про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження
в адміністративній справі
27 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11639/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
22 серпня 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 01.03.2025 включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2025 включно, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум.
Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин під час проходження публічної служби.
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Зокрема, Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що норма статті 233 Кодексу законів про працю України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Вказана норма поширює свою дію на всіх працівників та службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон України від 1 липня 2022 року №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Верховний Суд у постанові від 28.09.2023 у справі №140/2168/23 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Отже, на спірні правовідносини в частині визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов'язання військової частинм НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 18.07.2022 включно, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум, - не розповсюджуються положення частини другої статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19 липня 2022 року, оскільки вони виникли до набуття чинності цією нормою, тобто до 19 липня 2022 року.
У постанові Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 (адміністративне провадження №К/990/45865/24) Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
У постанові Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 (адміністративне провадження №К/990/45865/24) зазначено, що "Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду.".
У постанові Верховного Суду від 25.07.2025 у справі № 620/4619/24 викладено правовий висновок про те, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини першої статті 233 КЗпП України, слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум з дня отримання листа військової частини НОМЕР_1 №1327 від 31.07.2025 та довідки військової частини НОМЕР_1 №1473 від 30.07.2025 про нарахування та виплату індексації ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 21 березня 2025 року, відтак, в частині вимог про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування і не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 01.03.2025 включно, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації, відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 01.03.2025 включно, відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням раніше виплачених сум, - позивач також звернувся до суду в межах трьохмісячного строку звернення, встановленого законом.
Адміністративний позов відповідає вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, поданий особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, належить розглядати у порядку адміністративного судочинства та підсудний Полтавському окружному адміністративному суду, тому позовну заяву слід прийняти до розгляду та відкрити провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 6 статті 12 цього Кодексу - що, справою незначної складності, є прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Особливості розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження врегульовані статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з частиною 5 якої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Враховуючи критерії, визначені частиною 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, які не вимагають проведення підготовчого провадження або судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку, що зазначена справа є справою незначної складності, не підпадає під винятки, передбачені частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, тому відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12, з урахуванням положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з частинами 2, 4 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин 3, 6 статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
З огляду на викладене, з метою всебічного та повного з'ясування обставин справи, суд вважає за необхідне витребувати від відповідача військової частини НОМЕР_1 докази.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 12, 77, 80, 171, 256, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі №440/11639/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Запропонувати відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі надати до суду відзив на позов разом з усіма доказами, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, та документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього документів іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Роз'яснити відповідачу, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішуватиме справу за наявними матеріалами, а неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову в силу частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити, що відповідно до частини 7 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
Встановити позивачу трьохденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, яка повинна відповідати статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановити відповідачу трьохденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, яке повинно відповідати статті 164 Кодексу адміністративного судочинства України.
Витребувати від відповідача військової частини НОМЕР_1 :
1) письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо того, чи була нарахована та виплачена ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2025, та у разі якщо така індексація була нарахована, надати до суду довідку про нарахування ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.03.2025 із зазначенням місяця підвищення доходів, який враховано при нарахуванні індексації;
2) довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за лютий 2018 року із зазначенням усіх його складових;
3) довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за березень 2018 року із зазначенням усіх його складових;
4) довідку про період (періоди) проходження військової служби ОСОБА_1 на посадах у військовій частині НОМЕР_1 .
Витребувані документи надати до суду у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Роз'яснити, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені Кодексом адміністративного судочинства України.
Роз'яснити учасникам справи, що права та обов'язки учасників справи встановлені статтями 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд зазначає про обов'язок учасника справи зареєструвати свій електронний кабінет (https://id.court.gov.ua), якщо такий учасник (и) справи відповідно до частини шостої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував (ли) його, а також про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Повідомити учасникам справи, що вони можуть отримати інформацію у справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, веб-адреса сторінки суду: http://court.gov.ua/fair/sud1670/.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Надіслати відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя С.С. Сич