018 року №4297 «Про проведення інспекційного відвідування ТОВ «Гюнсел»» посилався відповідач у ході судового розгляду цієї справи, надавши на підтвердження своїх доводів копію скарги (її першої сторінки) ОСОБА_1 (від 12.10.2018 вх.№К-4693) щодо незаконного звільнення з роботи у Білоцерківському відділенні ТОВ «Гюнсел» за адресою м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А.
Водночас, досліджуючи наявну у матеріалах справи скаргу ОСОБА_1 , судом встановлено, що така не підписана особою, від імені якої вона подана, та, фактично, є неповною (лише перша її сторінка, що визнавалося відповідачем у ході судового розгляду).
У зв'язку з цим варто зазначити, що згідно частини першої статті 8 Закону України «Про звернення громадян» (у редакції на час виникнення спірних відносин) письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає.
Суд наголошує, що особливістю адміністративного судочинства, порівняно з іншими видами судочинства, є обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 75 -76 Кодексу адміністративного судочинства України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень на підставі належних та достовірних доказів не довів наявності правових підстав, визначених підпунктами 1 та 2 пункту 5 Порядку №295, для призначення проведення інспекційного відвідування ТОВ «Гюнсел».
Наявні ж у справі матеріали свідчать про призначення такого на підставі звернення особи, не підписаного автором, тобто анонімного, яке у такому випадку не підлягало розгляду державним органом.
При цьому суд критично оцінює твердження відповідача, надані в обґрунтування законності призначення інспекційного відвідування ТОВ «Гюнсел», про збереження лише першої сторінки скарги Кузьмінського П.О. з вхідним номером та датою і знищення інших сторінок скарги з її додатками, оскільки надана на підтвердження таких доводів копія акту від 23.05.2022 року про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду, не містить інформації про знищення саме скарги ОСОБА_1 з доданими до неї документами.
Водночас суд звертає увагу на те, що і при поданні Головним управлінням Держпраці у Київській області до Окружного адміністративного суду м. Києва відзиву на позовну заяву ТОВ «Гюнсел» у березні 2019 року суб'єктом владних повноважень не було додано до відзиву скаргу ОСОБА_1 , підписану автором.
З огляду на викладене, суд погоджується із доводами позивача про незаконність призначення Головним управлінням Держпраці у Київській області проведення інспекційного відвідування ТОВ «Гюнсел» наказом від 09.11.2018 року №4297 на підставі звернення ОСОБА_1 .
Крім цього, оскільки наказ від 09.11.2018 року №4297 прийнято саме на підставі звернення фізичної особи, то суд звертає увагу і на те, що згідно приписів статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (у редакції на час виникнення спірних відносин) підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
Верховний Суд у постанові від 01.05.2023 року у справі №380/1530/20 з аналогічних правовідносин вказав, що наведена вище норма Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» містить вказівку на те, що у випадку коли перевірка проводиться за зверненням особи, проведення такої перевірки повинно бути погоджене центральним органом виконавчої влади.
У постанові від 11.09.2024 року у справі №826/12518/18 колегія суддів Верховного Суду також зазначила, що позапланові перевірки за зверненням фізичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на їх проведення. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24.09.2019 року у справі №818/312/16, від 31.01.2019 року у справі №809/799/17.
Однак матеріалами цієї справи (як, наприклад, і у справі №380/1530/20, яку розглядав Верховний Суд) підтверджено, що таке погодження центральним органом виконавчої влади на проведення перевірки позивача надано не було.
Указане дає додаткові підстави стверджувати про незаконність призначення проведення інспекційного відвідування ТОВ «Гюнсел».
У ході судового розгляду справи відповідачем не спростовано і доводів позову про безпідставність проведення інспекційного відвідування ТОВ «Гюнсел» саме за адресою: м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А.
Так, згідно пункту 16 Порядку №295, який був застосований відповідачем у спірних відносинах, у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Отже, інспекційне відвідування інспектором праці проводиться за місцезнаходженням об'єкта відвідування, тобто за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування.
Судом встановлено, що згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “Гюнсел» станом на час виникнення спірних відносин (як і станом на час вирішення спору) є м. Київ, вул. Федора Ернста, 3-Б.
Однак Головним управлінням Держпраці у Київській області проведення інспекційного відвідування ТОВ «Гюнсел» було вирішено провести за адресою: м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А. При цьому у ході судового розгляду справи відповідачем не надано належних та достовірних доказів щодо місцезнаходження ТОВ «Гюнсел» за адресою: м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А.
До цього суд звертає увагу і на те, що у акті Головного управління Держпраці у Київській області від 20.11.2018 року №КВ1696/33/НД про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування не вказано, що дві особи, які, згідно змісту названого акту, перебували у приміщенні за адресою м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А, є працівниками саме ТОВ «Гюнсел».
Жодних доказів (в тому числі і на підтвердження зазначених у акті відомостей про перебування у приміщенні двох осіб) до акту від 20.11.2018 року №КВ1696/33/НД не додано.
Стосовно посилань відповідача в обґрунтування правомірності проведення інспекційного відвідування ТОВ «Гюнсел» за адресою: м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А на скаргу Кузьмінського П.О., у якій міститься твердження про звільнення його з роботи у Білоцерківському відділенні ТОВ «Гюнсел» за адресою м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А, то такі суд відхиляє з огляду на указані вище висновки про анонімність (відсутність підпису автора) названого звернення.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не надано суду жодних інших доказів на підтвердження місцезнаходження ТОВ «Гюнсел» за адресою м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А у листопаді 2018 року, тобто станом на час призначення та проведення інспекційного відвідування інспектором праці Головного управління Держпраці у Київській області.
Водночас суд звертає увагу на те, що позивач у листі від 30.11.2018 року, який був направлений Головному управлінню Держпраці у Київській області рекомендованим листом та отриманий адресатом 04.12.2018 року, тобто до прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, повідомляв про те, що ТОВ «Гюнсел» зареєстровано та знаходиться саме за адресою: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3-Б, а за вказаною інспекторам праці фактичною адресою: м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А, ТОВ «Гюнсел» фінансово-господарської діяльності не здійснює.
Утім, як вбачається з наявних у справі матеріалів, указана інформація не була взята до уваги Головним управлінням Держпраці у Київській області при вирішенні питання про притягнення позивача до фінансової відповідальності; інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин ТОВ «Гюнсел», в тому числі і щодо обставин, повідомлених у скарзі ОСОБА_1 , за адресою позивача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (м. Київ, вул. Федора Ернста, 3-Б), Головним управлінням Держпраці у Київській області не проводилося.
Верховний Суд у постанові від 04.02.2019 у справі №807/242/14 дійшов висновку, що лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу, порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Такі висновки Верховним Судом застосовано також у постанові від 31.01.2023 року у справі №540/1245/20, у постанові від 15.12.2023 року у справі №280/5458/18 та ін.
З огляду на викладене, зважаючи на незаконність призначення інспекційного відвідування ТОВ «Гюнсел» наказом від 09.11.2018 року №4297 та недотримання порядку його проведення, суд приходить до висновку про незаконність прийнятої в подальшому постанови №КВ1696/33/НД/СПТД/ФС-698 від 11.12.2018 року про накладення на позивачу штрафу.
Крім цього, визнаючи незаконною оскаржувану позивачем постанову, суд виходить і з такого.
З постанови №КВ1696/33/НД/СПТД/ФС-698 від 11.12.2018 року вбачається накладення штрафу на ТОВ «Гюнсел» у розмірі 372300,00 грн на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України.
Так, статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.
Згідно частини першої указаної статті посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Відповідно до абзацу 7 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Абзацом 6 частини другої статті 265 КЗпП України визначено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.
Отже, однією з основних умов для настання відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, передбаченої абзацом 7 частини другої 2 статті 265 КЗпП України, є створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці при проведенні інспекційного відвідування, яке може виражатись в ненаданні інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, а також у перешкоді в реалізації інших прав. Тобто, з огляду на указані приписи статті 265 КЗпП України штраф може бути застосований у випадку, коли суб'єкт, який перевіряється, не допускає до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю посадових осіб органу Держпраці або створює перешкоди у її проведенні.
Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду щодо застосування приписів абзаців 6 та 7 частини другої статті 265 КЗпП у подібних правовідносинах, що вбачається з постанов суду касаційної інстанції від 01.05.2023 року у справі №380/1530/20, від 13.12.2023 року у справі №420/2514/20.
Згідно встановлених обставин цієї справи, представники (або ж працівники) ТОВ «Гюнсел» з посадовими особами Головного управління Держпраці у Київській області при інспекційному відвідуванні 20 листопада 2018 року за адресою м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А не спілкувалися та не вчиняли жодних дій щодо сприяння/перешкоджання проведення інспекційного відвідування, а вимога №1696 від 20.11.2018 року у встановлений строк (до 10 год.00 хв. 21.11.2018 року) не була виконана позивачем тому, що така надійшла до ТОВ «Гюнсел» лише 22.11.2018 року, що не заперечувалося відповідачем.
При цьому суд зауважує, що спілкування інспектора праці Головного управління Держпраці у Київській області із невстановленими особами, про наявність яких у приміщенні за адресою м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А зазначено в акті від 20.11.2018 року №КВ1696/33/НД, не є підставою для висновку про вчинення саме ТОВ «Гюнсел» перешкод для проведення інспекційного відвідування.
Про недопущення позивачем перешкод для проведення інспекційного відвідування свідчить і факт направлення позивачем Головному управлінню Держпраці у Київській області листа від 30.11.2018 року, отриманого адресатом до прийняття оскаржуваної постанови, у якому повідомлялося як про відсутність ТОВ «Гюнсел» за адресою м. Біла Церква, вул. Заярська, буд.1-А, так і про неможливість виконання вимоги №1696 від 20.11.2018 року у встановлений строк (до 10 год.00 хв. 21.11.2018 року) через надходження її до ТОВ «Гюнсел» лише 22.11.2018 року.
Однак, як уже зазначено вище, такий лист фактично був проігнорований Головним управлінням Держпраці у Київській області, інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю, не оформлення трудових відносин ТОВ «Гюнсел», в тому числі і щодо обставин, повідомлених у скарзі Кузьмінського П.О., за адресою місцезнаходження позивача: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3-Б, не проводилося.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 01.05.2023 року у справі №380/1530/20 з подібних правовідносин, саме по собі складання посадовими особами відповідача акта про неможливість проведення інспекційного відвідування через відсутність посадових осіб об'єкта інспектування за своїм місцезнаходженням або через ненадання документів, вимогу про надання яких суб'єктом господарювання не отримано з незалежних від нього причин, без виявлення ознак перешкоджання об'єктом відвідування проведенню інспекційного відвідування, не може вважатись самостійною підставою для притягнення позивача до відповідальності за абз. 7 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.
З огляду на встановлені обставини цієї справи, указані вище норми та висновки Верховного Суду щодо їх застосування, суд приходить до висновку про безпідставність та незаконність притягнення позивача до фінансової відповідальності на підставі абзацу 7 частини 2 статті 265 КЗпП України. Відтак, оскаржувана постанова є незаконною, а тому підлягає скасуванню.
Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи дії (рішення) суб'єкта владних повноважень, які зумовили звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність їх критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при їх вчиненні (прийнятті) відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія (рішення).
Частиною першою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно положень частини другої статі 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З огляду на викладене у своїй сукупності, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній ситуації буде визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1696/33/НД/СПТД/ФС-698 від 11.12.2018 року, прийняту Головним управлінням Держпраці у Київській області щодо ТОВ “Гюнсел».
Отже, позов підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною першою, сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Оскільки даний позов сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, фактично, повністю, а згідно наявного у справі платіжного доручення №5689 від 22.12.2018 року позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 5584,50 грн, то вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з відповідача - Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №КВ1696/33/НД/СПТД/ФС-698 від 11 грудня 2018 року, прийняту Головним управлінням Держпраці у Київській області щодо Товариства з обмеженою відповідальністю “Гюнсел».
Стягнути з Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гюнсел» судовий збір у розмірі 5584 грн 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 28.08.2025 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Гюнсел» (вул. Федора Ернста, 3-Б, м. Київ, ЄДРПОУ 25292096), відповідач - Центральне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці (вул. Вавилових, 10 , м. Київ, ЄДРПОУ 44681053).
Суддя О.П. Лелюк