27 серпня 2025 року Справа № 580/9659/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в особі судді Л.В.Трофімової у письмовому провадженні розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі № 580/9659/25 за позовом Споживчого товариства «ВІТОЛ» (8-й км Смілянського шосе, с.Степанки, Черкаський район, Черкаська область, 19632, ЄДРПОУ 32535824) до Головного управління ДПС у Черкаській області (вул.Хрещатик 235, м.Черкаси, 18002, ЄДРПОУ ВП 44131663) про визнання протиправними та скасування індивідуальних актів, постановив ухвалу.
27.08.2025 вх.№43291/25 у позовній заяві позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 12.08.2025 №14688/23-00-09-01;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 21.08.2025 №854/23-00-09-03-36 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
У додатку до адміністративного позову позивач надав заяву про забезпечення позову, просить: зупинити дію рішення від 21.08.2025 №854/23-00-09-03-36 про припинення дії ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, що видана Споживчому товариству «ВІТОЛ» за реєстраційним номером 23190314202300009 з терміном дії з 22.05.2023 до 22.05.2028 за адресою місця торгівлі: Черкаська область, Уманський район, селище Буки, вул.Пушкіна 43 А до завершення розгляду цієї справи судом та набрання рішенням законної сили. У заяві про забезпечення позову позивач стверджує: дія ліцензії припиняється в день набрання чинності рішенням про припинення ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності; заподіяна позивачу шкода унаслідок зупинення господарської діяльності у зв'язку з неможливістю реалізації пального та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, позаяк відновлення ділових зв'язків та нормалізація ведення господарської діяльності призведе до значних зусиль та витрат; унаслідок відсутності отримання прибутку наймані працівники товариства не отримують винагороди за працю; не ведення підприємницької діяльності СТ «ВІТОЛ» призводить до заборгованостей перед контрагентами та бюджетом, тому у разі невжиття заходів забезпечення позову наслідки можуть бути незворотніми для господарської діяльності, може призвести до значних економічних збитків, розірвання договірних відносин продавця пального.
Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову визначено статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач зазначає про практику Верховного Суду щодо анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв та анулювання статусу платника податків, що не є релевантною до обставин припинення дії ліцензії торгівлі пальним з огляду на вимоги ст.46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року № 3817-IX (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3817-20/ed20250101#Text): ч.5 - рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності набирає чинності на другий робочий день за днем направлення відповідного рішення платнику податків. У разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення; ч.8 - у разі судового оскарження рішення територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності відомості про те, що ліцензія вважається діючою з дати її припинення, вносяться посадовою особою відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (у разі якщо ліцензія видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику), до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня за днем отримання таким територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, рішення суду, яке набрало законної сили та прийняте на користь ліцензіата.
У заяві про забезпечення позову не йдеться про очевидну протиправність індивідуального акта щодо припинення дії ліцензії торгівлі пальним СТ «ВІТОЛ».
Позовна заява зареєстрована 27.08.2025 вх. №43291/25, проте провадження станом на 27.08.2025 не відкрите.
Інститут забезпечення адміністративного позову є механізмом, що покликаний гарантувати відповідно до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, виконання майбутнього рішення суду або/та ефективний захист позивача,що неможливий без негайного втручання суду. Заходи забезпечення мають бути вжиті лише у межах позовних вимог, адекватних та співмірних з позовними вимогами.
Згідно із ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд зазначає, що підстави, з яких може бути вжито заходів забезпечення позову, є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті під час формального дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося би запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Надаючи оцінку твердженням заявника, що під час ухвалення рішення про забезпечення позову обов'язково враховується вплив такого заходу на загальнодержавні інтереси та вжиття заходів забезпечення позову під час вирішення цієї справи буде у повній мірі відповідати принципу верховенства права, зазначає про таке.
Суд у період дії режиму воєнного стану бере до уваги, що перед Державною службою України з надзвичайних ситуацій також постали нові виклики, які потребували оперативного реагування, модифікації, нових алгоритмів дій та логістичних рішень для ефективної діяльності в нових надскладних умовах (https://dsns.gov.ua/upload/1/9/2/4/3/5/9/diyi-dsns-objednana-kniga-compressed.pdf). У воєнний час додається ще й небезпека в разі обстрілу, нанесення ракетно-бомбових ударів, артилерійського обстрілу: може зруйнуватися будівля, можуть порватися інженерні комунікації, закоротити електричні дроти й початися пожежа (https://op.expertus.com.ua/consultations/14959).
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, у чому будуть полягати дії, направлені на відновлення інтересів позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Суд враховує, що заявник не надав відомості щодо видів діяльності суб'єкта господарювання, проте загальновідомо (https://opendatabot.ua/c/32535824; https://edrpou.ubki.ua/ua/32535824), що основний вид діяльності платника податків 41.10 -організація будівництва будівель; інші види діяльності (будівництво інших споруд, знесення, підготовчі роботи на будівельному майданчику, розвідувальне буріння, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, інші будівельно-монтажні роботи, штукатурні роботи, установлення столярних виробів, покриття підлоги й облицювання стін, малярні роботи та скління, покрівельні роботи, інші спеціалізовані будівельні роботи, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, будівництво житлових і нежитлових будівель, будівництво трубопроводів, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій, оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібна торгівля пальним), що спростовує твердження заявника щодо зупинення господарської діяльності СТ «ВІТОЛ» та наймані працівники не отримують «гідної винагороди» (є оціночним, розрахунки і порівняння не надані заявником).
Заявник стверджує: невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів заявника для захисту яких СТ «ВІТОЛ» звернулось до суду, проте не окреслені інтереси юридичної особи та/або не обгрунтовано про які саме права юридичної особи йдеться.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. На цьому акцентувала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.01.2023 у справі № 9901/278/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Суд звертає увагу, що позовні вимоги сформовані щодо протиправноcті оскаржених індивідуальних актів, проте копії статуту та/або документів щодо видів діяльності заявник до суду не надав. Діяльність споживчої кооперації будується на принципах добровільності членства, демократизму, соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва, вільного господарського функціонування на основі ринкових відносин (стаття 2 Закону України «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 року № 2265-XII).
Верховний Суд 06.02.2019 у справі №826/13306/18 зазначив, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, що свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Відповідно до ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, що можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, що є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 28.03.2018 у справі № 800/521/17 (ЄДРСР 73082059) зазначено, що позов не може бути забезпечений таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень - це прийняття таких рішень, що не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері, проте таких доводів у заяві про забезпечення позову не окреслено.
Суд зауважує, що підстави вважати, що рішення, яке оскаржуються позивачем має очевидні ознаки протиправності, на даний час відсутні, позаяк такі обставини належать з'ясуванню під час розгляду адміністративної справи з урахуванням усіх належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів, що учасники справи надають суду.
Поважними підставами забезпечення позову є існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди інтересам позивача, за захистом яких він звернувся до суду, до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства (ч.1 ст.2 КАС України) та цілей, що спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та/або інтересів позивача.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. Право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.
Верховний Суд наголошує, що з'ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, що оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови у задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення (постанови Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 522/3665/17, від 10.08.2020 у справі №522/1611/17, 31.03.2021 у справі №640/21611/19, від 28.09.2021 у справі №802/350/17-а).
Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10 квітня 1992 року № 2265-XII визначає правові, економічні та соціальні основи діяльності споживчої кооперації в Україні. Споживча кооперація в Україні - це добровільне об'єднання громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану. Вона здійснює торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не заборонену чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурному розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжнародному кооперативному русі (ст.1). Первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану (ч.1 ст.5). Споживче товариство вважається створеним, визнається юридичною особою і може здійснювати господарську та іншу діяльність з дня його державної реєстрації (ч.3 ст.5). Відносини, пов'язані із створенням і діяльністю споживчої кооперації, регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України (ст.4). Членство у споживчому товаристві може бути індивідуальним і колективним (ст.6). Перевірка фінансово-господарської діяльності споживчих товариств, спілок та підпорядкованих їм підприємств здійснюється суб'єктом аудиторської діяльності, якщо інше не передбачено статутом товариства, спілки чи підприємства. Виконавчий орган забезпечує суб'єкту аудиторської діяльності доступ до інформації у межах, передбачених статутом (ч.2 ст.15). Споживчі товариства та їх спілки виходячи з статутних вимог мають право: створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства та інші об'єкти, діяльність яких не суперечить законам України (ч.2 ст.11). Доходи споживчих товариств та їх спілок формуються за рахунок коштів, одержуваних в результаті господарської діяльності, продажу цінних паперів та інших надходжень. Після платежів у бюджет та інших обов'язкових відрахувань прибуток розподіляється загальними зборами членів споживчого товариства (зборами уповноважених) та радами відповідних спілок згідно з їх статутами (ч.1 ст.12). Забороняється втручання в фінансово-господарську та іншу діяльність споживчих товариств, спілок та їх підприємств, установ і організацій з боку органів виконавчої влади. Якщо унаслідок видання державним органом акта, що не відповідає його компетенції або вимогам чинного законодавства, порушуються права споживчих товариств та їх спілок, останні мають право звернутися до суду з заявою про визнання такого акта недійсним (ч.7 ст.17).
Рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може бути оскаржено в адміністративному порядку, передбаченому Податковим кодексом України, або в судовому порядку, а рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, прийняте центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, - у судовому порядку (ч.7 ст.46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року № 3817-IX). Відповідно до п.28 ч.2ст.46 підставами для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності є: факт здійснення ліцензіатом - суб'єктом господарювання, який отримав ліцензію на право виробництва, оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального, крім ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - зберігання та/або реалізації необлікованого пального, встановлений контролюючим органом під час перевірки та зафіксований в акті такої перевірки або в рішенні суду, яке набрало законної сили, якщо об'єм необлікованого пального більш як на 5 відсотків перевищує обсяг обігу або залишків пального (для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану, на які встановлено однакові ставки акцизного податку, - більш як на 15 відсотків) чи більш як на 2 відсотки об'єм відповідного резервуара; факт здійснення ліцензіатом - суб'єктом господарювання, який отримав ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, зберігання необлікованого пального, встановлений контролюючим органом в ході перевірки та зафіксований в акті такої перевірки або у рішенні суду, яке набрало законної сили, якщо об'єм необлікованого пального перевищує 10 відсотків обсягу залишків пального. Об'єм необлікованого пального визначається в літрах. Методика визначення об'єму необлікованого пального встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Заявник не покликається на очевидні недоліки/дефекти акта фактичної перевірки чи рішення обраного відповідача від 21.08.2025 №854/23-00-09-03-36 та/або на недотримання чинної методики визначення об'єму пального, не надає наказ про облікову політику позивача щодо застосованих методів обліку ТМЦ платником податків та/або на очевидну протиправність/очевидні недоліки оскарженого індивідуального акта щодо припинення дії ліцензії.
ВС у справі № 823/2118/17 ЄДРСР 126377684 зазначив: до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи сукупно, складені щодо господарської операції, що за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.
Загальновідомо, що документ - це засіб закріплення на папері інформації про факти, події, явища дійсності і про діяльність людини; документ (за ДСТУ 2732-94 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення) - це матеріальний об'єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у заведеному порядку і має відповідно до чинного законодавства юридичну силу; ДСТУ 4163:2020 поширюється на організаційно-розпорядчі документи незалежно від носія інформації (далі - документи).
Суд з матеріалів справи перевірив, що у додатках наявна копія акту фактичної перевірки суб'єкта господарювання (без зазначення кількості аркушів наданого до суду документа).
Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією Українита законами України.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Верховний Суд у справі № 640/11938/20 зазначає: порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого поданий позов.
Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може у подальшому ускладнити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів заявника, тому підстави для задоволення заяви Споживчого товариства «ВІТОЛ» про забезпечення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 241-243, 248, 249, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні заяви Споживчого товариства «ВІТОЛ» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень та з урахуванням пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Копію ухвали направити позивачеві.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА