Справа № 420/16501/25
27 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Березівської окружної прокуратури (вул. Шаховцева, 4, м. Березівка, Березівський р-н., Одеська обл., 67300, код ЄДРПОУ 0352855225) до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (вул. Незлежності, 71, м. Березівка, Березівський р-н., Одеська обл., 67000, код ЄДРПОУ 04380146) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Березівської окружної прокуратури до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (67000, вул. Незалежності,71, с-ще Миколаївка, Березівського району, Одеської області, код ЄДРПОУ: 04380146), яка полягає у не оформленні правовстановлюючих документів та не проведенні державної реєстрації права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А;
зобов'язати Миколаївську селищну раду Березівського району Одеської області 67000, вул. Незалежності,71, с-ще Миколаївка, Березівського району, Одеської області, код ЄДРПОУ: 04380146), вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А.
Адміністративний позов поданий за допомогою системи “Електронний суд».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Миколаївська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Ульянівської сільської ради.
На виконання рішення від 09.12.2020 № 13-VІІІ, комісією з реорганізації Ульянівської сільської ради 05.01.2021 підписано передавальний акт, згідно якого Миколаївська селищна рада як правонаступник прийняла майно, активи та зобов'язання Ульянівської сільської ради. Рішенням Миколаївської селищної ради від 19.01.2021 № 73-VІІІ затверджено передавальний акт Ульянівської сільської ради Миколаївського району Одеської області. У подальшому, рішенням Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області № 174-VІІІ від 06.04.2021 з поміж інших питань, вирішено затвердити перелік об'єктів нерухомого майна комунальної власності Миколаївської селищної ради Миколаївського (Березівського) району Одеської області згідно з додатком. Згідно п.п. 6.9 п. 6 Додатку до рішення Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області № 174-VІІІ від 06.04.2021 у «Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності Миколаївської селищної ради Миколаївського (Березівського) району Одеської області зазначено житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Миколаївський (Березівський) район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А.
Відповідно до Інвентаризаційного опису необоротних активів Миколаївської селищної ради від 20.11.2023 та від 01.11.2024 під номером 11 опису зазначений житловий будинок, що перебуває на балансі селищної ради за інвентаризаційним (номенклатурним) номером 101310014. Водночас, у Державному реєстрі речових прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію речових прав та права комунальної власності на нерухоме майно за вказаною адресою відсутні. Отже, станом на час звернення з вказаним позовом до суду на вищевказане нерухоме майно не виготовлено правовстановлюючі документи та не зареєстровано право комунальної власності.
Враховуючи викладені обставини, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Березівською окружною прокуратурою на адресу Миколаївської селищної ради скеровано лист № 54-2164вих-24 від 24.06.2024.
У відповідь листом Миколаївської селищної ради від № 09-29/1719 від 05.07.2024 повідомлено, що розпочато роботу щодо оформлення права комунальної власності на об'єкти нерухомості та виготовлення технічної документації, проте із введенням на території України правового режиму воєнного стану обмежено право використання бюджетних коштів. Також, зазначено, що селищною радою робота з даного питання проводиться, зокрема на об'єктах комунальної власності проведено поточну технічну інвентаризацію з внесенням до ЄДССБ.
У подальшому Березівською окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано листи до Миколаївської селищної ради № 54-1321вих-25 від 17.04.2025 та № 54-1532вих-25 від 06.05.2025, якими повідомлено про виявлені порушення закону щодо відсутності державної реєстрації права власності на комунальне майно та про надання документів підтверджуючих вжиття заходів щодо оформлення та реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно, що є предметом вказаного позову.
У відповідь Миколаївською селищною радою листами № 04-15/891 від 23.04.2025 та № 04-15/1022 від 09.05.2025 повідомлено, що селищною радою вживаються заходи щодо оформлення та реєстрації права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна, що передані у комунальну власність від Олексіївської, Ульяновської, Новопетрівської, Антонюківської сільських рад в міру можливості оплати селищною радою послуг підприємств, що здійснюють виготовлення технічних паспортів. Окрім того у листі № 04-15/891 від 23.04.2025 селищною радою повідомлено, що по об'єкту нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А. проводиться підготовка документів для подальшого оформлення правовстановлюючих документів на вказаний об'єкт.
Водночас, у позові прокурор звертає увагу на те, що (з липня 2024 року) з часу надання селищною радою відповіді на перший запит окружної прокуратури про вжиті заходи щодо оформлення та реєстрації права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна пройшов тривалий проміжок часу, проте станом на 08.05.2025 у Державному реєстрі речових прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав та права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А (інвентаризаційний (номенклатурний) номер 101310014.
Враховуючи, що на день звернення до суду право комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна селищною радою в установленому законом порядку не зареєстрований, Березівська окружна прокуратура в порядку ст. 53 КАС України звернулась до суду з даним позовом щодо визнання протиправною бездіяльності Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, яка полягає у невиконанні вимог чинного законодавства та порушує режим використання комунального майна, обліку майна і може призвести до тяжких наслідків, зокрема втрати цього нерухомого майна, протиправної приватизації, передачі у власність, проведення без погодження будівельних робіт, поділу, неможливості відшкодування збитків у випадку нанесення їх цьому комунальному майну, тощо.
Доводи позову мотивовані тим, що згідно з п. «а» ч. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноваження щодо управління комунальною власністю належать власні (самоврядні) повноваження, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад. Відповідно до ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Прокурор зазначає, що Миколаївська селищна рада Березівського району Одеської області, як власник, всупереч законодавству й досі фактично не здійснила жодних юридично значущих обов'язкових дій щодо оформлення та державної реєстрації права власності на об'єкт комунального майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4- А. Відтак, використання зазначеного нерухомого майна здійснюється із порушенням вимог чинного законодавства без державної реєстрації права власності та правовстановлюючих документів.
В обґрунтування підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді прокурором зазначено, що прокурор звертається до суду в інтересах держави самостійно, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки у даному випадку порушення допущено самою Миколаївською селищною радою, що є органом, уповноваженим здійснювати функції управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, однак їх не виконує.
Ухвалою суду від 02.06.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.
Відповідачу копію ухвали суду про відкриття провадження у справі доставлено до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 02.06.2025 о 20:19 год.
Згідно правил ч. 2 ст. 127 КАС України, ухвала суду вважається врученою 03.06.2025 року.
Однак, відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Одеської області» від 12.06.2020 № 720-р до складу Миколаївської селищної ради об'єднаної територіальної громади Миколаївського району Одеської області увійшла, зокрема, Ульянівська територіальна громада.
Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020 №807-ІХ, ліквідовано Миколаївський район Одеської області (п.п.15 п. 1 та п.3) та утворено в Одеській області Березівський район (з адміністративним центром у місті Березівка) у складі територій Андрієво-Іванівської сільської, Березівської міської, Великобуялицької сільської, Знам'янської сільської, Іванівської селищної, Коноплянської сільської, Курісовської сільської, Миколаївської селищної, Новокальчевської сільської, Петровірівської сільської, Раухівської селищної, Розквітівської сільської, Старомаяківської сільської, Стрюківської сільської, Чогодарівської сільської, Ширяївської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.
09.12.2020 Миколаївською селищною радою Миколаївського району Одеської області прийняте рішення № 13-VІІІ «Про початок реорганізації Ульянівської сільської ради Миколаївського району Одеської області шляхом приєднання до Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області».
За пунктом 2 рішення від 09.12.2020 № 13-VІІІ, Миколаївська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Ульянівської сільської ради.
05.01.2021 на виконання рішення від 09.12.2020 № 13-VІІІ, Комісією з реорганізації Ульянівської сільської ради підписано Передавальний акт, згідно якого Миколаївська селищна рада як правонаступник прийняла майно, активи та зобов'язання Ульянівської сільської ради.
Рішенням Миколаївської селищної ради Миколаївського району Одеської області від 19.01.2021 № 73-VІІІ затверджено Передавальний акт Ульянівської сільської ради Миколаївського району Одеської області.
Рішенням Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області від 06.04.2021 № 174-VІІІ затверджено Перелік об'єктів нерухомого майна комунальної власності Миколаївської селищної ради Миколаївського (Березівського) району Одеської області згідно з додатком.
Згідно п.п. 6.9 п. 6 Додатку до рішення Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області № 174-VІІІ від 06.04.2021 до «Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності Миколаївської селищної ради Миколаївського (Березівського) району Одеської області» включено житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Миколаївський (Березівський) район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А.
Відповідно до Інвентаризаційного опису необоротних активів Миколаївської селищної ради від 20.11.2023 та від 01.11.2024 під номером 11 опису зазначений житловий будинок, що перебуває на балансі селищної ради за інвентаризаційним (номенклатурним) номером 101310014, первісна (персональна) вартість 44 445,00 грн. та за даними бухгалтерського обліку балансова вартість 44 445,00 грн.
Як зазначено у позові прокурором, у Державному реєстрі речових прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відомості про реєстрацію речових прав та права комунальної власності на нерухоме майно за адресою: Одеська область, Миколаївський (Березівський) район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А, - відсутні.
З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави у суді відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Березівська окружна прокуратура звернулась до Миколаївської селищної ради з листом від 24.06.2024 вих. № 54-2164вих-24, яким, зокрема просила надати інформацію та копії підтверджуючих документів про вжиті заходи щодо реєстрації права комунальної власності на вище перелічене нерухоме майно.
Листом Миколаївської селищної ради від 05.07.2024 вих. № 09-29/1719 повідомлено, що розпочато роботу щодо оформлення права комунальної власності на об'єкти нерухомості та виготовлення технічної документації, проте із введенням на території України правового режиму воєнного стану обмежено право використання бюджетних коштів.
Також, зазначено, що селищною радою робота з даного питання проводиться, зокрема на об'єктах комунальної власності проведено поточну технічну інвентаризацію з внесенням до ЄДССБ.
У подальшому Березівською окружною прокуратурою у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано листи до Миколаївської селищної ради № 54-1321вих-25 від 17.04.2025 та № 54-1532вих-25 від 06.05.2025, якими повідомлено про виявлені порушення закону щодо відсутності державної реєстрації права власності на комунальне майно та про надання документів підтверджуючих вжиття заходів щодо оформлення та реєстрації права комунальної власності на нерухоме майно, що є предметом вказаного позову.
За результатами розгляду запиту Березівської окружної прокуратури, Миколаївською селищною радою листами № 04-15/891 від 23.04.2025 та № 04-15/1022 від 09.05.2025 повідомлено, що селищною радою вживаються заходи щодо оформлення та реєстрації права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна, що передані у комунальну власність від Олексіївської, Ульяновської, Новопетрівської, Антонюківської сільських рад в міру можливості оплати селищною радою послуг підприємств, що здійснюють виготовлення технічних паспортів.
Як зазначено у позові, з липня 2024 року - з часу надання селищною радою відповіді на перший запит окружної прокуратури про вжиті заходи щодо оформлення та реєстрації права комунальної власності на об'єкти нерухомого майна пройшов тривалий проміжок часу, проте станом на 08.05.2025 у Державному реєстрі речових прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав та права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А (інвентаризаційний (номенклатурний) номер 101310014, балансова вартість 44 445,00 грн).
Враховуючи, що на день звернення до суду право комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна селищною радою в установленому законом порядку не зареєстровано, Березівська окружна прокуратура в порядку ст. 53 КАС України звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.
Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України Про прокуратуру.
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року по справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року по справі №815/724/15, від 17 жовтня 2019 року по справі № 569/4123/16-а.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, погоджуючись з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, зазначила, що за змістом частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Суд також ураховує, що у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статті 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №922/3272/18 зазначено, що захист інтересів держави в особі територіальної громади міста має здійснювати відповідна місцева рада, проте у разі, коли саме цей орган місцевого самоврядування прийняв рішення, яке є незаконним та порушує інтереси держави в особі територіальної громади міста, правомірним є звернення до суду прокурора та визначення міської ради відповідачем; іншого органу місцевого самоврядування, який би міг здійснити захист інтересів держави в особі територіальної громади міста, не існує.
Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: а) власні (самоврядні) повноваження:
1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад;
2) встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
3) заслуховування звітів про роботу керівників підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад;
4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 182, ч. 4 ст. 334 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Верховний суд у постанові від 14.02.2023 при розгляді справи №580/1374/22 вказав, що прийняття рішень щодо оформлення речових прав на об'єкти комунальної власності є обов'язком відповідної ради.
За таких обставин, у даному випадку прокурор звертається до суду в інтересах держави самостійно, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», оскільки у межах спірних правовідносин порушення допущено самою Миколаївською селищною радою, що є органом, уповноваженим здійснювати функції управління майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад, однак їх не виконує.
Предметом спору є бездіяльність Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, яка полягає у не оформленні правовстановлюючих документів та не проведенні державної реєстрації права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А.
Як встановлено судом, згідно п.п. 6.9 п. 6 Додатку до рішення Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області № 174-VІІІ від 06.04.2021 до «Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності Миколаївської селищної ради Миколаївського (Березівського) району Одеської області» включено житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Миколаївський (Березівський) район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А.
Однак, на день звернення прокурора з цим позовом, у Державному реєстрі речових прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав та права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А (інвентаризаційний (номенклатурний) номер 101310014.
Відповідач жодних доказів до суду не надав.
Надаючи оцінку наведеним обставинам справи, суд зазначає наступне.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
У відповідності з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Згідно ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Стаття 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентує питання, пов'язані з правом комунальної власності.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Стаття 328 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ч. 1 ст. 329 Цивільного кодексу України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 та Порядком про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок № 1127).
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», однією з загальних засад державної реєстрації прав є обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.
Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Згідно п.п. 18-19 Порядку №1127, за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.
Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.
Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває розділ в Державному реєстрі прав та/або вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права, обтяження речових прав.
Пункт 44 Порядку №1127 визначає, що для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються:
2) витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо такого об'єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);
3) документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об'єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);
4) документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об'єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
Державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об'єкт проводиться за наявності відомостей про такий об'єкт в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва.
На підставі викладеного, враховуючи, що державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника, а органом уповноваженим управляти комунальним майном у межах спірних правовідносин є Миколаївська селищної ради Березівського району Одеської області, то остання зобов'язана вжити заходів для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А, право на яке має рада.
До суду не надано доказів виготовлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права комунальної власності на вищевказане нерухоме майно.
Відтак, суд висновує, що відповідачем не вжито належних заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А, чим допущено протиправну бездіяльність.
Таким чином, доводи прокурора щодо протиправної бездіяльності Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області, яка полягає у не проведенні державної реєстрації права власності на об'єкт комунальної власності Миколаївської об'єднаної територіальної громади є обґрунтованими та підтверджуються обставинами справи та нормами законодавства.
При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 182 Цивільного кодексу України, відмова у державній реєстрації права на нерухомість, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Враховуючи викладене, оскільки обґрунтованість позовних вимог прокурора щодо зобов'язання органу місцевого самоврядування провести державну реєстрацію прав на об'єкт комунальної власності підтверджено, суд вважає необхідним зобов'язати Миколаївську селищну раду Березівського району Одеської області 67000, вул. Незалежності,71, с-ще Миколаївка, Березівського району, Одеської області, код ЄДРПОУ: 04380146), вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов Березівської окружної прокуратури належить до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Проте, відповідно до ч.2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що Березівська окружна прокуратура при зверненні до суду з даним адміністративним позовом в інтересах держави виступає як суб'єкт владних повноважень, судові витрати по сплаті судового збору у відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України розподілу не підлягають. Інші судові витрати не заявлені.
Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 1 статті 120 КАС України визначено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Враховуючи строки розгляду даної справи, визначені ст.258 КАС України, у зв'язку із перебуванням головуючого судді Радчука А.А. у відпустці, в силу положень ст.120 КАС України, рішення суду складено після виходу судді з відпустки.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 53, 72, 74, 76-77, 90, 139, 162, 243-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Березівської окружної прокуратури (вул. Шаховцева, 4, м. Березівка, Березівський р-н., Одеська обл., 67300, код ЄДРПОУ 0352855225) до Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (вул. Незлежності, 71, м. Березівка, Березівський р-н., Одеська обл., 67000, код ЄДРПОУ 04380146) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Миколаївської селищної ради Березівського району Одеської області (67000, вул. Незалежності,71, с-ще Миколаївка, Березівського району, Одеської області, код ЄДРПОУ: 04380146), яка полягає у не оформленні правовстановлюючих документів та не проведенні державної реєстрації права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А.
Зобов'язати Миколаївську селищну раду Березівського району Одеської області 67000, вул. Незалежності,71, с-ще Миколаївка, Березівського району, Одеської області, код ЄДРПОУ: 04380146) вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів та проведення державної реєстрації права комунальної власності на об'єкт нерухомого майна - житловий будинок, що розташований за адресою: Одеська область, Березівський район, с. Ульянівка, вул. Петренка, 4, 4-А.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук