27 серпня 2025 року Справа № 580/9554/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у порядку письмового провадження заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №580/9554/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, постановив ухвалу.
13.08.2025 вх. №41155/25 Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) звернулося до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі №580/9554/24, а саме: змінити спосіб і порядок виконання рішення суду щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 01 серпня 2024 року №9/3-2574 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням фактично виплачених сум шляхом винесення рішення про стягнення 9142,47 грн з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 .
25.08.2025 заява про зміну способу і порядку виконання рішення у справі №580/9554/24 призначена до розгляду.
15.04.2025 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, суд адміністративний позов задовольнив: адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити; визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо відмови здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 01 серпня 2024 року №9/3-2574 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити з 01 лютого 2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 01 серпня 2024 року №9/3-2574 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового i начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до ч. 4 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України, примусове виконання судових рішень у адміністративних справах здійснюється у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Відповідно до ч. 1 статті 370 КАС України, судове рішення, що набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і належить виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень. Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом №1404 випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України “Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно із статтею 10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені Законом №1404. Відповідно до п. 1 частини 1 статті 26 Закону №1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа. Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення. Згідно частин 3, 4 статті 33 Закону України “Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення. Законом можуть встановлюватися особливості щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд враховує, що зміна способу і порядку виконання рішення може бути здійснено виключно за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
У заяві про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 580/9554/24 представником Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не обґрунтовано наявних обставин, існування яких істотно ускладнює виконання рішення у справі № 580/9554/24 або робить виконання неможливим у контексті відсутності в матеріалах справи заяви про видачу виконавчих листів у справі.
Саме по собі часткове виконання судового рішення у встановлений виконавцем строк чи наявність заборгованості/боргу не є обставинами для зміни способу виконання, позаяк статтею 5 Закону України “Про виконавче провадження» на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) покладається примусове виконання рішень.
Неналежне виконання відповідачем судового зобов'язання в частині несвоєчасної виплати перерахованої суми у розумінні статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку виконання судового рішення, позаяк не свідчить про неможливість виконання. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, що встановлені виконавчим документом і Законом №1404. За змістом статті 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення належить негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець здійснює зокрема попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та приймає постанову про закінчення виконавчого провадження. Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404 у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 у справі № 279/7157/15-а (ЄДРСР 76246303) зазначено, що підставою для застосування правил статті 378 Кодексу адміністративного судочинства є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення у адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд встановив, що відсутні підстави для висновку про те, що виконання рішення у справі №580/9554/24 є неможливим/ускладненим в умовах дії режиму воєнного стану за встановленої черговості виконання судових рішень.
Суд встановив, що ОСОБА_1 у контексті вимог статті 5 КАС України самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права.
У постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі №281/1618/14-а (ЄДРСР 83330657) зазначено: зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом під час ухвалення рішення способу відновлення порушеного права.
Суд за встановлених обставин і оцінених доказів дійшов висновку, що у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення у справі № 580/9554/24 належить відмовити.
Керуючись статтями 5, 241, 243, 248, 256, 370, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні необгрунтованої заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №580/9554/24.
Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.6 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/О/15-21.
Копію ухвали направити сторонам справи.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА