28 серпня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3904/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з обмеженням її максимальним розміром та із застосуванням з 01.01.2025 року коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку 90% відповідних сум грошового забезпечення, без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою суду від 19.08.2025 р. адміністративний позов залишено без руху та вказано на необхідність надання позивачем обґрунтувань та доказів поважності причин пропущення строку звернення до суду із позовом, в частині позовних вимог, заявлених за період з 01.01.2025 р. по 10.02.2025 р. (в межах шестимісячного строку, що передує подання позову).
На виконання вказаної ухвали суду представник позивача вказує на необхідність поновлення строку звернення до суду з метою захисту порушеного права позивача, а також те, що про порушення своїх прав він фактично дізнався лише у травні 2025 року.
За правилами ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 та ч. 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання скарги.
Таким чином, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження відповідного рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження такого рішення з поважних причин.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 140/965/18, від 06 квітня 2021 року у справі 823/2363/18 та інших.
При цьому, суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі № 536/2248/17.
Строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема від 08.08.2019 у справі №127/13736/16-а, адміністративне провадження №К/9901/42788/18 зазначив, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону №1058-IV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії) підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що з 01.01.2025 р. максимальний розмір пенсії позивача було обмежено. При цьому максимальний розмір пенсії не було нараховано позивачу, в силу дії постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року, а тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії. Отже, спірні правовідносини обмежують позивача шестимісячним строком на звернення до суду із даним позовом і лише в межах вказаного строку можуть бути захищені його права.
Як судом встановлено, предметом спору в даній справі є проведений перерахунок пенсії з 01.01.2025 р. з обмеженням її максимальним розміром та із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».
Таким чином, позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав після отримання пенсії за відповідний місяць, з яким пов'язується його право на виплату пенсії, з урахуванням проведеного перерахунку. В той же час позивач звернувся до суду з цим позовом 11.08.2025 р., тобто з пропущенням шестимісячного строку звернення до суду із даним позовом.
Крім того, суд звертає увагу, що звернення до відповідача із заявою щодо перерахунку призначеної пенсії не є підставою для початку відліку шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, а свідчить лише про початок вжиття позивачем заходів для відновлення порушеного права. Пенсія є щомісячним платежем, а тому позивач про порушення своїх прав повинен був дізнатись під час отримання вказаного щомісячного платежу з 01.01.2025 р.
Отже, звернувшись до суду з цим позовом 11.08.2025 р. права позивача можуть бути захищені судом лише з 11.02.2025, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 КАС України. При цьому, обставини, зазначені у заяві про поновлення строку звернення до суду із даним позовом не є достатніми для визнання поважними причини пропущення строку звернення до суду.
Отже, суд дійшов висновку, що адміністративний позов із заявленими позовними вимогами по 10.02.2025 р. подав з пропущенням строку звернення, а повідомлені позивачем обставини не дають можливості поновити вказаний строк. У зв'язку із вказаним, позовні вимоги по 10.02.2025 р. пред'явлено з пропущенням шестимісячного строку.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відтак, враховуючи те, що позивачем пропущений без поважних причин встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду з вимогами за період з 01.01.2025 р. по 10.02.2025 р., суд дійшов висновку про необхідність повернення позовної заяви в зазначеній частині позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
1. Повернути позивачу позовну заяву в частині заявлених позовних вимог за період з 01.01.2025 р. по 10.02.2025 р.
2. В решті позовних вимог продовжити розгляд справи.
Згідно статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.
У відповідності до статей 287, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання.
Суддя Т.М. Брезіна