Справа № 420/36806/24
27 серпня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, які полягали у наданні ОСОБА_1 листом № 80124/ПІ-Б-3392/5.1 від 29.05.2024 р., неповної, неточної та недостовірної інформації щодо обставин комунікації з Європейським судом з прав людини у справі 63403/13 за заявою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України;
- зобов'язати судом Міністерство юстиції України надати ОСОБА_1 повну, точну та достовірну інформацію щодо обставин комунікації з Європейським судом з прав людини у справі 63403/13 за заявою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України";
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України моральну шкоду, заподіяну ОСОБА_1 через незаконні дії та бездіяльність суб'єктів владних повноважень, а саме Міністерства юстиції України у розмірі 20000 грн.;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов'язати Міністерство юстиції України у місячний строк з дня набрання рішення суду законної сили подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про його виконання.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач у період з 17.06.2015 р. по 02.12.2018 р. перебував на посаді Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ та брав участь у взаємодії з ЄСПЛ по справі № 63403/13. Також ОСОБА_1 має процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000361. В травні 2024 р. позивач ознайомився із знеособленим текстом ухвал слідчого судді ВАКС від 27.03.2024 р. у справі 991/1635/24 та у справі 991/1634/24 в Єдиному державному реєстрі судових рішень щодо кримінального провадження № 52017000000000361, в яких описувались обставини звернення Міністерства закордонних справ України (далі - МЗС України) та Міністерства юстиції України в 2020 році до ЄСПЛ щодо справи № 63403/13, остаточне рішення у якій ЄСПЛ ухвалено 20.10.2015 р. Проте, ані ЄСПЛ, ані МЗС України, ані відповідач ніколи не повідомляли позивача про зміст та підстави такого звернення, а також його наслідки. У зв'язку із наведеним позивач 23.05.2024 р. спрямував до відповідача та МЗС України відповідні запити на отримання публічної інформації № 11/2024 та № 12/2024. Листом від 29.04.2024 р. № 80124/ПІ-Б-3392/5.1 відповідач повідомив позивачу про те, що запитувані документи з усіма додатками до них не можуть бути надані відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р. № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI), оскільки інформація, викладена у них, стосується розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361, у межах якого Національне антикорупційне бюро України надало дозвіл на направлення копій відповідних документів виключно до ЄСПЛ та попередило про дотримання вимог статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, а також розгляду відповідної справи ЄСПЛ, де наразі немає рішення. Крім того, як зазначено вище, процедура доступу до матеріалів справ, що перебувають на розгляді ЄСПЛ, визначена його Регламентом. Відтак, розголошення відповідної інформації на цьому етапі може завдати істотної шкоди процесу розгляду справи, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Враховуючи зазначене та ч.2 ст.6 Закону № 2939-VI, надати запитувану інформацію не є можливим. Крім того, з огляду на те, що вказані вище листи до ЄСПЛ направлено у зв'язку з листом Національного антикорупційного бюро України від 24.04.2020 р., рекомендовано додатково звернутись до згаданого органу. 18.07.2024 р. в межах адміністративної справи № 420/19712/24 ОСОБА_1 , маючи процесуальний статус позивача, ознайомившись із відзивом відповідача - Міністерства юстиції України, в якому серед доданих документів було рішення ЄСПЛ у справі № 63403/13 за заявою ТОВ "Золотий Мандарин ОЙЛ" від 09.07.2024 р., зі змісту якого вбачається, що інформація надана позивачу у листі від 29.05.2024 р. була неправдива. Позивач вважає, що відповідач ввів позивача в оману щодо суттєвих обставин та водночас необґрунтовано відмовився надати витребувану інформацію. Наголошує, що він здійснює активну політичну діяльність та постійно інформує громадськість про значущі події, зокрема, шляхом надання інтерв'ю та публікацій у ЗМІ. Крім того, враховуючи його перебування на посаді Урядового уповноваженим у справах ЄСПЛ, позивач є публічною особою. Отже, надання запитуваної інформації відповідає критеріям трискладового тесту ЄСПЛ щодо надання інформації для задоволення публічного інтересу. Також зазначає, що мав право на отримання запитуваної інформації як підозрюваний в межах кримінального провадження № 52017000000000361 та учасник інших судових процесів, що стосуються окремих обставин справи № 63403/13. Поряд з цим, позивач акцентує увагу на завданні відповідачем йому моральної шкоди, яку він оцінив у 20000 грн. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 р. головуючим у справі № 420/36806/24 визначено суддю Токмілову Л.М.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
27.12.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що лист Міністерства юстиції України від 29.05.2024 р. № 80124/ПІ-Б-3392/5.1, на який посилається позивач, містить вичерпну інформацію стосовно обставин та підстав комунікації Уряду України з ЄСПЛ стосовно справи "Золотий Мандарин Ойл проти України" за № 63403/13, а також обґрунтовані причини ненадання запитуваної позивачем інформації з посиланням на Закон №2939-VI, на відповідні пункти Регламенту ЄСПЛ, а також вказівки Національного антикорупційного бюро України, яке надало дозвіл на направлення копій відповідних документів виключно до ЄСПЛ та попередило про дотримання вимог ст.222 Кримінального процесуального кодексу України. Відповідь надана відповідачем по суті запиту позивача, а відтак не може вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Звертає увагу суду на те, що запитувана позивачем інформація не являється особистою інформацією про позивача. За таких обставин, безпідставними є твердження позивача про порушення конституційного права позивача на отримання інформації про себе. Викладені в позові обставини фактично зводяться до суб'єктивної незгоди позивача з суттю наданої відповіді. При цьому позивач на власний розсуд трактує вимоги законодавства про доступ до публічної інформації, Регламенту та Конвенції про захист прав і основоположних свобод, безпідставно стверджуючи про те, що надана в листі інформація є неповною, неточною та недостовірною. Також зазначає, що позивач не надав суду доказів, які б підтверджували факт заподіяння моральних страждань внаслідок дій (бездіяльності) Міністерства юстиції Україні, не довів протиправності поведінки відповідача та причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяною шкодою, якщо така мала місце. Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
30.12.2024 р. позивач надав до суду відповідь на відзив, в якому заперечив проти доводів та аргументів, викладених у відзиві. Позивач зазначає, що факти перебування позивача на посаді Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ, участь у Справі 63403/13 та процесуальний статус підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000361, не позбавляють конвенційного, конституційного та законного права на збирання та поширення запитаної інформації. Наголошує, що інформація збиралася, серед іншого у цілях задоволення саме суспільного (публічного) інтересу, та не надання цієї інформації створило суттєву перешкоду свободі вираження поглядів з питань діяльності ЄСПЛ та МЮ України та тиску правоохоронних органів на ці процеси. Разом з тим, відповідач не спростував, що запитувана інформація становить істотний суспільний інтерес, який, серед іншого, був відображений у чисельних публікаціях, зокрема з боку правозахисної спільноти, як в Україні так й за кордоном. Крім того, позивач зазначає, що, надаючи відзив у даній справі, відповідач долучив листи ЄСПЛ протягом 2020-2021 р.р., які є важливою частиною запитаною інформації, оскільки цей зміст містить відомості, які суперечать тезам листа 2024 р. Враховуючи, що відповідач без окремої вимоги суду надав ці документи як додатки до відзиву, то МЮ України очевидно не вважає ці документи конфіденційними, а сам зміст цих документів не є таємницею досудового розслідування. Також позивач посилався на судові рішення, в яких констатовано право позивача отримувати та поширювати інформацію з огляду на відповідність критеріям трискладового тесту, встановленого у рішенні ЄСПЛ "Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини".
30.12.2024 р. від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою від 02.01.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
03.01.2025 р. відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що аргументи позивача зводяться до неправомірної, на його думку, відмови у наданні матеріалів справи № 63403/13. Вказує, що доступ до матерів справ в ЄСПЛ особами, які не є сторонами відповідних справ, не є автоматичним та безумовним правом, а надається Секретарем ЄСПЛ у порядку, визначеним Регламентом ЄСПЛ, та за умови задоволення відповідного прохання та відповідно до наданих них/нею вказівок. Наведене повідомлено позивачеві у листі від 29.05.2024 р.
06.01.2025 р. позивач надав до суду заяву на заперечення відповідача на відповідь на відзив. Зазначає, що заперечення відповідача у цілому повторно й дещо скорочене відтворюють тези відзиву та відповідно ігнорують й відповідні аргументи відповіді, й додані до відповіді матеріали; ніяких нових матеріалів по суті справи відповідач до заперечення не додає.
Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду Пасічник О.Ю. від 22.05.2025 р. № 122 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку із перебуванням головуючого судді Токмілової Л.М. з 20.05.2025 р. у довготривалій соціальній відпустці.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 р. головуючим у справі № 420/36806/24 визначено суддю Бездрабка О.І.
Ухвалою від 27.05.2025 р. адміністративну справу № 420/36806/24 прийнято до провадження судді Бездрабка О.І., розгляд справи розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
28.05.2025 р. представник відповідача надав до суду заяву, в якій просив до уваги під час ухвалення рішення подані відповідачем заяви по суті справи, а саме: відзив на позовну заяву від 27.12.2024 р. та заперечення (на відповідь на відзив) від 03.01.2025 р.
03.06.2025 р. позивач подав до суду заяву, в якій просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та під час ухвалення рішення подані прийняти до уваги заяви по суті справи, а саме: відповідь на відзив на позовну заяву від 30.12.2024 р. та заяву щодо заперечень на відповідь на відзив від 06.01.2025 р.
04.08.2025 р. позивач подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою від 27.08.2025 р. відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
З урахуванням вимог ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами з урахуванням перебування судді Бездрабка О.І. у відпустці з 14.07.2025 р. по 22.08.2025 р.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 17.06.2015 р. по 02.12.2018 р. перебував на посаді Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.
У провадженні ЄСПЛ перебувала справа за заявою ТОВ "Золотий мандарин Ойл" за № 63403/13. У цій справі підприємство-заявник скаржилося за п.1 ст.6 та ст.13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також ст.1 Першого протоколу на тривале невиконання рішення суду, ухваленого на його користь. Предмет розгляду вказаної справи в ЄСПЛ стосувався тривалого невиконання винесеного на користь підприємства-заявника рішення Господарського суду м. Києва від 21.04.2009 р. у справі № 41/207, спосіб виконання якого змінено ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2009 р.
22.07.2015 р. Урядом України направлено до ЄСПЛ пропозицію щодо дружнього врегулювання із заявником у справі № 63403/13, яке підписано Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду прав людини Б.В. Бабіним.
12.11.2015 р. ЄСПЛ повідомив Уряд України про рішення від 20.10.2015 р. вилучити з реєстру справ заяву за результатами дружнього врегулювання між сторонами провадження, підписаного ОСОБА_1 . У цьому рішенні ЄСПЛ, беручи до уваги досягнення дружнього врегулювання спору між підприємством-заявником та Урядом України, вирішив, що спір було вирішено в значенні підпункту "b" п.1 ст.37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та що повага до прав людини, визначених у Конвенції та протоколах до неї, не вимагає подальшого розгляду заяви за п.1 ст.37 (in fine) і вилучив заяву підприємства-заявника з реєстру справ.
Протягом 2016-2018 рр. в межах досудового розслідування Національним антикорупційним бюро України у кримінальному провадженні № 52017000000000361 здійснено ряд процесуальних дій щодо отримання інформації про підстави та обставини укладення дружнього врегулювання між Урядом України та ТОВ "Золотий мандарин Ойл" у справі за заявою № 63403/13, яка знаходилася на розгляді ЄСПЛ. У результаті документи щодо справи "Золотий мандарин ОЙЛ проти України" за № 63403/13 вилучено в ході розслідування. Позивач у вказаному кримінальному провадженні має статус підозрюваного. Досудове розслідування триває.
Листом від 24.04.2020 р. № 042-022/14970 Національне антикорупційне бюро України повідомило, що в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 28, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ч.2 ст. 364, ч.1 ст. 357 Кримінального кодексу України, встановлено факт, який мав значення на вирішення справи ЄСПЛ, та який на момент розгляду справи не був відомий ані Уряду, ані ЄСПЛ. Зокрема, в 2020 р. позивачу повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 52017000000000361 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України. За даними слідства, дії ОСОБА_1 як Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини під час укладання дружнього врегулювання у справі № 63403/13 та відповідної взаємодії з ЄСПЛ спричинили тяжкі наслідки у вигляді збитків Державному бюджету України в особливо великому розмірі.
26.10.2020 р. відповідачем до ЄСПЛ направлено лист на підставі правила 80 Регламенту ЄСПЛ, у якому викладено обставини, що мають слугувати підставами для перегляду рішення у справі "ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України" разом з відповідними матеріалами, отриманими від НАБУ.
18.12.2020 р. ЄСПЛ повідомив відповідача про те, що клопотання Уряду розприділено для розгляду до Другої Секції. З огляду на те, що процедура перегляду не поширюється на рішення про вилучення справ, 15.12.2020 р. ЄСПЛ вирішив розглядати звернення Уряду України від 26.10.2020 р. як клопотання про відновлення заяви в реєстрі справ Суду.
23.05.2024 р. позивач звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації № 11/2024. Керуючись ст.ст.6, 8, 10, 14, 17, 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, приписами ст.ст.24, 32, 34 Конституції України та законодавством України про доступ до публічної інформації позивач просив Міністерство юстиції України надати йому наступну публічну інформацію, розпорядником якої є відповідач: 1) чи зверталися МЮУ, чи його структурні підрозділи чи органи, починаючи з 21 жовтня 2015 року та у наступному, до часу відповіді на цей запит, до ЄСПЛ, або до структур ЄСПЛ, або до інших структур, органів та посадових осіб Ради Європи, включаючи Комітет Міністрів Ради Європи з будь-яких питань щодо рішення ЄСПЛ за заявою № 63403/13, зокрема - щодо тлумачення, роз'яснення чи перегляду цього рішення ЄСПЛ, та щодо чого саме було це звернення; 2) якщо МЮУ, чи його структурні підрозділи чи органи, зверталися до ЄСПЛ, або до структур ЄСПЛ чи Ради Європи щодо тлумачення, роз'яснення чи перегляду рішення ЄСПЛ за заявою № 63403/13, то прошу додатково надати таку публічну інформацію: 2.1) ким саме, яким органом та посадовою особою та на підставі чого, було ініційоване це звернення, 2.2) коли саме, та у якій саме спосіб це звернення відбулося, 2.3) на яких конкретно нормах Європейської конвенції з прав людини та Регламенту ЄСПЛ, щодо підстав подання звернення, та щодо підстав вимог звернення, ґрунтувалося таке звернення, 2.4) коли саме та яка саме відповідь або інша сформована реакція від ЄСПЛ, структур ЄСПЛ чи Ради Європи була отримана щодо цього звернення, та у якій спосіб, 2.5) чи повідомив ЄСПЛ після такого звернення про початок процедури такого запитаного тлумачення, роз'яснення чи перегляду у справі № 63403/13, коли саме це повідомлення відбулося та у якій спосіб; та за яким номером провадження в ЄСПЛ надалі відбувається чи відбувалося таке тлумачення, роз'яснення чи перегляд, якими були дата та реквізити листів та інших документів ЄСПЛ щодо цих питань, 2.6) які реквізити, дату, вихідний номер, прізвище та посаду підписанта та особи яка їх формувала мають усі документи, подані до ЄСПЛ, структур ЄСПЛ чи Ради Європи щодо тлумачення, роз'яснення чи перегляду рішення ЄСПЛ за заявою № 63403/13; 2.7) які саме додатки мали документи, подані до ЄСПЛ щодо тлумачення, роз'яснення чи перегляду цього рішення за заявою № 63403/13, якою була назва та джерело походження цих додатків; 3) надати у сканованому вигляді усі наявні у МЮУ документи з усіма додатками до них, які стосуються взаємодії з ЄСПЛ з будь-яких питань щодо рішення ЄСПЛ за заявою № 63403/13, які створені або сформовані з 21.10.2015 р. та у наступному.
Листом від 29.05.2024 р. № 80124/ПІ-Б-3392/5.1 відповідач повідомив позивачу наступне. У провадженні ЄСПЛ перебуває справа "Золотий мандарин Ойл" проти України" за № 63403/13. 12.11.2015 р. ЄСПЛ повідомив Уряд України про рішення від 20.10.2015 р. вилучити з реєстру справ заяву за результатами дружнього врегулювання між сторонами провадження. За період 2016-2018 рр. в межах досудового розслідування Національного антикорупційного бюро України у кримінальному провадженні № 52017000000000361 здійснено ряд процесуальних дій (в тому числі обшуки та вилучення документів) щодо отримання інформації про підстави та обставини укладення дружнього врегулювання між Урядом України та ТОВ "Золотий мандарин Ойл" у справі за заявою № 63403/13, яка знаходилася на розгляді ЄСПЛ. За результатами матеріали по справі "Золотий мандарин Ойл проти України" за № 63403/13 вилучено в ході розслідування. Щодо звернення Уряду України до ЄСПЛ у зазначеній справі після 21.10.2015 р. повідомлено, що 08.05.2020 р. Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини направлено до ЄСПЛ лист № 4160/5.3/30-20 щодо надання копій матеріалів у справі "ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України". 26.10.2020 р. Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини направлено лист № 8700/5.3/30-20 до ЄСПЛ, у якому викладено обставини, що мають слугувати підставами для перегляду відповідно до Правила 80 Регламенту ЄСПЛ рішення у справі "ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України", разом з копіями матеріалів кримінального провадження № 52017000000000361, наданих Національним антикорупційним бюро України. Вказані листи підписані заступником Міністра юстиції - Уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини І.Ю. Ліщиною та надіслані до ЄСПЛ у зв'язку з листом Національного антикорупційного бюро України від 24.04.2020 р. в межах проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні. За наявною інформацію, кримінальне провадження, матеріали якого було надано для відповідного звернення, станом на цей час триває. При цьому, Національним антикорупційним бюро України було наголошено на вимогах статті 222 КПК України та можливості розголошення даних лише за рішенням слідчого / прокурора та що матеріали надавались виключно з метою звернення до ЄСПЛ. 18.12.2020 р. ЄСПЛ поінформував, що за результатами розгляду звернення Уряду України від 26.10.2020 р. прийнято рішення про відновлення заяви № 63403/13 в реєстрі справ ЄСПЛ відповідно до статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Правила 43 § 5 Регламенту ЄСПЛ, оскільки процедура перегляду не застосовується до вилучених з реєстру справ. Вказане звернення перебуває у провадженні ЄСПЛ, Уряд України не отримував повідомлення щодо подальшого розгляду справи. Станом на травень 2024 року ЄСПЛ також не повідомляв про рішення за результатами розгляду вказаної заяви. Відповідно до встановленої Регламентом ЄСПЛ процедури, суд повідомить сторони провадження про рішення щодо вказаного звернення. При цьому, наголошено, що відповідно Правила 17 Регламенту ЄСПЛ комунікація між сторонами у справах відбувається через ЄСПЛ. Відповідно до роз'яснень Практичної рекомендації "Письмовий змагальний процес" до Регламенту будь-яке листування щодо заяв до ЄСПЛ здійснюється через його Секретаріат. Обмін матеріалами між сторонами по справах, які перебувають в провадженні ЄСПЛ, здійснюється через його Секретаріат. У цьому зв'язку зазначено, що Уряду України не надходила з ЄСПЛ інформація, що ОСОБА_1 є стороною відповідного провадження. Враховуючи зазначене вище повідомляємо, що запитувані документи з усіма додатками до них не можуть бути надані відповідно до Закону № 2939-VI, оскільки інформація, викладена у них, стосується розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000361, у межах якого Національне антикорупційне бюро України надало дозвіл на направлення копій відповідних документів виключно до ЄСПЛ та попередило про дотримання вимог статті 222 Кримінального процесуального кодексу України, а також розгляду відповідної справи ЄСПЛ, де наразі немає рішення. Крім того, як зазначено вище, процедура доступу до матеріалів справ, що перебувають на розгляді ЄСПЛ, визначена його Регламентом. Відтак, розголошення відповідної інформації на цьому етапі може завдати істотної шкоди процесу розгляду справи, а шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні. Враховуючи зазначене та ч.2 ст.6 6 Закону № 2939-VI, надати запитувану інформацію не є можливим. Водночас інформовано, що згідно п.1 Правила 33 Регламенту усі документи, що надійшли до канцелярії від сторін чи будь-якої третьої сторони у зв'язку із заявою, за винятком поданих з приводу переговорів щодо дружнього врегулювання, як це передбачено Правилом 62, мають бути доступними для громадськості на умовах, визначених Секретарем, якщо з причин, викладених у пункті 2 цього правила, Голова Палати не вирішить інакше - з власної ініціативи або за клопотанням сторони чи іншої заінтересованої особи. Таким чином, для отримання запитуваної інформації можете звернутись безпосередньо до Секретаріату ЄСПЛ. Крім того, з огляду на те, що вказані вище листи до ЄСПЛ були направлені у зв'язку з листом Національного антикорупційного бюро України від 24.04.2020 р., рекомендуємо додатково звернутись до згаданого органу. Щодо питання про звернення структурних підрозділів чи органів Міністерства юстиції до ЄСПЛ, структур ЄСПЛ чи Ради Європи додатково проінформовано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. № 784, представництво України в ЄСПЛ здійснюються Міністерством юстиції в установленому порядку через Уповноваженого, а відтак структурні підрозділи чи органи не уповноважені здійснювати будь-яку комунікацію з ЄСПЛ.
09.07.2024 р. ЄСПЛ виніс ухвалу про відновлення заяви № 63403/13 у реєстрі справ та визнання її неприйнятною відповідно до пп."а" п.3 ст.35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. В цій ухвалі ЄСПЛ розглянув клопотання Уряду від 26.10.2020 р. про повернення заяви до реєстру справ та, розглянувши матеріли, вказав на існування достатніх підстав для відновлення заяви в реєстрі справ і визнання її неприйнятною на підставі того, що компанія-заявник втратила статус жертви, а також, що поведінка компанії-заявника становила зловживання правом на індивідуальну заяву. ЄСПЛ встановив, що компанія-заявник не повідомила ЄСПЛ та Уряд про існування договору про переуступку до ухвалення рішення про вилучення заяви 20.10.2015 р., що могло мати вирішальний вплив на прийнятність справи та підстав для прийняття угоди сторін про дружнє врегулювання. У зв'язку з цим ЄСПЛ дійшов висновку, що існують виняткові обставини, які виправдовували відновлення заяви до реєстру справ та, розглянувши нововиявлені факти, визнав заяву неприйнятною.
Крім того, у п.8-9 цього документу зазначено, що після кількох невдалих спроб вручити запит Уряду компанії-заявнику - а саме 21 січня, 22 березня, 8 липня та 22 вересня 2021 року - та через порушення роботи поштових служб у зв'язку з триваючою війною в Україні, 3 березня 2023 року Уряд повідомив Суд, що, згідно з висновками НАБУ, за останні десять років компанія-заявник дев'ять разів змінювала директорів і що її нинішнім директором і представником є певний пан Y.V.O. Уряд також надав адресу та контактні дані зазначеної особи. Ця ж особа вказана як директор компанії-заявника у загальнодоступному реєстрі компаній України. 24 березня 2023 року запит Уряду про відновлення та супровідні документи були вручені пану Y.V.O. Компанія-заявник не скористалася можливістю надати коментарі щодо запиту Уряду.
Вважаючи, що відповідач надав неповну, неточну та недостовірну інформацію щодо обставин комунікації з Європейським судом з прав людини у справі № 63403/13 за заявою "ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України", позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Стаття 34 Конституції України надає право кожній особі вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цього права може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Приписами ст.55 Конституції України передбачено, що кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
Згідно зі ст.16 Закону України "Про міжнародні договори України" міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інші органи державної влади, до відання яких віднесені питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують дотримання і виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами України, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для України, і за виконанням іншими сторонами міжнародних договорів України їхніх зобов'язань
Частиною 2 статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" закріплено, що якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
17.07.1997 р. Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (з протоколами) (Європейську конвенцію з прав людини) (далі - Конвенція), яка для України набрала чинності 11.09.1997 р.
Приписами ст.1 Конвенції визначено, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньої юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Статтею 19 Конвенції передбачено, що для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією та Протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини, який далі називається "Суд". Він функціонує на постійній основі.
Згідно з ч.1 ст.24 Конвенції ЄСПЛ має Секретаріат, функції та організація якого визначені Регламентом Суду. Відповідно до статті 25 Конвенції ЄСПЛ на пленарних засіданнях: a) обирає Голову Суду та одного чи двох заступників Голови Суду строком на три роки; вони можуть бути переобрані; b) створює Палати на встановлений строк; c) обирає Голів Палат; вони можуть бути переобрані; d) приймає Регламент Суду; e) обирає Секретаря Суду та одного чи більше його заступників; f) звертається з будь-яким клопотанням згідно з пунктом 2 статті 26.
Відповідно до ст.32 Конвенції юрисдикція ЄСПЛ поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та Протоколів до неї, подані йому на розгляд згідно зі статтями 33, 34, 46 і 47.
За приписами ст.46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення Суду в будь-яких справах, у яких вони є сторонами. Остаточне рішення Суду передається Комітету Міністрів, який здійснює нагляд за його виконанням.
Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України регламентовано Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що рішення є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст.46 Конвенції. Порядок виконання Рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
Правовий статус Міністерства юстиції України як центрального органу виконавчої влади визначено у Положення про Міністерство юстиції України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 р. № 228 (далі - Положення № 228).
Згідно п.п.1, 2 Положення № 228 Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін'юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства та державну політику у сфері запобігання неплатоспроможності боржників, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції. Мін'юст є державним органом з питань банкрутства. Мін'юст є органом, уповноваженим на забезпечення проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади".
Мін'юст у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Приписами пп.4 п.3 Положення № 228 передбачено, що до завдань Мін'юсту належить забезпечення самопредставництва Мін'юсту як органу державної влади, який у випадках, передбачених законом, бере участь у справах та діє у судах України від імені та в інтересах держави, зокрема через територіальні органи Мін'юсту; здійснення захисту інтересів України у Європейському суді з прав людини, під час урегулювання спорів і розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземних суб'єктів та України.
Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 31.05.2006 р. № 784, представництво України в ЄСПЛ, координація виконання його рішень та інформування про хід виконання рішень ЄСПЛ у справах, в яких Україна є стороною, здійснюються Міністерством юстиції в установленому порядку через Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини (далі - Уповноважений).
Відповідно п.1 Положення про Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини, затвердженого постановою постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. № 784 (далі - Положення № 784), Уповноважений є посадовою особою Міністерства юстиції, на яку покладено повноваження щодо здійснення представництва України в ЄСПЛ під час розгляду справ про порушення Конвенції, координації виконання його рішень, а також інформування Комітету міністрів Ради Європи про хід виконання рішень ЄСПЛ.
Уповноважений у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, Регламентом ЄСПЛ та цим Положенням (пункт 2 Положення про Уповноваженого).
Згідно п.4 Положення № 784 основними завданнями Уповноваженого є: 1) здійснення представництва України в ЄСПЛ під час розгляду справ про порушення нею Конвенції, справ за заявами України стосовно порушення Конвенції іншими Договірними Сторонами, а також як третьої сторони під час розгляду справ за заявами громадян України або юридичних осіб - резидентів України проти інших Договірних Сторін; 2) координація роботи, пов'язаної з підготовкою матеріалів для розгляду справ у ЄСПЛ та виконанням його рішень, співпраця з цією метою з іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями; 3) підготовка і внесення на розгляд ЄСПЛ необхідних матеріалів, участь у слуханні справ, які ним розглядаються; 3-1) організація роботи із створення необхідних умов для проведення ЄСПЛ розслідування у справі про порушення Конвенції та вжиття заходів відповідно до Регламенту ЄСПЛ; 4) здійснення координації виконання рішень ЄСПЛ у справах, в яких Україна є стороною; 5) інформування Комітету міністрів Ради Європи в установленому ним порядку про стан виконання Україною рішень ЄСПЛ у справах, в яких Україна є стороною.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 17.06.2015 р. по 02.12.2018 р. перебував на посаді Урядового уповноваженого у справах ЄСПЛ та брав участь у взаємодії з ЄСПЛ по справі № 63403/13 - "ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України". Зокрема, 22.07.2015 р. позивачем від імені Уряду України направлено до ЄСПЛ пропозицію щодо дружнього врегулювання із заявником у справі № 63403/13. У зв'язку із наведеним, ЄСПЛ рішенням від 20.10.2015 р. вилучив з реєстру справ заяву ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" за результатами дружнього врегулювання між сторонами.
Даний факт розслідується Національним антикорупційним бюро України в межах кримінального провадження № 52017000000000361 від 01.06.2017 р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.364, ч.1 ст. 357 Кримінального кодексу України. Одним із підозрюваних в цьому кримінальному провадженні є ОСОБА_1 .
В травні 2024 року позивач, ознайомившись із судовими документами ВАКС від 27.03.2024 р. у справі 991/1635/24 та у справі 991/1634/24 щодо кримінального провадження № 52017000000000361, виявив факти комунікації відповідача із ЄСПЛ, у зв'язку із чим 23.05.2024 р. спрямував запит про надання доступу до публічної інформації, в якому просив надати інформацію про зміст, підстави та наслідки такої комунікації. Листом від 29.05.2024 р. відповідач надав відповідь на дане звернення, яка, на думку позивача, є неповною, неточною та недостовірною.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес регламентовано Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 р. № 2939-VI.
За ст.1 цього Закону, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Статтею 3 Закону № 2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Згідно ч.2 ст.5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ч.1-5 ст.6 Закону № 2939-VI, інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо він правомірно оприлюднив її раніше.
Інформація з обмеженим доступом має надаватися розпорядником інформації, якщо немає законних підстав для обмеження у доступі до такої інформації, які існували раніше.
Не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов'язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву"). Не може бути також обмежено доступ до інформації про наявність у фізичних осіб податкового боргу. Не підлягає обмеженню також доступ до інформації про стан і результати перевірок та службових розслідувань фактів порушень, допущених у сферах діяльності, зазначених у цій частині. Доступ до зазначеної інформації забезпечується розпорядниками інформації відповідно до положень статті 5 цього Закону.
Пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Статтею 14 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані:1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Враховуючи, що запитувана публічна інформація стосується справи, що перебувала на розгляді ЄСПЛ, суд приймає до уваги й положення Регламенту ЄСПЛ, прийнятого на пленарному засіданні Суду від 29.05.2006 р., який набрав чинності з 01.06.2006 р. (далі - Регламент).
За правилом 17 Регламенту Секретар допомагає Судові у виконанні його функцій, на нього покладається відповідальність за організацію та роботу канцелярії Суду під керівництвом Голови Суду. У віданні Секретаря перебувають усі архіви Суду, через нього проходять усі повідомлення та сповіщення, що відправляються Судом або надходять на його адресу у зв'язку зі справами, які передані або мають бути передані до Суду. Згідно з обов'язком діяти на власний розсуд, що випливає із його повноважень, Секретар відповідає на запити про надання інформації стосовно діяльності Суду, зокрема на запитання преси. Робота канцелярії регулюється загальними правилами, розробленими Секретарем та затвердженими Головою Суду.
Правилом 33 Регламенту визначено, що усі документи, передані до Секретаріату сторонами або будь-якою третьою стороною у зв'язку з заявою, за винятком: (а) тих, що були передані в рамках переговорів щодо дружнього врегулювання, як це передбачено у правилі 62, або (б) тих, що були подані у зв'язку з провадженням згідно з правилом 44F, є доступними для громадськості відповідно до порядку, визначеного Секретарем. Доступ може бути обмежено лише у тому випадку, якщо Голова Палати з підстав, викладених у пункті 2 цього Правила, вирішить інакше - за власною ініціативою або на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи. Доступ громадськості до документа або до будь-якої його частини може бути обмежений в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві. Також обмеження може бути застосоване, якщо цього вимагають інтереси неповнолітніх, захист приватного життя сторін чи будь-якої іншої зацікавленої особи, або якщо, на думку Голови Палати, це є винятково необхідним за особливих обставин, коли розголошення може завдати шкоди інтересам правосуддя. Будь-яке клопотання про конфіденційність, подане відповідно до пункту 1 цього Правила, має бути обґрунтованим і містити зазначення, чи проситься обмежити доступ громадськості до всіх документів, чи лише до їх частини.
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону № 2939-VI відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
За ст.23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ст.24 Закону № 2939-VI відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Особи, на думку яких їхні права та законні інтереси порушені розпорядниками інформації, мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку, визначеному законом.
Звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивач зазначає про протиправність дій відповідача щодо надання повної, точної та достовірної інформації на його запит про надання публічної інформації. Окреслене виразилось в тому, що відповідач у листі від 29.05.2024 р. № 80124/ПІ-Б-3392/5.1 ввів позивача в оману, не вказавши про обставини комунікації Уряду в березні 2023 року, а також необґрунтовано не надав запитувані документи, які стосувались відповідної комунікації, починаючи з 21.10.2015 р.
Позивач вважає, що відповідач, не надавши запитувану інформацію, порушив його права як запитувача за Закону № 2939-VI, ст.34 Конституції України та ст.10 Конвенції. Наголошує, що запитувана інформація збиралась не лише для реалізації гарантованих йому законом особистих прав як підозрюваного у кримінальному провадженні № 52017000000000361 та учасника судових справ, в яких ОСОБА_1 має процесуальний інтерес, а й для задоволення публічного інтересу. Ненадання ОСОБА_1 інформації є порушенням правила 33 Регламенту, що створило суттєву перешкоду свободі вираження його поглядів як громадського діяча з питань діяльності ЄСПЛ та Міністерства юстиції України та тиску правоохоронних органів на ці процеси. Крім того, ґрунтуючись на неправдивій інформації, позивач отримав відмову ЄСПЛ щодо його вступу у справу № 63403/13 як третя особа, оскільки справа перебувала на іншій стадії, ніж вказав відповідач. Такі дії відповідача, на думку позивача, завдали йому моральної шкоди.
Відповідач відхиляє доводи позивача, вказуючи, що позивачу надана інформація по суті запиту з урахуванням Закону № 2939-VI, Регламенту в обсязі, допустимому в межах справи № 63403/13 та кримінального провадження № 52017000000000361.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Аналізуючи зміст заяви позивача на отримання публічної інформації від 23.05.2024 р. № 11/2024, можна зауважити, що у прохальній частині останньої позивач просив відповідача надати інформацію щодо обставин комунікації Уряду з ЄСПЛ чи Ради Європи щодо тлумачення, роз'яснення чи перегляду рішення ЄСПЛ за заявою № 63403/13.
Надаючи відповідь у листі від 29.05.2024 р. № 80124/ПІ-Б-3392/5.1 відповідач зазначив, зокрема, що 26.10.2020 р. направлено лист № 8700/5.3/30-20 до ЄСПЛ, у якому викладено обставини, що мають слугувати підставами для перегляду справи, а 18.12.2020 р. ЄСПЛ поінформував, що за результатами розгляду звернення Уряду України прийнято рішення про відновлення заяви № 63403/13 в реєстрі справ ЄСПЛ. Уряд України не отримував повідомлення щодо подальшого розгляду справи. Станом на травень 2024 року ЄСПЛ також не повідомляв про рішення за результатами розгляду вказаної заяви.
Поряд з тим, позивач у своїх процесуальних зверненнях акцентував увагу суду на факті порушення його права на доступ до публічної інформації з огляду на невідображенні у листі відповідача відомостей про обставини комунікації Уряду з ЄСПЛ у березні 2023 року, а також не наданні документів, в яких відображається зміст, підстави та наслідки такої комунікації загалом з жовтня 2015 року.
Як вбачається із змісту ухвали ЄСПЛ у справі за заявою № 63403/13, Уряд України, через неможливість вручити запит компанії-заявнику, 03.03.2023 р. повідомив Суд про тогочасного керівника компанії, який встановлений НАБУ за результатами досудового розслідування, а 24.03.2024 р. відповідач повідомив суд, що запит Уряду про відновлення та супровідні документи вручено відповідній особі.
Таким чином, відповідач у листі від 29.05.2024 р. не вказав відомості щодо обставин повідомлення Урядом компанії-заявнику інформації про відновлення справи за заявою № 63403/13 особі, яку НАБУ в межах кримінального провадження 52017000000000361 визначено як керівника. Тобто, відповідачем не повідомлено позивачу інформацію, яка стосувалась обставин кримінального провадження, в якому ОСОБА_1 є підозрюваним.
З цієї ж причини відповідачем не надано документи з усіма додатками до них, які стосуються взаємодії з ЄСПЛ з будь-яких питань щодо рішення ЄСПЛ за заявою № 63403/13, які створені або сформовані з 21.10.2015 р. та у наступному.
Суд зазначає, що право на доступ до публічної інформації, закріплене в Конституції України, Конвенції та Законі № 2939-VI, є одним з ключових інструментів забезпечення прозорості та підзвітності органів публічної влади. Водночас, це право не є абсолютним і може бути обмежене з метою захисту інших суспільних інтересів, зокрема, забезпечення ефективного здійснення правосуддя.
Ефективність кримінального провадження в першу чергу залежить від конфіденційності та нерозголошення інформації, що може мати суттєве значення для досудового розслідування. Тому законодавцем у ст.6 Закону № 2939-VI закріплено можливість обмеження доступу до публічної інформації, якщо її розголошення може завдати істотної шкоди інтересам національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, підірвати авторитет чи неупередженість правосуддя.
Тому, суд поділяє позицію відповідача про те, що розголошення особою, яка є розпорядником публічної інформації, даних щодо кримінального провадження особі, яка має в ньому статус підозрюваного, становить пряму загрозу для об'єктивності та повноти досудового розслідування.
При цьому, суд зауважує, що позивач як підозрюваний має передбачене Кримінальним процесуальним кодексом України право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, одержання копій процесуальних документів та письмових повідомлення в порядку, визначеному цим актом, на що звернуто увагу відповідачем у листі від 29.05.2025 р. при рекомендації звернутись до НАБУ.
Також суд відхиляє доводи позивача щодо наявності в останнього права на доступ до публічної інформації, яка не надана відповідачем у листі від 29.05.2024 р. з огляду на положення правила 33 Регламенту ЄСПЛ.
Здійснюючи буквальне тлумачення відповідних приписів, суд вважає, що передбачене цим правилом право громадськості на отримання доступу до усіх документів, переданих до Секретаріату сторонами або будь-якою третьою стороною у зв'язку з заявою, не є абсолютним. Наведене правило передбачає встановлення Секретарем порядку такого доступу, а також право Голови палати за власною ініціативою або на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи обмежити доступ до таких документів в інтересах моралі, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо цього вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін чи будь-якої іншої заінтересованої особи, або в тій мірі, яка, на думку Голови Палати, є суворо необхідною в особливих обставинах, коли публічність може зашкодити інтересам правосуддя.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що Секретарем у межах розгляду заяви № 63403/13 встановлено порядок надання громадськості документів, що стосуються справи, шляхом безпосереднього звернення до Уряду як сторони справи. При цьому, окреслене й суперечить правилу 17 Регламенту ЄСПЛ, за яким листування щодо заяв здійснюється через Секретаріат ЄСПЛ, про що й наголошено відповідачем у листі від 29.05.2024 р.
Таким чином, для отримання відомостей про усі документи, передані до Секретаріату сторонами або будь-якою третьою стороною у зв'язку з заявою № 63403/13, позивач повинен був безпосередньо звертатись до ЄСПЛ.
Поряд з цим, суд відхиляє доводи позивача про його право на доступ до інформації, яка не відображена у листі від 29.05.2024 р., та порушення останнього через його громадську діяльність та відповідність критеріям трискладового тесту, встановленого у рішенні ЄСПЛ "Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини". Проаналізувавши матеріали адміністративної справи суд зауважує, що в даному випадку не надана частина запитуваної позивачем інформації підпадала під категорію інформації, розповсюдження якої обмежується законом; обмеження є необхідним в демократичному суспільстві для досягнення законної мети - здійснення неупередженого правосуддя; не надана частина запитуваної позивачем інформації не містить публічного інтересу, а стосується кримінального провадження № 52017000000000361, у якому, як вказує сам позивач, він має статус підозрюваного.
Крім того, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо втрати ним можливості участі у справі за заявою заяви № 63403/13 як третя особа, оскільки відповідну заяву останній подав 18.06.2024 р., тобто до моменту винесення ухвали ЄСПЛ 09.07.2024 р., а підстави для відмови у її задоволення не стосувались порушення строку на подання такої заяви.
Підсумовуючи вище наведене, суд приходить до висновку, що не відображення відповідачем у листі від 29.05.2024 р. № 80124/ПІ-Б-3392/5.1 інформації відомостей про обставини комунікації Уряду з ЄСПЛ у 2023 році, а також не надання документів, в яких відображається зміст, підстави та наслідки такої комунікації, є правомірним, оскільки обмеження доступу до неї є необхідних для суспільних інтересів, зокрема, забезпечення ефективного здійснення правосуддя.
Отже, позовна вимога щодо визнання протиправними дії Міністерства юстиції України, які полягали у наданні ОСОБА_1 листом № 80124/ПІ-Б-3392/5.1 від 29.05.2024 р., неповної, неточної та недостовірної інформації щодо обставин комунікації з Європейським судом з прав людини у справі 63403/13 за заявою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України задоволенню не підлягає
Також суд не знаходить підстав для задоволення похідних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу точну та достовірну інформацію щодо обставин комунікації з Європейським судом з прав людини у справі 63403/13 за заявою ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" проти України, а також про стягнення з відповідача моральної шкоди на користь позивача у розмірі 20000 грн. через відсутність порушень права позивача на доступ до публічної інформації.
Таким чином, за встановлених у адміністративній справі обставин, суд не знаходить підстав для висновку про невідповідність дій відповідача критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, у зв'язку із чим дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог через відсутність порушеного права позивача в межах спірних відносин.
Враховуючи відмову суду у задоволенні позовних вимог, підстави для встановлення судового контролю за приписами ст.382 КАС України, відсутні.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Міністерства юстиції України (01601, м.Київ, вул.Городецького, буд.13, код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко