Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
28 серпня 2025 року справа № 520/8256/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 батальйон територіальної оборони)
та Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 окрема бригада територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних сил України Міністерства оборони України)
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 батальйон територіальної оборони), Військової частини НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 окрема бригада територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних сил України Міністерства оборони України), в якій просить:
- визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 батальйон територіальної оборони) у звільненні військовослужбовця ОСОБА_1 на підставі рапорту від 16.10.2024 про звільнення, викладену у листі від 13.03.2025 № 1572/1405, з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 окрема бригада територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України Міністерства оборони України) звільнити ОСОБА_1 на підставі рапорту від 16.10.2024 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю матері із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він призваний на військову службу за призовом під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядкована НОМЕР_4 окремій бригаді територіальної оборони (Військова частина НОМЕР_3 ). Зазначив, що він має матір - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та відповідно до медичних документів потребує постійного догляду. На переконання позивача, він підлягає звільненню з військової служби під час мобілізації відповідно підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». З метою звільнення з військової служби позивач звернувся до відповідача з рапортом та надав необхідні документи. Листом відповідачем відмовлено позивачу у звільненні з посиланням на те, що рапорт, поданий останнім з порушенням пункту 233 розділу ХІІ Положення № 1153/2008 та пункту 12.9 розділу ХІІ наказу Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170. Також зазначено, що засвідчення копій документів, а також засвідчення справжності підпису на документах, не відповідають вимогам положень статтей 75, 78 Закону України «Про нотаріат». Водночас зазначено, що до рапорту не додано, серед іншого, аркуш бесіди, документ, що посвідчує родинні зв'язки військовослужбовця з інвалідом, документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати інваліда та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за інвалідом, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву разом з усіма доказами, що обґрунтовують доводи, які в ньому наведені або заяву про визнання позову та надати суду докази надіслання (подання) копії відзиву іншим учасникам справи.
Відповідач за допомогою системи «Електронний суд» 29.04.2024 надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що Військовою частиною розглянуто рапорт позивача щодо звільнення його з військової частини на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». За результатами розгляду вказаного рапорту відповідачем відмовлено у звільненні з військової служби з посиланням на те, що рапорт, поданий останнім з порушенням пункту 233 розділу ХІІ Положення № 1153/2008 та пункту 12.9 розділу ХІІ наказу Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170. Також зазначено, що засвідчення вірності копій документів, а також засвідчення справжності підпису на документах, не відповідають вимогам положень статтей 75, 78 Закону України «Про нотаріат». Водночас зазначено, що до рапорту не додано, серед іншого, аркуш бесіди, документ, що посвідчує родинні зв'язки військовослужбовця з інвалідом, документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати інваліда та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за інвалідом, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивач правом надання відповіді на відзив не скористався.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивача призвано на військову службу за призовом під час мобілізації до Військової частини НОМЕР_1 , яка підпорядкована НОМЕР_4 окремій бригаді територіальної оборони (Військова частина НОМЕР_3 ) та має статус військовослужбовця.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є матір'ю позивача, яка є особою з інвалідності ІІ групи та відповідно до медичних документів потребує постійного догляду.
З метою звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме - у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії (далі-МСЕК) чи лікарсько-консультативної комісії (далі - ЛКК) закладу охорони здоров'я, позивач 04.12.2024 звернувся до відповідача з рапортом та відповідним пакетом документів.
До рапорту надано: копії паспортів та РНОКПП позивача та ОСОБА_2 (мати позивача), довідку від 18.08.2022 № 6339-5002029597 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; копію ТВО ОСОБА_2 , довідки до акта МСЕК серії 12 ААГ № 956819, висновок Комунального некомерційного підприємства «Харківське територіальне медичне об'єднання» Лозівської міської ради Харківської області № 3131, свідоцтво про народження позивача.
У подальшому, представник позивача звернувся із заявою до відповідача в якій просив долучити до рапорту про звільнення від 04.12.2024 на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» документи, які підтверджують факт проходження братом позивача - ОСОБА_3 військової служби у Збройних силах України, а саме копію свідоцтва про народження позивача, свідоцтва про народження ОСОБА_3 (брата позивача), посвідчення офіцера ОСОБА_3 (брата позивача), направлення на проходження МСЕК ОСОБА_3 (брата позивача).
Листами відповідачем відмовлено позивачу у звільненні з посиланням на те, що рапорт, поданий останнім з порушенням пункту 233 розділу ХІІ Положення № 1153/2008 та пункту 12.9 розділу ХІІ наказу Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170. Також зазначено, що засвідчення копій документів, а також засвідчення справжності підпису на документах, не відповідають вимогам положень статтей 75, 78 Закону України «Про нотаріат». Водночас зазначено, що до рапорту не додано, серед іншого, аркуш бесіди, документ, що посвідчує родинні зв'язки військовослужбовця з інвалідом, документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону утримувати інваліда та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за інвалідом, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» 25.03.1992 № 2232-XII (далі по тексту Закон України № 2232-XII).
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На підставі частини другої цієї статті проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
За змістом частини четвертої вказаної статті порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Положеннями частини першої статті 3 Закону України № 2232-XII визначено, що правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до тепер.
Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд встановив те, що розглянувши рапорт позивача про звільнення та додані документи, відповідач виходив з того, що позивач не надав достатні докази для підтвердження 1) родинних зв'язків військовослужбовця з інвалідом; 2) відсутності інших працездатних осіб, зобов1язаних відповідно до закону утримувати інваліда; 3) акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд за інвалідом, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Надаючи відповідь на питання, чи були у позивача передбачені Законом України № 2232-XII підстави для звільнення його з військової служби й відповідно у відповідача підстави для фактичної відмови щодо такого звільнення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону України № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
На підставі пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі по тексту - Положення № 1153/2008), військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
За змістом підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Таким чином, з моменту 24.02.2022 (Укази Президента України № 64/2022 та № 69/2022) військовослужбовці звільненню не підлягають, крім випадків, визначених статтею 26 Закону України № 2232-XII.
Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність таких умов:
- наявність в одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю І чи ІІ групи;
- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;
- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім'ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім'ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На підтвердження відсутності родичів першого та другого ступеня споріднення у позивача, останній до рапорту подав: копії паспортів та РНОКПП позивача та ОСОБА_2 (мати позивача), свідоцтво про народження позивача.
У подальшому представником позивача додатково надіслано відповідачу копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 (брата позивача), посвідчення офіцера ОСОБА_3 (брата позивача), направлення на проходження МСЕК ОСОБА_3 (брата позивача).
Однак, подані позивачем до рапорту про звільнення та до суду документи не підтверджують відсутність в його матері родичів другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею, або той факт, що інші члени сім'ї позивача другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Водночас, суд наголошує на положеннях пункту 5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, де передбачено, що через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються, зокрема, документи, що підтверджують відсутність інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати (копія свідоцтва про розірвання шлюбу батьків, копія свідоцтва про смерть одного з батьків або копія рішення суду про визнання одного з батьків безвісно відсутнім або оголошення померлим, або копія рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або копія вироку суду, за яким особа відбуває покарання в місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховувала та утримувала дитину (копія рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відтак, позивач до рапорту про звільнення з військової служби не надав вказаних документів, а саме документів про те, що інші члени сім'ї другого ступеню споріднення самі потребують постійного догляду за висновками МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров'я, а також акта обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі рапорту, оскільки позивачем не надано всіх належних документів на підтвердження підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України № 2232-ХІІ, а відтак оскаржувана відмова у звільнені позивача з військової служби за його рапортом відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, частини другої статті 19 Конституції України.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що оскільки позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 ), Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 28.08.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА