28 серпня 2025 рокусправа № 380/25047/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Львівській області(далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 33771/13-01-07-09 вiд 02.08.2024;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області № 33772/13-01-07-09 вiд 02.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі наказу № 2163-п від 14.06.2024 та направлень на перевірку № 3309 від 17.06.2024, № 3312 від 17.06.2024, № 3310 від 17.06.2024, № 3313 від 17.06.2024 була проведена фактична перевірка за адресою магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 »: АДРЕСА_1 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Львівській області було прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 33771/13-01-07-09 вiд 02.08.2024 на суму 616970,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №33772/13-01-07-09 вiд 02.08.2024 на суму 2040,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, наголошує, що відсутні підстави для проведення фактичної перевірки. Також позивач зазначає, що фактична перевірка призначена за відсутності законних на те підстав. Жодних документів, які б підтверджували наявність інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а отже про підставу проведення перевірки, контролюючим органом не надано платку податків ні безпосередньо перед перевіркою, ані під час її проведення. Також вказав, що на виконання вимог п. 85.2 ст. 5 Податкового кодексу України після початку проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 надала всі можливі первинні документи, обов'язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, які, в свою чергу, належать або пов'язані з предметом перевірки та підтверджують факт реальності господарських операцій, у тому числі походження товарно-матеріальних цінностей. Зауважив, що всі товари, які знаходились у магазині, відображені в наданих платником податків під час перевірки документах, які не були взяті до уваги державними інспекторами. Більше того, акт, що засвідчує факт відмови в наданні документів або їх ненаданні, контролюючий орган не складав. Позивач вважає, що під час проведення фактичної перевірки не було достеменно встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у зв'язку з чим, висновки, зазначені ГУ ДПС у Волинській області в акті фактичної перевірки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, є припущенням інспекторів. Відтак, просив позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою від 23.12.2024 суддя відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
09.01.2025 за вх. № 1848 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити. Звернув увагу на те, що наказ Головного управління ДПС у Волинській області № 2163-п від 14.06.2024 «Про проведення фактичної перевірки» містить відомості, зокрема, про: мету перевірки здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами); вид перевірки фактична перевірка; підстави для проведення перевірки п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України; об'єкт, перевірка якого проводитиметься, магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що отримана інформація «яка свідчить про можливі порушення» і є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення. По суті встановлених перевіркою порушень зазначив, що Головне управління ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 14.06.2024 №2163-п «Про проведення фактичної перевірки ГО» та направлень на перевірку від 17.06.2024 №3309/03-20-07-05, №3312/03-20-07-05, №3310/03-20-07-05, №3313/03-20 07-05 проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину (торгової точки) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , та належить суб'єкту господарської діяльності - ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт фактичної перевірки № 17181/03-20-07 05/3276718928 від 26.06.2024. Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - реалізація товарів, які не обліковані у встановленому законом порядку та на які не надано документи, що підтверджують їх облік та походження, п. 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР - не проведення через реєстратор розрахункових операцій розрахункові операції з видачею відповідних розрахункових документів на суму 200,00 грн. та п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України - ненадання посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки. На підставі акта перевірки від 26.06.2024 №17181 винесені податкові повідомлення рішення від 02.08.2024: №33772/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за ненадання документів у розмірі 2040,00 грн., 02.08.2024 №33771/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 616 970, 90 грн. Представник відповідача вказав, що п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує платника податків зберігати у місці, де проводяться розрахункові операції зберігати до вибуття товарів із реалізації як документи на внутрішнє переміщення товару, так і документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання. Накладні на внутрішнє переміщення, що надавались позивачем та долучені до матеріалів справи не підтверджують виконання вимог п. 12 ст. 3 Закону №265. Так, п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. При цьому, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Отже, позивач, у розглядуваному нами випадку повинен був надати як документи на внутрішнє переміщення товару, так і документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання. Вважає, що на початок проведення перевірки були відсутні будь-які документи, що підтверджують облік та походження товарів. Враховуючи наведене, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача подав додаткові пояснення (вх. № від 24.04.2025), де зазначає, що проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована). Контролюючий орган під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних фінансових санкцій використав суму, зазначену в актах приймання-передачі товарів, сама ж перевірка відбулась з 08.10.2024 по 17.10.2024, тобто ГУ ДПС у Волинській області, під час проведення фактичної перевірки, не встановлював чи товари, на які контролюючий орган просив надати облікові документи, дійсно перебували у місці продажу, що є ключовим для встановлення такого виду порушення.
Представник позивача подав додаткові пояснення (вх. № від 30.07.2025), де зазначає, що за ч. 1 ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Відповідно до ч. 1 ст. 1013 Цивільного кодексу України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії. Отже з аналізу вказаних норм не випливає обов'язок комісіонера надати інші документи про походження товару, окрім договору та акту приймання передачі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Головне управління ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 14.06.2024 №2163-п «Про проведення фактичної перевірки ГО» та направлень на перевірку від 17.06.2024 №3309/03-20-07-05, №3312/03-20-07-05, №3310/03-20-07-05, №3313/03-20 07-05 проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину (торгової точки) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , та належить суб'єкту господарської діяльності - ФОП ОСОБА_1 .
За наслідком перевірки складено акт фактичної перевірки №17181/03-20-07 05/ НОМЕР_1 від 26.06.2024.
Перевіркою встановлено, що в магазині (торговій точці) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 торгівельну діяльність у сфері роздрібної торгівлі здійснює ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка згідно наявної у контролюючого органу податкової інформації перебуває на спрощеній системі оподаткування, 2 група єдиного податку, ставка податку 20%.
24.04.2024 ФОП ОСОБА_1 на господарську одиницю магазин (торгова точка) за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано програмний реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер 4000859676.
З метою перевірки питань дотримання суб'єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, перед початком фактичної перевірки 17.06.2024 о 16:40 год. в даній господарській одиниці придбано Кабель Lightning to USB Cable (1m) в кількості 1 шт. по ціні 200,00 грн. Розрахункова операція проведена у безготівковій формі із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжного банківського терміналу S1VF01j7 та платіжної картки).
При прийманні від покупця платіжної картки за місцем реалізації товарів, розрахункова операція проведена без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій та без створення та видачі покупцю у паперовій та/або електронній формі відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. Покупцю надано чек банківського терміналу №1996226753 від 17.06.2024 о 16:47:59, фіскальний чек ПРРО №iFgn8OJLn70 від 17.06.2024 о 16:54:16 після пред'явлення перевіряючими службових посвідчень.
Під час перевірки використана наявна в Головного управління ДПС у Волинській області інформація даних СОД РРО, стосовно даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. На час початку перевірки платником податків через особу, що здійснила розрахунок (уповноваженого представника) Гринюком Д.В. на запит контролюючого органу надано форму обліку товарних запасів та первинні документи за визначеною Порядком ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, що затверджений наказом Міністерства Фінансів України від 03.09.2021 №496 формою станом на 17.06.2024. Пояснення, форму обліку та акти приймання - передачі товарів на комісію платником податків додатково направлено листом до контролюючого органу. В той же час перевіркою виявлено факти продажу через ПРРО товарів, які не були відображені в первинних документах, внесених до форми обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки. У зв'язку з чим, платником податків внесені зміни до форми обліку та додатково надано первинні документи щодо надходження у продаж товарів датою до початку перевірки. Такі дії платника податків не спростовують фактів виявлених порушень, а додатково підтверджують їх.
Таким чином, перевіркою встановлено факти наявності у продажу станом на 17.06.2024 та продажу в період перевірки товарів, не облікованих у встановленому законодавством порядку, на загальну суму 616 770,90 грн. відповідно до акту приймання передачі товарів від 13.06.2024 до договору комісії №СА-29-04-24-ВІ від 29.04.2024.
На письмовий запит перевіряючих від 17.06.2024 ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано документи, що становлять або пов'язані з предметом перевірки, а саме: інформація щодо ведення обліку доходів, банківських виписок щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності (в т.ч. для зарахування коштів при проведенні розрахункових у безготівковій формі (послуга Еквайринг).
В ході проведення фактичної перевірки в господарській одиниці проведено хронометражне спостереження щодо повноти проведення через ПРРО розрахункових операцій, та встановлено, що в період 17.06.2024-25.06.2024 фактичний обсяг розрахунків становив 518061,30 грн. В аналогічному періоді минулого місяця 17.05.2024-25.05.2024 даний показник становив 0,00 грн. В ході перевірки проведено співбесіду з представником суб'єкта господарювання щодо повноти проведення через ПРРО розрахункових операцій та необхідності видачі покупцям (споживачам послуг) фіскальних чеків при проведенні даних операцій.
ОСОБА_2 (особа, яка провела розрахункову операцію), представник Смірнової А.О., ознайомившись з актом перевірки від 26.06.2024 №17181, відмовився від підписання акта фактичної перевірки, про що складено Акт від 27.06.2024 №2842/07-05/3276718928.
ОСОБА_2 відмовився від отримання акта фактичної перевірки, про що теж складено акт від 27.06.2024 №2843/07 05/3276718928.
На підставі акта перевірки від 26.06.2024 №17181 винесені податкові повідомлення рішення від:
02.08.2024 №33772/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за ненадання документів у розмірі 2040,00 грн.;
02.08.2024 №33771/13-01-07-09, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 616970,90 грн.
Позивач, не погоджуючись із вищевказаними рішеннями, звернувся до суду із цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, які справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За приписами п.п. 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
У відповідності до п. п. 80.1, 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з передбачених підстав, зокрема:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (п.п. п.п. 80.2.2, 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 ПК України).
Пунктом 80.10 ст. 80 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
У даному випадку фактична перевірка здійснювалася з метою перевірки дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі на виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводилась на підставі наказу та направлень на перевірку, виданих податковим органом.
За змістом п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, як направлення на проведення такої перевірки, копії наказу на проведення перевірки, службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Більше того, відсутність детального опису підстави на проведення перевірки в наказі не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, тобто здійснити посилання на застосовуване положення Податкового кодексу України.
Правовий висновок щодо цього викладений в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19.
Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України повинен саме про це зазначити.
При цьому, здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, в якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.
У спірному випадку наказ про проведення фактичної перевірки №2163-п від 14.06.2024 містить наступні підстави для проведення коментованої перевірки, а саме: п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України до підстав проведення фактичної перевірки віднесено, зокрема, наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Із матеріалів справи вбачається, що фактична перевірка позивача проведена відповідно до наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 14.06.2024 №2163-п «Про проведення фактичної перевірки ГО», у якому підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «Керуючись пп. 20.1.9, 20.1.10, 20.1.11 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп. 80.2.2 п. 80.2 ст.80, п.80.8 ст.80, пп.69.2, 69.27 п.69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, у зв'язку із наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме, щодо проведення розрахункових операцій при продажу товарів без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа - в базах даних СОД РРО відсутні дані про розрахунки за червень 2024 року, з метою контролю за дотриманням платниками податків порядку здійснення розрахункових та касових операцій, вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), оформлення роботодавцем трудових відносин з працівниками (найманими особами), здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.».
Так, як свідчить наказ ГУ ДПС у Волинській області від 14.06.2024 №2163-п «Про проведення фактичної перевірки ГО», такий містить не лише посилання на норми, що їх регулюють (юридичні підстави), але й посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки Відтак, формулювання підстав перевірки в даному наказі дає цілковите розуміння, що підставою для проведення перевірки є саме отримання контролюючим органом інформації про можливі порушення платником податків законодавства.
Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, ухваленої у складі Судової палати, сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абз. 3 п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, оскільки п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачає підставу для проведення фактичної перевірки - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, яка є безальтернативною по відношенню по п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, яка містить дві підстави - (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері, тому достатнім є покликання у наказі про призначення перевірки на п.п. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України як на підставу для її проведення.
Відтак, порушення положень законодавства в частині наявності підстав для проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, відповідачем не допущено.
Аналогічно і щодо процедури проведення перевірки самої перевірки.
Щодо встановлених в ході проведення перевірки порушень, то суд вказує таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Згідно з п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону №-265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Таким чином, п. 12 ст. 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
При цьому, до 01.01.2022 суб'єкт господарювання зобов'язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов'язок має бути виконаним саме на початок її проведення.
Згідно зі ст. 20 Закону № 265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
У постановах від 24.02.2020 у справі № 440/4443/18, від 27.04.2022 у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами Податкового кодексу України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Узагальнюючи наведені вище підходи, суд касаційної інстанції у постанові від 14.08.2024 у справі № 560/12984/23 зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених Податковим кодексом України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об'єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.
Отже, після початку перевірки, яка в даному випадку була фактичною, саме на позивача було покладено обов'язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а у податкового органу їх прийняти та оцінити.
Так, судом встановлено, Головне управління ДПС у Волинській області відповідно до наказу від 14.06.2024 №2163-п «Про проведення фактичної перевірки ГО» та направлень на перевірку від 17.06.2024 №3309/03-20-07-05, №3312/03-20-07-05, №3310/03-20-07-05, №3313/03-20 07-05 проведена фактична перевірка господарської одиниці - магазину (торгової точки) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , та належить суб'єкту господарської діяльності - ФОП ОСОБА_1 .
За наслідком перевірки складено акт фактичної перевірки №17181/03-20-07 05/3276718928 від 26.06.2024.
Перевіркою встановлено, що в магазині (торговій точці) « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , торгівельну діяльність у сфері роздрібної торгівлі здійснює ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), яка згідно наявної у контролюючого органу податкової інформації перебуває на спрощеній системі оподаткування, 2 група єдиного податку, ставка податку 20%.
На час початку перевірки платником податків через особу, що здійснила розрахунок (уповноваженого представника), ОСОБА_2 на запит контролюючого органу надано форму обліку товарних запасів станом на 17.06.2024 та первинні документи.
Перевіркою виявлено факти продажу через ПРРО товарів, які не були відображені в первинних документах, внесених до форми обліку товарних запасів станом на дату початку перевірки. У зв'язку з чим, платником податків внесені зміни до форми обліку товарних запасів та додатково надано первинні документи щодо надходження у продаж товарів датою до початку перевірки.
Таким чином, перевіркою встановлено факти наявності у продажу станом на 17.06.2024 та продажу товарів в період перевірки не обліковані у встановленому законодавством порядку на загальну суму 616770,90 грн. відповідно до акту приймання передачі товарів від 13.06.2024 до договору комісії №СА-29-04-24-ВІ від 29.04.2024.
На письмовий запит перевіряючих від 17.06.2024 ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано документи, що становлять або пов'язані з предметом перевірки, а саме: інформація щодо ведення обліку доходів, банківських виписок щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності (в т.ч. для зарахування коштів при проведенні розрахункових у безготівковій формі (послуга Еквайринг). В ході проведення фактичної перевірки в господарській одиниці проведено хронометражне спостереження щодо повноти проведення через ПРРО розрахункових операцій, та встановлено, що в період 17.06.2024 - 25.06.2024 фактичний обсяг розрахунків становив 518061,30 грн. В аналогічному періоді минулого місяця 17.05.2024 - 25.05.2024 даний показник становив 0,00 грн. В ході перевірки проведено співбесіду з представником суб'єкта господарювання щодо повноти проведення через ПРРО розрахункових операцій та необхідності видачі покупцям (споживачам послуг) фіскальних чеків при проведенні даних операцій.
ОСОБА_2 (особа, яка провела розрахункову операцію, представник Смірнової А.О.), ознайомившись з актом перевірки від 26.06.2024 №17181, відмовився від підписання акта фактичної перевірки, про що складено акт від 27.06.2024 №2842/07-05/ НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 відмовився від отримання акта фактичної перевірки, про що теж складено Акт від 27.06.2024 №2843/07 05/3276718928.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом від 16.07.1999 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 996).
Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Враховуючи норми ст. 9 Закону № 996, будь-який документ щодо ідентифікованого товару має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції, що в свою чергу має підтверджуватися, в тому числі, реальним джерелом походження (виробництва) певного товару в обсязі, зазначеному у первинному документі та податковій накладній.
Статтею 4 Закону №996 визначено, що одним з основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання суттєвості над формою операції враховуються у відповідності з їх суттєвості, а не тільки виходячи із юридичної форми.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п. 2 ст. 3 Закону № 996 фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Завданням обліку товару є забезпечення достовірності даних з надходження та відпуску товару. Не облікований товар, або його нестача розраховуються як різниця між залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначених на підставі документів бухгалтерського обліку, та фактичними залишками запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявленими під час перевірки.
Крім того вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Таким чином, суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Пунктом 85.2. ст. 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п. 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 813/3621/17 доводи позивача щодо підтвердження походження та обліку товарів зважаючи на долучені до матеріалів справи первинні документи є необґрунтованими, оскільки такі документи надані вже після проведення контролюючим органом фактичної перевірки. Посилання судів попередніх інстанцій на пояснення свідка - продавця магазину ОСОБА_2, що всі прихідні документи на алкогольні напої зберігаються у позивача, а не у продавця, є необґрунтованими оскільки позивач не подавав податковому органу доказів щодо ведення ним обліку товарних запасів та зберігання первинних документів на іншій господарській одиниці.
Аналогічну правову позицію Верховного Суду зазначено в постанові у справі № 809/886/19 від 04.06.2019, відповідно до якої на момент здійснення перевірки позивач не надав контролюючому органу доказів ведення обліку товарів, що в свою чергу унеможливило перевірити порядок ведення позивачем обліку товарів, а також здійснення ним продажу лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
Отже, суд встановив, що позивачем до перевірки не надано у повному обсязі документів, що належать та пов'язані з предметом перевірки за період, що перевіряється. Так, згідно запиту про надання документів (копій документів) не надано до перевірки інформація щодо ведення обліку доходів, банківських виписок щодо руху коштів на розрахункових рахунках, що використовуються в підприємницькій діяльності (в т.ч. для зарахування коштів при проведенні розрахункових у безготівковій формі (послуга Еквайринг).
Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір комісії № СА-29-04 24-ВІ від 29.04.2024.
Актом від 29.04.2024 приймання-передачі товарів до договору комісії ФОП ОСОБА_3 було передано ФОП ОСОБА_1 товару в кількості 1468 шт. на загальну суму 1693014,00 грн. Актом від 01.06.2024 приймання-передачі товарів до договору комісії ФОП ОСОБА_3 було передано ФОП ОСОБА_1 товару в кількості 682 шт. на загальну суму 887634,20 грн. Актом від 13.06.2024 приймання-передачі товарів до договору комісії ФОП ОСОБА_3 було передано ФОП ОСОБА_1 товару в кількості 168 шт. на загальну суму 616770,90 грн.
Згідно зі ст. 1018 Цивільного кодексу України майно, придбане комісіонером за рахунок комітента, є власністю комітента.
Водночас, договором комісії та актами приймання-передачі товарів не може підтверджуватись виконання обов'язку щодо належного ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Як у договорі комісії, так і у акті приймання-передачі товарів, не міститься достатньо відомостей про походження товарів, первинні документи, згідно з якими вони придбані чи отримані, їх вартість тощо.
Статтею 1022 Цивільного кодексу України визначено, що після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
У наданому до перевірки договорі комісії визначений обов'язок комісіонера щодо подання звіту, однак звіт до перевірки наданий не був.
Згідно з абз. 2 п. 1 Порядку №496 фізична особа - підприємець, що здійснює діяльність у декількох місцях продажу (господарських об'єктах), веде облік також за кожним окремим місцем продажу (господарським об'єктом) на підставі первинних документів, які підтверджують отримання товарів ним (ФОП) або окремим місцем продажу (господарським об'єктом), та/або внутрішнє переміщення товарів між ФОП та його окремими місцями продажу (господарськими об'єктами).
Відповідно до п. 9 Порядку №496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу відсутні:1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку; 2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи; 3) первинні документи і записи у Форм обліку про такі первинні документи. Пунктом 10 Порядку №496 передбачено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах. Відповідно до п. 11 Порядку №496 форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 у справі № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання, тоді як первинні документи складаються саме за фактом вчинення господарської операції. Верховний Суд України у рішенні від 19.04.2016 у справі №21-4985а15 також вказував на те, що господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів та капіталу платника податків, відтак договір не є первинним документом для цілей бухгалтерського обліку.
У зв'язку з тим, що на початок перевірки суб'єктом господарювання на запит контролюючого органу не надано у паперовій або електронній формі Форму обліку товарів за місцем реалізації, останнім був зроблений висновок про те, що платником не надано первинні підтверджуючі документи на товар, який був у продажу на момент проведення перевірки. Також податковий орган прийшов до висновку, що товар не був належно облікований згідно з наказом №496 ( порушений порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснений продаж товарів, які не обліковані у встановленому порядку, електронну чи паперову Форму ведення обліку товарних запасів до перевірки не надано. Вартість товарів, не облікованих у встановленому порядку, становить 616 770,90 грн.)
За приписами п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абз. 2 п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Верховний Суд у постанові від 01.06.2022 у справі №280/597/19 зазначив, що ця норма вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності.
При цьому, суд зауважує, що у позивача було достатньо часу для надання відповідних документів. Проте, жодних відомостей про перешкоди у наданні таких документів посадовим особам контролюючого органу під час перевірки матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що 01.08.2020 набрав чинності Закон України від 20.09.2019 № 128-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та інших законів України щодо детінізації розрахунків у сфері торгівлі та послуг, яким ст. 20 Закону № 265/95-ВР викладена у новій редакції, де відповідальність суб'єктів господарювання передбачена не тільки за реалізацію необлікованих товарів, а і за ненадання документів, які підтверджують облік товарів.
Тобто, ненадання під час проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, визначено самостійною підставою для застосування штрафної санкції.
При цьому зазначеним Законом було уведено обов'язок суб'єктів господарювання надавати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи, що підтверджують облік та походження товарних запасів.
Такі висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 280/6422/22.
Отже, ненадання до перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95-ВР.
Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, якими підтверджується наявність первинних документів в місці продажу товару на початок проведення перевірки.
Отже, з огляду на вимоги наведених приписів Закону №265/95-ВР, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу, є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону №265/95-ВР.
Більше того, документи не надано як до акту перевірки, так і не надано до заперечень на акт перевірки.
В той же час, диспозиція норми ст. 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єкта господарювання застосовується відповідна фінансова санкція за ненадання документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22.
Окрім цього, щодо непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у ст. 2 Закону №265/95-ВР: розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця; розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну; денний звіт - документ встановленої форми, створений у паперовій та/або електронній формі реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, що містить інформацію про денні підсумки розрахункових операцій, проведених з його застосуванням.
Контроль за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України (абз. 1 ст. 15 Закону №265/95-ВР).
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 3 Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється.
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги.
У випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого п. 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.02.2023 у справі №500/6845/21.
Відповідно до ст. 8 Закону №265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з п. 1.1 розділу І Порядку передачі інформації від реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів Державної податкової служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.2012 № 1057, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.10.2012 за № 1744/22056 (далі - Порядок №1057), цим Порядком встановлюється механізм передачі електронних копій розрахункових документів, фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) / програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі - ПРРО), фіскальних звітів ПРРО і повідомлень, що передбачені Порядком реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 за № 918-29048, що необхідні для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, дротовими або бездротовими каналами зв'язку до органів ДПС для суб'єктів господарювання, що використовують РРО/ПРРО. Система зберігання і збору даних РРО (далі - СЗЗД РРО) - це загальнодержавна система, призначена для збору даних РРО та передачі цих даних до системи обліку даних РРО в ДПС за технологією зберігання і збору даних РРО для Державної податкової служби України; система обліку даних РРО (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій і програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів (п. 1.2 розділу І Порядку №1057).
Пунктом 1.7 розділу і Порядку №1057 передбачено, що суб'єкти господарювання, які використовують ПРРО, повинні передавати до органів ДПС по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію у формі електронних копій розрахункових документів, електронних фіскальних звітів, електронних фіскальних звітних чеків та іншу інформацію, необхідну для обліку роботи ПРРО фіскальним сервером контролюючого органу, яка створюється засобами таких ПРРО.
Згідно з п. 2.2 розділу І Порядку №1057 СЗЗД РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних СОД РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами НСМЕП. Отже, система зберігання і збору даних РРО забезпечує збір та внесення даних РРО у бази даних системи обліку даних РРО у такому вигляді, в якому дані сформовані в РРО, перевірку цілісності і незмінності даних та ідентифікацію РРО засобами національної системи масових електронних платежів.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону №-265/95-ВР (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.08.2024 у справі №300/2879/22.
Згідно зі статтею 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Отже, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі ст. 20 Закону № 265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22, від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.
Судом встановлено, що з метою перевірки питань дотримання суб'єктом господарювання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, перед початком фактичної перевірки 17.06.2024 о 16:40 год. в даній господарській одиниці придбано Кабель Lightning to USB Cable (1m) в кількості 1 шт. по ціні 200,00 грн. Розрахункова операція проведена у безготівковій формі із застосуванням електронних платіжних засобів (платіжного банківського терміналу S1VF01j7 та платіжної картки).
При прийманні від покупця платіжної картки за місцем реалізації товарів, розрахункова операція проведена без застосування зареєстрованого фіскальним сервером контролюючого органу програмного реєстратора розрахункових операцій та без створення та видачі покупцю у паперовій та/або електронній формі відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції. Покупцю надано чек банківського терміналу №1996226753 від 17.06.2024 о 16:47:59 год., фіскальний чек ПРРО №iFgn8OJLn70 від 17.06.2024 о 16:54:16 після пред'явлення перевіряючими службових посвідчень.
Пунктом 1 ст. 17 Закону визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа,що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання:
100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Головним управлінням ДПС у Львівській області за непроведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи, невидачу належного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, на підставі п. 1 ст. 17 Закону №265 прийняте податкове повідомлення-рішення від 33771/13-01-07-09 вiд 02.08.2024 про застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 200,00 грн. (200 грн. х 100% за порушення, вчинене вперше).
Оскільки наданими сторонами доказами факт вчинення вказаного порушення не спростовується, суд не знаходить підстав для скасування податкового повідомлення-рішення у частині вказаних штрафних санкцій.
Виходячи з викладеного та враховуючи джерело походження інформації, яку використано контролюючим органом, суд вважає, що висновки фактичної перевірки підтверджені належними та допустимими доказами, що вище виключає підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Наведені позивачем доводи не впливають на вищевикладені висновки суду та їх не спростовують.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що відповідні положення КАС України відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення були дотримані в повній мірі.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками розгляду справи суд констатує, що відповідачем належними і допустимими доказами доведено правомірність прийнятого ним і оскаржуваного позивачем рішення.
Отже, підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку, що здійснені за наслідками проведеної контролюючим органом фактичної перевірки висновки про порушення позивачем вимог п. п. 1, 2 ст. 3 та п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п. 85.2. ст. 85 ПК України є обґрунтованими, а оскаржувані рішенні про застосування фінансових санкцій N 33771/13-01-07-09 вiд 02.08.2024 та N 33772/13-01-07-09 вiд 02.08.2024 відповідають критеріям визначеним в ч. 2 ст. 2 КАС України.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати, в тому числі на оплату правової допомоги розподілу не підлягають, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд
у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Розподіл судових витрат в цій справі не здійснюється.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 28.08.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна